Рішення

від 13.03.2024 по справі 908/3817/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/21/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 Справа № 908/3817/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3817/23

за позовом: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69037)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профтехнагляд» (вул. Автозаводська, буд. 50, кв. 7, м. Запоріжжя, 69118)

про стягнення 3 337,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

25.12.2023 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 22.12.2023) Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профтехнагляд» про стягнення 3337,48 грн. збитків, спричинених неналежним виконанням договору на здійснення технічного нагляду від 01.10.2021 № 7152/110.

Між позивачем та ТОВ «Іоліт-Плюс» (підрядник) укладено договір підряду від 17.09.2021 № 4545/110 на виконання робіт по об`єкту: «Реконструкція елементів благоустрою комплексу спортивних майданчиків Запорізького НВОК № 110 ЗМР ЗО по вул. Стешенка, 19, м. Запоріжжя. Коригування». Для здійснення технічного нагляду позивачем залучено ТОВ «Будівельна компанія «Профтехнагляд» на підставі укладеного договору на здійснення технічного нагляду від 01.10.2021 № 7152/110. Оплату за виконані роботи по цьому договору позивачем здійснено в повному обсязі. Ревізією, проведеною Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, встановлено, що підрядником ТОВ «Іоліт-Плюс» в актах форми № КБ-2 за грудень 2021 за договором № 4545/110 включено обсяг робіт, не передбачених проєктно-кошторисною документацією, що призвело до завищення вартості робіт на суму 40324,15 грн. Внаслідок прийняття та оплати завищеної вартості виконаних робіт відповідачем зайво отримано 530,58 грн. (без ПДВ) за здійснення технічного нагляду по договору від 01.10.2021 № 7152/110. Також, Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області встановлено завищення ТОВ «Іоліт-Плюс» в актах форми № КБ-2 за листопад-грудень 2021 за договором № 4545/110 завищення вартості підрядних робіт на суму 136686,16 грн. Внаслідок прийняття та оплати завищеної вартості виконаних підрядних робіт, ТОВ «Будівельна компанія «Профтехнагляд» зайво отримано 1798,50 грн. (без ПДВ). Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області встановлено завищення ТОВ «Іоліт-Плюс» в актах форми № КБ-2 за грудень 2021 за договором № 4545/110 вартості підрядних робіт на суму 266693,36 грн. Внаслідок прийняття та оплати завищеної вартості виконаних підрядних робіт, ТОВ «Будівельна компанія «Профтехнагляд» зайво отримано 3337,48 грн. (без ПДВ). Наведені факти викладені в Акті від 30.11.2022 № 040803-20/23 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2019 по 31.12.2021. Під час ревізії Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області встановлені факти неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором та Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури. Позивач пропонував відповідачу повернути 5666,56 грн. зайво отриманих коштів. У відповіді на претензію відповідач погодився повернути лише 530,58 грн. та 1798,50 грн. В іншій частині претензію було відхилено.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відзив на позов не надходив.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3817/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 29.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

08.01.2024 до суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3817/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження у цій справі, у зв`язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі «Електронний суд» була надіслана відповідачу на адресу, зазначену позивачем та згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Автозаводська, буд. 50, кв. 7, м. Запоріжжя, 69118. Поштове відправлення з ухвалою суду було повернуто до суду без вручення, з відміткою на довідці Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

Про розгляд справи відповідач також був повідомлений шляхом розміщення 21.02.2024 відповідного оголошення в мережі Інтернет на сайті «Судова влада України».

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії надіслано судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду».

Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи. Суд враховує, що неотримання відповідачем ухвали суду в цій справі та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 13.03.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

01.10.2021 між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профтехнагляд» (відповідач, виконавець) укладено договір на здійснення технічного нагляду № 7152/110.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з технічного нагляду за виконанням робіт по об`єкту: «Реконструкція елементів благоустрою комплексу спортивних майданчиків Запорізького НВОК № 110 ЗМР ЗО по вул. Стешенка, 19, м. Запоріжжя. Коригування. Згідно з ДСТУ БД.1.1-1:2013 (код ДК 021:2015 71520000-9- Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт)», а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість в термін та на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2, під здійсненням технічного нагляду сторони розуміють виконання виконавцем ряду робіт, спрямованих на забезпечення контролю за дотриманням проєктних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт (в тому числі контроль за відповідністю вартості матеріальних ресурсів найменшому рівню цін на ринку будівельних матеріалів в регіоні) під час виконання генпідрядником робіт по об`єкту, визначеному в пункті 1.1. цього договору (надалі Об`єкт будівництва), а саме: - підготовка та отримання в найкоротші терміни дозвільних документів для початку виконання робіт на об`єкті будівництва; - перевірка зведеного та локального кошторисного розрахунку щодо відповідності документації торгів та чинному законодавству України; - перевірка та погодження договірних цін підрядників на відповідність проєктній документації; - розгляд та контроль за виконанням договорів підряду, календарних графіків виконання будівельних робіт; - ведення технічного нагляду за будівельними роботами; - контроль наявності у підрядних організацій відповідних дозволів на проведення відповідних робіт; - контроль відповідності обсягу та якості виконаних робіт проєктній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів; - контроль забезпечення об`єкта матеріалами та устаткуванням, наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання (технічні паспорта, сертифікати, документи, що відображають результати лабораторних випробувань, тощо); - контроль виконання Генпідрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду; - огляд та оцінка разом з Генпідрядником результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих робіт; - контроль за обсягами виконаних будівельних та монтажних робіт та їх вартістю шляхом перевірки та підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) та довідки вартості виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3).

Після отримання Акту здачі-приймання замовник протягом 3-х робочих днів зобов`язаний ознайомитись з роботами виконавця, підписати Акт, або надати письмові зауваження про наявні недоліки. При виявленні замовником недоліків у наданих послугах, виконавець зобов`язаний безкоштовно виправити усі наявні недоліки, у визначений замовником строк (п.п. 2.5, 2.6).

За умовами п. 2.7, замовник здійснює оплату за надані послуги по здійсненню технічного нагляду протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-прийняття.

Виконавець зобов`язаний: (п. 4.4.8) вести технічний нагляд за Об`єктом будівництва, уточнювати обсяги наданих послуг та проведення взаєморозрахунків, контролювати стан проведення робіт по Об`єкту будівництва, готувати та надавати оперативну інформацію щодо показників стану їх проведення; (п. 4.4.10) при надані послуги проводити перевірку: наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час робіт по Об`єкту будівництва - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо; відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проєктним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів; відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проєктній документації; перевіряти та погоджувати (підписувати з поставленням печатки) Акти наданих послуг (форма № КБ-2в); (п. 4.4.12) вести облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками; (п. 4.4.14) повідомляти Генпідряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів та інформувати про це замовника; (п. 4.4.15) оформляти Акти виконаних робіт, виконаних Генпідрядником з недоліками; (п. 4.4.16) забезпечити контроль дотримання графіків виконуваних робіт, правильність складання наявної технічної документації, що підтверджує якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання; (п. 4.4.19) забезпечити технічний нагляд відповідно до вимог затвердженої проєктної документації та Порядку здійснення технічного нагляду під час реставрації Об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903.

У пунктах 5.2, 5.3, 5.4 договору обумовлено, що виконавець несе відповідальність за: своєчасне та якісне виконання своїх обов`язків за договором; за обсяги, кількість та якість виконаних генпідрядником робіт на відповідність діючим Державним будівельним нормам, стандартам та вимогам чинного законодавства України. Виконавець несе повну матеріальну відповідальність та інші види відповідальності за зберігання доручених йому матеріальних цінностей, документів, а також за інші збитки завдані замовнику з його вини, у розмірах і порядку, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.5 договору, виконавець несе повну відповідальність за дотримання вимог ДСТУ-Н БД.1.1.-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва», особливо в частині вимог п. 6.3.1 стосовно вартості матеріальних ресурсів, що врахована в актах наданих послуг (КБ-2в).

У разі притягнення замовника до відповідальності контрольними або наглядовими органами унаслідок неякісного виконання договірних зобов`язань по здійсненню технічного нагляду, виконавець несе повну матеріальну відповідальність і крім того забезпечує відшкодування до бюджету суми завищень в повному обсязі, в частині здійснення функцій технічного нагляду (п. 5.6).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до умов договору на здійснення технічного нагляду № 7152/110 від 01.10.2021 виконав умови цього договору, про що між сторонами справи були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 172 від 12.12.2021 на суму 105128,61 грн. та № 192 від 22.12.2021 на суму 120275,31 грн. Зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Вказані суми були перераховані позивачем відповідачу, що підтверджується платіжними дорученнями № 3 від 20.12.2021 та № 7 від 29.12.2021.

Ревізією, проведеною Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області встановлено, що вибірковим контрольним обміром встановлено, що ТОВ «Іоліт-Плюс» в акт форми № КБ-2в за грудень 2021 включно роботи з риття ям під фундаментом або стовпи, риття траншей під цокольні панелі зі зворотним засипанням і трамбуванням; установлення стовпів у ями з закладенням бетоном; установлення монтажних виробів зі зварюванням; навішування панелей на стовпи з закріпленням та укладанням цегляних підкладок під стовпи. ТОВ «Іоліт-Плюс» виконано роботу з навішування 2-го ряду сітчастих панелей розміром 2000х2500 по вже встановленим металевим стовпам. Викладені факти призвели до завищення вартості виконаних підрядних робіт по договору № 4545/41-2 на загальну суму 266693,36 грн. Внаслідок встановлення в ході ревізії фактів прийняття та оплати завищеної вартості виконаних підрядних робіт, ТОВ «Будівельна компанія «Профтехнагляд» зайво отримано кошти в сумі 3337,48 грн. (без ПДВ) за виконані роботи з технічного нагляду по договору № 7152/110. Викладене є порушенням п. 4.32 Настанови з визначення вартості будівництва, п. 1.2 договору № 7152/110 та призвело до завищення касових видатків по КПКВК 0617321 КЕКВ 3142.

В акті № 040803-20/2 від 30.11.2022 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, складеного Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, зазначено, що у відповідності з вимогами п. 2.14 Положення № 88, відповідальність за допущені порушення при визначенні вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт несуть особи, які підписали акти приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт фори № КБ-2в, що є первинними бухгалтерськими документами, згідно з якими проводяться розрахунки з підрядниками за виконані роботи. З приводу викладених порушень посадовими особами Департаменту освіти станом на момент завершення ревізії пояснень не надано. Порушення з завищення вартості робіт з технічного нагляду ТОВ «Будівельна компанія «Профтехнагляд» не усунуте.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.02.2023 № 0101-21/257, якою з посиланням на вказаний акт ревізії вимагав повернути зайво отримані кошти по договору від 01.10.2021 № 7152/110 у сумі 5666,56 грн. без ПДВ.

Як зазначив позивач, відповідач у відповіді на претензію від 28.04.2023 не погодився з вимогами щодо некоректного застосування розцінки Е7-24-12 «Установлення металевої огорожі з сітчастих панелей по металевих стовпах без цоколя висотою 2 м» об`ємом робіт 304,16 м. В актах виконаних робіт форми № КБ-2в вищевказані роботи були закриті згідно розцінки Е7-24-12, яка була вказана в твердій договірній ціні, а також у проєктно-кошторисній документації, яка отримала позитивну експертну оцінку. Зазначено, що з розцінки були виключені всі матеріали, які використовувалися.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, його умови визначаються сторонами на їх розсуд і є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України слідує, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

За змістом статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, пов`язане з обмеженням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке проявилося у здійснених ним витратах, в утраті або пошкодженні його майна або у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Згідно ч. 2 ст. 1210 ЦК України, шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Відповідно ч. 1 ст. 1211 ЦК України, шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом встановленого строку служби (строку придатності) товару, результатів робіт (послуг), а якщо він не встановлений, - протягом десяти років з дня виготовлення товару, виконання роботи (надання послуги).

При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов`язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.

Таким чином, правильне вирішення спору у цій справі вимагає встановлення чи мав місце факт протиправної поведінки відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Профтехнагляд» відносно цивільних прав Департамента освіти і науки Запорізької міської ради та спричинення позивачу збитків саме внаслідок винних та протиправних дій відповідача.

За змістом ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Здійснивши аналіз наявних у справі документів суд дійшов висновку, що у даному випадку позивачем не доведено належними доказами існування усіх чотирьох елементів, що утворюють склад правопорушення, виходячи з такого.

Вартість послуг була встановлена за взаємною згодою сторін та відображена в договорі № 7152/110.

Матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договору № 7152/110 від 01.10.2021 або зміни його умов в частині ціни, тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виконано всі господарські зобов`язання за договором на здійснення технічного нагляду у повній відповідності до умов договору. Так, між сторонами були підписані без зауважень та заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Перевірка фактичного обсягу виконаних робіт та їх вартість, які включені до актів, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Отже, замовник (позивач) оглянув та прийняв за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№ 172, 192 надані послуги, погодився з їх отриманням та вартістю.

Після прийняття послуг у 2021 році позивач протягом двох років не звертався до відповідача зі скаргами, претензіями або з ініціативою спільного фіксування та встановлення факту наявності недоліків в роботі підрядника та, відповідно, відповідача.

Більш того, розрахунки завищення вартості виконаних робіт та акт вибіркового контрольного обміру обсягів робіт, що є додатками до акту ревізії, не підписані самим позивачем, а акт ревізії підписаний позивачем із зауваженнями.

Згідно пункту 2.1 договору № 7152/110 від 01.10.2021 (в редакції додаткової угоди № 2 від 28.12.2021), вартість наданих послуг по здійсненню технічного нагляду, розраховується відповідно обсягу робіт, зазначених у розрахунках 1-8 договірної ціни по об`єкту будівництва, та складає 225403,92 грн. без ПДВ.

Відтак, вартість послуг безпосередньо залежить від обсягів робіт, виконаних за договором підряду, що був укладений між позивачем та підрядником ТОВ «Іоліт-Плюс».

Обґрунтовуючи позов позивач посилається лише на акт ревізії. При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження неналежного виконання робіт ТОВ «Іоліт-Плюс» та неналежного надання послуг відповідачем, матеріали справи не містять та суду не надано.

Сам по собі акт № 040803-20/2 від 30.11.2022, складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Крім того, акт держаудитслужби не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Таким чином, акт перевірки фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15.

Посилання позивача на пункти 5.2-5.4, 5.6 договору № 7152/110 не спростовують висновків суду, оскільки позивачем не доведено неякісне виконання зобов`язань відповідачем, неякісне виконання робіт генпідрядником, вину позивача; не доведено притягнення замовника до відповідальності контрольними або наглядовими органами унаслідок неякісного виконання договірних зобов`язань по здійсненню технічного нагляду. Позивач не наводить, яким чином поведінка відповідача при виконанні договору № 7152/110 відповідає критеріям винності.

Оскільки акти приймання робіт (наданих послуг) сторони підписали без зауважень та заперечень і позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про допущені ТОВ «Будівельна компанія «Профтехнагляд» недоліки виконаної роботи, то правові підстави для стягнення з відповідача 3337,48 грн. збитків відсутні.

Таким чином, у задоволенні позову судом відмовляється.

6. Судові витрати

Згідно п. 2 ч. 1, п. 2 . 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи наведене, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 13 березня 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко