Рішення

від 13.03.2024 по справі 520/32731/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 березня 2024 року Справа № 520/32731/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПС ФУД СІСТЕМС" (вул. Благовіщенська, буд. 13, кв. 37, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61052, код ЄДРПОУ 44527900) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПС ФУД СІСТЕМС" (надалі за текстом - ТОВ "КАПС ФУД СІСТЕМС", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів №UA80700/2023/000317/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000334;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 76483 (сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 96 коп., які зарезервовано митницею по ВМД №UА807200/2023/007410.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення №UA80700/2023/000317/2 та картка відмови № UA807200/2023/000334 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року позовну заяву по справі залишено без руху. Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом п`яти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.

Ухвалою від 04.12.2023 надано позивачу додатково термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. У передбачений ухвалою строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, яка віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами), розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представником Харківської митниці 01.01.2029 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості цілком обґрунтованим та законним, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "КАПС ФУД СІСТЕМС" (покупець) та Lysi hf (продавець) було укладено Контракт №1, відповідно до якого продавець зобов`язувався продати, а покупець оплатити та прийняти у власність наступний товар: риб`ячий жир з печінки тріски - НС301, Лососевий жир HS308 та Омега етиловий ефір НЕ002.

Згідно Контракту №1 від 04.02.2023, загальна вартість товару становить сукупну вартість товару поставленого по цьому договору в кількості за цінами, зазначеними в Специфікаціях.

Остаточна ціна товару зазначається у Специфікації до контракту та не підлягає зміні: умовами поставки є DAP (Delivered At Place).

Специфікацією №1 від 25.03.2023 до Контракту №1 від 04.02.2023 визначено остаточну ціну товару у сумі 40006,40 доларів США за товар "Лососевий жир HS308".

ТОВ "КАПС ФУД СІСТЕМС" 16.06.2023 було подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 23UA807200007287U5 щодо оформлення.

При визначенні митної вартості товарів, позивачем у відповідності до вимог ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України) було застосовано основний метод - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої у митній декларації № 23UA807200007287U5 від 16.06.2023 митної вартості товару, разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: Контракт №1 від 04.02.2023; Специфікацію №1 від 25.03.2023 до Контракту №1 від 04.02.2023; Додаток №1 до Контракту №1 від 04.02.2023; Інвойс №20230281 від 04.05.2023; Платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах №3 від 21.04.2023; Сертифікат походження товару №IS-054965-l від 04.05.2023; Накладну №2661403 від 04.05.2023; Форму міжнародного сертифіката для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №UА23031 від 03.04.2023; Транспортну накладну NL59160700 від 08.06.2023; Сертифікат про відсутність ГМО від 24.04.2023; Декларацію країни-відправника №UT230352.

Відповідачем 16.06.2023 було направлено Повідомлення митного органу декларанту, в якому зазначено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

А саме зазначено, що: необхідно надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, а також запропоновано надати додаткові наявні у декларанта документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем 19.06.2023 було додатково надано митному органу такі документи, як: Звіт про оцінку майна (висновок експерта) №5-19/06/23/06 від 19.06.2023; Прайс-лист виробника 25.03.2023; Договір №5-19/06/23/06 від 19.06.2023 на проведення оцінки майна.

Митним органом 19.06.2023 було повідомлено декларанта про те, що згідно програмного комплексу АСМО Інспектор, мінімальна митна вартість ідентичного/подібного товару митне оформлення якого вже здійснено в максимально наближений термін складає: тов. №1= 8,30 $/кг та запропоновано декларанту надати додаткові документи або повідомити про відмову (неможливість) у наданні додаткових документів.

Позивачем було надано відповідь митному органу про те, що до митниці було надано всі документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості товару та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.

Харківською митницею 19.06.2023 було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000334 та прийнято рішення про коригування митної вартості № №UA80700/2023/000317/2 від 19.06.2023. Митним органом здійснено визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом.

При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за рівнем митної вартості на товар № 1 8,30 дол. США за 1 кг товару.

Підстави обрання другорядного методу визначення митної вартості, джерела та інша необхідна інформація зазначені у графі 33 відповідного рішення про коригування митної вартості.

Позивач не погодився з прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та скористався своїм правом щодо випуску товарів у вільний обіг за ЕМД №23UA807200007410U4 від 19.06.2023, з наданням гарантій відповідно до розділу X МК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Суд з такими доводами та висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257Митного кодексу України).

Згідно положень статті 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірного рішення митний орган посилався на те, що надані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності. Проте, відповідач не вказав яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Розглядаючи доводи заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог, наведені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Стосовно посилань митного органу, що платіжна інструкція № 3 від 21.04.2023 була надана декларантом з порушенням вимоги Постанови НБ України №163 від 29.07.2022.

Суд зазначає, що митним органом, під час перевірки наданої платіжної інструкції не було конкретизовано порушення Постанови НБ України №163 від 29.07.2022 яке було допущено.

Суд констатує, що вказаною платіжною інструкцією підтверджується, факт виконання 21.04.2023 AT УКРСИББАНК платіжної інструкції №3 від 21.04.2023, тобто, зазначена у інструкції сума платіжної операція була перерахована отримувачу (в рамках контракту) Lysi hf.

Зважаючи, що платіжна інструкція відповідає вказівкам щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі, які є додатком до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, а також те, що платіжна інструкція була виконана надавачем платіжних послуг (AT УКРСИББАНК), суд зазначає, що зазначена митним органом причина прийняття рішення про коригування митної вартості не свідчить про неправильність визначення митної вартості декларантом.

Стосовно посилань митного органу, що у п. 33 Рішення про коригування митної вартості було зазначено таку причину, як: «в наданій декларантом CMR №NL59160700 від 08.06.2023 зазначена транзитна декларація №T1 MR№23NL0005101 A25CDA1, яка декларантом не надана до митного оформлення».

З боку позивача на виконання вимог ч. 2 ст. 53 МК України було подано до митного органу транспортну накладну N159160700 від 08.06.2023.

Надана митному органу транспортна накладна у повній мірі забезпечує виконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та містить умови про поставку товару.

Таким чином, ненадання митному органу транзитної декларації, володільцем якої позивач не являється та, яка не формує числові значення складових митної вартості товару і не містить будь-яких цінових відомостей - ніяким чином не впливає на правильність визначення митної вартості.

Стосовно посилань митного органу, що в наданому додатково прайс-листі відсутній термін дії документа.

Суд зазначає, що в наданому позивачем прайс-листі від виробника зазначена дата початку дії документа 25.03.2023 та дата, з настанням якої ціни, зазначені у прайс-листі, втрачають свою силу 22.05.2023.

Стосовно посилань митного органу, що в рахунку №20230281 від 04.05.2023. відсутня печатка відповідальної особи продавця.

Суд зазначає, що відсутність у інвойсі печатки особи продавця за одночасної наявності підпису особи продавця - не є підставою для не прийняття окресленого документу чи невілювання його дії.

Інформація щодо ціни товару, які зазначено у інвойсі №20230281 від 04.05.2023 повністю відповідає тим даним, які зазначено у інших документах, поданих митному органу.

З боку митного органу не зазначено законодавчо обґрунтованих посилань на невідповідність документу вимогам чинного законодавства та у сукупності з іншими наданими документами підтверджує заявлену позивачем митну вартість товарів, обраний метод визначення вартості, а зазначена у п. 33 Рішення про коригування митної вартості причина не свідчить про неправильність визначеної позивачем митної вартості товарів.

Стосовно посилань митного органу, що в рахунку N920230281 від 04.05.2023 та контракті №1 від 04.02.2023 підписи відповідальної особи (продавця), не співпадають, тобто відповідно до статі 207 Цивільного кодексу України «Вимоги до письмової форми правочинну»: документи не засвідчений підписом особи (або підписи не співпадають), що може свідчити про відсутність його юридичної сили та ймовірну фіктивність; в рахунку №20230281 від 04.05.2023 та контракті №1 від 04.02.2023 умови поставки (DAP Харків) та (DAP Дергачі) не співпадають, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.

Суд зазначає, що митний орган, здійснюючи таке припущення, займається перебиранням на себе функцій судових органів влади, оскільки до його повноважень не входить розгляд питань про встановлення фіктивності правочинну чи дійсності підпису на документах у такий спосіб.

Зазначені митним органом причини у вигляді невідповідності підписів у контракті та інвойсі не впливає на правильність визначення заявленої позивачем митної вартості товарів і не свідчить про фіктивність правочинну. Така причина не свідчить про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Стосовно посилань митного органу, що декларантом було надано до митниці митну декларацію країни відправлення без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МК України.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою документів, складених іншою мовою, ніж мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, митним органом не було зазначено про надання йому декларації країни-відправлення, яка є перекладеною на українську мову.

Крім того, митним органом не зазначено причину, виходячи з якої вбачається, що переклад декларації країни-відправлення ІІТ230352 є необхідним для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 76483 (сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 96 коп., які зарезервовано митницею по ВМД №UА807200/2023/007410.

Суд зазначає, що порядок повернення коштів, які було сплачено декларантом, зазначено в Митному кодексу України, Податковому кодексу України, Бюджетному кодексі України, а також в Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів №643, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивачем взагалі не було здійснено дій спрямованих на повернення грошових коштів, а в силу законодавчого регулювання окреслене не є логічним до моменту скасування рішення про коригування митної вартості та в поєднанні з дискреційними правами митного органу.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд вважає, що вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання вимог законодавства.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПС ФУД СІСТЕМС" (вул. Благовіщенська, буд. 13, кв. 37, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61052, код ЄДРПОУ 44527900) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про коригування митної вартості товарів №UA80700/2023/000317/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000334.

Стягнути з Харківської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, буд. 16Б,м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПС ФУД СІСТЕМС" (вул. Благовіщенська, буд. 13, кв. 37, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61052, код ЄДРПОУ 44527900) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6883.56 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 56 коп..

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення складено та підписано 13.03.2024.

СуддяЮ.О. Супрун