Постанова

від 05.06.2024 по справі 367/867/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 367/867/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10126/2024Головуючий у суді першої інстанції - Петришин Н.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Березюк Є.О. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області Акціонерного товариства "Ощадбанк" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до АТ "Державний ощадний банк України", в якому просив:

- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2703 від 22.11.2010 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Сидоренко А.В., про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1207, що розташована за адресою: Київська обл., Броварська міська рада, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №324192, виданого відділом земельних ресурсів м. Бровари 03.04.2008 року, переданої ним в іпотеку АТ "Державний ощадний банк України" за іпотечним договором № 1901 від 07.08.2008 року;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 22.11.2010 року приватним нотаріусом КМНО Сидоренко А.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 2703, за яким на користь АТ "Державний ощадний банк України" звернуто стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1207, що розташована за адресою: Київська обл., Броварська міська рада, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №324192, виданого відділом земельних ресурсів м. Бровари 03.04.2008 року, переданої ним в іпотеку АТ "Державний ощадний банк України" за іпотечним договором № 1901 від 07.08.2008 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеної земельної ділянки, запропоновано задовольнити вимоги АТ "Державний ощадний банк України" по поверненню кредиту за договором відновлюваної кредитної лінії від 07.08.2008 року № 934, за період з 26.10.2009 ро5ку по 22.11.2010 року у розмірі 6 2578 183,15 грн.

При цьому, про існування вказаного виконавчого напису позивач дізнався із Реєстру боржників у листопаді 2022 року, де було зазначено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Валявського А.О. перебуває виконавче провадження з виконання цього виконавчого напису.

Разом з тим, позивач зазначав, що відповідно до наявного у матеріалах цивільної справи № 2604/20992/12 листа-вимоги 934/78 від 17.03.2010 року, банк зобов`язав його здійснити повне погашення кредиту, наданого згідно з договором відновлювальної лінії кредитної лінії № 934 від 07.08.2008 року, а саме сплатити залишок заборгованості по кредиту, сплатити нараховані та несплачені відсотки та пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Тобто, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор (банк) відповідно до приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив порядок, умови та строк виконання основного зобов`язання.

У свою чергу, позивач вказував, що згідно з виконавчим написом з нього стягнуто відсотки та пеню за період з 26.10.2009 року по 22.11.2010 року, тобто відсотки та пеня за період березень-листопад 2010 року нараховані безпідставно.

Також, позивач зазначав, що нотаріус вчинив виконавчий напис, не пересвідчившись у тому, що він, як іпотекодержатель та боржник, отримав відповідну вимогу від банку і з часу отримання такої вимог минув 30-денний строк строк.

За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що розмір заборгованості, визначений відповідачем, не є безспірним, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2024 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2703 від 22.11.2010 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Сидоренко А.В., про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1207, що розташована за адресою: Київська обл., Броварська міська рада, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №324192, виданого відділом земельних ресурсів м. Бровари 03.04.2008 року, переданої ним в іпотеку АТ "Державний ощадний банк України" за іпотечним договором № 1901 від 07.08.2008 року. Стягнуто з АТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_3 понесені витрати на судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачу процентів за кредитним договором за період з 18.03.2010 року по 22.11.2010 року здійснено відповідачем після закінчення строку дії договору, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а сума заборгованості, зазначена у виконавчому написі, не може вважатися безспірною.

При цьому, надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції вказав на відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів обізнанності позивача до листопада 2022 року про вчинення 22.11.2010 року нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (т. 1, а.с. 208-217).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що з дня отримання вимоги кредитора позивачем не надано жодного доказу або власного розрахунку, який б спростовував безспірність розрахунку заборгованості.

Крім того, зазначає, що надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, помилково визнав їх безпідставними, оскільки позивач, маючи право безоплатного та цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, міг дізнатися про порушення свого цивільного права шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей відносно виконавчого провадження № 23015495.

Також, у 2016 року в провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 361/2447/16 за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. У даній справі ОСОБА_3 , приймаючи участь як відповідач, подавав клопотання про призначення експертизи, а його представник приймав участь у судових засіданнях.

При цьому, у позовній заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки АТ "Ощадбанк", обгрунтовуючи свої вимоги, звертав увагу про наявність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2012 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , у якому значну увагу приділено питанню щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису від 22.11.2010 року. Дане рішення було долучено до позовної заяви як додаток до позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, на переконання апелянта, подання ОСОБА_3 до суду клопотання, безпосередня участь в судовому засіданні його представника у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки, є беззаперечним доказом того, що позивач знав або міг дізнатися про оскаржуваний виконавчий напис, вчинений 22.11.2010 року (т. 2, а.с. 1-4).

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.08.2008 між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 934, відповідно до якого ВАТ «Державний ощадний банк України» надає ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% річних.

Відповідно до іпотечного договору № 1901 від 07.08.2008 ОСОБА_3 (іпотекодавець), із метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору, передає в іпотеку, а ВАТ «Державний ощадний банк України» (іпотекодержатель) цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, яка належить іпотекодавцю на праві власності, а саме: земельну ділянку, загальною площею 1,4855 га, кадастровий номер 3210600000:00:056:1207, що розташована за адресою: Київська область, Броварська міська рада, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №324192, виданого відділом земельних ресурсів м. Бровари, 03.04.2008, переданої ним в іпотеку АТ «Державний ощадний банк України» за іпотечним договором №1901 від 07.08.2008.

Як вбачається з копії листа-вимоги заступника начальника Головного управління роздрібного бізнесу ВАТ «Державний ощадний банк України» №934/8 від 17.03.2010, від позичальника ОСОБА_3 вимагалося не пізніше 30 календарних днів з дати отримання вказаного листа-вимоги здійснити повне погашення кредиту. Вказану вимогу ОСОБА_3 отримав особисто 23.04.2010 (а.с. 140).

22.11.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 2703, та відповідно до якого нотаріусом запропоновано стягнути із ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 934 від 07.08.2008, за період з 26.10.2009 по 22.11.2010 у розмірі 6 258 183, 15 грн.

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено АТ "Державний ощадний банк України" до примусового виконання, у зв`язку із чим приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. 28.12.2021 відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1, та вчиняються виконавчі дії стосовно виконання виконавчого напису.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2012 року по справі № 2604/20992/12 із ОСОБА_3 стягнуто на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 934 від 07.08.2008 в сумі 6 338 912,92 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2023 в справі №2604/20992/12 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19.11.2012 скасовано і ухвалено нове судове рішення, відповідно до якого позов акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по місту Києву та Київській області заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 934 від 07.08.2008 в сумі 5 456 164 грн. 39 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для визнання вищенаведеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що розмір заборгованості, визначений відповідачем до стягнення, не є безспірним, оскільки після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів від 17.03.2010 року банк з цієї дати втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом.

Так, згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, четвертою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною першої статті 88 Закону України "Про нотаріат" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

В абзаці третьому пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням положень ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19).

Разом з тим, за змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Як вже зазначалося вище, 17.03.2010 року банк звернувся до ОСОБА_3 з листом-вимогою, в якій вимагав не пізніше 30 календарних днів з дати отримання цього листа-вимоги здійснити повне погашення кредиту.

Тобто після цього банк втратив можливість продовжувати нараховувати проценти за кредитним договором.

Водночас, з оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що нотаріус запропонував задовольнити вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання ОСОБА_3 умов договору відновлюваної кредитної лінії від 07.08.2008 за період з 26.10.2009 по 22.11.2010, тобто запроповано стягнути заборгованість, яка не є безспірною.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано жодного доказу або власного розрахунку, який б спростовував безспірність розрахунку заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність у банку можливості продовжувати нараховувати проценти за кредитним договором в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачена законом.

Крім того, безпідставними є доводи апелянта щодо пропуску позивачем позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки, надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, суд першої інстанції вірно вказав на відсутність у матеріалах справи беззаперечних доказів обізнанності позивача до листопада 2022 року про вчинення 22.11.2010 року нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне і правильне по суті рішення.

З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київської області Акціонерного товариства "Ощадбанк" - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 07 червня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова