Рішення

від 28.02.2024 по справі 367/867/23

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 367/867/23

провадження № 2/361/736/24

28.02.2024

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2024 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.

за участю секретаря: Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, Приватний виконавецьвиконавчого округуКиївської областіВалявський ОлександрАнатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача

У березні2023року доБроварського міськрайонногосуду Київськоїобласті надійшлавищевказана позовназаява ОСОБА_1 .В обґрунтуванняпозову ОСОБА_1 посилається нате,що 22листопада 2010року приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу СидоренкоА.В.вчинив виконавчийнапис №2703на користьАТ "Державнийощадний банкУкраїни"про зверненнястягнення нанерухоме майно-земельну ділянкуземельна ділянказагальною площею1,4855га,кадастровим номером3210600000:00:056:1207,що розташованаза адресоюКиївська область,Броварська міськарада.Про наявністьзазначеного виконавчогонапису позивач ОСОБА_1 дізнався впроцесі йоговиконання.Так,19листопада 2012року Дніпровськимрайонним судомм.Києва прийняторішення усправі №2604/20992/12про стягненняз ОСОБА_1 заборгованості накористь АТ"Державнийощадний банкУкраїни"за кредитнимдоговором №934.Ця справарозглянута судомбез участі ОСОБА_1 13січня 2023року вДніпровському районномусуді м.Києва,представник ОСОБА_1 отримав копіюсудового рішеннята ознайомивсяз матеріаламисправи №2604/20992/12. У матеріалах цієї справи наявна копія листа-вимоги 934/8 від 17 березня 2010 року, зі змісту якого вбачається, що банк вимагав від відповідача здійснити повне погашення кредиту, наданого згідно з договором відновлюваної кредитної лінії №934 від 07серпня 2008року,а самесплатити залишокзаборгованості покредиту,нарахованих танесплачених відсотківта пенюза несвоєчасневиконання зобов`язань.Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, право Банку на нарахування відсотків за кредитом з цієї дати припинено. Проте, згідно виконавчого напису, з ОСОБА_1 стягнуто відсотки та пеню за період з 26 жовтня 2009 року по 22 листопада 2010 року, тобто відсотки та пеня за період березень-листопад 2010 року нараховані безпідставно. Відповідно до листа-вимоги № 934/8 від 17 березня 2010 року прострочена заборгованість по процентах становила 413698, 64 грн., відомості про нарахування пені у цій вимозі відсутні. Тобто на момент вчинення виконавчого напису заборгованість була спірною та потребувала додаткового доказування. Крім того, нотаріус вчинив виконавчий напис не пересвідчившись в тому, що ОСОБА_1 , як іпотекодержатель та боржник, отримав відповідну вимогу від Банку, і з часу отримання такої вимоги минув 30-ти денний строк.

З огляду на викладені обставини, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка А.В. вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Заперечення відповідача

17 травня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, де АТ «Ощадбанк» заперечує проти позовних вимог, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. АТ «Ощадбанк» вважає, що нотаріальна дія про вчинення виконавчого напису 22.11.2010 відповідає вимогам чинного законодавства, нотаріус дотримався усіх вимог нормативних актів, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах, які свідчать про безспірність заборгованості. У тому числі, перед вчиненням виконавчого напису, нотаріусом було дотримано тридцяти днів з моменту надіслання Банком письмової вимоги Позивачу про усунення порушень зобов`язань щодо сплати заборгованості. Відповідач зазначає, що позивач знав про наявність виконавчого напису ще в 2016 році, оскільки подавав до суду клопотання про призначення судової земельно-товарознавчої експертизи та представник позивача безпосередньо брав участь в судовому засіданні в справі № 361/2447/16 за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 по звернення стягнення на майно передане в іпотеку. Тому відповідач просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивач, знаючи про наявність виконавчого напису нотаріуса від 22.11.2010, ще у 2016 році, звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з даним позовом аж у 2023 році, пропустивши 3-х річний строк позовної давності.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2023 року матеріали справи передано на розгляд за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року витребувано в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича повну копію належно засвідчених матеріалів нотаріальної справи, в межах якої приватним нотаріусом 22 листопада 2010 року вчинений виконавчий напис № 2703.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити. Пояснив, що позивач не отримував жодних виконавчих документів, а про виконавче провадження та оспорюваний виконавчий напис дізнався лише в 2023 році.

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» - Світич П.В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити. Пояснив, що копію виконавчого напису до справи, яка розглядалася в 2016 році вони не долучали, однак у заочному рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року детально описано про виконавчий напис, а вказане рішення долучено до позову у справі 361/2447/16, участь в якій приймав представник ОСОБА_1 .

Треті особи приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сидоренко А.В. та приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О.А. в судове засідання не з`явились, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Обставини справи, що встановлені судом.

07 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 934, відповідно до предмету вказаного договору ВАТ «Державний ощадний банк України» надає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 000 гривенеь, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних.

Відповідно до копії іпотечного договору № 1901 від 07 серпня 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 (іпотекодавець), із метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а ВАТ «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель) цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, яка належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: земельну ділянку, загальною площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1207, що розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №324192, виданого відділом земельних ресурсів м. Бровари, 03 квітня 2008 року, переданої ним в іпотеку АТ «Державний ощадний банк України» за іпотечним договором №1901 від 07 серпня 2008 року.

Відповідно до копії листа-вимоги заступника начальника Головного управління роздрібного бізнесу ВАТ «Державний ощадний банк України» № 934/8 від 17 березня 2010 року вбачається, що від позичальника ОСОБА_1 вимагалося не пізніше 30 календарних днів з дати отримання вказаного листа-вимоги здійснити повне погашення кредиту. Вказану вимогу ОСОБА_1 отримав особисто 23.04.2010. (а.с. 140)

22 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 2703, та відповідно до якого нотаріусом запропоновано стягнути із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 934 від 07 серпня 2008 року, за період з 26жовтня 2009року по22листопада 2010року в розмірі 6258183, 15 грн.

Рішенням (заочним) Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року в справі № 2604/20992/12 із ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Державний ощаднийбанк України»заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 934 від 07.08.2008 року в сумі 6338912 грн. 92 коп.

Матеріалами справи установлено, що вищевказаний виконавчий написАТ «Державнийощадний банкУкраїни»пред`явлено до примусового виконання, у зв`язку із чим приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. 28.123.2021 відкрито виконавче провадженняВП № 6801217, та вчиняються виконавчі дії стосовно виконання виконавчого напису.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в справі № 2604/20992/12 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, відповідно до якого позов акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 934 від 7 серпня 2008 року в сумі 5 456 164 грн. 39 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частиною першою, четвертою ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ст. 39 Закону України «Про нотаріат»).Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією (п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Правовому регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, наданими стягувачем документами згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити у здійсненні виконавчого напису.

З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає стягненню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документів, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19.

Підставами даного позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є наступні: відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; не направлення стягувачем письмової вимоги боржнику про усунення порушення виконання зобов`язання; а також відсутність доказів отримання позивачем такої вимоги; відсутність факту безспірності заборгованості боржника.

Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідченому договорі, що передбачає сплату грошових сум, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно п. 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості, та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 127/7932/17, провадження № 61-27853 св18).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису (постанова Верховного Суду від 19 березня 2021 року, справа № 750/3781/20, провадження № 61-14943св20).

Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленій в постанові по справі №750/1627/18 (провадження № 61-43895св18) від 06.06.2019 р., розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу, строк за який провадиться стягнення з 26.10.2009 року по 22.11.2010 року, при цьому, загальна сума заборгованості включає в себе, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 1084 931, 53грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таку, постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва скасовано та ухвалено нове судове рішення в справі № 2604/20992/2012. У мотивувальній частині вказаної постанови колегією суду зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на наявний в матеріалах справи лист-вимогу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області від 17 березня 2010 року № 934/8 про дострокове повернення кредиту у зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань. Таким чином, після пред`явлення позивачем вимоги про дострокове повернення кредитних коштів право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося. У зв`язку із викладеним, позовні вимоги в частині стягнення процентів за кредитним договором підлягають задоволенню частково, а саме за період з жовтня 2009 року по 17 березня 2010 року в сумі 456 164 грн. 39 коп. Вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки ним не доведено ані період, ані база її нарахування, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість нарахованих сум. Вимоги про стягнення збитків, пов`язаних з вчинення виконавчого напису, також не підлягають задоволенню, оскілки у пункті 6.4.1. договору іпотеки від 7 серпня 2008 року № 1901 сторони чітко передбачили порядок їх відшкодування, а саме - за рахунок реалізації предмета іпотеки.

Суд приходить до висновку, що нарахування процентів позивачу за кредитним договором за період з 18.03.2010 по 22 листопада 2010 року здійснено відповідачем після закінчення строку дії договору, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а сума заборгованості зазначена у виконавчому написі не може вважатись безспірною, що тягне за собою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, аналізі положень законодавства України та приймаючи до уваги те, що відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, що зазначена заборгованість не є безспірною, приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо застосування строків позовної давності

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, суд вважає їх безпідставними з огляду на відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів обізнаності позивача до листопада 2022 року про вчинення 22 листопада 2010 року нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису.

Так, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності, відповідач зазначив, що позивач міг довідатися про наявність оскаржуваного виконавчого напису ще з 11 жовтня 2016 року (дата ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області про призначення судової земельно-товарознавчої експертизи у справі № 361/2447/16), а тому пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом установлено,що всправі №361/2447/16,на якупосилається відповідач,26квітня 2018року ухваленозаочне рішення.Крім того,зі змістукопії позовноїзаяви Публічногоакціонерного товариства«Державний ощаднийбанк України»до ОСОБА_1 (прозвернення стягненняна майнопередане віпотеку)в справі№ 361/2447/16встановлено,що Банку вказаномупозові взагаліне посилавсяна наявністьвиконавчого написувід 22 листопада 2010 року, стан його виконання та не долучав до позову такий виконавчий напис.

На думку суду, та обставина, що у вищевказаному позові (справі № 361/2447/16), як додаток зазначена копія заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2012 року, де є посилання на оспорюваний виконавчий напис, не може беззаперечно підтверджувати обізнаність позивача про існування виконавчого напису від 22.11.2010 року.

Водночас суд звертає увагу на те, що участь представника ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.05.2017 у справі № 361/2447/16 може лише підтверджувати обізнаність позивача щодо відкриття провадження у справи № 361/2447/16, але не свідчить про те, що ОСОБА_1 міг довідатись про існування виконавчого напису від 22.11.2010 року та його зміст.

Узагальнені доводи відповідача фактично зводяться до припущень щодо можливості позивача дізнатися про наявність вчиненого нотаріусом виконавчого напису, проте за відсутності відповідних доказів такої обізнаності, вказані аргументи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності у цій справі.

Щодо судових витрат.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що за пред`явлення даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Отже, виходячи із положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

На підставі викладеного, та керуючись Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 263-264, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренка Андрія Васильовича від 22 листопада 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 2703, щодо звернення стягнення на нерухоме майно земельну ділянку, загальною площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1207, що розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №324192, виданого відділом земельних ресурсів м. Бровари, 03 квітня 2008 року, переданої ним в іпотеку АТ «Державний ощадний банк України» за іпотечним договором №1901 від 07 серпня 2008 року, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: АТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 09322277, адреса: вул. Володимирська, 27, м. Київ, 01001.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, адреса місцезнаходження: вул. Нове Шосе, 3, м. Буча, Київська обл., 08292.

Суддя Н.М. Петришин