Рішення

від 01.04.2024 по справі 380/29683/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 рокусправа № 380/29683/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у якій він просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 в адміністративній справі №380/2346/22 відповідачем було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.09.2017 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Після цього представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, однак отримав відмову. Представник позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок №159), компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому він щодо задоволення позову заперечив та вказав, що оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців) підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.

Ухвалою судді від 25.12.2023 в справі відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такіі обставини та відповідні до них правовідносини.

Наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) від 23.08.2017 № 443-ос сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас та від 22.09.2017 №486-ос з 23.09.2017 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №380/2346/22 (залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2022) ІНФОРМАЦІЯ_5 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснено донарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.09.2017 включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Виплату донарахованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі 31968,00 грн. здійснено відповідачем 28.11.2022.

Представник позивача звертався із адвокатським запитом до відповідача, у якому, серед іншого, просив нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.08.2023 представника позивача повідомлено про відсутність підстав щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів виплати сум грошового забезпечення, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Частиною першою статті 7 Закону № 2050-ІІІ визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Аналіз статті 1 Закону № 2050-ІІІ дає підстави дійти висновку, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Аналогічної позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 804/2994/18, у якій вказано, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Як встановив суд, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 в адміністративній справі №380/2346/22 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 23.09.2017 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

На виконання вищевказаного судового рішення 28.11.2022 відповідачем нараховано та виплачено позивачу перераховану суму індексації грошового забезпечення в розмірі 31968,00 грн.

Суд відзначає, що у відповідності до норм Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.

Отже, оскільки індексація грошового забезпечення позивача не має разового характеру, та враховуючи те, що відповідач здійснив виплату індексації з порушенням строків виплати, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи справу № 240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція уже висловлювалася Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що нарахування та виплата перерахованих сум індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її отримання відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», чого у спірному випадку як встановлено рішенням суду у справі №380/2346/22 відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, а тому позивач набув право на виплату компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка полягає у не вчиненні дій із нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року, а відтак, з метою належного захисту прав позивача вважає необхідним зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, такий не підлягає стягненню на його користь за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2015 року по день фактичної виплати 28 листопада 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЖелік О.М.