Постанова

від 27.02.2024 по справі 307/3160/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/3160/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 лютого 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Фазикош Г.В., Куштана Б.П.

з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Гримутом В.І., у справі за позовом Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу і витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

встановив:

У жовтні 2019 року Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування наказу і витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову вказувало, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняло наказ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» № 1352-сг від 03.07.2019.

Відповідно до пп. 1 та 2 наказу, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124484400:09:001:0032) площею 1.8100 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради. На підставі вказаного наказу ОСОБА_2 оформив право власності на вказану земельну ділянку. 23.07.2019 ОСОБА_2 відчужив цю ділянку І.С. Фабріцію.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року знаходиться в кварталі 15 відділу 22 Плайського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство».

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП «Брустурянське ЛМГ», затвердженого Державним агентством лісових ресурсів України, підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 103 від 06.06.2003 «Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісгоспу», є правонаступником Усть-Чорнанянського ДЛГ та ДП «Буштинське ЛГ».

Комісією по реорганізації Усть-Чорнянського ДЛМГ проведено передано Брустурянському ДЛМГ землі державного лісового фонду площею 26511 га, серед яких Плайське лісництво - 8485 га.

Таким чином, ДП «Брустурянське ЛМГ» є правонаступником Усть- Чорнянського ДЛМГ в тому числі в частині постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

Враховуючи наведене, спірна земельна ділянка надана в користування ДП "Брустурянське ЛМГ" до прийняття п. 5 прикінцевих положень ЛК України і відповідно позивач цілком правомірно підтверджує право користування такою ділянкою на підставі, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Факт належності спірної земельної ділянки до лісового фонду ДП «Брустурянське ЛМГ» підтверджується копією картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Вказувало, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. А порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032 вибула з користування ДП «Брустурянське ЛМГ» в супереч закону та без погоджень на її вилучення державним підприємством.

З врахуванням наведеного ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» просило суд визнати недійсним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» № 1352-сг від 03.07.2019, витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, площею 1.8100 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , стягнути з відповідачів витрати за надання правничої правової допомоги у розмірі 28 000 гривень.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасувано наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.07.2019 № 1352-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» ОСОБА_2 .

Витребувано земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032 площею 1.8100 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» по 960,33 гривні судового збору.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» 28 000 гривень за надання правничої допомоги.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом ухвалою від 28.10.2019, у вигляді заборони відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032 площею 1.8100 га, після набрання цим рішенням законної сили скасувати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що надані позивачем до справи матеріали лісовпорядкування, які нібито встановлюють право користування на землю, виготовлені з порушенням порядку виготовлення даного виду документації та не відповідають Висновку земельно-технічної експертизи від 17 грудня 2020 року, згідно якого експерт не може встановити чи має місце накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, на земельні ділянки, які перебувають у постійному з користуванні ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000383 від 13.03.1997 р., а також визначити точне місце розташування земельної ділянки на місцевості, у зв`язку із відсутністю Проекту відведення земельної ділянки, в якому б містився б каталог координат поворотних точок та вважає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» на користування землею, оскільки відповідно до п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на спірну земельну гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 ) такі планово-картографічні матеріали могли підтверджувати право постійного користування землею державними лісогосподарськими підприємствами виключно до одержання в установленому порядку ними відповідних державних актів.

Також зазначає,що скасовуючирішення органу,на підставіякого зареєстрованоправо власностіна ім`ягр. ОСОБА_1 позивач намагаєтьсяприпинити правовласності наземельну ділянкурозміром 1,8100га,для веденняособистого селянськогогосподарства.Порядок припиненняправа наземлю регулюєтьсяглавою 22ЗК України.Перелік підставприпинення прававласності наземельну ділянкувизначений статтею140ЗК України. Такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано правовстановлюючий документ на право власності на земельну ділянку, ЗК України не передбачено.

Колегія суддів,заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши матеріалисправи,обговоривши підставиапеляційної скарги,вважає щотака непідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У ході апеляційного розгляду судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області своїм наказом № 1352-сг від 03.07.2019 передало у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.8100 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради, кадастровий номер 2124484400:09:001:0032. На підставі вказаного наказу Будаєвський оформив право власності на цю земельну ділянку.

23.07.2019 ОСОБА_2 відчужив цю ділянку ОСОБА_1 .

Спір по даній справі полягає в тому, що сторони оспорюють наявність у ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області права розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032.

У підтвердження своїх доводів, які полягають у тому, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не мало права розпоряджатися спірною земельною ділянкою позивач посилається на матеріали лісовпорядкування 2010 року згідно яких вона знаходиться в кварталі 15 відділу 22 Плайського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство».

ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» засноване на державній власності, і створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 103 від 06.06.2003 «Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісомисливгоспу», є правонаступником Усть-Чорнанянського ДЛГ та ДП «Буштинське ЛГ» і відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування є належним доказом правомірного користування позивачем спірною земельною ділянкою, так як на момент передачі земель Державному підприємству, це відповідало діючому на той час Законодавству.

Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.20.2020 виконаного на підставі координат поворотних точок меж, викопіювання з таксаційних матеріалів та планшетів лісового виділу 22 кварталу 15 Плайського лісництва ДП «Брустурянське лісомисливське господарство», графічних матеріалів із зображенням місця розташування земельної ділянки, збірного кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами топографо-геодезичного знімання з нанесенням частини накладки меж земельного лісового фонду, земельна ділянка кадастровий номер 2124484400:09:001:0032 розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради, Тячівського району Закарпатської області в межає земель лісового фонду ДП «Брустурянське ЛГ» визначених план схемою складеною за результатами топографо-геодезичної зйомки.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до частин другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Статтею 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Отже, вищевказаними матеріалами даної справи (планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування) встановлено, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 , мала лісогосподарське призначення та вкрита лісами, вона повністю накладається на землі ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» та на момент видачі оскаржуваного наказу перебувала в постійному користуванні вказаного державного підприємства.

При цьому зазначена земельна ділянка у постійного землекористувача ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» у встановленому порядку повноважним органом не вилучались та зміна цільового призначення не здійснювалась.

Отже, відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення уповноваженого державою органу (в даному випадку Кабінету Міністрів України), означає, що держава, як власник, свою волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Матеріали справи не містять доказів наявності відповідних рішень Кабінету Міністрів України та згоди постійного землекористувача на вилучення земельних ділянок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимон, оскільки ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, при цьому жодних дій щодо розпорядження спірними земельними ділянками Кабінет Міністрів України не вчиняв, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 1352-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки» від 03.07.2019 підлягає скасуванню.

Як передбачено статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, мала лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась, зміна їх цільового призначення у передбаченому законом порядку не здійснювалась, тому колегія суддів вважає, що відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Кабінету Міністрів України - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Таким чином, держава в особі Кабінету Міністрів України не розпоряджалася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, то спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення, без вираження на це волі власника.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка вибула із володіння ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» незаконно вона підлягає витребуванню від теперішнього власника ОСОБА_1 , та поверненню законному користувачу - ДП «Брустурянське лісомисливське господарство».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Такі доводи відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 серпня 2021 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді