Рішення

від 11.03.2024 по справі 921/844/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/844/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", проспект Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46016

до відповідача Акціонерного товариства "2 ремонтний завод засобів зв`язку", вул. І.Франка, буд. 10, м. Бережани, Тернопільська область, 47501

про стягнення 576 476,23 грн

За участі представників від:

позивача: Мамчур Ю.В., довіреність №1803/08 від 21.12.2023;

відповідача: Гецко Н.М., довіреність №25 від 22.01.2024

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "2 ремонтний завод засобів зв`язку" про стягнення 576 476,23 грн, з яких 463 029,61 грн боргу, 100 545,94 грн пені, 5 804,85 грн інфляційних нарахувань, 7 095,83 грн 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1047 від 06.02.2024, яку судом прийнято).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано належним чином умови договору про постачання електричної енергії споживачу із особовим рахунком №404, в частині повної оплати за спожиту електричну енергію, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29 грудня 2023 року позовну заяву б/н від 26.12.2023 (вх.№937 від 27.12.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

05 січня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 04.01.2024 (вх. №133) про усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 29.12.2023 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09 січня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у цій справі на 05 лютого 2024 року о 10:30 год.

23 січня 2024 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від Акціонерного товариства "2 ремонтний завод засобів зв`язку" надійшов відзив на позовну заяву б/н від 23.01.2024 (вх.№639), сформований в системі "Електронний суд", в якому товариство просить суд відмовити у стягненні пені у розмірі 100 545,94 грн, а заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 7095,83 грн зменшити на 90%, а саме до 709,50 грн.

Ухвалою суду від 24 січня 2024 року задоволено заяву (вх.№640 від 23.01.2024) представника Акціонерного товариства "2 ремонтний завод засобів зв`язку" Гецко Ніки Миколаївни, про її участь в судовому засіданні 05.02.2024, та у всіх наступних судових засіданнях у справі №921/844/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29 січня 2024 року від ТОВ "Тернопільелектропостач" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№835 від 29.01.2024), у якій позивач навів свої заперечення щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов. Зазначає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані відповідно до договірних умов і чинного законодавства, є обґрунтованим та належним способом захисту майнового права та інтересу позивача, просить суд позов задоволити у повному обсязі.

05 лютого 2024 року суд відклав судове засідання до 22.02.2024 о 09:30 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

06 лютого 2024 року від позивача надійшла заява (вх.№1047 від 06.02.2024) про зменшення розміру позовних вимог, яка обґрунтована тим, що після подання позовної заяви відповідачем було здійснено оплату в погашення заборгованості за електричну енергію, а саме: 30 000,00 грн 15.01.2024. У зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" зменшує розмір позовних вимог, зокрема, суму основного боргу на 30 000,00 грн. Таким чином, сума основного боргу за спожиту електричну енергію складає 463 029,61 грн. Окрім того, у вказаній заяві позивач просить суд повернути йому судовий збір в сумі 450,00 грн, у зв`язку з тим, що ціна позову після зменшення розміру позовних вимог становить 576 476,23 грн.

При цьому, у вказаній заяві позивач повідомив суд, що 02 лютого 2024 року (до початку першого судового засідання) ТОВ "Тернопільелектропостач", через особистий кабінет в системі "Електронний суд", направляв до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, однак у зв`язку із технічним збоєм в роботі ЄСІТС, дана заява Господарським судом Тернопільської області не була отримана, в підтвердження чого долучено скриншот екрану особистого кабінету у системі "Електронний суд".

22 лютого 2024 року, враховуючи клопотання позивача, суд відклав судове засідання на 04 березня 2024 року о 10:00 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про відкладення судового засідання у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представників сторін належним чином повідомлено.

В судовому засіданні 04 березня 2024 року судом оголошено перерву до 11 березня 2024 року до 14:00 год.

11 березня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1986), які сформовані заявником у системі "Електронний суд" 08.03.2024 (з доказами їх направлення відповідачу 08.03.2024).

Розглянувши заяву ТОВ "Тернопільелектропостач" про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.5 ст. 46 ГПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 46 ГПК України).

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

В свою чергу, під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Дослідивши подану заяву, судом встановлено, що позивач змінив ціну позову шляхом зменшення розміру позовних вимог, а саме просить стягнути на його користь з відповідача 463 029,61 грн боргу за спожиту електричну енергію; 100 545,94 грн пені, 5 804,85 грн інфляційних нарахувань та 7 095,83 грн 3% річних.

Зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 ГПК України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача.

Ухвалою суду від 09 січня 2024 року перше судове засідання у цій справі було призначено на 05 лютого 2024 року о 10:30 год. При цьому, в судовому засіданні 05.02.2024 представником позивача було повідомлено суд про надіслання позивачем через систему "Електронний суд" заяви про зменшення позовних вимог, тоді як судом встановлено, що станом на час проведення судового засідання така до суду не надійшла.

Заява представника позивача про зменшення позовних вимог відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 46, 170 ГПК України, підписана уповноваженим представником згідно довіреності від 21.12.2023 №1803/08, така заява надсилалася суду до першого судового засідання, що підтверджується скриншотом екрану особистого кабінету позивача у системі "Електронний суд", однак з незалежних від позивача причин отримана судом не була, також таку заяву надіслано відповідачу, відтак суд приймає таку заяву до розгляду, у зв`язку з чим подальший розгляд справи слід здійснювати з її врахуванням.

В судове засідання 11 березня 2024 року прибула представник позивача, представник відповідача взяла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції представників сторін, а також досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

11.03.2024 справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст. 233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Представниця позивача в судовому засіданні 11.03.2024 позовні вимоги підтримала (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1047 від 06.02.2024) з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№835 від 29.01.2024), додаткових поясненнях (вх.№1986 від 11.03.2024) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Просить суд врахувати, що свої зобов`язання по Договору про постачання електричної енергії споживачу із особовим рахунком №404 ТОВ "Тернопільелектропостач" виконало повністю, всупереч цьому відповідачем порушено договірні умови в частині виконання грошових зобов`язань. З грудня 2022 року по листопад 2023 року Товариством продано, а відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 86 070 кВт/год, яку своєчасно та в повному обсязі не було оплачено, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Додатково, в судовому засіданні представниця позивача повідомила суду, про те, що відповідачем було здійснено часткові оплати заборгованості за електричну енергію, а саме 27.03.2023 в сумі 30000,00 грн та 07.06.2023 в сумі 20000,00 грн, які згідно з визначеними споживачем у платіжних інструкціях призначеннями платежів, були зараховані в погашення заборгованості за січень 2023 року та лютий 2023 року відповідно. До матеріалів справи долучено копії таких платіжних інструкцій, а також копію платіжної інструкції від 15.01.2024 про сплату 30000,00 грн заборгованості за електроенергію вже після подання позову, що зумовило зменшення розміру заявлених вимог на вказану суму.

Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених також у відзиві на позов (вх.№639 від 23.01.2024), запереченнях (вх.№1463 від 20.02.2024).

Так, зокрема, згідно поданого відзиву на позов (вх.№639 від 23.01.2024) відповідач вважає вимоги щодо стягнення пені за період з 18.01.2023 по 21.12.2023 у розмірі 100 545, 94 грн незаконними і такими, що заявлені без урахування вимог чинного законодавства.

При цьому, просить суд врахувати, що з початку дії воєнного стану значно погіршилася платіжна дисципліна між учасниками ринку. Зокрема, виникли мільйонні/мільярдні борги перед постачальниками універсальних послуг (в т.ч. ТОВ "Тернопільелектропостач") за надані послуги в межах виконання спецобов`язків. Враховуючи це, з метою уникнення енергетичного колапсу та стабілізації функціонування учасників ринку електричної енергії, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) прийнято постанову №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (далі Постанова № 332), яка є обов`язковою та підлягає до застосування, зокрема, щодо договорів, укладених відповідно до Закону України "При ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.

Підпунктом 16 п. 1 Постанови №332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови, зокрема: "зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

Зазначає, що спірні правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" як між учасниками ринку електричної енергії, що підтверджується пунктом 1.2 укладеного між сторонами договору, а відтак Постанова №332 підлягає застосуванню до спірних правовідносин, що виникли у цій справі, у частині заявленої до стягнення пені за період, що входить до періоду дії воєнного стану. Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.

Щодо зменшення нарахованих 3% річних, відповідач вказує на те, що у справі №902/417/18 Верховним Судом зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

При цьому, відповідач просить суд врахувати особливий статус АТ "2 ремонтний завод засобів зв`язку", а також те, що товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі та є боржником у п`ятьох виконавчих провадженнях, зокрема щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на підставі вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки).

Стягнення суми 3% річних у повному обсязі при скрутному фінансовому становищі унеможливить якомога швидше покрашення фінансового клімату підприємства оборонно-промислового комплексу, що має важливе значення для оборонної сфери держави, особливо, в умовах війни, а відтак просить зменшити заявлений позивачем розмір 3% річних на 90%.

В свою чергу, позивач, у відповіді на відзив (вх.№835 від 29.01.2024) зазначив, що зазначений пункт (пп.16 п.1) Постанови від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" не поширює свою дію на відповідача. Сторони в межах даної справи, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" - є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, а Акціонерне товариство "2 ремонтний завод засобів зв`язку" - є споживачем. До учасників ринку відносяться не всі споживачі, а лише ті, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії, наприклад, генерують електричну енергію по "зеленому" тарифу. Визначення "учасник ринку електричної енергії" не стосується відповідача, який не провадить свою діяльність на ринку електричної енергії, а є споживачем, що купує електричну енергію для власного споживання.

Вважає, що правові позиції Верховного Суду по справі №922/1948/22, по справі №914/2453/21 та по справі №914/1941/21, на які посилається відповідач, не можна застосовувати до правовідносин у цій справі, оскільки відсутня аналогія (у цій справі правовідносини не виникли між учасниками ринку електричної енергії), а відповідно підпункт 16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 не поширює свою дію на відповідача. А відтак позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, з дотриманням ч.6 ст. 232 ГК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Щодо клопотання про зменшення нарахованих 3% річних, відповідач просить суд врахувати, що ТОВ "Тернопільелектропостач" також знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

Із введенням воєнного стану в Україні багато підприємств Тернопільської області скоротили своє виробництво або іншим чином обмежили свою роботу, деякі зупинили діяльність. Частина споживачів електроенергії не виконує грошові зобов`язання (в тому числі невірно трактуючи лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 р. про засвідчення військової агресії як форс-мажору).

Накопичення споживачами боргів унеможливлює закупівлю Товариством необхідних обсягів електроенергії та здійснення своєчасної оплати по договорах. ТОВ "Тернопільелектропостач" є організацією, що створена для задоволення потреб споживачів в постачанні електричної енергії (першочергово, населення Тернопільської області та підприємства, установи, організації, які є критично важливі для захисту нашої держави), а це залежить від фінансового стану компанії, тобто від спроможності організації в подальшому належним чином здійснювати свою господарську діяльність щодо обслуговування належних позивачу об`єктів, які забезпечують стале функціонування енергетичної системи в цілому, що ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам і може призвести до значних матеріальних збитків та негативних наслідків для держави.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - Правила).

Згідно пункту 3.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Відповідно до пункту 3.2.6. ПРРЕЕ укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Згідно ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", яке діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року №429, як Постачальником електричної енергії (Електропостачальник), та Акціонерним товариством "2 ремонтний завод засобів зв`язку", як Споживачем, укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу із особовим рахунком № 404 (далі - Договір) шляхом підписання:

- 08.11.2021 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Індивідуальна", яка діяла з 01.01.2022 по 31.12.2022, початок постачання електричної енергії з 01 січня 2022 року;

- 29.12.2022 заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції "Індивідуальна", яка діяла з 01.01.2023 по 31.12.2023, початок постачання електричної енергії з 01 січня 2023 року.

Заяви-приєднання містять інформацію щодо найменування Споживача, відомості про вид, адресу об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку, інформацію про те, що оператором системи, з яким Споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, є ВАТ "Тернопільобленерго" (Бережанський РЕМ) та початок постачання - з 01.01.2022 та з 01.01.2023 відповідно.

Крім того, у кожній з них вказано, що погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), Споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов`язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Вищезазначеним відповідач засвідчив, що ознайомлений з умовами Договору (текст Договору розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ "Тернопільелектропостач" за посиланням: http:www.tepo.com.ua).

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п.1.1 Договору).

Як зазначено у п.1.2 Договору, умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

За домовленостями, викладеними у п.2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього договору.

Приписами п.4.8 ПРРЕЕ передбачено, що форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

За змістом п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно з п.5.7. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в обраній комерційній пропозиції.

У комерційній пропозиції "Індивідуальна" (додаток №2 до Договору), зокрема, передбачено тариф електричної енергії, порядок визначення вартості електричної енергії, спосіб оплати, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати, спосіб оплати послуги з розподілу електричної енергії, розмір пені, термін дії комерційної пропозиції тощо.

Так, у розділі "Спосіб оплати", а також в п. 5.5. Договору, визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата замовлених на розрахунковий місяць обсягів споживання електричної енергії здійснюється споживачем самостійно наступним чином: - за 3 банківські дні до початку розрахункового періоду у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії .

У розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" встановлено, що остаточний рахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Постачальник зобов`язується нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п.6.2. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

За змістом п.13.1 Договору, останній укладено сторонами на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, якщо протягом 3-х робочих днів Споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції.

Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з Оператором системи розподілу.

Цей Договір в частині виконання зобов`язань Споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов`язань.

Як вказує позивач, з грудня 2022 року по листопад 2023 року ТОВ "Тернопільелектропостач" продано, а відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 86070 кВт/год, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями:

- рахунку за енергію №127000404 від 31.12.2022; акту прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2022 року на суму 58 507,77 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 31.01.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за січень 2023 року на суму 131 090,73 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 28.02.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2023 року на суму 211 194,95 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 31.03.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за березень 2023 року на суму 237 594,75 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 30.04.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за квітень 2023 року на суму 267 200,83 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 31.05.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за травень 2023 року на суму 289 534,75 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 30.06.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за червень 2023 року на суму 289 625,25 грн;

- рахунку за енергію №127000404 від 31.07.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за липень 2023 року на суму 326 501,94 грн;

- рахунку за енергію №127000404230819 від 31.08.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за серпень 2023 року на суму 340 650,06 грн;

- рахунку за енергію №127000404230919 від 30.09.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за вересень 2023 року на суму 366 880,98 грн;

- рахунку за енергію №127000404231019 від 31.10.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2023 року на суму 419 487,41 грн;

- рахунку за енергію №127000404231119 від 30.11.2023; акту прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2023 року на суму 493 029,61 грн.

Крім того, обсяги фактично спожитої відповідачем електроенергії у жовтні та листопаді 2023 року підтверджуються також доданою до позовної заяви довідкою Бережанського району електромереж ВАТ "Тернопільобленерго" від 14.12.2023 №400, відповідно до якої в жовтні 2023 року обсяг переданої (розподіленої) електричної енергії складає 6750 кВт/год, в листопаді 2023 9030 кВт/год .

Як вказує позивач, Постановою НКРЕКП від 20.11.2018 №1468 ВАТ "Тернопільобленерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Тернопільської області.

Послугу з розподілу електричної енергії споживачу надає оператор системи розподілу ВАТ "Тернопільобленерго".

У пп. 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

В свою чергу, АТ "2 ремонтний завод засобів зв`язку" своєчасно не розрахувалося за спожитий обсяг електроенергії, а проведено лише часткову оплату, а саме згідно платіжної інструкції №1769 від 27.03.2023 в сумі 30000,00 грн (призначення платежу: оплата за активну електроенергію згідно рахунку №127000404 за січень 2023р.), згідно платіжної інструкції від 07.06.2023 в сумі 20000,00 грн (призначення платежу: оплата за активну електроенергію за лютий 2023р.) та згідно платіжної інструкції від 15.01.2024 в сумі 30 000,00 грн (призначення платежу: сплата за електроенергію згідно договору №404). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 463 029,61 грн (розрахунок заборгованості міститься в матеріалах справи).

Також, між ТОВ "Тернопільелектропостач" та Акціонерного товариства "2 ремонтний завод засобів зв`язку" підписано: акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 січня 2023 року; акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 серпня 2023 року; акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 вересня 2023 року; акт звірки взаємних розрахунків за станом на 30 вересня 2023 року; акт звірки взаємних розрахунків за станом на 01 грудня 2023 року (копії наявні в матеріалах справи).

У зазначених актах звірки взаємних розрахунків відображено та підтверджено наявність у відповідача боргу перед ТОВ "Тернопільелектропостач", зокрема, станом на 01.12.2023 в сумі 493 029,61 грн.

Наявність неоплаченого відповідачем боргу слугувало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

В розумінні статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики.

За приписами ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону).

Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії" (ч.11 ст. 56 Закону).

У пп. 72 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що регулятором є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Умовами ч.2 ст. 2 Закону визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.

Постановою №312 від 14.03.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" затверджено типовий договір про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до Правил).

У п.1.2.7 Правил зазначено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Згідно з п. 3.1.7 Правил Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу, до умов якого останній (як споживач) приєднався заявою-приєднанням, як до публічного договору, обравши Комерційну пропозицію "Індивідуальна".

За приписами п.3 ч.1 ст.57 Закону електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (п.1 ч.3 ст.58 Закону).

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання.

Абзац третій пункту 2.3.5. ПРРЕЕ встановлює, що у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред`явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до плати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Приписами п. 4.8 ПРРЕЕ передбачено, що форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що на умовах укладеного між сторонами правочину відповідач у повному обсязі взятих на себе зобов`язань не виконав, допустивши на час звернення із цим позовом заборгованість на суму 493 029,61 грн.

В матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем вартості електричної енергії за вказаний період або отримання споживачем електроенергії в іншому об`ємі.

На підставі вищевикладеного, та зважаючи на часткову оплату відповідачем вартості отриманої електроенергії в розмірі 30 000,00 грн після звернення позивача до суду, позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 463 029,61 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов`язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 7 095,83 грн та інфляційні нарахування в сумі 5 804,85 грн за загальний період прострочення з 18.01.2023 по 21.12.2023, нарахованих у зв`язку порушенням виконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

Проаналізувавши та перевіривши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи період існування заборгованості, розмір боргу, суд вважає їх заявленими правомірно.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу з особовим рахунком №404, укладеного шляхом підписання 08.11.2021 та 29.12.2022 заяв-приєднання на умовах Комерційної пропозиції "Індивідуальна", з огляду на положення ст. 625 ЦК України та умови обраної відповідачем комерційної пропозиції "Індивідуальна", суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних на 90% та стягнути такі в розмірі 709,50 грн, при цьому просить суд врахувати викладені у відзиві обставини та позицію Верховного Суду у справі №902/417/18, де зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

При цьому, суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Поряд з цим, у справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що, фактично, визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу, тому, з метою запобігання такому безпідставному збагаченню, розмір належної до стягнення суми відсотків річних було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96 %, і її явної невідповідності принципу справедливості та законодавству.

Водночас, у цій справі позивачем до стягнення заявлено 3% річних, тобто розмір відсотків, передбачений законодавством (частиною 2 статті 625 ЦК України), отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №921/94/21).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявленого до стягнення з відповідача у цій справі розміру 3% річних, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 7 095,83 грн та інфляційних нарахувань в сумі 5 804,85 грн за загальний період прострочення з 18.01.2023 по 21.12.2023, нарахованих у зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію, підлягають до задоволення як обґрунтовані заявлені.

Щодо стягнення пені.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій: неустойка, штраф, пеня.

При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч.4 ст.231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.17. ПРРЕЕ, за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Згідно пп. 8 п. 5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства.

Також, в комерційній пропозиції "Індивідуальна", в розділі "Розмір пені" встановлено, що в разі порушення Споживачем строків оплати передбачених даною комерційною пропозицією (розділами: "Спосіб оплати" та "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати") Споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.

Відповідно до правил обрахунку строків (ст.253 Цивільного кодексу України) період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем - Акціонерним товариством "2 ремонтний завод засобів зв`язку", строків оплати за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу із особовим рахунком №404 з подальшим укладенням 08.11.2021 та 29.12.2022 заяв-приєднання на умовах Комерційної пропозиції "Індивідуальна".

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов обраної відповідачем комерційної пропозиції "Індивідуальна", у розділі "Спосіб оплати" передбачено оплату замовлених на розрахунковий період обсягів споживання електричної енергії здійснюється споживачем самостійно наступним чином: - за 3 (три) банківські дні до початку розрахункового періоду у розмірі 100% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

У розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" вищезазначеної комерційної пропозиції передбачено, що остаточний рахунок за спожиту електричну енергію надається Постачальником та отримується Споживачем не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані Постачальником рахунки підлягають оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

У матеріалах справи містяться копії рахунків за спожиту електричну енергію, виставлених позивачем за період з грудня 2022 року по листопад 2023 року із відміткою відповідача про їх отримання, проте без зазначення дати такого отримання.

Поряд з цим, враховуючи умови комерційної пропозиції "Індивідуальна", суд вважає, що рахунки за спожиту електричну енергію Споживач отримав протягом семи робочих днів з дати завершення розрахункового періоду (про протилежне відповідачем не вказується) і такі підлягали оплаті Споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що відповідно до умов обраної відповідачем комерційної пропозиції "Індивідуальна" у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання з 13 робочого дня наступного розрахункового періоду.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано за період з 18.01.2023 по 21.12.2023 100 545,94 грн пені.

Поряд з цим судом з`ясовано, що такий розрахунок здійснено позивачем на суму боргу, визначену за кожен місяць з наростаючим підсумком, а не окремо за кожний розрахунковий період, та з порушенням визначеного ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку нарахування.

Слід зазначити, що пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Проте, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з усталеною судовою практикою, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо проведення своєчасного розрахунку за електроенергію, спожиту у період з грудня 2022 року по листопад 2023 року, судом здійснено перерахунок суми пені окремо за кожен розрахунковий період (в межах визначеного позивачем періоду нарахування), з врахуванням проведених оплат 27.03.2023 в сумі 30000,00 грн за січень 2023 року та 07.06.2023 в сумі 20000,00 грн за лютий 2023 року, а також в межах визначеного ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій (оскільки інше не встановлено законом або договором), за результатами якого встановлено, що правомірно нарахованою є пеня в розмірі 78 984,44 грн (відповідний розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

В решті пеня в розмірі 21561,50 грн є такою, що необґрунтовано заявлена.

Поряд з цим, відповідач заперечує щодо нарахування та стягнення пені, посилаючись при цьому на приписи постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, а також позиції Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.

З цього приводу суд відзначає наступне.

Згідно з пп. 16 п.1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування - зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Згідно з п. 96 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку електричної енергії це виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом.

Водночас Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає поняття "споживач" (п.84 ч.1 ст. 1), споживач - це фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Закон України "Про ринок електричної енергії", Правила ринку електричної енергії затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 №307, передбачають певні умови для отримання статусу "учасник ринку електричної енергії".

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, агрегації, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії, за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з п.1.2.1. Правил ринку електричної енергії, учасниками ринку електричної енергії є: виробники, електропостачальники, трейдери, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, оператор установки зберігання енергії, гарантований покупець, споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цими Правилами та Законом.

Відповідно до п.1.3.5 Правил, кандидат в учасники ринку, який бажає здійснювати операції на ринку електричної енергії України, повинен надати оператору системи передачі (у якості адміністратор розрахунків) належним чином заповнену заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 2 до цих Правил.

Кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори про надання послуг з передачі електричної енергії, про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі, та діючий договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (для споживачів, приєднаних до мереж ОСП), що укладається в порядку, встановленому Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312.

Розділом I Правил ринку електричної енергії передбачено, що реєстр учасників ринку це реєстр, що веде адміністратор розрахунків, що включає інформацію щодо учасників ринку та їх статусу.

Відповідно до п.1.3.9. Правил ринку електричної енергії, оператор системи передачі (у якості адміністратор розрахунків) веде реєстр учасників ринку, що містить таку інформацію:

1) EIC-код учасника ринку;

2) ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа - підприємець);

3) повне та скорочене найменування учасника ринку або П. І. Б. (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець);

4) місцезнаходження (юридична адреса, поштова адреса,);

5) ідентифікатори договорів, укладених учасником ринку з ОСП;

6) ролі, закріплені за цим учасником ринку;

7) EIC-код СВБ учасника ринку (у разі його входження до балансуючої групи) та/або гарантованого покупця (у разі входження виробника до балансуючої групи гарантованого покупця).

Пунктом 1.3.2. Правил ринку, передбачено, що для суб`єктів господарювання, визначених у підпункті 1.2.1 глави 1.2 цього розділу (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.

Крім цього, учасники ринку електричної енергії використовують у своїй діяльності систему управління ринком. Адміністратор ринку (АР) надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Авторизація користувачів системи відбувається із застосуванням особистого кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП). (пункт 1.11.8 Правил ринку).

Як вже зазначалось вище, Договір про постачання електричної енергії споживачу із особовим рахунком №404 укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", яке діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 року №429, як Постачальником електричної енергії (Електропостачальник), та Акціонерним товариством "2 ремонтний завод засобів зв`язку", як Споживачем.

Відповідач не надав доказів наявності у нього ліцензії, передбаченої законом для учасників ринку електричної енергії, відомостей про внесення його до реєстру учасників ринку електричної енергії чи будь-яких доказів, які б підтверджували наявність в підприємства статусу "учасник ринку електричної енергії".

Відтак, Акціонерне товариство "2 ремонтний завод засобів зв`язку" у даних правовідносинах є споживачем, який відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії, купує електричну енергію для власного споживання, а не є учасником ринку електричної енергії.

Отже, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 до даних правовідносин не може застосовуватись як підстава для відмови у стягненні нарахованої пені за невиконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу (такої ж позиції у подібних правовідносинах дотримується Західний апеляційний господарський суд у постанові від 27.02.2024 у справі №921/418/23).

Щодо посилання відповідача на необхідність застосування у цій справі правових позицій Верховного Суду у наведених у відзиві справах, то слід зазначити, що суд погоджується із твердженнями позивача, викладеними останнім у відповіді на відзив (вх.№835 від 29.01.2024) та додаткових поясненнях (вх.№1986 від 11.03.2024), про те, що взаємовідносини між сторонами у таких справах носять інший характер, ніж взаємовідносини у справі, що розглядається (№921/844/23).

Поряд з цим, суд враховує таке.

З частин 1, 2 ст.614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.617 ЦК України та ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України, за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Оцінюючи фактичні обставини, наведені відповідачем у відзиві на позов, які стали підставою для допущення несвоєчасного виконання ним зобов`язань, а також заперечення позивача з цього приводу, ураховуючи майнові інтереси обох сторін та задоволення судом у цій справі вимоги ТОВ "Тернопільелектропостач" щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вважає за доцільне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність об`єктивних підстав та доцільність зменшення пені на 50% (78 984,44 грн - 50% = 39 492,22 грн). Відтак, до задоволення у цій справі підлягає пеня в розмірі 39 492,22 грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

В частині стягнення решти 39 492,22 грн пені слід відмовити (з покладенням судових витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ТОВ "Тернопільелектропостач" підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача 463 029 грн 61 коп. основного боргу, 7 095 грн 83 коп. 3% річних, 5 804 грн 85 коп. інфляційних втрат та 39 492 грн 22 коп. пені, як такі, що підтверджені матеріалами справи та законодавчими актами, які регламентують спірні правовідносини.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтею 129 ГПК України, судовий збір в сумі 8323,72 грн (що складає 1,5% від суми: 463 029 грн 61 коп. основного боргу, 7095 грн 83 коп. 3% річних, 5804 грн 85 коп. інфляційних втрат та 78 984,44 грн пені) покладається на відповідача.

Частиною 6 ст.238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

Відповідно до ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на викладене, клопотання ТОВ "Тернопільелектропостач" про повернення сплаченого судового збору, викладене у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх.№1047 від 06.02.2024) у зв`язку зі зменшенням позовних вимог у розмірі 450,00 грн, є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Окрім того, 11.03.2024 при складанні та проголошенні скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) судом допущено описку у його резолютивній частині, а саме: замість 8 323 (вісім тисяч триста двадцять три) грн 72 коп. судового збору, помилково вказано 8 312 (вісім тисяч триста дванадцять) грн 92 коп. судового збору.

Частиною 7 ст. 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "2 ремонтний завод засобів зв`язку" (вул. І.Франка, буд. 10, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, код 24969510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (проспект Злуки, буд. 2В, м. Тернопіль, 46007, код 42145798): 463 029 (чотириста шістдесят три тисячі двадцять дев`ять) грн 61 коп. основного боргу; 7 095 (сім тисяч дев`яносто п`ять) грн 83 коп. 3% річних; 5 804 (п`ять тисяч вісімсот чотири) грн 85 коп. інфляційних втрат; 39 492 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн 22 коп. пені та 8 323 (вісім тисяч триста двадцять три) грн 72 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (проспект Злуки, буд. 2В, м.Тернопіль, 46007, код 42145798) із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) грн 00 коп., зайво сплачений згідно платіжної інструкції № 24116 від 22.12.2023.

6. Копію рішення надіслати учасникам справи відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.03.2024.

Суддя Н.В. Охотницька