Ухвала

від 13.03.2024 по справі 524/9123/21

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/9123/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Марченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці заяву про самовідвід судді Клименко С.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Крюківського районного суду м. Кременчука про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2024 року судді Клименко С.М. до провадження передана справа за позовом ОСОБА_1 до Крюківського районного суду м. Кременчука про відшкодування шкоди.

Після ознайомлення з матеріалами справи суддею Клименко С.М. заявлено самовідвід в зв`язку з тим, що вона працює на посаді судді з 1995 року, знайома з суддями Крюківського районного суду м. Кременчука, і особисто з суддею Дядечко І.І. та суддею у відставці ОСОБА_2 , з часу, коли останні працювали до суду на посадах в органах прокуратури та органі досудового розслідування, та перебуває з ними у дружніх відносинах і це може викликати сумнів у її об`єктивності та неупередженості та діяти вибірково вона не може.

Суд вважає заяву про самовідвід обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно ч 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно ч.8, 11 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, суд розглядає заяву про самовідвід судді без повідомлення учасників справи.

Відповідно п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У контексті ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У національному законодавстві відсутні будь-які роз`яснення щодо визначення критеріїв чи обставин, які би могли враховуватися судом при надані оцінки фактам щодо неупередженості, а саме які складові елементи повинні містити обставини, щоб можна було прийти до висновку в неупередженості суду.

У розумінні ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифікована Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на основні засади і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб`єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об`єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо об`єктивної неупередженості, Європейський суд з прав людини у справі «Фей проти Австрії» вказав, що така полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити , чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007р. та від 24.02.1993р. по справі «Фей проти Австрії» судом вказано, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

Відповідно до п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір`ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір`я до незалежної судової влади буде підірвано.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий -у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Згідно ст. 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

У відповідності до положень ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

За змістом положень п.п. 2.5 Банголорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи викладені обставини, з метою усунення сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді і для забезпечення суб`єктивної впевненості сторони і стороннього спостерігача в тому, що справа розглядатиметься незалежним і безстороннім судом, а також для усунення будь-яких сумнівів в неупередженості суду, суд вважає, що заяву судді Клименко С.М. про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст. 36, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву судді Клименко Світлани Миколаївни про самовідвід задовольнити.

Справу № 524/9123/21 за позовом ОСОБА_1 до Крюківського районного суду м. Кременчука про відшкодування шкоди передати до канцелярії суду для вирішення питання про її перерозподіл в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяС. М. Клименко