Ухвала

від 30.01.2024 по справі 921/1175/15-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30 січня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/1175/15-г/3 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.

Розглянув матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТУС" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича (вх. №10089 від 14.12.2023)

у справі №921/1175/15-г/3

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" вул. Промислова, 30, м. Тернопіль

про cтягнення заборгованості в сумі 20 362 728,88 грн.

За участю приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича

За участю учасників судового процесу:

від скаржника/боржника: Осів П.В. - адвокат,

від стягувача: Грицик А.П. - адвокат,

приватний виконавець Варивода Д.В.

Учасникам судового процесу оголошено склад суду.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

В судовому засіданні 30.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Встановив:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/1175/15-г/3 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" вул. Промислова, 30, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 20 362 728,88 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2016 у справі №921/1175/15-г/3 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 30362983) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 22607369) по кредитному договору № 6606К37 від 26.07.2006: 82 770,83 доларів США процентів за користування кредитом, 20 596,76 грн комісії за управління кредитом, 197 006,03 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 2 707,14 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії; по кредитному договору № 6607К17 від 01.08.2007: 470 937,56 доларів США процентів за користування кредитом, 124 404,45 грн комісії за управління кредитом, 1 110 856,81 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 16 358,34 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії; по кредитному договору № 6609К2 від 06.02.2009: 185 252,79 доларів США процентів за користування кредитом, 52 771,05 грн комісії за управління кредитом, 440 927,29 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 7 183,32 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії та 182 700 грн 00 коп. судового збору.

У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

25.04.2016 Господарським судом Тернопільської області видано наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України .

14 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тотус" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича у справі №921/1175/15-г/3 ( вх. № 10089), в якій просить:

- поновити строк на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича про передачу на примусову реалізацію майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, у зведеному виконавчому проваджені №65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: № 65625804, №65656532, № 65640661;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича про передачу на примусову реалізацію майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, у зведеному виконавчому проваджені №65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: №65625804, №65656532, №65640661;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводу Дмитра Васильовича усунути порушення шляхом скасування арешту майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, що передано на примусову реалізацію у зведеному виконавчому проваджені № 65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: № 65625804, №65656532, № 65640661.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2023 для розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича у справі №921/1175/15-г/3, визначено суддю Боровця Я.Я., з врахуванням розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2023.

Ухвалою суду від 29.12.2023 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТУС" на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. у справі №921/1175/15-г/3, до розгляду та призначено судове засідання на 10.01.2024.

У судових засіданнях 10.01.2024 та 17.01.2024 оголошувалися перерви відповідно до 17.01.2024 та до 23.01.2024, про що зазначено у протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 23.01.2024 судове засідання відкладено на 30.01.2024 з підстав, викладених в ній.

Представник скаржника/боржника в судове засідання з"явився, підтримав скаргу з підстав, викладених в ній та в додаткових поясненнях ( вх. №466 від 17.01.2024), просить суд скаргу задоволити.

Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Варивода Д.В. в судове засідання з"явився, заперечив щодо скарги з підстав, викладених у поясненнях на скаргу/запереченнях ( вх. №201 від 09.01.2024), просить відмовити у задоволенні скарги.

Представник стягувача в судове засідання з"явився, заперечив щодо скарги з підстав, викладених у поясненнях на скаргу/запереченнях ( вх. №186 від 08.01.2024), просить відмовити у задоволенні скарги.

Щодо клопотання про поновлення строку на подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича про передачу на примусову реалізацію майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, у зведеному виконавчому проваджені №65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: № 65625804, №65656532, № 65640661, суд зазначає таке.

Як передбачено частиною 1 статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скаржник зазначає, що дізнався про порушення його права 22 листопада 2023 року з сайту ДП "СЕТАМ" щодо призначення електронних торгів на 27.11.2023 по продажу майна: ІПОТЕКА будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30.

В обгрунтування щодо строку подання скарги скаржник посилається на наступне, зокрема, що 04.12.2023 ТОВ "ТОТУС" подано, у встановлений Господарським процесуальним кодексом України, строк скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В.

Однак, за результатами її розгляду, 11.12.2023 Господарським судом Тернопільської області ( суддя Охотницька Н.В.) винесено ухвалу про повернення скарги заявнику без розгляду (недотримання вимог ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З огляду на те, що скарга на дії приватного виконавця вперше була подано у строк, передбачений чинним законодавством, але ухвалою суду повернуто скаржнику без розгляду і те, що скаржник повторно подав скаргу на дії приватного виконавця через декілька днів, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ТОВ "ТОТУС", визнати поважними причини пропуску та поновити строк на оскарження дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. у справі №921/1175/15-г/3.

Згідно частини 1 статті 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Судом враховано, що Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії воєнного стану в Україні (востаннє) продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.11.2023, затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 за №3429-ІХ.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи обставину - запровадження воєнного стану в Україні строк розгляду скарги судом продовжено з урахуванням розумності тривалості розгляду справи по суті.

При цьому суд враховує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розглянувши матеріали скарги , суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2016 у справі №921/1175/15-г/3 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 30362983) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 22607369) по кредитному договору № 6606К37 від 26.07.2006: 82 770,83 доларів США процентів за користування кредитом, 20 596,76 грн комісії за управління кредитом, 197 006,03 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 2 707,14 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії; по кредитному договору № 6607К17 від 01.08.2007: 470 937,56 доларів США процентів за користування кредитом, 124 404,45 грн комісії за управління кредитом, 1 110 856,81 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 16 358,34 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії; по кредитному договору № 6609К2 від 06.02.2009: 185 252,79 доларів США процентів за користування кредитом, 52 771,05 грн комісії за управління кредитом, 440 927,29 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 7 183,32 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії та 182 700 грн 00 коп. судового збору.

У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

25.04.2016 Господарським судом Тернопільської області видано наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України .

Так, 02.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65640661 із примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2016 у справі №921/1175/15-г/3 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" (вул. Промислова, 30, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 30362983) на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі заборгованості по кредитних договорах та судового збору.

Також, 01.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65625804 із примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 у справі №921/906/13-г/5 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі заборгованості по кредитних договорах.

02.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65656532 із примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 у справі №921/906/13-г/5 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі 55 909,97 грн судового збору.

02.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. вказані виконавчі провадження №65625804, №65656532 та №65640661 об`єднано у зведене виконавче провадження №65650548, про що винесено постанову про об"єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Під час виконання зведеного виконавчого провадження №65650548, 02.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано майно боржника ТОВ "ТОТУС", а саме: будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30.

22 листопада 2023 року ДП "СЕТАМ" призначено електронні торги на 27.11.2023 по продажу майна: ІПОТЕКА будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30.

22.11.2023 боржник - ТОВ "ТОТУС" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. із заявою щодо не можливості реалізації майна, яке описане постановою від 02.12.2022 у процесі виконання рішень Господарського суду Тернопільської області у справах №921/906/13-г/5 та № 921/1175/15-г-3, оскільки описане майно є іпотечне майно та у боржника наявна заборгованість перед іншими особами.

23.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №65625804 до 07.12.2023.

Як стверджує скаржник, що приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. вчинено виконавчі дії щодо реалізації майна , яке належить боржнику ТОВ "ТОТУС" , що перебуває в іпотеці за відсутності судового рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами звернено стягнення на нерухоме майно, що передано в іпотеку, чим порушив норми Закону України "Про іпотеку".

Також, приватний виконавець не може реалізувати майно боржника, яке передано в іпотеку, на підставі рішення суду про стягнення грошових коштів у разі наявності у боржника заборгованості перед іншими особами.

Скаржник вважає, що дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. є неправомірними та суперечать нормам чинного законодавства України та порушує права та законні інтереси боржника.

Оцінивши подані скаржником документи та підстави, наведені в обґрунтування заявленої ним скарги, заперечення приватного виконавця та пояснення/заперечення представника стягувача, суд дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні скарги, з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України ( статті 339-345 ГПК України).

Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Як визначено статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов"язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Інструкція з організації примусового виконання рішень розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження" , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (пункт 2 Інструкції) .

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2016 у справі №921/1175/15-г/3 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 30362983) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 22607369) по кредитному договору № 6606К37 від 26.07.2006: 82 770,83 доларів США процентів за користування кредитом, 20 596,76 грн комісії за управління кредитом, 197 006,03 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 2 707,14 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії; по кредитному договору № 6607К17 від 01.08.2007: 470 937,56 доларів США процентів за користування кредитом, 124 404,45 грн комісії за управління кредитом, 1 110 856,81 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 16 358,34 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії; по кредитному договору № 6609К2 від 06.02.2009: 185 252,79 доларів США процентів за користування кредитом, 52 771,05 грн комісії за управління кредитом, 440 927,29 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати відсотків, 7 183,32 грн пені за прострочення зобов`язань зі сплати комісії та 182 700 грн 00 коп. судового збору.

У решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.

25.04.2016 Господарським судом Тернопільської області видано наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України .

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як визначено частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень зазначено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як слідує з матеріалів скарги, 02.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65640661 із примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2016 у справі №921/1175/15-г/3 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" (вул. Промислова, 30, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 30362983) на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі заборгованості по кредитних договорах та судового збору.

Також, 01.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65625804 із примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 у справі №921/906/13-г/5 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі заборгованості по кредитних договорах.

02.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65656532 із примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014 у справі №921/906/13-г/5 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотус" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі 55 909,97 грн судового збору.

У вказаних виконавчих проваджень боржником являється Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОТУС"

Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Як зазначено пунктом 14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об`єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Пунктом 15 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень вказано, що об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

02.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. вказані виконавчі провадження №65625804, №65656532 та №65640661 об`єднано у зведене виконавче провадження №65650548, про що винесено постанову про об"єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

Законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Згідно зведеного виконавчого провадження №65650548 об`єднано виконання судових рішень, ухвалених тільки Господарським судом Тернопільської області.

Суд, дослідивши склад та структуру зведеного виконавчого провадження, а також надаючи правову оцінку, дійшов висновку, що розгляд поданої до суду скарги у цій справі має здійснюватися в порядку господарського судочинства, Господарського суду Тернопільської області (юрисдикції).

Правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 22.02.2022 у справі № 910/6495/18.

Щодо вимоги скарги по визнанню неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича про передачу на примусову реалізацію майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, у зведеному виконавчому проваджені №65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: №65625804, №65656532, №65640661, суд зазначає таке.

Як визначено статтею 53 Закону України "Про виконавче провадження", після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Під час виконання зведеного виконавчого провадження №65650548, 02.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано майно боржника ТОВ "ТОТУС", а саме: будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30.

Майно належить боржнику - ТОВ "ТОТУС" на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ "І", що видане 09.02.2006 відповідно до рішення виконкому Тернопільської міської ради №36 від 25.01.2006 та записано в реєстрову книгу за №1824.

04.08.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яким є ТДВ "НЕКОС".

Згідно висновку про вартість майна , ринкова вартість нерухомого майна будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, становить 6 330 600,00 грн.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця) . Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову ( ч.1).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем ( ч.5)

Отже, законодавцем надано право виконавцю звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Як встановлено статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено поняття, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням.

Боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Згідно статті 3 Закону України " Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

03.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" в м.Тернополі (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОТУС" (Іподекодавець) укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекою за цим Договором забезпечуються всі вимоги Іпотекодержателя, що випливають із Кредитної угоди №6606К14 від 03 березня 2006 року, укладено між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем відповідно до якої Іпотекодержатель відкрив Іпотекодавцю відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 500 000,00 доларів США (п.1.1. Договору іпотеки).

Предметом іпотеки що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов"язань Іпотекодавця є нерухоме майно : будівля для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30 ( п.1.3 Договору іпотеки).

Пунктом 2.1 Договору іпотеки у разі невиконання Кредитного договору та/або невиконання Іпотекодавцем умов Договору одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця.

Реалізація предмета іпотеки в інших випадках здійснюється відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України ( п.5.7 Договору іпотеки).

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (стаття 33 Закону України "Про іпотеку").

Згідно статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

Порядок проведення електронних аукціонів визначається Міністерством юстиції України.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Так, 22 листопада 2023 року ДП "СЕТАМ" призначено електронні торги на 27.11.2023 по продажу майна: ІПОТЕКА будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30.

22.11.2023 боржник - ТОВ "ТОТУС" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. із заявою щодо не можливості реалізації майна, яке описане постановою від 02.12.2022 у процесі виконання рішень Господарського суду Тернопільської області у справах №921/906/13-г/5 та № 921/1175/15-г/3, оскільки описане майно є іпотечне майно та у боржника наявна заборгованість перед іншими особами.

Згідно статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

23.11.2023, 06.12.2023, 19.12.2023, 01.01.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. винесено постанови про відкладення виконавчих дій відповідно до 07.12.2023, до 20.12.2023, до 02.01.2024, до 15.01.2024 з метою уникнення порушення прав боржника.

Слід зазначити, що в ході вчинення виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Д.В. описано та передано для реалізації у першу чергу наступне майно боржника: 1) Станок, автоматична пружинно-формуюча машина модель С-313, 2005 р.в.; 2) Станок, автоматична пружинно-формуюча машина модель С-313, 2006 р.в.; 3) SPUHL станок, автоматичний станок для виготовлення пружин С-313; 4) Станок FIDES AS-3, 200/LH, серійний номер А140206, 2006 року випуску, маса 850 кг; 5) Рулонопакувальна машина ROLLpack RL 2000EH; 6) Станок для автоматичної збірки пружин шляхом з`єднання, модель AS-3, FIDES; 7) Станок SPUHL, модель P395; 8) Станок SPUHL, модель PА391; 9) Газово бензиновий автонавантажувач KOMATSU GF18-20; 10) Обладнання для спеціальної вертикальної порізки меблевого паралону.

Частина майна з вказаного переліку була реалізована у примусовому порядку, а стосовно іншої частини майно не продалося.

Судом встановлено, що майно боржника, а саме станок, марка SPUHL, модель Р-395, серійний номер 415774, рік випуску 2006 та станок, марка SPUHL, модель РА-391, серійний номер 415775, рік випуску 2006 виставлено на продаж у рамках виконавчого провадження, проте не реалізоване.

Зокрема, станок, марка SPUHL, модель PA-391, серійний номер 415775, рік випуску 2006, не реалізований на електронному аукціоні у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №591652 від 24.07.2023; протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №593005 від 14.08.2023; проведення електронного аукціону (торгів) №594492 від 04.09.2023.

Також, станок марка SPUHL, модель P-395, серійний номер 415774, рік випуску 2006, не реалізований на електронному аукціоні у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №591852 від 26.07.2023; протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №593961 від 28.08.2023; протоколом проведення електронного аукціону (торгів) №595488 від 18.09.2023.

За таких обставин, лише після реалізації рухомого майна, 27.10.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Дмитром Васильовичем оприлюднено лот та призначено на 27.11.2023 електронні торги по продажу майна - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. «І», загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль вул. Промисова,30.

Отже, норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо конкуренції норм статті 49 Закону України "Про іпотеку" та статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", визначивши, що іпотекодержатель, як єдиний стягувач у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення на його користь грошових коштів, на підставі частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, щодо якого звертається стягнення, за результатами кожних торгів, які оголошено такими, що не відбулися (перших, других, третіх).

Правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) та від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) зроблено правовий висновок про те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".

Крім того, законодавцем надано право виконавцю звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Отже, прямим обов"язком боржника у виконавчому провадженні є доведення порушення його прав діями чи бездіяльністю приватного виконавця, чого ТОВ "Тотус" не вчинено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та не доведеність скарги в частині вимог щодо визнання неправомірними приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича щодо передачі на примусову реалізацію майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, у зведеному виконавчому проваджені №65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: №65625804, №65656532, №65640661, відтак не підлягають до задоволення.

В частині вимог щодо зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводу Дмитра Васильовича усунення порушення шляхом скасування арешту майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, що передано на примусову реалізацію у зведеному виконавчому проваджені № 65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: № 65625804, №65656532, № 65640661, суд зазначає таке.

Оскільки дії приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича щодо передачі на примусову реалізацію майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, у зведеному виконавчому проваджені №65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: №65625804, №65656532, №65640661 вчинені відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень приватного виконавця і при цьому право боржника не було порушено, а тому вимоги в частині скарги щодо зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводу Дмитра Васильовича усунення порушення шляхом скасування арешту майна боржника - будівлі для розташування технологічної лінії по виготовленню пружинних блоків під літ. "І", загальною площею 1585,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, що передано на примусову реалізацію у зведеному виконавчому проваджені № 65650548, яке об`єднує такі виконавчі провадження: № 65625804, №65656532, № 65640661, також не підлягають до задоволення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковим до виконання на усій території України. При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії виконання рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, від 05.07.2012).

Отже, законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні.

Враховуючи те, що приватний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження.

Разом з тим, порушення зазначених засад є наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТУС" на дії та рішення виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича, слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 118, 119, 234, 235, 339, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТУС" на дії та рішення виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича (вх. №10089 від 14.12.2023) у справі №921/1175/15-г/3, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати відповідно до вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржено.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "13" березня 2024 року.

Суддя Я.Я. Боровець