Ухвала

від 13.03.2024 по справі 2-285/10

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-285/10

Провадження № 22-ц/801/93/2024

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

УХВАЛА

13 березня 2024 рокуСправа № 2-285/10м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,поданою йогопредставником адвокатом ОверковськимКостянтином Володимировичем, нарішення Літинськогорайонного суду Вінницькоїобласті від07червня 2010року уцивільній справіза позовом Кредитної спілки «Фортеця» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2010 року рішенням Літинськогорайонного суду Вінницькоїобласті зазначений позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користьКС «Фортеця»за договорамикредиту №264-кста №265-ксзаборгованість урозмірі 476403,90грн. Стягнуто солідарноз ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 державне митона користьКС «Фортеця»в сумі1 700грн. Стягнуто солідарноз ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справна користь КС «Фортеця». Накладено арешт на майно боржників з метою забезпечення погашення боргу.

20 листопада 2023 року, не погодившись із таким рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Оверковський К.В. подав апеляційну скаргу, у якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваного рішення він отримав у приміщенні суду лише 18 жовтня 2023 року.

27 листопада 2023 року Вінницьким апеляційним судом винесено ухвалу про витребування вказаної справи із Літинського районного суду Вінницької області.

29 листопада 2023 року Літинським районним судом Вінницької області надана відповідь про те, що зазначену цивільну справу знищено відповідно до Акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, складеного на підставі «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання», який затверджено наказом Державної судової адміністрації України 07 грудня 2017 року № 1087. Вищевказаний акт було погоджено протоколом комісії № 16 від 05 листопада 2021 року Державного архіву Вінницької області. Також судом повідомлено, що зі справи були вилучені оригінал рішення Літинського районного суду Вінницької області та ухвала Апеляційного суду Вінницької області, які зберігаються в архіві суду у зшивці тому №1 справи № 334.

05 грудня 2023 року Вінницьким апеляційним судом винесено ухвалу про ініціювання відновлення Літинським районним судом Вінницької області втраченого(знищеного) провадження в зазначеній цивільній справі.

13 лютого 2024 року ухвалою Літинського районного суду Вінницької області відновлено втрачене (знищене) судове провадження у цій цивільній справі в частині повного тексту рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 28 жовтня 2010 року, а також виконавчих проваджень №23262142 та №65994024 по вказаному рішенню. Роз`яснено учасникам справи право на звернення до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження в іншій частині за наявності необхідних документів.

08 березня 2024 року із суду першої інстанції до апеляційного суду надійшли матеріали відновленого втраченого(знищеного) провадження у вказаній цивільній справі.

Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження за згаданою апеляційною скаргою на рішення суду від 07 червня 2010 року не може бути відкрито з таких підстав.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ст. 129 Конституції України).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно дост.354ЦПК Україниапеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів,а наухвалу суду протягомп`ятнадцяти днівз дняйого (її)проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2)на ухвалисуду якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Відповідно доч.2ст.358ЦПК Українинезалежно відповажності причинпропуску строкуна апеляційнеоскарження судапеляційної інстанціївідмовляє увідкритті апеляційногопровадження уразі,якщо апеляційнаскарга поданапісля спливуодного рокуз дняскладення повноготексту судовогорішення,крім випадків:1)подання апеляційноїскарги особою,не повідомленоюпро розглядсправи абоне залученоюдо участів ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Результат аналізу цієї правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Установлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 07 червня 2010 року подана 20 листопада 2023 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подана стороною у справі - відповідачем ОСОБА_1 , який діє через свого представника адвоката Оверковського К.В.

При цьому з матеріалів відновленого судового провадження вбачається, що суд першої інстанції у тексті оскаржуваного рішення зазначив: «Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ОСОБА_5 позов визнав частково і суду пояснив, що його довіритель ОСОБА_2 укладав договір кредиту на суму 150000 гривень, який частково погасив і по підрахунках залишилося сплатити ще біля 40 тисяч гривень.» (а. с. 15).

Отже, відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, про що свідчить присутність у судовому засіданні в день ухвалення рішення його представника ОСОБА_5 , який представляв інтереси також інших відповідачів.

Про пропускстроку наапеляційне оскарженнявнаслідок виникненняобставин непереборноїсили, що можебути виключним випадкомдля поновленняцього строкузгідно п.2 ч. 2 ст. 358 ЦПК України, представник відповідача у скарзі не зазначав.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуване рішення від 07 червня 2010 року оприлюднювалось двічі. За інформацією із цього реєстру вказане рішення із номером справи 2-285\2010 зареєстровано 22 вересня 2010 року, забезпечено надання загального доступу того ж дня (https://reyestr.court.gov.ua/Review/11238708). Це ж рішення із номером справи 2-285/10 надіслано до вказаного реєстру для оприлюднення 21 серпня 2015 року, зареєстровано 25 серпня 2015 року, забезпечено надання загального доступу 28 серпня 2015 року. Датою набрання законної сили встановлено 28 жовтня 2010 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/48909884#).За такихобставин відповідачта йогопредставник небули позбавленіможливості ознайомитисяз цимрішенням раніше,ніж 18жовтня 2023 року, та своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2023 року у справі № 2-667/11.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», заява N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа «Рябих проти Росії», заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Складовою принципу правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Враховуючи, що особа, яка подала апеляційну скаргу, була обізнана про розгляд справи, про що свідчить вказівка суду у тексті оскаржуваного рішення про присутність її представника у судовому засіданні в день ухвалення рішення, а також імперативний характер положень п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України та те, що річний строк, визначений вказаною процесуальною нормою, є присічним і поновленню не підлягає, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою слід відмовити.

05 березня 2024 року представником КС «Фортеця» - адвокатом Пилипенко Т.В. було заявлено клопотання про надання в електронному вигляді апеляційної скарги адвоката Оверковського К.В.

Дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки за змістом ст. 361 ЦПК України суд апеляційної інстанції надсилає копію апеляційної скарги та додані до неї матеріали учаснику справи разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження, натомість у даній справі суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для направлення цієї скарги іншому учаснику справи. Відтак у задоволенні такого клопотання представника КС «Фортеця» - адвоката Пилипенко Т.В. необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 358, 359, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник адвокат Оверковський Костянтин Володимирович, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї ж особи на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2010 року у вказаній справі.

Відмовити у задоволенні клопотання представника Кредитної спілки «Фортеця» - адвоката Пилипенко Тетяни Вікторівни про надання в електронному вигляді вказаної апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало

О. Ю. Береговий