Постанова

від 12.03.2024 по справі 698/254/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження № 22-ц/821/410/24Головуючий по 1 інстанціїСправа № 698/254/23 Категорія: 304030000 Лазаренко В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.,

секретар: Новицька Н.О.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна;

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Вікненський Фаворит»;

особа, яка подала апеляційну скаргу - представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна - адвокат Костюк Іван Володимирович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна - адвоката Костюка Івана Володимировича на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2023 року в справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вікненський Фаворит» про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року СТОВ ім. Ватутіна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Вікненський Фаворит» про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, 05.08.2015 між СТОВ ім. Ватутіна та ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 13.10.2015 за № 11578382, відповідно до якого позивачу в оренду передано земельну ділянку, кадастровий номер 7122284500:02:001:0150, загальною площею 3,3957 га, яка розташована в адмінмежах Вікнинської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на сім років.

22.05.2020 між ОСОБА_1 та СТОВ ім. Ватутіна укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 05.08.2015, відповідно до якої вони дійшли згоди про те, що орендодавцем земельної ділянки, кадастровий номер 7122284500:02:001:0150, загальною площею 3,3957 га, яка розташована в адмінмежах Вікнинської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НМО № 046306 від 02.08.2017.

Разом з тим, 03.04.2023 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 та ФГ «Вікненський Фаворит» уклали та зареєстрували договір оренди землі, об`єктом якого є вказана вище земельна ділянка, тобто 12.12.2022 відбулася подвійна реєстрація оренди спірної земельної ділянки. Укладення ОСОБА_1 оскаржуваного договору оренди земельної ділянки із ФГ «Вікненський Фаворит» є недійсним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі від 05.08.2015, який на підставі положень пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України було автоматично продовжено на один рік, тобто до 13.10.2023.

У позові також зазначено, що 28.03.2023 працівниками СТОВ ім. Ватутіна було виявлено, що без відома законного орендаря, всупереч умовам договору оренди землі від 05.08.2015, на спірній земельній ділянці знаходилась сільськогосподарська техніка відповідачів, яка виконувала польові роботи. Вважає, що оскільки позивач був позбавлений можливості користуватися спірною земельною ділянкою, здійснювати подальший посів та збір урожаю, витрати, понесені ним по обробітку земельної ділянки для подальшого посіву підлягають відшкодуванню відповідачами.

За викладених обставин СТОВ ім. Ватутіна просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Вікненський Фаворит», скасувати державну реєстрацію права оренди за ФГ «Вікненський Фаворит», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022 та одночасно припинити право оренди за ФГ «Вікненський Фаворит», яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,3957 га, кадастровий номер 7122284500:02:001:0150, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Вікненський Фаворит»; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ФГ «Вікненський Фаворит» понесені витрати на обробіток земельної ділянки у розмірі 25567,48 грн.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2023 року у задоволенні позову СТОВ ім. Ватутіна до ОСОБА_1 , ФГ «Вікненський Фаворит» про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення матеріальної шкоди, - відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що спірний договір оренди землі укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Вікненський Фаворит» 12.12.2022, тобто після спливу строку дії договору оренди землі від 05.08.2015, укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СТОВ ім. Ватутіна. Разом з тим, спірний договір оренди землі укладений у період із 07.04.2022 до 19.11.2022, коли діяла автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, строк яких сплинув у цей проміжок часу, у зв`язку з чим усі договори оренди земельних ділянок були поновлені на один рік без волевиявлення сторін цих договорів.

Однак, позивач звернувся до суду тоді, коли з огляду на час розгляду справи, з урахуванням заявлених клопотань він не міг мати чинного права оренди земельної ділянки на момент набрання законної сили рішенням суду про задоволення відповідного позову, оскільки на час розгляду цивільної справи 06.12.2023 строк дії первинного договору оренди землі, який на підставі положень пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, автоматично пролонговано на один рік без волевиявлення сторін відповідного договору, закінчився 05.08.2023, а позивач не реалізував переважне право на продовження строку його дії. А за таких умов, позивач на час розгляду справи не є орендарем земельної ділянки, що була предметом зазначеного договору, не має права користування щодо цієї земельної ділянки, а тому спірний договір не порушує його права.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 12.12.2022.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.12.2022, яке виникло на підставі договору оренди землі площею 3,3957 га, кадастровий номер 7122284500:02:001:0150, укладеного 12.12.2022 між ОСОБА_1 та ФГ «Вікненський Фаворит», суд вважав її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги про стягнення понесених витрат на обробіток земельної ділянки, суд дійшов висновку про недоведеність завданої шкоди та її розміру внаслідок протиправної поведінки відповідачів до позивача як обов`язкового складового елементу цивільного правопорушення, а відповідно відсутність правових підстав для застосування до відповідачів такої цивільно-правової відповідальності як відшкодування СТОВ ім. Ватутіна понесених ним витрат на обробіток земельної ділянки у розмірі 25567,48 грн.

Не погоджуючись з рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2023 року, представник СТОВ ім. Ватутіна - адвокат Костюк І.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просив вказане рішення скасувати та прийняте нове про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції 13.04.2023, ухвалою від 26.04.2023 було відкрито провадження у даній справі. Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом до відповідачів, договір оренди землі від 05.08.2015 ще був дійсним.

Скаржник зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами введено воєнний стан.

Відповідно до п. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 2145-ІХ, розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту:

«27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» від 19.10.2022 № 2698-ІХ, який набрав чинності 19.11.2022, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Скаржник вказує, що у період з 07.04.2022 до 19.11.2022 договори оренди земельних ділянок поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Тобто, дію договору оренди землі, укладеного між СТОВ ім. Ватутіна та ОСОБА_1 05.08.2015 та зареєстрованого у державному реєстрі речових прав, про що у реєстрі вчинено запис від 13.10.2015, було автоматично продовжено до 13.10.2023. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню закон, чинний на момент закінчення дії договору оренди.

Незважаючи на наявність у позивача законного права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 05.08.2015, строк дії якого спливає 13.10.2023, усупереч положенням договору та Закону України «Про оренду землі», ігноруючи права позивача, ОСОБА_1 уклав новий договір про оренду спірної земельної ділянки з ТОВ «Вікненський фаворит».

Скаржник зазначає, що дії відповідачів щодо укладення договору оренди від 12.12.2022 та недопущення працівників позивача на земельну ділянку, фактично позбавили позивача законної можливості подальшого користування земельною ділянкою та завдали останньому збитки у вигляді затрат, які були ним понесені для обробітку земельної ділянки з метою подальшого засівання та збору урожаю. Для обробітку земельної ділянки позивачем було витрачено 25567,48 грн.

12 лютого 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ФГ «Вікненський Фаворит» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не заперечує проти пролонгації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ ім. Ватутіна до 05.08.2023, однак вказує, що позивач на час розгляду справи не є орендарем земельної ділянки, що була предметом зазначеного договору, не має права користування щодо цієї земельної ділянки, а тому спірний договір не порушує його права.

Заслухавши доповідача, представників сторін в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи встановлено, що 05.08.2015 між ОСОБА_2 (орендодавець) та СТОВ ім. Ватутіна в особі голови Лавриченко В.А. (орендар) укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 передала СТОВ ім. Ватутіна в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 3,3957 га з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150, розташовану в адмінмежах Вікненської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11-15).

Пунктом 44 вказаного договору передбачено, що цей договір оренди землі набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

13.10.2015 зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150 за СТОВ ім. Ватутіна, індексний номер 11578382, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі від 05.08.2015 (а.с. 17-18).

22.05.2020 між СТОВ ім. Ватутіна в особі голови Лавриченко В.А. (орендар) та власником земельного паю ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 05.08.2015, відповідно до пунктів 1, 2, 5 якої сторони дійшли згоди про те, що орендодавцем являється ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія НМО № 046306, виданого 02.08.2017 державним нотаріусом Катеринопільської державної нотаріальної контори Івонік Л.А. Орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150, яка розташована в адмінмежах Вікненської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області. Інші умови договору оренди землі від 05.08.2015 залишаються без змін (а.с. 16).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2023, власником земельної ділянки кадастровий номер 7122284500:02:001:0150, площею 3,3957 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 799, виданого 02.08.2017 Катеринопільською державною нотаріальною конторою, є ОСОБА_1 (а.с. 19).

12.12.2022 між ОСОБА_1 (орендодавець) та Фермерським господарством «Вікненський Фаворит» в особі директора Сімака І.І. (орендар) укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 передав ФГ «Вікненський Фаворит» в оренду строком на 7 років земельну ділянку площею 3,3957 га з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150, розташовану в межах населеного пункту с. Вікнине в адмінмежах Катеринопільської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області (а.с. 72-75).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 15.12.2022, вбачається, що 12.12.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Єрківської селищної ради Катеринопільського району Черкаської області Штенан Р.В. проведено реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150 за Фермерським господарством «Вікненський Фаворит», індексний номер: 65787532, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі від 12.12.2022 (а.с. 71).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У ч.ч. 1, 3 ст. 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених Земельним Кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07 квітня 2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-IX, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Таким чином, у період з 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Відтак, оскільки строк дії договору оренди, укладений між СТОВ ім. Ватутіна та ОСОБА_1 , закінчувався 05 серпня 2022 року, тому, відповідно до пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, цей договір вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 05 серпня 2023 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення дії договору оренди, укладеного 05.08.2015, ОСОБА_1 12.12.2022 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150 з ФГ «Вікненський Фаворит».

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»). Укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, апеляційний суд вважає, що такими діями відповідачі дійсно порушили права позивача, як орендаря земельної ділянки за договором оренди від 05.08.2015, який станом на 12.12.2022 ще був чинним.

Однак, колегія суддів зазначає, що у такому випадку суд може захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати його право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема, якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди. В іншому випадку в позові слід відмовити.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки на час розгляду даної справи і ухвалення судом першої інстанції рішення від 06.12.2023 строк дії первинного договору оренди, укладеного 05.08.2015, закінчився, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150, оскільки позивач вже не був орендарем вказаної земельної ділянки, та внаслідок цього про відмову у задоволенні і основної вимоги - про визнання оскарженого договору оренди недійсним, і похідних - про скасування оскаржених рішень.

Щодо позовної вимоги про стягнення понесених витрат на обробіток земельної ділянки колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді реальних збитків.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з положеннями ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі .

За статтею 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, зокрема, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Звертаючись до суду з даним позовом та заявляючи вимогу про стягнення понесених витрат на обробіток земельної ділянки в сумі 25567,48 грн, позивач зазначав, що ним було здійснено комплекс сільськогосподарських заходів, пов`язаних з підготовкою ґрунту до посіву кукурудзи та спрямованих на поліпшення структури ґрунту.

Однак, колегія суддів враховує пояснення допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_3 , який є директором ФГ «Гончар», який зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150, право користування якою належало СТОВ ім. Шевченка на підставі договору оренди від 05.08.2015, фактично 8 років перебувала в користуванні та оброблялась не позивачем, а ФГ «Гончар» за усною домовленістю між СТОВ ім. Шевченка та ФГ «Гончар» про обмін земельними ділянками для обробітку землі єдиним масивом. Факт користування та обробітку землі з кадастровим номером 7122284500:02:001:0150 ФГ «Гончар» підтверджується й копіями матеріалів перевірки ГУНП в Черкаській області, проведеної за зверненням ОСОБА_3 від 23.03.2023, наявними в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції правомірно відхилено розрахунок збитків, наданий позивачем, оскільки такий розрахунок здійснено позивачем самостійно, без звернення до компетентного органу, передбаченого Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, та без надання відповідного акта комісії на підтвердження розміру збитків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність завданої шкоди позивачу та її розміру внаслідок протиправної поведінки відповідачів, а відтак про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача понесених ним витрат на обробіток земельної ділянки у розмірі 25567,48 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновує про те, що доводи апеляційної скарги не містять обставин вважати, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права чи неповне з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а відтак апеляційна скарга представника СТОВ ім. Ватутіна - адвоката Костюка І.В. задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна - адвоката Костюка Івана Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 06 грудня 2023 року в справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Ватутіна до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Вікненський Фаворит» про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення матеріальної шкоди, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 березня 2024 року.

Судді Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Н.І. Гончар