Рішення

від 13.03.2024 по справі 460/27786/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2024 року м. Рівне№460/27786/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави до Великомежиріцької сільської ради Рівненського району про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (далі позивач) в інтересах держави до Великомежиріцької сільської ради Рівненського району (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо вчинення у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно; зобов`язати Великомежиріцьку сільську раду Рівненського району Рівненської області вчинити у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дії, спрямовані на визнання пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на майно пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області.

Виклад позиції позивача.

Позивач вказує, що у с. Великі Межирічі розташована пам`ятка архітектури «Костьол 1702 року». Яка взята на облік відповідно до постанови РМ УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний номер 1503. Заходів щодо визнання права власності на даний об`єкт відповідач не вживав; відсутність інформації щодо зареєстрованих прав на об`єкт свідчить про те, що майно є безхазяйним, тобто не має власника. Не взяття на облік об`єкта, як безхазяйного, відсутність відомостей про власника, невжиття відповідачем заходів щодо визнання права власності на об`єкт за територіальною громадою, призводить до того, що об`єкт може використовуватися протиправно іншими особами; об`єкт є занедбаним. Протиправна бездіяльність відповідача полягає у невжитті дій, спрямованих на визнання об`єкта безхазяйним майном та набуття на нього у подальшому права власності. Просив задовольнити позову у повному обсязі.

Виклад заперечень відповідача.

Відповідач вказує, що у с. Великі Межирічі Рівненського району (колишнього Корецького району) розташована пам`ятка архітектури «Костьол» 1702 року, яка взята на облік відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний номер 1503. Такий об`єкт взятий саме на державний облік. Вказує, що рада зверталась до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації з проханням посприяти у виготовленні облікової документації об`єктів культурної спадщини. При цьому, саме Мінкультури повинне забезпечити включення спірного об`єкта до Реєстру об`єктів культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. Такий об`єкт не може визнаватися безхазяйним майном, тому протиправної бездіяльності не допускав у спірному випадку та не міг допускати. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

За правилами частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №722-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» територія Великомежиріцької сільської ради Корецького району увійшла до складу Великомежиріцької територіальної громади.

У с. Великі Межирічі Рівненського району (колишнього Корецького району) розташована пам`ятка архітектури «Костьол» 1702 року, яка взята на облік відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний номер 1503.

Відповідно до Закону України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» пам`ятку архітектури «Костьол» 1702 року, яка розташована у с. Великі Межирічі Великомежиріцької територіальної громади Рівненського району, віднесено до пам`яток, які не підлягають приватизації.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української PCP, що перебувають під охороною держави» на державний облік взяті Костьол 1702 року (охоронний номер 1503), палац XVIII ст. (охоронний номер 1504), церква (дер) XVIII ст. (охоронний номер 1505) та Покровська церква (дер.) XVIII ст. у с. Світанок (охоронний номер 1506).

Здолбунівська окружна прокуратура звернулася до відповідача з листом від 16.11.2023, у якому просила надати інформацію щодо наявності паспортів на об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури значення, зокрема, щодо Костелу 1702 року у с. Великі Межиричі (охоронний договір №1503).

Великомежиріцька сільська рада листом від 20.11.2023 повідомила, що зверталась до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації з проханням посприяти у виготовленні облікової документації об`єктів культурної спадщини (лист від 26.10.2021 №300).

Також відповідач у листі зазначив, що Великомежиріцька сільська рада не є власником та балансоутримувачем об`єктів культурної спадщини, інформація по яких запитувалася.

Здолбунівська окружна прокуратура звернулася до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 16.11.2023 з проханням надати інформацію:

чи наявні паспорти на об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури національного значення, зокрема, Костел 1702 року у с. Великі Межирічі;

чи укладені охоронні договори на об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури національного значення, зокрема, Костел 1702 року у с. Великі Межирічі;

чи направлялися листи з пропозиціями про включення таких об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

інформацію про власника, балансоутримувача об`єктів культурної спадщини.

Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації листом №11418-23 повідомило Здолбунівську окружну прокуратуру про те, що протягом 2023 року до Міністерства культури та інформаційної політики направлено повторно відкоректовані та впорядковані переліки об`єктів культурної спадщини, які взяті на державний облік до 12.07.2000, для включення їх до Державного реєстру нерухових пам`ятників України, а саме: перелік пам`яток архітектури національного значення (лист від 09.06.2023), перелік пам`яток архітектури місцевого значення (лист від 18.10.2023); пакет документів, що необхідний для укладання договору, який передбачений законодавством: паспорт пам`ятки, акт технічного стану пам`ятки, опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання, план поверхів і споруд, план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж, генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка; Охоронні договори заключені тільки на комплекс спору Троїцького монастиря м. Корець.

Так, позивач зазначає, що будь-які документи, які підтверджують речове право та охоронні договори щодо Костелу 1702 року (охоронний номер 1503) відсутні; вказує, що відповідач не вживав жодних заходів щодо визнання права власності на даний об`єкт нерухомості пам`ятки архітектури; відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника чи балансоутримувача нерухомого майна Костелу 1702 року свідчить про те, що таке майно є безхазяйним, тобто не має власника; не взяття на облік пам`ятки архітектури як безхазяйного майна та не вжиття заходів щодо визнання права власності на об`єкт за територіальною громадою призводить до того, що пам`ятка архітектури може протиправно використовуватися фізичними та юридичними особами.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереженняісторичнихпам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Відповідно до статті 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи (Гранада, 3 жовтня 1985 року) (Конвенцію ратифіковано Законом №165-V (165-16) від 20.09.2006) (далі Конвенція), пам`ятки: усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Для чіткого визначення пам`яток, архітектурних ансамблів і визначних місць, що підлягають охороні, кожна Сторона зобов`язується вести їхній облік і у випадку загрози таким пам`яткам підготувати у найкоротші можливі строки відповідну документацію (стаття 2 Конвенції).

Кожна Сторона зобов`язується: 1. вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; 2. за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць (стаття 3 Конвенції).

Кожна Сторона зобов`язується: 1. запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини; 2. запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються. З цією метою кожна Сторона зобов`язується запровадити, якщо вона цього ще не зробила,

законодавство, яке: a) вимагає подання до відповідного компетентного органу будь-якого плану зруйнування або зміни вигляду пам`яток, що вже охороняються або щодо яких здійснюється процедура забезпечення охорони, а також будь-якого плану зміни функціонально прив`язаної до них території; b) вимагає подання до відповідного компетентного органу будь-якого плану, що стосується архітектурного ансамблю або

будь-якої його частини чи визначного місця і передбачає: - зруйнування будівель, - спорудження нових будівель, - значну зміну вигляду, яка переінакшує характеристики

будівель або визначних місць; c) дозволяє державним органам вимагати від власника об`єкта архітектурної спадщини, що охороняється, здійснювати необхідні роботи або виконувати такі роботи самим, якщо власник не може їх виконати; d) дозволяє примусове відчуження об`єктів архітектурної спадщини, що знаходяться під охороною (стаття 4 Конвенції).

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі Закон №1805-III).

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III:

- об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Закон №1805-III набрав чинності 12.07.2000.

Отже, пам`яткою культурної спадщини є об`єкт, який або занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом №1805-III.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» пам`ятка архітектури «1503 с. Великі Межирічі Костьол 1702 р.» взята на державний облік.

При цьому, Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації надало органу прокуратури Перелік пам`яток архітектури національного значення Рівненської області, серед яких (№26) «Костьол 1702 с. Великі Межирічі, 1503».

Тобто, з матеріалів справи слідує, що пам`ятка архітектури «Костьол 1702 с. Великі Межирічі, 1503» є пам`яткою архітектури саме національного значення.

За правилами статті 3 Закону №1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Так, відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: 1) контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; 2) реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; 3) ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; 5) подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; 6) занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Водночас, частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць.

Пунктом 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону №1805-III передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

За приписами частини першої статті 13 Закону №1805-III, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.Порядок визначення категорій пам`ятоквстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №452 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток (далі Порядок №452).

Відповідно до пункту 1 Порядку №452, згідно з цим Порядком визначаються категорії пам`яток для внесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр).

Попередню оцінку відповідності об`єкта культурної спадщини ознакам, визначеним упунктах 3і4цього Порядку, проводить розробник облікової документації, що складається відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, який затверджується Мінкультури (пункт 5 Порядку №452).

Відповідність об`єктів культурної спадщини ознакам, передбаченимпунктами 3і4цього Порядку, встановлюється під час їх внесення до Реєстру в установленому законодавством порядку (пункт 6 Порядку №452).

Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (за змінами) затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 1 квітня 2013 р. за № 528/23060) (далі Порядок №158).

Відповідно до пункту 3 Порядку №158, система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи незанесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку №158, облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

За приписами пункту 1 Розділу IV Порядку №158, для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру Ініціатором подаються Мінкультури такі документи:

поданняза формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором;

облікова документація.

Зокрема, облік об`єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об`єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об`єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об`єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як зазначалося вище, частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема: подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Отже, занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого та національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить, зокрема, виконавчі комітети сільських рад.

Форму облікової картки та паспорта об`єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13.05.2004 № 295/104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.06.2004 за № 693/9292.

Пунктом 4.4. Порядку передбачено, що документи на об`єкт культурної спадщини складаються у чотирьох примірниках, один з яких зберігається в Мінкультури України, другий - в органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органах охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, третій - у районних державних адміністраціях або у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради, четвертий - у розробника документів.

При цьому, відповідно до наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 р. за № 941/33912).

Облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація).

Облікова документація складається з:

облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку;

історичної довідки;

матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників);

акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Наказом №501 зобов`язано:

Органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України:

переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом України«Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток Українистаном на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;

копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом України«Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності);

до 31 грудня 2021 року забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини;

до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Органам охорони культурної спадщини до 31 грудня 2019 року передати облікову документацію на пам`ятки національного значення Міністерству культури України.

Окрім того, Наказ №501 містить Розділ «IХ. Особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом».

У такому Розділу зазначено:

1. Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом:

пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення;

інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

2. Мінкультури приймає рішення про невключення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

3. У разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

4. Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом, до Реєстру, має містити:

найменування;

вид, тип, категорію;

дату утворення;

місцезнаходження;

охоронний номер.

Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом. Відомості щодо місцезнаходження пам`ятки коригуються, за необхідності, у разі зміни найменування (перейменування) населених пунктів, вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд на підставі інформації відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань адміністративно-територіального устрою відповідного населеного пункту.

5. Про занесення до Реєстру пам`ятки Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який в свою чергу у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення інформує власника цієї пам`ятки або уповноваженого(ої) ним органу (особи) про прийняті рішення та особливості здійснення права власності на пам`ятку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

З матеріалів справи слідує, що Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» пам`ятка архітектури «1503 с. Великі Межирічі Костьол 1702 р.» взята на державний облік.

При цьому, Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації надало органу прокуратури Перелік пам`яток архітектури національного значення Рівненської області, серед яких (№26) «Костьол 1702 с. Великі Межирічі, 1503».

Тобто, з матеріалів справи слідує, що пам`ятка архітектури «Костьол 1702 с. Великі Межирічі, 1503» є пам`яткою архітектури саме національного значення та взята на державний облік до набрання чинності Законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач звертався до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації з проханням посприяти у виготовленні облікової документації на спірний об`єкт культурної спадщини (лист від 26.10.2021).

Проте, як зазначено вище, у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

При цьому таке включення здійснюється уповноваженими органами, а не за ініціативою чи обліковими документами органу місцевого самоврядування, у даному випадку.

Тобто, саме Мінкультури повинне забезпечити включення спірного об`єкта до Реєстру об`єктів культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом.

Пам`ятка архітектури «Костьол 1702 с. Великі Межирічі, 1503» є пам`яткою архітектури національного значення та взята саме на державний облік.

Стосовно наявності такої підстави для звернення прокурора до суду, як факт порушення або існування загрози порушенню інтересів держави, застосовується широкий підхід до тлумачення поняття «державний інтерес», в основі якого, як правило, знаходиться суспільні (публічні) інтереси, що охоплюють собою певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду з позовом в інтересах Держави, не дослідив питання обсягу та суті інтересів, які підлягають захисту.

Так, відповідно до прохальної частини позову позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо вчинення у відповідності до статті 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно.

Відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Суд зазначає, що згідно з прикінцевими положеннями Закону №1805-III, пам`ятка архітектури вважається пам`яткою національного або місцевого значення незалежно від того, чи внесена вона до державного реєстру, чи ні.

Спірний об`єкт постановлений на державний облік згідно законодавства, яке діяло до прийняття Закону №1805-III:

відповідно до статті 4 Закону «Про охорону і використання пам`яток історії та культури»: Пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян. Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Установлені у справі обставини свідчать про те, що спірний об`єкт не може вважатися безхазяйним, оскільки перебуває на державному обліку (власність Держави), а питанням щодо його включення до Реєстру повинне займатися Мінкультури.

Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов`язків.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку відповідач не допускав та не міг допускати протиправної бездіяльності щодо вчинення у відповідності до статті 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно (як зазначив позивач), тому така заявлена позовна вимога є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дії, спрямовані на визнання пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на майно пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, також не підлягає до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (вулиця Княгині Ольги, 36, місто Здолбунів, Рівненська область, 35700; код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави до Великомежиріцької сільської ради Рівненського району (вулиця 1 Травня, 1, село Великі Межирічі, Рівненська область, 34725; код ЄДРПОУ 04385971) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 березня 2024 року

Суддя К.М. Недашківська