Постанова

від 12.03.2024 по справі 922/4370/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/4370/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Ламанової А.В.

та за участю представників сторін:

від апелянта (позивача) адвокат Кравець В.М. (ордер серії АХ № 1142271 від 11.03.2024), керівник Кіншаков В.М. (витяг з ЄДР);

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (вх.№ 95Х)

на рішення Господарського суду Харківській області від 11.12.2023 (повний текст складено та підписано 19.12.2023), ухвалене у складі судді Буракової А.М.

у справі № 922/4370/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто»,

до Військової частини НОМЕР_1 ,

про стягнення 292443,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Парк-Авто» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 292443,33 грн. Також, позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказує, що через повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України в період з 26 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року на території та в приміщення будівель за адресою: АДРЕСА_1 , які належать позивачу, перебували військовослужбовці одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Представники військової частини № НОМЕР_1 жодним чином не повідомляли Приватне акціонерне товариство «Парк-Авто» про розташування на території підприємства окремих підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Про знаходження на території підприємства окремих підрозділів військової частини НОМЕР_1 стало відомо по факту при відвідуванні представника Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» території підприємства. Представники військової частини № НОМЕР_1 не надіслали пропозицію щодо укладання договору про спільне користування вищевказаних приміщень та компенсацію витрат на їх утримання. В період знаходження окремих підрозділів військової частини № НОМЕР_1 на території підприємства військовослужбовці користувалися комунальними послугами, а саме: електропостачанням, водопостачанням та водовідведенням. За весь час перебування на території та в приміщеннях Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» представниками окремих підрозділів військової частини № НОМЕР_1 було спожито в загальному обсязі 53922,12 кВт. та нараховане: за березень 2022 року - 72289,64 грн; за квітень 2022 року - 76461, 58 грн; за травень 2022 року - 44855,50 грн; за червень - 33668,40 грн. Всього заборгованість зі сплати за користування електричною енергією за період з 01.03.2022 по 30.06.2022 становить 227275,12 грн. Всього за послуги з водопостачання та водовідведення заборгованість складає 65168,21 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство «Парк-Авто», яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

До апеляційної скарги скаржником надано нові докази, а саме: наказ про призупинення діяльності підприємства, лист Департаменту ЖКГ, витяг з ЄРДР, фото фіксації пошкоджень, які останній просить приєднати до матеріалів справи № 922/4370/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 у справі № 922/4370/23 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4370/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (вх.№ 95Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 до надходження матеріалів справи.

15.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/4370/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (вх. № 95Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 залишено без руху. Встановлено Приватному акціонерному товариству «Парк-Авто» десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 5263, 98 грн.

17.01.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» надійшла заява про усунення недоліків з додатками, а саме: доказами доплати судового збору у розмірі 6579, 99 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (вх.№ 95Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23. Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (вх.№ 95Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23, ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог статті 263 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Встановлено сторонам строк до 19.02.2024 для подання заяв, клопотань тощо.

09.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» надійшло клопотання, в якому останній просить розгляд апеляційної скарги проводити у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 клопотання Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено. Призначено справу до розгляду на 12.03.2024 о 14:15 год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

28.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив:

- поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу;

- апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» на рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 залишити без задоволення.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідач в обґрунтування пропуску строку на подачу відзиву вказує, що у зв`язку із значним навантаженням на юридичне відділення військової частини, залученістю офіцерів відділення до виконання завдань в зоні ведення бойових дій, а також необхідністю залучення офіцерів інших відділень для підготовки відзиву, строк було пропущено.

Суд зазначає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінністатті 86 ГПК Українивирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги принцип забезпечення доступу до правосуддя, з метою повного та всебічного розгляду справи, колегія суддів зазначає, що причини пропуску строку є поважними, у зв`язку із чим вважає за можливе поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та долучити відзив на апеляційну скаргу до матеріалів справи.

Присутня у судовому засіданні представник апелянта подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у апеляційній скарзі. Також просила приєднати до матеріалів справи № 922/4370/23 докази, а саме: наказ про призупинення діяльності підприємства, лист Департаменту ЖКГ, витяг з ЄРДР, фото фіксації пошкоджень, які не були подані до суду першої інстанції, оскільки судом не було винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

На запитання суду: «Чи було в межах обачливості підписано між сторонами акти про користування приміщенням?» - відповіла, що не було.

На запитання суду: «Чи звертались представники позивача до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування або ЖЕКУ з приводу незаконного перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на території Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370?» - відповіла, що не звертались.

На запитання суду: «Чи звертались представники позивача до Комунальних підприємств з приводу відключення Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» від послуг електропостачання, водопостачання та водовідведення, складали акти про відключення та опломбування?» - відповіла, що не звертались.

На запитання суду: «Чи сплачено позивачем заборгованість у розмірі 292443,33 грн?» - відповіла, що сплачена у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явку свого повноважного представника не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет останнього 13.02.2024.

Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, у зв`язку з чим, переходить до її розгляду по суті.

Розглянувши клопотання про приєднання нових доказів, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ч. 3статті 269 ГПК Українидокази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормоюГПК Українипокладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

До апеляційної скарги скаржником надано нові докази, а саме: наказ про призупинення діяльності підприємства, лист Департаменту ЖКГ, витяг з ЄРДР, фото фіксації пошкоджень, які останній просить приєднати до матеріалів справи № 922/4370/23.

В обґрунтування причин не подання доказів апелянт вказує, що вони не були подані до суду першої інстанції, оскільки судом не було винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження.

Так, згідно з ч. 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З протоколу судового засідання № 2189505 убачається, що 27.11.2023 суд першої інстанції керуючись статтями 177-185, 232-235 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2023 о 12:15. Представник позивача був присутній у підготовчому засіданні та не заперечував проти такого закриття. Клопотань або заяв не мав.

Колегія суддів зауважує, що необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 2 статті 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Отже, обов`язок надання до позовної заяви всіх наявних у позивача доказів покладено саме на нього.

Судом першої інстанції були створені всі належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, однак представник позивача під час розгляду справи № 922/4370/23 не звертався до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів.

Доводи щодо того, що судом першої інстанції не було винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що надані апелянтом до скарги нові докази, а саме: наказ про призупинення діяльності підприємства, лист Департаменту ЖКГ, витяг з ЄРДР, фото фіксації пошкоджень, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів № 326019161 від 16.03.2023, убачається, що Приватне акціонерне товариство «Парк-Авто» є власником нежитлових будівель за адресою: м. Харків, вулиця Клочківська, 370, а саме: нежитлова будівля літ. «В-1» загальною площею 155,8 кв.м., нежитлова будівля літ. «Т-1» загальною площею 1203,7 кв.м., нежитлова будівля літ. «Б-4» загальною площею 5614,0 кв.м., нежитлова будівля літ. «Д-1» загальною площею 9263,7 кв.м., нежитлова будівля літ. «Е-1» загальною площею 419,2 кв.м., нежитлова будівля літ. «Ж-1» загальною площею 12,1 кв.м., нежитлова будівля літ. «З-1» загальною площею 26,6 кв.м., літ. «Л-1» загальною площею 739,6 кв.м., нежитлова будівля літ. «М-1» загальною площею 431,8 кв.м., нежитлова будівля літ. «Т-1» загальною площею 1,2 кв.м., нежитлова будівля ліг. «Б-1» - диспетчерський пункт на майданчику, загальною площею 14 кв.м.

01.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МСК-257-810» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-Авто» (замовник) було укладено договір № ПАЕ-2-11 про компенсацію витрат з електропостачання.

Відповідно до п. 1.1. договору № ПАЕ-2-11, замовник відшкодовує (компенсує) виконавцю витрати пов`язані з використанням електричної енергії в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370 (нежитлове приміщення), що знаходиться в користуванні у замовника та сплачує плату за користування електричними мережами.

Також, 01.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МСК-257-810» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-Авто» (замовник) було укладено додаткову угоду до договору № ПАЕ-2-11.

01.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МСК-257-810» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк-Авто» були складені наступні акти надання послуг: № 2-11/3 на суму 72289,64 грн (компенсація витрат пов`язаних з використанням спожитої електроенергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 370 у березні 2022); № 2-11/4 на суму 76461,58 грн (компенсація витрат пов`язаних з використанням спожитої електроенергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 370 у квітні 2022 року); № 2-11/5 на суму 44855,50 грн (компенсація витрат пов`язаних з використанням спожитої електроенергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 370 у травні 2022 року); № 2-11/6 на суму 33668,40 грн (компенсація витрат пов`язаних з використанням спожитої електроенергії у нежитловому приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 370 у червні 2022 року). У вищезазначених актах надання послуг відсутнє посилання на договір № ПАЕ-2-11.

Крім того, 25.01.2012 між КП КГ «Харківкомуночистовод» та Приватним акціонерним товариством «Парк-Авто» була укладена додаткова угода до договору на приймання стічних вод (надання послуг водовідведення) № ІІ-2153/00-А-2 від 29.09.2003.

Як убачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Парк-Авто» та КП «Харківводоканал» були складені наступні акти здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення: від 31.03.2022 на суму 1876,37 грн, від 30.04.2022 на суму 14477,38 грн, від 31.05.2022 на суму 14188,83 грн та від 30.06.2022 на суму 34625,63 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору № ПАЕ-2-11 замовник зобов`язаний щомісячно відшкодовувати виконавцю витрати, пов`язані із використанням електричної енергії та сплачувати плату за користування електричними мережами з урахуванням умов, передбачених п. 2.1, 2.2 договору.

За приписами п. 3.2.2. договору № ІІ-2153/00-А-2 від 29.09.2003 споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за послуги, надані КП КГ «ХКОВ» відповідно до затверджених тарифів, оплату інших платежів передбачених цим договором та чинним законодавством, у встановленому порядку.

Водночас, позивач вказує, що фактично вищезазначені послуги були спожити відповідачем, господарську діяльність Приватне акціонерне товариство «Парк-Авто» в період перебування окремих підрозділів військової частини № НОМЕР_1 на території та в приміщеннях підприємства (з 26.02.2022 по 30.06.2022) за адресою: 61201, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370, не здійснював, підприємство зазнало дуже серйозних руйнувань та пошкоджень, а самостійна сплата позивачем такої суми (яка є непосильною для позивача) призведе до банкрутства підприємства.

10.08.2023 позивач направив відповідачу запит № 10/04 щодо підтвердження місця перебування військової частини № НОМЕР_1 в період з 26.02.2022 по 30.06.2022 на території підприємства Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (61201, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370).

Відповідач на запит позивача № 10/04 надав відповідь від 28.08.2023 № 40/17/12-6470, в якій повідомляв, що у зазначений період військовослужбовці одного з підрозділів в/ч НОМЕР_1 перебували на території та приміщеннях Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370.

29.08.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 29/08, в якій просив відповідача до 15.09.2023 сплатити компенсацію витрат за спожиту представниками в/ч 3017 електричну енергію в розмірі 227275,12 грн, а також сплатити компенсацію витрат з водопостачання та водовідведення у розмірі 51753,27 грн.

20.09.2023 відповідач надав відповідь № 40/17/12-7181 на претензію позивача № 29/08, в якій вказував, що дійсно в період з 26.02.2022 по 30.06.2022 військовослужбовці одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 тимчасово розміщувалися в приміщенні котельні, яка розташована на території Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370, а в інших приміщеннях перебували інші військовослужбовці, а саме: військової частини НОМЕР_2 . При цьому доступ працівників Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» до вказаних приміщень та на територію військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 жодним чином не обмежувався. Договорів щодо використання вказаних приміщень та компенсації витрат на їх утримання за вищевказаний період між Приватним акціонерним товариством «Парк-Авто» та військовою частиною НОМЕР_1 не укладалося, рішень щодо примусового відчуження (вилучення) вказаного нерухомого майна командуванням військової частини НОМЕР_1 також не приймалося. На підставі вищезазначеного в/ч НОМЕР_1 зазначала про відсутність правових підстав для відшкодування нею зазначеної у претензії вартості спожитих послуг та енергоносіїв.

28.09.2023 позивач звернувся до в/ч НОМЕР_2 з запитом № 09/28 щодо підтвердження місця перебування військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 в період з 26.02.2022 по 30.06.2022 на території підприємства Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (61201, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370).

Водночас, позивач вказує, що на день подання позовної заяви до суду відповіді від представників в/ч НОМЕР_2 не надходило.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні: докази тимчасового знаходження військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 у період з 26.02.2022 по 30.06.2022 у всіх приміщеннях підприємства позивача, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 370, крім приміщення котельні, докази обмеження доступу працівників позивача до вказаних приміщень та на територію позивача та докази припинення господарської діяльності підприємства позивача у період з 26.02.2022 по 30.06.2022, як і докази укладання між сторонами договорів щодо використання вказаних приміщень та компенсації витрат на їх утримання за вищевказаний період. Також, зауважено, що позивачем під час розгляду справи не були спростовані посилання відповідача на те, що у нежитлових приміщеннях та на території позивача у період з 26.02.2022 по 30.06.2022 перебували інші військові підрозділи. За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що з матеріалів справи не можливо встановити обсяг комунальних послуг, який було спожито саме відповідачем за спірний період, та їх вартість.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до п. 8 ч. 2статті 16 ЦК Українивизначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1-3статті 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За приписами статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1статті 611 ЦК Українитастатті 224 ГК Україниє порушення зобов`язання.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування збитків позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків, а відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні збитків або наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов`язань, якими завдані збитки.

Позивач вказує, що у період з 26 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року на території та в приміщення будівель за адресою: АДРЕСА_1 , які належать останньому, перебували військовослужбовці одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 , які користувалися комунальними послугами, а саме: електропостачанням, водопостачанням та водовідведенням, однак не сплатили їх вартість, чим спричинили скаржнику збитки у розмірі 292443,33 грн.

Колегія суддів зауважує, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому був продовжений та дії до теперішнього часу.

Згідно з ч. 3 зазначено Указу встановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбаченістаттями 30 - 34,38,39,41 - 44,53Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбаченіч. 1статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 2 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування та військові адміністрації (у разі їх утворення).

Разом з тим, до матеріалів справи не було додано відповідних документів, які підтверджують, що військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 перебували на території та в приміщення будівель за адресою: АДРЕСА_1 та користувались комунальними послугами, а саме: електропостачанням, водопостачанням та водовідведенням.

Посилання позивача на лист вих. № 40/17/12-6470, в якому зазначено, що військовослужбовці одного з підрозділів військової частини НОМЕР_1 перебували на території та в приміщення будівель за адресою: АДРЕСА_1 , не є належним документом встановленого зразка у відповідності до присів статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та не підтверджує користування військовослужбовцями послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення.

Колегія суддів акцентує, що у відповідності до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, під час розгляду справи позивачем не було надано доказів обмеження доступу працівників позивача на територія підприємства Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» за адресою: 61201, місто Харків, вулиця Клочківська, 370.

Також, в матеріалах справи відсутні докази припинення господарської діяльності підприємства позивача у період з 26.02.2022 по 30.06.2022.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених устатті 11 ЦК України. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За умовами укладених договорів саме позивач є споживачем послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення.

Договорів щодо використання вказаних приміщень та компенсації витрат на їх утримання за вищевказаний період між сторонами укладалось.

При цьому, з наданих до суду доказів не убачається і звернення позивача до відповідача з приводу їх укладання.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів перебування на території підприємства Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 та користування останніми комунальними послугами, що свідчить про відсутність складу усіх елементів цивільного (господарського) правопорушення з боку відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянтів не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківській області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що апелянтом при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 6579, 99 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 180 від 04.01.2024.

Однак, апеляційна скарга була подана через систему, а особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Враховуючи характер вимог апеляційної скарги, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що в даному випадку судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 5263, 98 грн (292443,33 : 100 х 1,5 = 4386, 65) х 150 % х 0, 8 %)

Таким чином, переплата становить 1316, 01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції роз`яснює апелянту про можливість повернення сплаченого судового збору у більшому розмірі, а саме: у розмірі 1316, 01 грн, шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Парк-Авто» (вх.№ 95Х) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківській області від 11.12.2023 у справі № 922/4370/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 12.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін