Ухвала

від 13.03.2024 по справі 382/556/19

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 382/556/19

Провадження 2-з/382/2/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"13" березня 2024 р. Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О. А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинська міська ради Бориспільського району Київської області, приватний нотаріус Ємільчинського державного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлана Петрівна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Яготинського районного суду Київської області від адвоката Дробович В. А. надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Яготинська міська ради Бориспільського району Київської області, приватний нотаріус Ємільчинського державного нотаріального округу Житомирської області Петрук Світлана Петрівна про визнання заповіту недійсним, відповідно до вимог якої просить накласти арешт на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22005268, яке на праві приватної власності зареєстровано на ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що на теперішній час, ОСОБА_3 подано заяву про збільшення позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до спадкового майна ОСОБА_4 ..

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зазначено, що загальна площа будинку становить: 63.90 кв.м., житлова площа становить 38.10 кв.м., загальна вартість нерухо.мого майна складає 17978.0 грн.

Зазначене майно, є предметом спору по справі, що було відчужене на користь Відповідача за Договором купівлі-продажу укладеного між Відповідачем та його дружиною, що діяла від імені ОСОБА_4 , який посвідчений 30.05.2008 року приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж..

Дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до п.1 ч.1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цивільній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представником позивача наведено обґрунтовані підстави для застосування заходів забезпечення позову, надано належні та допустимі докази, а тому суд дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у разі його задоволення може ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, суд приходить до висновку, що такий спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Дробович Володимира Анатолійовича про забезпечення позову шляхом накладення арешту - задоволити.

Накласти арешт на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 22005268, яке на праві приватної власності зареєстровано на ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Київського апеляційного суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Кисіль О. А.