Постанова

від 18.03.2025 по справі 460/27786/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/27786/23 пров. № А/857/9592/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року (головуючий суддя Недашківська К.М., ухвалене в м. Рівне, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, повний текст складено 13 березня 2024 року)у справі № 460/27786/23 за адміністративним позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави доВеликомежиріцької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

встановив:

в грудні 2023, керівника Здолбунівської окружної прокуратури (далі позивач) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Великомежиріцької сільської ради Рівненського району (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо вчинення у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно; зобов`язати Великомежиріцьку сільську раду Рівненського району Рівненської області вчинити у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дії, спрямовані на визнання пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на майно пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 в задоволенні позову відмовлено.

Суд зазначив, що занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого та національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить, зокрема, виконавчі комітети сільських рад.

У разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

При цьому таке включення здійснюється уповноваженими органами, а не за ініціативою чи обліковими документами органу місцевого самоврядування.

Спірний об`єкт не може вважатися безхазяйним, оскільки перебуває на державному обліку, а питанням щодо його включення до Реєстру повинне займатися Міністерство культури та інформаційної політики України.

Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов`язків.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку відповідач не допускав та не міг допускати протиправної бездіяльності щодо вчинення у відповідності до статті 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно (як зазначив позивач), тому дана позовна вимога є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що як з`ясовано, вказаний об`єкт культурної спадщини є безхазяйним майном. Будь-які документи, які б підтверджували речове право та охоронні договори щодо зазначеної пам`ятки архітектури відсутні.

Разом з цим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні відомості про взяття на облік органом місцевого самоврядування згаданого об`єкту нерухомого майна як безхазяйного.

Таким чином, бездіяльність Великомежирицької сільської ради щодо не взяття на облік пам`ятки архітектури, як безхазяйного майна, з метою набуття у подальшому права власності на вказаний об`єкт, є протиправною, оскільки за відсутності власника майна, призведе до подальшої руйнації пам`ятки.

При розгляді справи здійснено підміну понять. Зокрема, процедуру «набуття права власності на пам`ятку», якому передує взяття останньої на облік як безхазяйного майна, замінено судом на «реєстрацію взятого на державний облік об`єкту культурної спадщини» шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (Реєстр).

У той же час, вказані правовідносини мають взагалі відмінне законодавче регулювання.

Взяття об`єкту культурної спадщини на державний облік до включення його до Реєстру не передбачає визначення власника або уповноваженої ним особи, а лише дає можливість його зазначення (у разі наявності).

Натомість, відсутність охоронного договору та облікової документації на пам`ятку архітектури національного значення «Костел 1702 року» в с. Великі Межирічі, свідчить про відсутність власника спірного майна, а отже, необхідність взяття його на облік як безхазяйного органом місцевого самоврядування, на території якого він знаходиться.

До відання сільських, селищних, міських рад відносяться, в тому числі, дії щодо взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території відповідної громади.

У даній справі, прокурор звернувся до суду з позовом до органу місцевого самоврядування з вимогою вжити передбачених ст. 335 ЦК України заходів, пов`язаних із взяттям на облік безхазяйного майна, яке належить до об`єктів культурної спадщини та, яким упродовж тривалого часу ніхто не опікується, не вживає необхідних заходів для його утримання у належному стані, що в свою чергу може призвести до цілковитого руйнування такої пам`ятки, визначивши при цьому обсяг і суть порушених інтересів держави, які підлягають захисту.

Вважає, що судом проігноровано той факт, що у даному випадку, бездіяльність саме визначеного прокурором відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики щодо охорони та збереження об`єктів культурної спадщини, що у свою чергу є порушенням загальнодержавних інтересів та у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва інтересів держави в суді.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №722-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» територія Великомежиріцької сільської ради Корецького району увійшла до складу Великомежиріцької територіальної громади.

У с. Великі Межирічі Рівненського району (колишнього Корецького району) розташована пам`ятка архітектури «Костьол» 1702 року, яка взята на облік відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 №442, охоронний номер 1503.

Відповідно до Закону України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» пам`ятку архітектури «Костьол» 1702 року, яка розташована у с. Великі Межирічі Великомежиріцької територіальної громади Рівненського району, віднесено до пам`яток, які не підлягають приватизації.

Відповідно до постанови Ради Міністрів Української PCP від 06.09.1979 №442 «Про доповнення списку пам`яток містобудування і архітектури Української PCP, що перебувають під охороною держави» на державний облік взяті Костьол 1702 року (охоронний номер 1503), палац XVIII ст. (охоронний номер 1504), церква (дер) XVIII ст. (охоронний номер 1505) та Покровська церква (дер.) XVIII ст. у с. Світанок (охоронний номер 1506).

Здолбунівська окружна прокуратура звернулася до відповідача з листом від 16.11.2023, у якому просила надати інформацію щодо наявності паспортів на об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури значення, зокрема, щодо Костелу 1702 року у с. Великі Межиричі (охоронний договір №1503).

Великомежиріцька сільська рада листом від 20.11.2023 повідомила, що зверталась до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації з проханням посприяти у виготовленні облікової документації об`єктів культурної спадщини (лист від 26.10.2021 №300).

Також відповідач у листі зазначив, що Великомежиріцька сільська рада не є власником та балансоутримувачем об`єктів культурної спадщини.

Здолбунівська окружна прокуратура звернулася до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 16.11.2023 з проханням надати інформацію: чи наявні паспорти на об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури національного значення, зокрема, Костел 1702 року у с. Великі Межирічі; чи укладені охоронні договори на об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури національного значення, зокрема, Костел 1702 року у с. Великі Межирічі; чи направлялися листи з пропозиціями про включення таких об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; інформацію про власника, балансоутримувача об`єктів культурної спадщини.

Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації листом №11418-23 повідомило Здолбунівську окружну прокуратуру про те, що протягом 2023 до Міністерства культури та інформаційної політики направлено повторно відкоректовані та впорядковані переліки об`єктів культурної спадщини, які взяті на державний облік до 12.07.2000, для включення їх до Державного реєстру нерухових пам`ятників України, а саме: перелік пам`яток архітектури національного значення (лист від 09.06.2023), перелік пам`яток архітектури місцевого значення (лист від 18.10.2023); пакет документів, що необхідний для укладання договору, який передбачений законодавством: паспорт пам`ятки, акт технічного стану пам`ятки, опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання, план поверхів і споруд, план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж, генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка; Охоронні договори заключені тільки на комплекс спору Троїцького монастиря м. Корець.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи бездіяльність відповідача щодо вчинення у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно, оскільки будь-які документи, які підтверджують речове право та охоронні договори щодо Костелу 1702 року (охоронний номер 1503) відсутні; відповідач не вживав жодних заходів щодо визнання права власності на даний об`єкт нерухомості пам`ятки архітектури; відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника чи балансоутримувача нерухомого майна «Костелу 1702 року» свідчить про те, що таке майно є безхазяйним, тобто не має власника; не взяття на облік пам`ятки архітектури як безхазяйного майна та не вжиття заходів щодо визнання права власності на об`єкт за територіальною громадою призводить до того, що пам`ятка архітектури може протиправно використовуватися фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України, одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене ст.2, 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно із положеннямист.23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Частиною 4 ст.53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюєЗакон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III(далі - Закон №1805-III).

Преамбулою вказаного Закону визначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону № 1805-ІІІвизначено: об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Згідно з частиною першою, третьоюстатті 3 Закону № 1805-ІІІдержавне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради. Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України, у відповідності до п.2 ч.2 ст.6 Закону №1805-ІІІ, належить до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини.

За приписами частини першої статті 13 Закону №1805-III, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.Порядок визначення категорій пам`ятоквстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №452 затверджено Порядок визначення категорій пам`яток (далі Порядок №452), наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (за змінами) затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 за № 528/23060) (далі Порядок №158).

Відповідно до п. 4 Наказу Міністерства Культури України від 27.06.2019 № 501, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 за № 941/33912 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» визначено, що органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

- до 01 жовтня 2019 подати Міністерству культури України переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу;

- копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності);

- до 31 грудня 2021 забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини;

- до 31 грудня 2019 переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до розділу IХ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 № 501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 за № 941/33912 визначені особливості включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Так, згідно п. 1 розділу IХ вказаного Порядку Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом:

- пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення;

- інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Таким чином, занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого та національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить, зокрема, виконавчі комітети сільських рад.

Колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача, що Великомежиріцька сільська рада зверталася до Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації з проханням посприяти у виготовленні облікової документації об`єктів культурної спадщини для подальших дій з метою включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (лист від 26.10.2021 № 300).

Судом встановлено, що пам`ятка архітектури «Костьол 1702 с. Великі Межирічі, 1503» є пам`яткою архітектури саме національного значення та взята на державний облік, відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

При цьому таке включення здійснюється уповноваженими органами, а не за ініціативою чи обліковими документами органу місцевого самоврядування, у даному випадку.

Тобто, саме Мінкультури повинне забезпечити включення спірного об`єкта до Реєстру об`єктів культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинностіЗаконом.

Відповідно до п. 3 розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Тобто, пам`ятка архітектури національного значення «Костьол» 1702 року» вважається пам`яткою національного значення незалежно від того, чи внесена вона до Державного реєстру, чи ні, так як вона вже перебуває на державному обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», який був чинним до набрання чинності 12.07.2000 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятки історії та культури (до видів яких відносились, зокрема, пам`ятки містобудування та архітектури (стаття 6 вказаного Закону) перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян. Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Спірний об`єкт не може вважатися безхазяйним, оскільки перебуває на державному обліку (власність Держави), а питанням щодо його включення до Реєстру повинне займатися Мінкультури, що вірно зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів.

У постанові від 21 червня 2024 у справі №420/19870/21 Верховний Суд дійшов таких висновків про застосуваннястатті 355 ЦК Україниу питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:

«(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:

- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;

(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов`язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.

Оскільки ч. 2ст. 355 ЦК Українисформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов`язком, а не правом органу місцевого самоврядування».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не допускав та не міг допускати протиправної бездіяльності щодо вчинення у відповідності до статті 335 Цивільного кодексу України дій, спрямованих на визнання пам`ятки архітектури «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на вказане майно. Похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача вчинити у відповідності до ст. 335 Цивільного кодексу України дії, спрямовані на визнання пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, безхазяйним майном та набуття права власності на майно пам`ятки архітектури значення «Костел 1702 року», яка розташована у с. Великі Межирічі Рівненського району Рівненської області, також не підлягає до задоволення.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання прокурора на правові позиції Верховного Суду викладені в постанові від 20.06.2023 у справі № 340/11130/21, оскільки спірні правовідносини не є тотожними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені скаржником в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 460/27786/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар