Рішення

від 11.03.2024 по справі 160/28153/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Справа № 160/28153/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 06 жовтня 2023 року №3484-37 «Про відмову в проведенні інвентаризації земельної ділянки в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області»;

- зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339764) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.06.2023 з урахування висновків суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням порушені його конституційні права, рішення є необгрунтованим, невмотивованим, та таким, що не відповідає приписам частини 2 ст. 2 КС України.

Зокрема, позивач посилається на те, що 12.06.2023 року ним подано голові Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області заяву про розгляд питання про видачу земельної ділянки в оренду, та надано копію паспорту, ІПН, та витяг з плану розташування. Зазначена заява розглядалась на постійній комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища 05.10.23, та за результатами її розгляду, комісія вирішила задовольнити заяву позивача від 12.06.2023 року та провести інвентаризацію земельної ділянки в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області з метою подальшого продажу права оренду через торги. Разом з тим, оскаржуваним рішенням відмовлено у проведенні інвентаризації земельної ділянки для подальшого продажу права оренди на земельних торгах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи. Витребувано від Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії усіх документів, що покладені в основу прийнятого рішення від 06 жовтня 2023 року № 3484-37/VIII «Про відмову в проведенні інвентаризації земельної ділянки в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області».

Також цією ухвалою наголошено відповідачу на необхідності реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

14.12.2023 від позивача надійшло клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами, що виявились у не поданні відзиву (бездіяльністю) Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 04339764) на позовну заяву ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії, у строк, що встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі. Застосувати процесуальні наслідки для відповідача, що передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішити спір за наявними матеріалами.

Розглянувши це клопотання судом зазначає таке.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 06.11.2023 судом відкрито провадження у даніц справі, надано відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Вказану ухвалу судом направлено на електрону пошту відповідача 08.11.2023, також позивач повідомив відповідача про відкриття провадження у справі та вручив відповідачу ухвалу суду від 06.11.2023 та копію позовної заяви, про що в матеріалах справи є копія відповідного повідомлення із відміткою відповідача про отримання.

Отже, 25.11.2023 у відповідача закінчився строк подання відзиву.

Впродовж встановленого судом строку відповідач відзив не надав.

Відповідно до частин 5, 6 статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 175 КАС України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Отже, за результатом аналізу наведених положень процесуального закону, суд зазначає, що подання відзиву є правом, а ні обов`язком відповідача. Законодавець передбачив можливість для суду вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в разі не подання відповідачем відзиву.

Разом з тим, статтею 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Такі дії учасника процесу як, неподання відзиву на позов, не передбачені частиною 2 статті 45 КАС України, тому відсутні підстави для вжиття відповідних наслідків.

11.12.2023 від відповідача на виконання вимог ухвали від 06.11.2023 надійшли витребувані судом докази. Однак, такі докази надійшли з пропуском строку встановленого судом в ухвалі від 06.11.2023 та без клопотання про поновлення строку на подання доказів.

До того ж, 19.12.2023 від відповідача надійшли інші докази. Суд також зауважує, що відповідачем пропущено строк на подання таких доказів. Разом з тим, такі докази надійшли на електрону адресу суду не засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідача.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Доказів реєстрації електронного кабінета відповідача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами в матеріалах справи не має.

Зазначені вище обставини дають підстави для висновку про те, що відповідачем при поданні доказів 11.12.2023 та 19.12.2023 порушені норми процесуального закону, що зумовлює суд не розглядати надані відповідачем докази та не надавати їм належну оцінку в контексті розгляду цієї справи.

Ухвалою від 03.01.2024 суд витребував у відповідача засвідчені належним чином копії усіх документів, що покладені в основу прийнятого рішення від 06 жовтня 2023 року №3484-37/VIII Про відмову в проведенні інвентаризації земельної ділянки в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, у тому числі:

- акт обстеження земельної ділянки на території Новоолександрівської сільської ради від 25.07.2023 (земельна ділянка в с. Новоолександрівка, навпроти земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:05:012:0034 та 1221486200:05:012:0035);

- рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання № 3588-39/VІІІ від 23.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою;

- рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання № 277 від 18.10.2023 про відмову ОСОБА_1 щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди;

- рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області восьмого скликання № 3484-37/VІІІ від 06.10.2023 про відмову у проведенні інвентаризації земельної ділянки в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області;

- припис про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта благоустрою №2684/2-15 від 30.10.2023.

05.01.2024 та 09.01.2024 від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 14.02.2024 судом застосовано до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області заходи процесуального примусу у виді штрафу та стягнуто штраф у розмірі 908,40 гривень, у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду від 03.01.2024 щодо реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та ненадання витребуваних судом доказів.

У відповідності до ч.6 ст. 162 КАС України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

12.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського райоу Дніпропетровської області із заявою, в якій просив розглянути питання щодо видачі йому в оренду на підставі ст. 118, 121 ЗКУ земельної ділянки що розташована на задньому дворі від його ділянки ( АДРЕСА_1 ) для подальшого користування за призначенням:

- навпроти ділянки 1221486200:05:012:0034 (зі сторони посадки та поля, розмірами 26м Ч12м) - ведення індивідуального садівництва та господарчої споруди (гараж) для зберігання інвентарю, техніки, тощо:

- навпроти ділянки 1221486200:05:012:0035 (зі сторони посадки та поля, розмірами 12х12м ) - ведення індивідуального садівництва.

Рішенням 37 сесії 8 скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 06.10.2023 №3484, відмовлено у формуванні земельної ділянки шляхом інвентаризації по вул. Крайній біля земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:05:012:0034 в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області для подальшого продажу права оренди на земельних торгах (згідно доданого викопіювання).

Пунктом 2 цього рішення доручено Виконавчому комітету Новоолександрівської сільської ради з врахуванням додатку 2 рішення Новоолександрівської сільської ради від 07.10.2021 № 1799-13 VIII «Про внесення змін в Правила Благоустрою Новоолександрівської сільської об?єнаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області», вжити заходів щодо оформлення припису про усунення порушення стосовно самовільної забудови на земельній ділянці комунальної власності без оформлення належним чином дозвільних документів.

Звертаючись з даним позовом про визнання протиправним та скасування цього рішення, позивач вважає, що воно не відповідає ознакам рішення суб`єкта владних повноважень, які передбачені статтею 2 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Право оренди земельної ділянки, як майнове право, відповідно до ст.6 Закону України Про оренду землі набувається на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Приписи ст.13 Конституції України визначають, що землі, її надра, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Пунктом 2 ст.125 Земельного кодексу України зазначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно вимог ч.1 статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Це є виключною компетенцією міської ради. Отже, правовою основою для укладення договору оренди земельної ділянки і отримання права на оренду земельної ділянки є рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України унормовано, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як вбачається із спірного рішення (пункту 2), цим рішенням доручено виконавчому комітету Новоолександрівської сільської ради з врахуванням додатку 2 рішення Новоолександрівської сільської ради від 07.10.2021 № 1799-13 VIII «Про внесення змін в Правила Благоустрою Новоолександрівської сільської об?єнаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області», вжити заходів щодо оформлення припису про усунення порушення стосовно самовільної забудови на земельній ділянці комунальної власності без оформлення належним чином дозвільних документів.

Тобто, відповідачем встановлено наявність на земельній ділянці самовільної забудови, що у відповідності до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України унеможливлює передачу земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах.

Проте, позивачем жодних доводів щодо наявності або відсутності самовільної забудови на спірній земельній ділянці не наведено, ніяких заперечень з цього приводу не надано.

До того ж, погодження земельною комісією питання щодо інвентаризації земельної ділянки з метою надання її в оренду позивачеві не свідчить про безумовне прийняття позитивного рішення на сесії сільської ради.

Щодо доводів позивача про те, що земельна ділянка, щодо якої спірним рішенням відмовлено у формуванні шляхом інвентаризації, не знаходиться у комунальній власності Новоолександрівської сільської ради, а тому відповідач не мав права приймати рішення при винесення припису, суд зазначає таке.

Такі доводи позивача викладені у письмових поясненнях позивача від 05.01.2024 та 09.01.2024, однак, з огляду на зміст позовної заяви, такі доводи не вказані серед підстав позову.

Суд зазначає, що стаття 160 КАС України визначає, що позивач викладає у позовній заяві свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною сьомою статті 47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Зазначене зумовлює суд до висновку про те, що зміна фактичних підстав позову шляхом додавання до фактичних підстав позову ще однієї підстави, є по заявою по суті справи, до якої висунуті певні процесуальні вимоги.

До того ж, реалізація особою таких прав кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами (частина 2 статті 44 КАС України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача".

Тому, викладання додаткових підстав позову у письмових поясненнях протирічить приписам КАС України.

До того ж, позивач не скористався правом змінити підстави позову, фактично виклав в письмових поясненнях додаткове обґрунтування, яке існувало на момент подання позову, але не визначалося в якості підстави позову.

Таким чином, доводи позивача викладені у письмових поясненнях від 05.01.2024 та 09.01.2024 судом відхиляються.

Щодо інших аргументів позивача, суд зазначає, що вони були досліджені судом та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, розподіл витрат у вигляді судового збору не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11.03.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна