Постанова

від 15.05.2024 по справі 918/1250/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року Справа № 918/1250/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/1250/23 (суддя Войтюк В.Р., повний текст рішення складено 13.03.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Верона"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості в сумі 714 924, 01 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Верона" (далі - позивач, ТОВ ВКФ "Верона") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - відповідач, ДП "Енергоатом") про стягнення заборгованості в сумі 714 924, 01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 18.05.2023 № 53-122-01-23-13428 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.02.2024 позов задоволено.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 заяву ТОВ ВКФ "Верона" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 100 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга відповідача на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/1250/23, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу; у разі, якщо апеляційний господарський суд дійде висновку, що такі витрати необхідно покласти на відповідача, зменшити їх розмір не більше як до 2 000 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- всупереч ч. 3 ст. 126 ГПК України позивач не подав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, надання якого є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу;

- до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем не долучено документів на підтвердження факту оплати таких послуг (платіжні інструкції, квитанції тощо);

- позивачем не доведено належними доказами факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в рамках даної справи;

- сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 100 грн за дану справу є завищеною і не є співмірною зі складністю даної справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В.

Листом від 04.04.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

11.04.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито провадження у справі № 918/1250/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.05.2024 о 15:30 год.

ТОВ ВКФ "Верона" відзиву на апеляційну скаргу до суду не подало.

Представник ДП "Енергоатом" подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 15.05.2024 учасники справи не з`явилися.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як встановлено апеляційним судом, позивач у позовній заяві вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у зав`язку із розглядом справи в суді першої інстанції становить 38 000 грн. Належні докази понесених витрат будуть надані суду під час розгляду справи. В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд першої інстанції стягнути із відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 38 000 грн.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.02.2024 позов задоволено.

19.02.2024 до суду першої інстанції надійшла заява, в якій позивач просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в Господарському суді Рівненської області, в розмірі 38 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою надано: копію договору про надання правової допомоги від 22.04.2021 № 22/04-21, копію акту наданих послуг від 16.02.2024 до договору від 22.04.2021 № 22/04-21, копію акту наданих послуг від 29.12.2023 до договору від 22.04.2021 № 22/04-21, рахунок - фактуру № 01/22/04-21 від 16.02.2024 та № 03/22/04-21 від 22.11.2023, додаткову угоду № 5 до договору від 22.04.2021 №22/04-21.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана представником позивача у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України із урахуванням норм ст. ст. 253, 254 ЦК України.

Як встановлено апеляційним судом, 22.04.2021 між ТОВ "ВКФ "Верона" та АО "Агард" укладено договір про надання правової допомоги № 22/04-21, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні та адвокатські послуги, щодо захисту інтересів та надання правової допомоги замовнику.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість послуг виконавця залежить від обсягу та видів наданих послуг, складності робіт, часу необхідного для їх виконання та об`ємів матеріалів, а також можливих негативних ризиків для клієнта. В кожному випадку вартість надання правової допомоги, визначається окремо в додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Також між ТОВ "ВКФ "Верона" та АО "Агард" 22.11.2023 укладено додаткову угоду № 5 до договору про надання правової допомоги № 22/04-21 від 22.04.2021, відповідно до якої п. 2.1.1. виконавець зобов`язується надати комплексне юридичне та адвокатське супроводження судового спору щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь ТОВ "ВКФ "Верона" за договором № 53-122-01-23-13428 від 18.05.2023, що включає в себе: юридичний аналіз первинної документації по договору №53-122-01-23-13428 від 18.05.2023; визначення предметної, суб`єктної та територіальної юрисдикції спору; юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання позову до суду; підготовка та подання відповіді на відзив до суду); представництво інтересів замовника в суді (участь в судових засіданнях).

Додатковою угодою № 5 передбачено, що вартість наданих юридичних та адвокатських послуг, що визначені п. 2.1.1. договору, становить 38 000 грн без ПДВ та складається з: 19 000 грн за юридичний аналіз первинної документації по договору № 53-122-01-23-13428 від 18.05.2023; визначення предметної, суб`єктної та територіальної юрисдикції спору та юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання позову до суду), які підлягають сплаті протягом трьох днів з дати виставлення рахунку - фактури; 19 000 грн за юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання відповіді на відзив до суду), представництво інтересів замовника в суді (участь в судових засіданнях), які підлягають сплаті протягом трьох днів з дати виставлення рахунку - фактури.

Відповідно до акту № 02 від 29.12.2023 позивачем прийнято роботи по першому етапу надання послуг, а саме: юридичний аналіз первинної документації по договору № 53-122-01-23-13428 від 18.05.2023; визначення предметної, суб`єктної та територіальної юрисдикції спору та юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання позову до суду).

Відповідно до акту № 01 від 16.02.2024 позивачем прийнято роботи по другому етапу надання послуг, а саме: юридичне супроводження судового процесу у суді першої інстанції (підготовка та подання відповіді на відзив до суду), представництво інтересів замовника в суді (участь в судових засіданнях).

Матеріалами справи підтверджується те, що представник позивача прийняв участь у двох судових засіданнях в суді першої інстанції - 10.01.2024 та 17.01.2024 (т. 1, а. с. 106, 144), підготував та подав до суду позовну заяву та відповідь на відзив (т. 1, а.с. 1-13, .

Оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 14 100 грн за рахунок відповідача - пропорційно до задоволених вимог позову.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не більше як до 2 000 грн.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені, а тому доводи відповідача в цій частині суд вважає безпідставними.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 280/5176/20).

При цьому суд враховує те, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача, наведені у апеляційній скарзі; посилання відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі чи зменшення їх розмір не більше як до 2 000 грн.

В порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідач висновків суду першої інстанції, не спростував, а його посилання є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

З огляду на викладене, дослідивши подану заяву про стягнення судових витрат та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, погоджується із висновком суду першої інстанції про її часткове задоволення.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі №918/1250/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.03.2024 у справі № 918/1250/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 16 травня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.