Постанова

від 11.03.2024 по справі 910/15638/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Справа№910/15638/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 (повне рішення складено 13.12.2023)

у справі №910/15638/23 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ»

про стягнення 223 855,14 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО» (далі- позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКОЛЬТ" (далі відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 223 855,14 грн, з яких: 197 862,74 грн - основний борг, 3 717,94 грн інфляційні втрати, 2 488,19 грн - 3% річних, 19 786,27 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснено не в повному обсязі оплату вартості поставленого товару за договором поставки № 96J44g від 02.09.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО» заборгованість у сумі 197 862,74 грн, штраф у сумі 19 786,27 грн, 3% річних у сумі 2 488,19 грн, інфляційні втрати у сумі 3 717,94 грн та судовий збір у сумі 3 357,83 грн.

При ухваленні рішення у справі №910/419/23 судом першої інстанції встановлено, що наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №17 від 07.03.2023 на суму 603924,17 грн, №19 від 10.03.2023 на суму 593068,16 грн, №20 від 13.03.2023 на суму 609116,17 грн підтверджено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 806 108,50 грн. Факт передачі позивачем відповідачу товару також підтверджується підписаними між сторонами товарно-транспортними накладними: №1 від 07.03.2023, №6 від 07.03.2023, №4 від 10.03.2023, №5 від 10.03.2023, №1 від 13.03.2023, №3 від 13.03.2023. Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами, фіксують факт здійснення господарської операції та за умовами договору підтверджують передачу товару є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, проте відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 1 608 435,76 грн. Таким чином, суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 197 862,74 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» судові витрати.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що через низьку якість товару, відповідачем не було оплачено його повну вартість, який було поставлено позивачем відповідачу за договором поставки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Коробенко Г.П., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15638/23. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23.

Матеріали справи №910/15638/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 08.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15638/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення та попереджено учасників справи про те, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/15638/23 - залишити без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 - залишити без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО», судові витрати у розмірі 25 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо наданого відповідачем доказу, а саме: аналізу зерна форми №47, то слід зазначити наступне.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №822/1736/18, від 31.08.2021 у справі №914/1725/19, від 15.12.2020 у справі №925/1052/19, від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Враховуючи зазначене, вказаний доказ аналізу зерна не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду на підставі частини 3 статті 269 ГПК України.

02.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІТТЕР БІО АГРО" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕКОЛЬТ" (покупець/відповідач) укладений договір поставки № 96J44g (надалі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар в кількості та асортименті, передбаченому договором (далі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар від постачальника і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно п.1.2. договору асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки товару обумовлюються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. Сторони допускають узгодження зазначених в даному пункті договору умов без складання Специфікації.

У пп.1.3.1. п.1.3. договору сторони погодили, що підпис в товарно-транспортних та/або видаткових документах особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на прийняття товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості і якості товару, прийняття товару, тощо) підтверджують факт акцепту покупцем пропозиції постачальнику вчинити господарську операцію поставки товару в межах даного договору. Датою акцепту (прийняття умов поставки) покупцем пропозиції постачальника є дата оформлення відповідного товарно-транспортного або видаткового документа. З моменту акцепту покупцем пропозиції постачальника сторони є такими, що в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов відповідної господарської операції і умов поставки індивідуально визначеного товару (асортимент, ціна, кількість, умови і термін поставки), зазначеного в товарно-транспортних або видаткових документах.

У відповідності до 3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах цього договору та відповідної Специфікації, в разі її оформлення сторонами.

Згідно із п.5.1. договору порядок та терміни оплати вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. У разі, якщо поставка товару здійснюється без складання Специфікації (п.1.3 договору), вартість поставленого товару підлягає оплаті протягом 5-ти календарних днів з дня поставки.

У відповідності до п.8 Специфікації №1 оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом 100% оплати, в термін до 10 березня 2023 року.

Датою оплати товару є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному обсязі вартості відповідної партії товару (п.5.3. договору).

Відповідно до п.6.1. договору передача (здача-приймання) товару відбувається відповідно до умов поставки, зазначених в Специфікації на поставку індивідуально-визначеної партії товару, в разі її складання.

Товар вважається переданим покупцеві за кількістю - згідно з видатковою накладною або актом приймання-передачі (п.6.2. договору).

Постачальник надає покупцю наступні документи: рахунок, накладну (товарно-транспортну, видаткову) або акт приймання-передачі або інший документ, який засвідчує факт поставки товару (п.6.3. договору).

У відповідності до п.9.3. договору у разі порушення покупцем строків оплати вартості товару на тридцять календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості не оплаченого товару. Зобов`язання по оплаті вказаного в даному пункті договору штрафу виникає у покупця на 31-й календарний день від дня виникнення зобов`язання по оплаті вартості товару.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.13.1. договору).

02.09.2022 між сторонами підписана Специфікація №1 (додаток до договору), відповідно до умов якої сторонами погоджено, що товаром згідно умов договору поставки була Соя врожаю 2022 року, у кількості 150 тонн, загальною вартістю 1 770 000,00 грн, в тому числі ПДВ; строк поставки до 30 березня 2023 року окремими партіями.

З матеріалів справи вбачається, що поставки Товару здійснювались:

- 07 березня 2023 року в розмірі 51 тонна 180 кілограм, згідно видаткової накладної №17 від 07 березня 2023 року та ТТН №1 від 07.03.2023 та №6 від 07.03.2023, загальною вартістю - 603 924, 17 грн, в тому числі ПДВ;

- 10 березня 2023 року в розмірі 50 тон 260 кілограм, згідно видаткової накладної №19 від 10 березня 2023 року та ТТН №4 від 10.03.2023 та №5 від 10.03.2023, загальною вартістю - 593 068, 16 грн, в тому числі ПДВ;

- 13 березня 2023 року в розмірі 51 тонна 620 кілограм, згідно видаткової накладної №20 від 13 березня 2023 року та ТТН №1 від 13.03.2023 та №3 від 13.03.2023, загальною вартістю - 593 068, 16 грн, в тому числі ПДВ.

Позивач, ураховуючи часткове невиконання відповідачем свого обов`язку за Договором щодо повної оплати за поставлений товар 13.09.2023 направив відповідачу претензію про сплату боргу за Договором, яка не була задоволена, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із положеннями частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що сторонами погоджено, що порядок та терміни оплати вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. У разі, якщо поставка товару здійснюється без складання Специфікації, вартість поставленого товару підлягає оплаті протягом 5-ти календарних днів з дня поставки (п.5.1.).

У Специфікації №1 сторони встановили, що оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом 100% оплати, в термін до 10 березня 2023 року.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов договору, постачальником поставлено Товару на загальну суму 1 806 108,50 грн. Однак, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 1 608 435,76 грн.

Оцінивши умови Договору, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача про низьку якість товару, оскільки, відповідачем не виконано вимоги пункту 8.1. Договору, яким передбачено, що у разі невідповідності якості та/або кількості поставленого Товару умовам Договору, Покупець зобов`язаний пред`явити Постачальнику претензію за якістю і/або кількістю поставленого Товару протягом 3 календарних днів з моменту поставки Товару з обов`язковим наданням рекламаційного акту (акту про виявлені недоліки, псування, недопоставки або втрати товару) з додаванням всіх підтверджуючих документів; рекламаційний акт складається з обов`язковою участю представника Постачальника і повинен містити підпис його уповноваженого представника; в іншому випадку рекламаційний акт вважається недійсним; претензія Покупця, пред`явлена без надання належним чином оформленого рекламаційного акту, не підлягає розгляду і задоволенню Постачальником.

Отже, твердження апелянта про низьку якість товару як на підставу не оплати повної вартості поставленого товару є безпідставними, а наведені ним аргументи не доводять, що товар не відповідає умовам Договору.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 197 862,74 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрати є правомірними оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо зазначеного Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО», що ним було понесено судові витрати на правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» судові витрати у розмірі 25 000 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТТЕР БІО АГРО» до ухвалення апеляційним судом постанови, не надано документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката на суму 25 000, 00 грн, однак згідно ч. 8 статті 129 ГПК України такі докази можуть бути подані стороною протягом 5- ти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/15638/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКОЛЬТ».

4. Матеріали справи №910/15638/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв