Рішення

від 03.08.2021 по справі 307/3160/19

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3160/19

Провадження № 2/307/240/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

за участі: секретаря Ком`яті Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

представника ГУ ДГК у Закарпатській області Сатмарі Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, в режимі відеоконференції з приміщення господарського суду Закарпатської області цивільну справу за позовом державного підприємства Брустурянське лісомисливське господарство до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області і ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про передачу у власність земельної ділянки площею 1.8100 га та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

ДП Брустурянське лісомисливське господарство звернулося до суду з вищевказаним позовом. Ухвалою суду до участі в справі було залучено співвідповідача ОСОБА_2 .

Позивач посилається на те, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийняло наказ Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки № 1352-сг від 03.07.2019 року.

Відповідно до пп. 1 та 2 наказу, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2124484400:09:001:0032) площею 1.8100 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_4 оформив право власності на вказану земельну ділянку.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року знаходиться в кварталі 15 відділу 22 Плайського лісництва ДП Брустурянське лісомисливське господарство .

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП Брустурянське ЛМГ , затвердженого Державним агентством лісових ресурсів України, підприємство засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 103 від 06.06.2003 Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісгоспу , є правонаступником Усть-Чорнанянського ДЛГ та ДП Буштинське ЛГ .

Комісією по реорганізації Усть-Чорнянського ДЛМГ проведено передано Брустурянському ДЛМГ землі державного лісового фонду площею 26511 га, серед яких Плайське лісництво - 8485 га.

Таким чином, ДП Брустурянське ЛМГ є правонаступником Усть- Чорнянського ДЛМГ в тому числі в частині постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

Враховуючи наведене, спірна земельна ділянка надана в користування ДП "Брустурянське ЛМГ" до прийняття п. 5 прикінцевих положень ЛК України і відповідно позивач цілком правомірно підтверджує право користування такою ділянкою на підставі, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Факт належності спірної земельної ділянки до лісового фонду ДП Брустурянське ЛМГ підтверджується копією картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно до чч. 1, 2, 4 ст. 20 ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно до ст. 27 ЛК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.

Відповідно до чч. 2, 9 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішення Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032 вибула з користування ДП Брустурянське ЛМГ в супереч наведеним вище нормам та без погоджень на її вилучення державним підприємством.

Просить визнати недійсним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки № 1352-сг від 03.07.2019, витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, площею 1.8100 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , стягнути з відповідачів витрати за надання правничої правової допомоги у розмірі 28000 гривень.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що 8 квітня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. До клопотання додав графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру та копію посвідчення учасника бойових дій. Підстав для відмови у наданні такого дозволу передбачених ст. 118 ЗК України встановлено не було. Листом відділу у Тячівському районі Головного управління від 23.04.2019 № 353/412-19-0.27 Головному управлінню надано інформацію, що земельна ділянки яка зазначена у клопотанні ОСОБА_4 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, форма власності - державна, вид угідь - пасовище.

Наказом від 24.04.2019 № 893-сг ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області. На його замовлення розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка має загальну площу 1.8100 га і межує з землями Головного управління, землями загального користування, землями ДП Брустурянське ЛМГ . У акті прийому-передачі межових знаків наявне погодження директора ДП Брустурянське ЛМГ , М.М. Бігуна. На підставі клопотання ОСОБА_4 , проекту відведення земельної ділянки та витягу із Державного земельного кадастру управлінням прийнято наказ від 03.07.2019 № 1352-сг яким Будаєвському передано у власність земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Матеріали лісовпорядкування, надані позивачем, не затверджено територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та не містять погоджень з територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а тому не можуть братися судом до уваги як доказ права користування ДП Брустурянського ЛМГ спірними земельними ділянками. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування стосовно надання в постійне користування ДП Брустурянському ЛМГ земельної ділянки для ведення лісогосподарської діяльності на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, не надано доказів видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не надані докази державної реєстрації такого права відповідними органами, уповноваженими на це законодавством, не надано доказів віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. Пояснив, що в результаті з`ясування окремих обставин набуття ДП Брустурянське ЛГ права на землі лісового фонду ним було встановлено, що підстави з яких заявлено позов та докази, якими обґрунтовується право постійного користування позивача на спірну земельну ділянку насправді не доводять обставин того, що спірна земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні позивача. Позивачем заявлено позов з тих підстав, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09001:0032 незаконно була виділена ОСОБА_4 , так як нібито межі земельної ділянки накладаються на землі лісового фонду, які знаходиться у постійному користуванні позивача. Факт постійного користування позивач обґрунтовує планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування створеними у 2011 році, посилаючись на положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, де зазначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Однак вищенаведені обставини справи та докази не доводять наявність права у ДП Брустурянське лісомисливське господарство на постійне користування зземлею. На поданий ним адвокатський запит було повідомлено, що ДП Брустурянське лісомисливське господарство є правонаступником Усть-Чорнянського державного лісомисливського господарства в тому числі в частині постійного користування земельними ділянками лісового фонду. Водночас право постійного користування землею Усть-Чорнянського державного лісомисливського господарства здійснювалося на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000383, яким передано земельні ділянки для ведення лісового господарства відповідно до рішення Тячівської районної державної адміністрації від 13.03.1997 р. № 190. Також його було повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 212484400:09:001:0032 не накладається на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП Брустурянське лісомисливське господарство та відомості про які внесено Державного земельного кадастру. Отже у ДП Брустурянське мисливське господарство наявне право постійного користування землями лісового фонду на підставі Державного акту на право постійного користування землею, яке перейшло до нього у порядку наступництва від Усть-Чорнянського ДЛМГ. Отже право постійного користування, наявне у ДП Брустурянське лісомисливське господарство , було одержано в установленому порядку на підставі положень Земельного кодексу України ще до введення в дію положень п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України. Це означає що позивач не може підтверджувати своє право постійного користування землею планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Висновок експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 15/61 від 06.02.2020 р., вважає неналежним доказом накладення земельних ділянок, так як він ґрунтується не на відомостях Державного акту на право постійного користування та проекту відведення, а на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування, які не можуть підтверджувати право постійного користування позивача, оскільки у нього наявний відповідний державний акт. Згідно висновку земельно-технічної експертизи у даній справі, від 17 грудня 2020 року замовленої ОСОБА_2 , встановити чи має місце накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, на земельні ділянки, які перебувають у постійному з користуванні ДП Брустурянське лісомисливське господарство згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000383 від 13.03.1997 р., а також визначити точне місце розташування земельної ділянки на місцевості, неможливо в зв`язку із відсутністю Проекту відведення земельної ділянки, в якому б містився б каталог координат поворотних точок. Експерт вважає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування Державного підприємства Брустурянське лісомисливське господарство згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000383 від 13.03.1997 року, оскільки відповідно до п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на спірну земельну гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 ) такі планово-картографічні матеріали могли підтверджувати право постійного користування землею державними лісогосподарськими підприємствами виключно до одержання в установленому порядку ними відповідних державних актів. Земельна ділянка з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , не накладається на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства Брустурянське лісомисливське господарство за кадастровими номерами 2124484400:07:001:0026, 2124484400:07:003:0009, 2124484400:07:003:0010, 2124484400:07:004:0004, 124484400:07:004:0005, 2124484400:07:002:0017, 2124484400:07:002:0007, 2124484400:02:003:0001, 2124486100:03:001:0009, 2124456500:03:001:0007, які внесені у Державний земельний кадастр на підставі Державного акту на право постійного листування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000383 від 13.03.1997 р. та відповідної документації із землеустрою. Враховуючи що ДП Брустурянське лісомисливське господарство встановлено межі лише 10 земельних ділянок у натурі, відомості про які внесено в Державний земельний кадастр, які не накладаються на земельну ділянку ОСОБА_2 , то доказів, які б достовірно свідчили про накладення землі, що перебуває у постійному користуванні позивача із землею відповідача у матеріалах справи немає.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами статті 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Під час розгляду справи суд встановив, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області своїм наказом № 1352-сг від 03.07.2019 року. передало у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1.8100 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради, кадастровий номер 2124484400:09:001:0032. На підставі вказаного наказу Будаєвський оформив право власності на цю земельну ділянку. 23.07.2019 ОСОБА_4 відчужив цю ділянку І.С. Фабріцію.

Спір по даній справ полягає в тому, що сторони оспорюють наявність у ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області права розпоряджатися земельною ділянкою з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032.

У підтвердження своїх доводів, які полягають у тому, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не мало права розпоряджатися спірною земельною ділянкою позивач посилається на матеріали лісовпорядкування 2010 року згідно яких вона знаходиться в кварталі 15 відділу 22 Плайського лісництва ДП Брустурянське лісомисливське господарство .

Згідно статей 1, 2 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Природні ліси (природні лісові екосистеми) - ліси (лісові екосистеми), в яких локально і тимчасово проявився антропогенний вплив, але він не змінив ценотичної структури фітоценозів і тому природні лісові екосистеми здатні протягом короткого часу регенеруватися (відновитися) природним шляхом до стану пралісових екосистем. Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки.

Статтями 4, 5 цього ж кодексу передбачено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до норм ст. 15 право приватної власності на ліси припиняється в разі припинення права власності на земельну лісову ділянку у випадках і в порядку, встановлених законом. Припинення права власності на ліси в разі добровільної відмови власника від права власності на земельну лісову ділянку на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу в установленому законом порядку.

У Статті 55 Земельного кодексу України визначено, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Враховуючи, що ДП Брустурянське лісомисливське господарство засноване на державній власності, і створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України № 103 від 06.06.2003 Про реорганізацію Усть-Чорнянського держлісомисливгоспу , є правонаступником Усть-Чорнанянського ДЛГ та ДП Буштинське ЛГ , суд вважає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належним доказом правомірного користування позивачем спірною земельною ділянкою, так як на момент передачі земель Державному підприємству, це відповідало діючому на той час Законодавству.

Згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.20.2020 виконаного на підставі координат поворотних точок меж, викопіювання з таксаційних матеріалів та планшетів лісового виділу 22 кварталу 15 Плайського лісництва ДП Брустурянське лісомисливське господарство , графічних матеріалів із зображенням місця розташування земельної ділянки, збірного кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами топографо-геодезичного знімання з нанесенням частини накладки меж земельного лісового фонду, земельна ділянка кадастровий номер 2124484400:09:001:0032 розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради, Тячівського району Закарпатської області в межає земель лісового фонду ДП Брустурянське ЛГ визначених план схемою складеною за результатами топографо-геодезичної зйомки.

Відповідно до вимог статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновкові земельно-технічної експертизи від 17 грудня 2020 року виконаної на замовлення ОСОБА_2 , згідно якого експерт не може встановити чи має місце накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2124484400:09:001:0032, на земельні ділянки, які перебувають у постійному з користуванні ДП Брустурянське лісомисливське господарство згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000383 від 13.03.1997 р., а також визначити точне місце розташування земельної ділянки на місцевості, у зв`язку із відсутністю Проекту відведення земельної ділянки, в якому б містився б каталог координат поворотних точок та вважає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування ДП Брустурянське лісомисливське господарство на користування землею, оскільки відповідно до п. 5 Розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття права власності на спірну земельну гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 ) такі планово-картографічні матеріали могли підтверджувати право постійного користування землею державними лісогосподарськими підприємствами виключно до одержання в установленому порядку ними відповідних державних актів, суд дає критичну оцінку, так як у супереч вимог ч. 2 ст. 102 ЦПК України, виконуючи вказаний висновок експерт вдався до оцінки питань права.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідачів на відсутність у позивача передбачених Законом правовстановлюючих документів на спірну земельну, так як вважає прийнятними пояснення представника позивача про те, що кадастрові номери земельним ділянкам, які перебувають у постійному користуванні ДП Брустурянське лісомисливське господарство виготовляються поступово.

Отже, оцінюючи досліджені судом докази надані всіма сторонами суд, поза всяким розумним сумнівом приходить до висновку, що земельна ділянка за кадастровий номером 2124484400:09:001:0032, площею 1.8100 га, яка у передбаченому Законом порядку знаходилася в користуванні ДП Брустурянське лісомисливське господарство , була вилучена від нього та передана у власність ОСОБА_5 . Тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 1352-сг Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки від 03.07.2019 року слід визнати незаконним та скасувати.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка вибула із володіння ДП Брустурянське лісомисливське господарство незаконно вона підлягає витребуванню від теперішнього власника, ОСОБА_2 , і поверненню законному користувачу - ДП Брустурянське лісомисливське господарство .

Прийняття незаконного рішення про передачу у приватну власність землі державної власності, всупереч ст. 13 Конституції України, позбавляє Український народ права власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача ОСОБА_2 відповідає критерію законності, воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Земельного та Лісового кодексу України.

Відповідачі, зокрема ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_2 , не мали перешкод у доступі до законодавства і документів на підставі яких й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у користуванні ДП Брустурянське лісомисливське господарство , а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

В позовній заяві ДП "Брустурянське ЛМГ" також просить суд стягнути з відповідачів 28000 гривень витрат на правничу допомогу, які підтверджуються відповідними документами, тому позов у цій частині також підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що вони є обґрунтованими і належним чином мотивованими, що підтверджується приєднаними до справи документами.

За таких обставин, керуючись стст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України , ст. 20, 21, 118, 121, 122, 149 ЗК України, ст. 388 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 03.07.2019 № 1352-сг Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 .

Витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032 площею 1.8100 га, що розташована за межами населеного пункту на території Лопухівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ДП Брустурянське лісомисливське господарство по 960.33 гривні судових витрат.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ДП Брустурянське лісомисливське господарство 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень за надання правничої допомоги солідарно.

Захід забезпечення позову, вжитий судом ухвалою від 28.10.2019, у вигляді заборони відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 2124484400:09:001:0032 площею 1.8100 га, після набрання цим рішенням законної сили скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13.08.2021 року.

Головуючий В.І. Гримут