Постанова

від 28.02.2024 по справі 619/852/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 619/852/21

провадження № 61-14127св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція»,

відповідачі: Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства (далі - ДП) «Харківська лісова науково-дослідна станція» звернувся до суду з позовом до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 про скасування рішень, визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що Дергачівською місцевою прокуратурою 15 березня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221280000016 та розпочато досудове розслідування за фактом незаконного виділення у приватну власність земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, у ході якого встановлено, що рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ХVІІІ сесії V скликання від 19 жовтня 2007 року № 43 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,1500 га.

У подальшому, рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ХХХV сесії V скликання від 30 вересня 2008 року № 9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га, на АДРЕСА_2 .

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером 6322057600:00:002:0433, серії ЯЖ №463480, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 17 вересня 2009 року під № 010969300254.

Прокурор вважав, що вказані рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області щодо надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийнято з порушенням вимог статей 20, 116, 118, 122, 149 ЗК України, статті 5 ЛК України.

Вказував, що земельна ділянка, загальною площею 0,1500 га (кадастровий номер 6322057600:00:002:0433), яка згідно зі спірним рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області передана у власність ОСОБА_1 , відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у кримінальній справі № 619/4345/19.

Крім цього, вказана земельна ділянка знаходиться на території земель Держлісгоспу в межах кварталу Дергачівського лісництва, згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування та будь-якої згоди ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не надавала.

Таким чином, спірне рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняте всупереч вимогам ЗК України та ЛК України за відсутності відповідного рішення Харківської обласної державної адміністрації щодо вилучення із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, волі власника та постійного користувача ділянки, тому незаконно відчужене майно підлягає поверненню його власнику.

Оскільки рішення Солоницівської селищної ради від 30 вересня 2008 року № 9 про передачу земельної ділянки у власність, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 463480 є незаконним, то відповідний державний акт на право власності не відповідає закону та порушує права власника, тому його необхідно визнати недійсним.

З урахуванням наведеного, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XVIII сесії V скликання від 19 жовтня 2007 року № 43 про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XXXV сесії V скликання від 30 вересня 2008 року № 9 про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1500 га, на АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 463480, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 17 вересня 2009 року № 010969300254;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0433, яка розташована за межами населеного пункту смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року у складі судді Калиновської Л. В. позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XVIII сесії V скликання № 43 від 19 жовтня 2007 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області XXXV сесії V скликання № 9 від 30 вересня 2008 року про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1500 га, на АДРЕСА_2 .

Визнано недійсними та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 463480, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 17 вересня 2009 № 010969300254.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0433, яка розташована за межами населеного пункту смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що рішення Солоницівської селищної ради ХХХV сесії V скликання від 30 вересня 2008 року № 9 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки прийнято з порушенням Положення про Дергачівський районний відділ земельних ресурсів, статей 12, 17, 20, 118, 122, 149, 151, 207, 208 ЗК України, пункту 12 Перехідних положень ЗК України, тому є незаконним та підлягає скасуванню. З урахуванням правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 жовтня 2013 року №6-93цс13, підлягає визнанню недійсним й державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 463480.

Земельна ділянка підлягає поверненню у відання держави та в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція», оскільки існує загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, що переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

Суд відхилив посилання представника відповідача про застосування позовної давності, так як з огляду на практику Верховного Суду позовна давність на такі позови не поширюється.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

На підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу було передано за підсудністю до Полтавського апеляційного суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

У частині позовних вимог керівника Дергачівської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6322057600:00:002:0433, яка розташована за межами населеного пункту смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду.

У частині визнання незаконними та скасування рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області № 43 від 19 жовтня 2007 року та № 9 від 30 вересня 2008 року та визнання недійсним і скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 463480, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 17 вересня 2009 року № 010969300254 рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, але прокурор звернувся з вимогою про її повернення в інтересах державного підприємства, а не держави. Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовна заява за такими вимогами фактично подана не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Суд застосував при цьому практику Великої Палати Верховного Суду.

В іншій частині позовних вимог обраний прокурором спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права держави та не є належним й ефективним для його відновлення. Суд послався на практику Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 вересня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором пред`явлено позов саме на захист держави, а законодавство не обмежує такі позови будь-якими суб`єктами, чи то державний орган, чи то інший суб`єкт, створений державою для належної реалізації своїх функцій, зокрема, й державне підприємство.

Прокурор вважає, що тлумачення Великої Палати Верховного Суду положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звужує захист прокурором інтересів держави і в цій ситуації слід застосовувати Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99.

Вказує, що зазначаючи Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» одним із позивачів у справі, прокурор обґрунтовував порушення саме інтересів держави, а не самостійної юридичної особи.

Апеляційний суд не надав належної правової оцінки тому, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, знаходиться на території земель Держлісгоспу в межах кварталу Дергачівського лісництва, згідно з планово-картографічними матеріалами базового лісовпорядкування та будь-якої згоди ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не надавала.

Спірне рішення Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області щодо надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийняте всупереч вимогам ЗК України та ЛК України за відсутності відповідного рішення Харківської обласної державної адміністрації щодо вилучення із постійного користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» спірної земельної ділянки та без попередньої зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: ОСОБА_2. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

07 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Погрібному С. О., у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку з обрання судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ХVІІІ сесії V скликання від 19 жовтня 2007 року № 43 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,1500 га.

Рішенням Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ХХХV сесії V скликання від 30 вересня 2008 року № 9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1500 га, на АДРЕСА_2 .

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 463480 на право власності на вказану земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, з кадастровим номером 6322057600:00:002:0433, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області 17 вересня 2009 року під № 010969300254.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 листопада 2019 року у кримінальній справі № 619/4345/19 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності ОСОБА_3 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що обвинувачена, обіймаючи посаду заступника начальника управління, начальника відділу земельних відносин Управління земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області, шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, діючи навмисно та протиправно в інтересах третіх осіб - ОСОБА_1 , у порушення вимог Положення про відділ земельних відносин Управління земельних ресурсів в Дергачівському районі Харківської області, статей 12, 17, 20, 118, 122, 149, 151, 207, 208 ЗК України, пункту 12 Перехідних положень ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р, достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, розпорядження якими можливе лише за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, склала висновок відділу земельних відносин на проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , до якої внесла завідомо неправдиві відомості щодо категорії вказаної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, завіривши вказаний документ своїм підписом та печаткою органу земельних ресурсів. На підставі вказаного висновку рішенням Солоницівської селищної ради від 30 вересня 2008 року № 9 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передано земельну ділянку, площею 0,1500 га, на АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_1 без зміни цільового призначення та цільового використання. У подальшому, на підставі Державного акту серії ЯЖ № 463480 земельна ділянка з кадастровим номером 6322057600:00:002:0433 безоплатно вибула із державної власності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року в справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі № 367/4140/16-ц, від 21 вересня 2022 року в справі № 367/4128/16-ц. Крім цього, просить відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц.

Касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)).

У зв`язку із цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі ДП, без розгляду.

Врахувавши наведені норми матеріального й процесуального права, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про зобов`язання повернути земельну ділянку в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» не підлягають розгляду по суті, оскільки спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а юридичної особи, тож позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах юридичної особи, а прокурор не має повноважень на ведення справи в частині таких вимог.

У зв`язку з викладеним, доводи касаційної скарги про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду суперечать Закону України «Про прокуратуру» та Рішенню Конституційного Суду України безпідставні, Велика Палата Верховного Суду надала відповіді на ці питання і підстав для відступу від них касаційний суд не вбачає.

Висновок апеляційного суду про те, що прокурор не може звертатися до суду з позовом лише в інтересах ДП є правильним. Проте, залишаючи частково без розгляду позов прокурора, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що, звертаючись до суду з позовом, прокурор просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 6322057600:00:002:0433, яка розташована за межами населеного пункту смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, у відання держави та в постійне користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Тобто, позов у цій частині було подано, як в інтересах ДП, так і в інтересах держави.

При цьому, залишаючи без розгляду позов через те, що прокурор не уповноважений на представництво інтересів ДП, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду і позов прокурора в інтересах держави.

Інші висновки апеляційного суду взаємопов`язані з наведеними висновками, а тому постанова апеляційного суду скасовується у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, залишив частину позовних вимог нерозглянутими, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Оскільки Верховний Суд надсилає справу на новий розгляд, то розподіл судових витрат не здіснюється.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 рокускасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець