Ухвала

від 12.03.2024 по справі 380/29683/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/29683/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 березня 2024 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.Желік, перевіривши матеріали адміністративного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний Карпатський загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Згідно частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без руху суддя керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

При цьому варто врахувати Прикінцеві Положення КЗпП України, де у п. 1 визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено продовжити на всій території України дію карантину з 1 серпня до 31 серпня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету міністрів України» установлено продовжити на всій території України дію карантину з 1 серпня до 31 жовтня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 № 956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641» установлено продовжити на всій території України дію карантину до 31 грудня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до 28.02.2021 встановлено карантин та запроваджено локдаун, який тривав до 30.06.2023.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України слід обчислювати з 01.07.2023. Відтак строк звернення до суду, осіб, які звільнені з військової служби після набрання чинності змінами, внесеними до ч. 2 ст. 233 КЗпП України Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022 року (з урахуванням тримісячного строку після закінчення карантину) сплив 01.10.2023.

Як слідує з позовної заяви, позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 .

Наказами начальника Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 23.08.2017 № 443-ос сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та від 22.09.2017 №486-ос з 23.09.2017 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення Західного регіонального управління.

Суд відзначає, що позивача виключено зі списків особового складу частини у 2017 році, тобто під час дії редакції статті 233 КзПП України, яка не обмежувала строк звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення).

Водночас суд зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №380/2346/22 (залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022) 7 прикордонним Карпатським загоном Західного регіонального управління ДПС України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснено донарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.09.2017 включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Виплату донарахованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 31968,00 грн. здійснено відповідачем 28.11.2022, тобто після набуття чинності змінами, внесеними до статті 233 КзПП України Законом №2352-IX.

Таким чином суд висновує, що до даних правовідносин слід застосовувати редакцію статті 233 КзПП України з урахуванням змін, які внесені до неї Законом №2352-IX.

У той же час суд звертає увагу на те, що предметом спору в даній адміністративній справі є нарахування та виплата позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 7 Закону № 2050-ІІІ визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду дійти висновку про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.

Як встановив суд, представник позивача на виконання вимог частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ звертався до відповідача із адвокатським запитом від 26.07.2023, у якому, зокрема, просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів.

У відповідь на згаданий адвокатський запит представником позивача отримано листа відповідача №11/13125-23-Вих від 10.08.2023, яким, фактично, відмолено у здійсненні відповідного нарахування.

На підставі наведених обставин суд висновує, що тримісячний строк звернення до суду слід обраховувати саме з моменту отримання представником позивача листа військової частини НОМЕР_1 №11/13125-23-Вих від 10.08.2023.

Таким чином, тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КзПП України (в редакції Закону №2352-IX) сплив 09.11.2023.

З даною позовною заявою представник позивача звернувся до суду 18.12.2023 через підсистему «Електронний суд», а відтак ним пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи представника позивача, наведені у позовній заяві, щодо не обмеження будь-яким строком звернення до суду із позовом щодо стягнення заробітної плати, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1 та 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Таким чином, зважаючи на висновок суду щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, позовна заява підлягає залишенню без руху із одночасним встановленням позивачу строку для усунення її недоліку шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших причин пропуску такого строку.

Керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 243 та 248 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху після відкриття провадження.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальні частині ухвали, з дня вручення копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЖелік О.М.