Рішення

від 05.03.2024 по справі 910/18897/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/18897/23

За позовом Фермерського господарства «КАН 1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС»

про стягнення 5.025.837,65 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Губін Д.А., ордер серії ВА № 10678901 від 21.11.2023

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

11.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фермерського господарства "КАН1" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС ЕЙ ТІ" про стягнення 5.025.837,65 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.02.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір поставки № 03/02/2022. На виконання положень п. 4.3.1 договору 04.02.2022 позивач здійснив попередню оплату в сумі 3.000.000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 72 від 04.02.2022. Згідно п. 3.2 договору поставка товару здійснюється протягом 90 робочих днів з дати надходження попередньої оплати. Враховуючи дату здійснення попередньої оплати товар мав бути поставлений 13.06.2022. Станом на 28.11.2023 поставка товару не проведена. У зв`язку з цим, позивач на адресу відповідача направив лист № 10 від 17.03.2023 з вимогою повернення попередньої оплати. У відповідь відповідачем здійснено часткове повернення попередньої оплати в загальній сумі 70.000,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем кошти повернуто не повністю, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 5.025.837,65 грн, з яких 2.930.000,00 грн основного боргу, 1.505.147,39 грн пені, 460.177,11 грн інфляційних втрат, 130.513,15 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18897/23 від 18.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

25.12.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18897/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.01.2024.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.12.2023 було 28.12.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 5, офіс 20 (номер відправлення 0600073546920), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, 02.02.2024 конверт разом з ухвалою від 27.12.2023 (номер відправлення 0600073546920) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 30.01.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно отриманого на запит суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що 28.12.2023 в реєстрі проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 41793728 Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС ЕЙ ТІ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС», а тому відповідачем слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю «СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС».

08.01.2024 від представника позивача - Губіна Д.А. до суду надійшло клопотання про участь у судових засіданнях по справі № 910/18897/23 в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначивши Господарський суд Кіровоградської області відповідальним за проведення відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18897/23 від 12.01.2024 в задоволенні клопотання позивача про участь у судових засіданнях по справі № 910/18897/23 в режимі відеоконференції відмовлено.

23.01.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.02.2024.

08.02.2024 позивачем через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подано заяву, в якій просить суд провести підготовче засідання без участі представника та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18897/23 від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2024.

Позивач в судовому засіданні 05.03.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.03.2024 не з`явився.

В судовому засіданні 05.03.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІС ЕЙ ТІ», змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС» (постачальник, відповідач) та Фермерським господарством «КАН 1 (покупець, позивач) укладено договір поставки № 03/02/2022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку та передати у власність покупцю комплект обладнання (далі - товар), зазначений сторонами в специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити на умовах, вказаних у цьому договорі.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та товар у визначений строк не поставив, що є підставою для повернення сплаченої позивачем передоплати в розмірі 2.930.000,00 грн та нарахування 1.505.147,39 грн пені, 460.177,11 грн інфляційних втрат та 130.513,15 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 8.2 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2022 включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного і належного виконання цих зобов`язань.

Згідно специфікації № 1 до договору предметом поставки є зерносушарка шахтна GW-70.04 (без топкового блоку, пальників та транспортного обладнання) та пульт керування комплексом без кабелів розведення по зерносушарці та обладнанню, загальною вартістю 152.600,00 доларів США, що еквівалентно 4.332.314,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави або іншим способом забезпечення виконання зобов`язань перед фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість товару складає 152.600,00 доларів США, в тому числі ПДВ 25.433,33 долари США, що на день підписання цього договору, за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України, в розмірі 28,39 грн/дол., становить 4.332.314,00 грн, у тому числі ПДВ 722.052,33 грн.

Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі 9 цього договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.3 договору покупець сплачує за товар у такому порядку:

4.3.1. Грошові кошти у розмірі 60% від загальної вартості товару, що на момент підписання цього договору становить 91.560,00 доларів США, в тому числі ПДВ 15.260,00 доларів США, що еквівалентно 2.599.388, 40 грн, в тому числі ПДВ 433.231,40 грн упродовж 3 (трьох) банківських днів здати укладення цього договору.

4.3.2. Грошові кошти у розмірі 30% від вартості товару сплачуються покупцем упродовж 3 (трьох) банківських днів з дня письмового повідомлення постачальником про готовність кожної окремої партії товару до завантаження на склад покупця.

4.3.3. Грошові кошти в розмірі 10% від вартості товару сплачуються покупцем протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підсипання обома сторонами видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату по замовленню № 3 від 03.02.2022 на суму 4.332.214,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач згідно платіжного доручення № 72 від 04.02.2022 перерахував відповідачу часткову оплату за товар в сумі 3.000.000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється після надходження на поточний рахунок постачальника грошових коштів в розмірі 90% від суми договору на умовах DDP (Інкотермс-2010) - склад покупця за адресою: 27422, Кіровоградська обл., Знам`янський р-н, с. Дмитрівка, вул. Центральна, 233.

Згідно з п. 3.2 договору поставка товару, зазначеного сторонами в специфікації № 1 до цього договору, здійснюється протягом 90 (дев`яноста) робочих днів за умови підписання договору покупцем та з дати надходження на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі, визначеному сторонами в пп. 4.3.1 п. 4.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата, яка зазначена у видатковій накладній, та підписана уповноваженими представниками сторін.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведені норми та умови договору відповідач мав поставити позивачу товар у строк до 10.06.2022 включно.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач у визначений строк товар позивачу не поставив.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) виникає у відповідача (постачальника) у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця).

Таким чином у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто в розмірі 3.000.000,00 грн з 11.06.2022.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Як свідчать матеріали справи позивач звертався до відповідача з листом № 10 від 17.03.2023, в якому, у зв`язку з неотриманням товару, просив повернути попередню оплату у розмірі 3.000.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання вказаного листа частково повернуто позивачу попередню оплату в загальному розмірі 70.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № с45772сс48 від 01.05.2023 на суму 50.000,00 грн та № 2211 від 01.11.2023 на суму 20.000,00 грн.

З огляду на викладене, за відсутності жодного визначеного умовами договору документального підтвердження фактичної поставки товару позивачу, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 2.930.000,00 грн (3.000.000,00 грн - 70.000,00 грн) на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2.930.000,00 грн попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару, передбачених цим договором, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення.

Позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 1.505.147,39 грн пені, яка розрахована позивачем наступним чином

на суму боргу 3.000.000,00 грн за період з 14.06.2022 по 28.11.2023;

на суму боргу 2.950.000,00 грн за період з 01.05.2023 по 01.11.2023;

на суму боргу 2.930.000,00 грн за період з 01.11.2023 по 28.11.2023.

Суд не погоджується з даним розрахунком з огляду на наступне

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо строків поставки товару та не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З огляду на викладене вірним періодом прострочення поставки товару за договором слід вважати з 11.06.2022 по 11.12.2022.

Разом з цим, оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), тому суд погоджується з початком періоду нарахування пені визначеного позивачем, тобто з 14.06.2022 по 11.12.2022.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання з поставки товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду, що знаходиться в матеріалах справи становить 739.726,02 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 739.726,02 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині в пені за прострочення поставки товару в позові слід відмовити.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення попередньої оплати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 460.177,11 грн інфляційних втрат та 130.513,15 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

(Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 130.507,39 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки в період нарахування включено дати часткової оплати боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.

За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір інфляційних втрат становить 474.827,11 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 460.177,11 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Фермерського господарства «КАН 1» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 60.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

21.11.2023 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Губіним Денисом Андрійовичем (Адвокат) укладений договір про надання правової допомоги № 21/11-23, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати Клієнту професійну правничу допомогу (далі - послуги), а Клієнт зобов`язується прийняти послуги та виплатити Адвокату гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 1.3 договору в ході виконання даного договору Адвокату доручається надати професійну правничу допомогу щодо стягнення в судовому порядку боргу та штрафних (фінансових) санкцій за договором поставки № 03/02/2022 від 03.02.2022.

Адвокатом Губіним Денисом Андрійовичем на представництво інтересів Фермерського господарства «КАН 1» видано ордер серії ВА № 1067901 від 21.11.2023.

Підтвердженням того, що Губін Денис Андрійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000256 від 04.01.2019.

Відповідно до п. 4.1 договору № 21/11-23 вартість послуг Адвоката (гонорар) становить 60.000,00 грн.

Пунктом 4.2 договору № 21/11-23 визначено, що оплата гонорару проводиться на умовах попередньої оплати на підставі рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатом виставлено Клієнту рахунок-фактуру № СФ-2111/23 від 21.11.2023 на суму 60.000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції № 470 від 24.11.2023 позивачем перераховано на рахунок Адвоката гонорар за правничу допомогу в розмірі 60.000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, не підтверджено неспівмірність розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу зі складністю спору.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 50.826,09 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 5, офіс 20; код ЄДРПОУ 41793728) на користь Фермерського господарства «КАН 1» (27422, Кіровоградська обл., Знам`янський р-н, с. Дмитрівка, вул. Центральна, 233; код ЄДРПОУ 34509691) 2.930.000 (два мільйони дев`ятсот тридцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 739.726 (сімсот тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять шість) грн 02 коп. пені, 460.177 (чотириста шістдесят тисяч сто сімдесят сім) грн 11 коп. інфляційних втрат, 130.507 (сто тридцять тисяч п`ятсот сім) грн 39 коп. 3% річних, 63.906 (шістдесят три тисячі дев`ятсот шість) грн 16 коп. витрат по сплаті судового збору, 50.826 (п`ятдесят тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 09 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.03.2023.

Суддя В.В.Сівакова