Рішення

від 13.03.2024 по справі 918/1250/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2024 р.м. РівнеСправа № 918/1250/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши матеріали клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційн фірма "Верона"

до відповідача Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості в сумі 714 924 грн. 01 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Шолом Сергій Вікторович (поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 714 924 грн. 01 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1250/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 714 924 грн. 01 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року позов задоволено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 лютого 2024 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 13 березня 2024 року.

08 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

12 березня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень. Крім того, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні 13 лютого 2024 року представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 2 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" у клопотанні про відшкодування судових витрат просить суд стягнути з Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 38 000 грн. 00 коп. судових витрат.

З метою отримання професійної правничої допомоги, 22 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" уклало договір про надання правової допомоги № 22/04-21 з Адвокатським об`єднанням "Агард".

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні та адвокатські послуги, щодо захисту інтересів та надання правової допомоги Замовнику.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість послуг виконавця залежить від обсягу та видів наданих послуг, складності робіт, часу необхідного для їх виконання та об`ємів матеріалів, а також можливих негативних ризиків для клієнта. В кожному випадку вартість надання правової допомоги, визначається окремо в додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" та Адвокатським об`єднанням "Агард" 22 листопада 2023 року укладено додаткову угоду № 5 до Договору про надання правової допомоги № 22/04- 21 від 22 квітня 2021 року, відповідно до якої: п. 2.1.1. виконавець зобов`язується надати комплексне юридичне та адвокатське супроводження судового спору щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь ТОВ "ВКФ "ВЕРОНА" за договором № 53-122-01-23-13428 від 18.05.2023р., що включає в себе: юридичний аналіз первинної документації по договору №53-122-01-23-13428 від 18.05.2023р.; визначення предметної, суб`єктної та територіальної юрисдикції спору; юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання позову до суду; підготовка та подання відповіді на відзив до суду); представництво інтересів Замовника в суді (участь в судових засіданнях)".

Додатковою угодою № 5 передбачено, що вартість наданих юридичних та адвокатських послуг, що визначені п. 2.1.1. договору, становить 38 000, 00 грн. (тридцять вісім тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ та складається з: 19 000, 00 грн. (дев`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за юридичний аналіз первинної документації по договору №53-122-01-23-13428 від 18.05.2023р; визначення предметної, суб`єктної та територіальної юрисдикції спору та юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання позову до суду), які підлягають сплаті протягом трьох днів з дати виставлення Рахунку - Фактури; 19 000, 00 грн. (дев`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) за юридичне супроводження судового процесу у суді першої? інстанції? (підготовка та подання відповіді на відзив до суду), представництво інтересів Замовника в суді (участь в судових засіданнях), які підлягають сплаті протягом трьох днів з дати виставлення Рахунку - Фактури.

Відповідно до акту № 02 від 29 грудня 2023 року позивачем прийнято роботи по першому етапу надання послуг, а саме: юридичний аналіз первинної документації по договору № 53-122-01-23-13428 від 18 травня 2023 року; визначення предметної, суб`єктної та територіальної юрисдикції спору та юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання позову до суду). Відповідно до акту № 01 від 16 лютого 2024 року позивачем прийнято роботи по другому етапу надання послуг, а саме: юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання відповіді на відзив до суду), представництво інтересів замовника в суді (участь в судових засіданнях).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано до суду заяву про зменшення розміру правничої допомоги, відповідно до змісту якої останній зазначає, що подані представником позивача докази понесення витрат на правничу допомогу на його думку є не належними, витрати часу є надмірними а сума вимог необґрунтованою та не пропорційною.

Щодо прохання представника відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

А отже із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, суд вважає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У своїй постанові від 20 листопада 2020 року № 910/13071/19, Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Однак, на думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 38 000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною позивача у даній справі.

При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім суми позову.

Також, слід зазначити, що відповідачем позовні вимоги визнано частково.

Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки.

Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таке ж правило міститься у частині 1 статті 74 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Всупереч наведеним процесуальним правилам заявник не навів суду жодних обґрунтувань, які однак є обов`язковими за таких умов.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності сторін, суд зауважує, що обов`язок обґрунтування недобросовісності дій сторони (у даному випадку дій позивача) покладено на іншу сторону (відповідача), а не на суд.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов`язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд зазначає, що оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог.

Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 14 100 грн. 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім того, суд зазначає, що розподіляючи витрати за послуги адвоката останній вказує, що наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат позивача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, м. Вараш, код. 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" (61105, м. Харків, вул. Федоренка, 7 ж-2, код. 41783992) 14 100 (чотирнадцять тисяч сто) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Верона" (61105, м. Харків, вул. Федоренка, 7 ж-2, код. 41783992).

Боржник: Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34403, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Повний текст додаткового рішення складено та підписано - 13 березня 2024 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Войтюк В.Р.