Постанова

від 13.03.2024 по справі 200/2754/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року справа №200/2754/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Азарової К.В., за участю представника позивача Питель М.В., представника відповідача Торгіна Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 р. у справі № 200/2754/20-а (головуючий І інстанції Грищенко Є.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ Промбуд" (далі позивач, ТОВ «АБЗ Промбуд») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУДПС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001460510 від 25 лютого 2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що правомірно сформував податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ. Неістотні недоліки у первинних документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для її невизнання за умови, якщо такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 23 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року, позов задовольнив повністю.

Постановою Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року задоволено частково касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2020 року у справі №200/2754/20-а, справу №200/2754/20-а направлено на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 25.02.2020 року № 0001460510 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 023 945, 50 грн (два мільйони двадцять три тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень п`ятдесят копійок), у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1 349 297, 00 грн (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім гривень) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 674 648, 50 грн (шістсот сімдесят чотири тисячі шістсот сорок вісім гривень п`ятдесят копійок), яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю АБЗ Промбуд.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що актом документальної позапланової виїзної перевірки №150/05-99-05-10/36652075 від 04.02.2020 встановлені порушення:

ст.1, 4 , ч. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в результаті документального оформлення відносин з отримання результатів послуг, по яких не підтверджується реальність виконання яких контрагентом ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» (ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року в місці, розташованому на митній території України, внаслідок чого по відносинам з ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» (ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, б) п.185.1 ст.185, пп. б), в) пп. 186.2.2 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України;

пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України - ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі 1349297 грн., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268072 грн., за липень 2019 року у сумі 1081225 грн., в результаті чого: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1349297 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 268072 грн., за липень 2019 року на суму 1081225 грн.

Податкова адреса контрагента-продавця ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» на дату складання податкових накладних в червні 2019 року: проспект Миру, буд. 96, оф. 2, м. Маріуполь, Донецька обл., 87555. Податкова адреса на дату складання акта документальної позапланової виїзної перевірки №150/05-99 05-10/36652075 від 04.02.2020: 69095, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Олександрівський р-н., вул. Залізнична, буд. 81-А, кв. (офіс) 11.

У ході опрацювання отриманої податкової інформації, даних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН будь-якими контрагентами, встановлено неможливість підтвердження фактичного здійснення в місці, розташованому на митній території України господарських операцій виконання робіт, зазначених в податкових накладних контрагента ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» за червень 2019 року, складених по покупцю ТОВ «АБЗ ПРОМБУД».

Відповідно до даних Автоматизованих інформаційних систем ДПС України встановлено обрив ланцюга постачання товарів, введення в обіг яких (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального їх походження, так як відсутнє формування активу - виробництва та / або імпорту товарів відповідної номенклатури на митну територію України будь-якими суб`єктами господарювання, у тому числі у попередніх ланках ланцюга постачання таких товарів. У результаті зазначеного не підтверджується реальність здійснення постачання послуг, так як не підтверджується реальність здійснення господарських операцій приймання-передачі права власності від контрагента 3-ї ланки ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» (код ЄДРПОУ 42504719) до покупця 4-ї ланки ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 36652075).

Не підтверджується реальність здійснення в червені 2019 року господарських операцій виконання робіт з назвою Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в м. Мелітополі контрагентом 4-ї ланки ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» (код ЄДРПОУ 42504719) для контрагента-покупця 5-ї ланки ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 36652075), загальна вартість якого складає 8095782,6 грн., у т. ч. ПДВ 1349297,1 грн.

Контрагенти ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» та контрагенти попередніх ланок ланцюга постачання Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в м. Мелітополі - 3-ї ланки ТОВ «КАЛАБРІЯ» (код ЄДРПОУ 42155719) та 2-ї ланки ТОВ «ІНДАГРО СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41507221) не є безпосередніми виконавцями робіт/послуг, постачання яких зазначено в податкових накладних за червень 2019 року, складених по покупцю ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (ЄДРПОУ 36652075).

Зазначені контрагенти не декларували надання в оренду орендаторам ТОВ «ІНДАГРО СЕРВІС» , ТОВ «КАЛАБРІЯ» , ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» офісних, складських приміщень, оренди автотранспортних засобів (автомобілі-самоскидів, бульдозера, катка тощо). Наявною податковою інформацією не підтверджується наявність у ТОВ «ІНДАГРО СЕРВІС» , ТОВ «КАЛАБРІЯ» і ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» достатньої кількості трудових ресурсів, власного чи орендованого обладнання, складських приміщень, будівельних машин та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарських операцій з виконання робіт/послуг у відповідних обсягах з назвою робіт Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в м. Мелітополі, яка зазначена в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН 27.06.2019, складених по покупцю ТОВ «АБЗ ПРОМБУД».

Дані про номенклатуру, зазначену в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН по покупцю ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» та від імені ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» , як продавця, а також дані податкових накладних, зареєстрованих по його контрагентам попередніх ланок ТОВ «КАЛАБРІЯ» та ТОВ «ІНДАГРО СЕРВІС» - свідчать про те, що контрагенти фактично здійснювали діяльність з підміни найменувань товарів, послуг в складених ним податкових накладних з метою надання податкової вигоди іншим контрагентам - покупцям.

Таким чином, контрагентом ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» було задекларовано за червень 2019 року постачання контрагенту ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» робіт/послуг з назвою Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ "АБЗ ПРОМБУД" в м. Мелітополь (без зазначення в податкових накладних кодів Державного класифікатора та без зазначення кількісних даних таких робіт , загальна вартість яких була визначена продавцем на загальну суму 8095783грн., у т.ч. ПДВ 1349297грн.)

Наявна податкова інформація, що міститься в ІТС «Податковий блок» свідчить про те, що реальність і можливість здійснення таких господарських операцій - виконання робіт послуг з назвою Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ "АБЗ ПРОМБУД" в м. Мелітополь безпосередньо контрагентами попередніх ланок ТОВ «ІНДАГРО СЕРВІС» , ТОВ «КАЛАБРІЯ» для контрагента-покупця 4-ї ланки ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ», та в свою чергу, до контрагента 5-ї ланки ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (позивача) не підтверджується, у т.ч. даними податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН всіх контрагентів, задіяних в задекларованому ними ланцюгу постачання товарів, робіт послуг, а також відповідно до реєстраційних даних по вказаним контрагентам.

Суд у рішенні не враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.05.2023 року по справі №1340/5998/18.

У результаті співставлення контролюючим органом даних наданих для перевірки документів встановлено, що надані посадовою особою Позивача по господарським операціям з ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» (код ЄДРПОУ 42504719) не підтверджують факт виконання робіт так як містять дефекти в змісті господарської операції та її кількісних характеристиках, а також не надають даних щодо адреси місця постачання робіт благоустрою території - адреси розташування такого об`єкту та його власника або суб`єкта, в розпорядження якого була передана площадка для виконання будівельних робіт.

ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» для проведення цієї перевірки надало наявну у нього ліцензію: від 22.08.2017 №35-Л, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, дата видачі якої - 14.09.2017, реєстраційний номер №2013041259. В додатку до вказаної ліцензії наведено перелік робіт, на виконання яких видана ліцензія від 22.08.2017 №35-Л. До переліку робіт, зазначених в додатку до ліцензії ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 36652075) у т. ч. входять такі будівельні роботи: будівництво об`єктів транспортної інфраструктури, у т.ч. будівництво автомобільних доріг, клас наслідків СС2, СС3. При цьому ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» для проведення перевірки не надавало будь-які наявні дозволи.

Зі складених від імені продавця ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» податкових накладних, які зареєстровані платником податків в Єдиному реєстрі податкових накладних за звітний період - червень 2019 року, а також за липень 2019 року, встановлено що ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» не декларувало здійснення операцій постачання товарів, робіт, послуг і не формувало податкові зобов`язання по покупцю ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» в періоді, що перевірявся ГУ ДПС у Донецькій області.

ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в періоді, що перевірявся не формувало податкові зобов`язання (у т.ч. на підставі вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України) по операціям з постачання будь-яким покупцям робіт з назвою Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ "АБЗ ПРОМБУД" в м. Мелітополь, від вартості яких було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, складених за звітний період червень 2019 року від імені контрагента-продавця ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» .

До складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість у рядку 10.1 „ Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 36652075) включило податок на додану вартість в загальній сумі 1349297,10 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 268072,27 грн., за липень 2019 року на суму 1081224,83 грн., по податковим накладним контрагента ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» (ЄДРПОУ 42504719) , що були складені на постачання робіт/послуг із назвами Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ "АБЗ ПРОМБУД" в м. Мелітополь, по операціям, по яким відсутні об`єкти оподаткування податком на додану вартість, та по яким посадовими особами на дату складання акта перевірки надано документи з назвами акти виконаних робіт форми КБ- 2в на виконання робіт (з назвами : розроблення грунту одноківшевими екскаваторами на гусеничному ходу, ківш 1,8 куб м, з навантаженням на автомобілі-самоскиди; перевезення грунту автомобілями -самоскидами до 12 км), які оформлені з дефектами в обов`язкових реквізитах змісті операції та кількості виконаних робіт, та не надано будь-яких інших документів, що підтверджують наявність у власності або у платному користуванні земельної ділянки в м. Мелітополі, відведеної під розташування об`єкта будівництва асфальтобетонного заводу, в результаті чого платником податку документально не підтверджено: факт здійснення події, на дату якої суми податку відносяться до податкового кредиту; місце постачання робіт/ послуг на території України, в результаті чого ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» завищено податковий кредит по контрагенту ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» в загальній сумі 1349297 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 268072 грн., за липень 2019 року на суму 1081225 грн.

Позивачем не надано будь-які документи, які б підтверджували юридичний факт узгодження ним переліку субпідрядників, що фактично здійснювали будівельні роботи і працівники яких та техніка яких була допущена ним на територію будівництва, за договором від 03.06.2019 № 03/06/2019.

Документи з назвою акт приймання виконаних будівельних робіт, які було надано посадовою особою ТОВ «АБЗ ПРОМБУД», складені від імені контрагента-постачальника ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» не містить реквізити постачальника а саме (розрахунковий рахунок, адресу, телефон) підписаний із зазначенням ПІБ особи, що їх підписала від сторони підрядника - директор Соколовська К.С. та П.І.Б. особи, що підписала акт від сторони замовника ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» директор Колос С.О.

Також, документи із назвою «акт приймання виконаних будівельних робіт» не містять наступної інформації: не містить в змісті операції повну адресу місця, де фактично здійснювалось виконання робіт з назвою «Благоустрій територій заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в м. Маріуполь».

Крім того, ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» не надано будь-які документи (акти виконаних робіт, листування, отримання площадки, відведеної для виконання робіт тощо) які підтверджують здійснення господарських операцій за договором №23/19 від 23.05.2019 з виконання та продажу (постачання) покупцю ПП «Візіт-М» результатів виконаних робіт із назвою Благоустрій територій заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в м. Маріуполь.

ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» не було надано: будь-які документи що підтверджують відображення вартості робіт у складі витрат, оборотних та необоротних активів; документів, що підтверджують наявність у власності, оренді, чи відведення підряднику ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» відповідної площадки для виконання робіт під будівництво заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей будь-яким замовником; письмові пояснення і документальні підтвердження щодо повної адреси розташування об`єкту будівництва, на якому виконувались роботи з благоустрою території відповідної номенклатури, змісту та кількості.

Відповідно до даних ЄРПН встановлено, що податкові накладні були складені по операціям, які не є операціями постачання, по яким відсутні об`єкти оподаткування, так як не підтверджується факт здійснення операцій виконання робіт безпосередньо контрагентом ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» та будь-якими іншими контрагентами- субпідрядниками, який не був фактичним виконавцем робіт в червні 2019 року, за які такі податкові накладні та видаткові накладні були складені.

Таким чином, надані позивачем документи по господарським операціям з ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» не підтверджують факт виконання робіт, оскільки містять дефекти в змісті господарської операції та її кількісних характеристиках, а також не надають даних щодо адреси місця постачання робіт благоустрою території - адреси розташування такого об`єкту та його власника або суб`єкта, в розпорядження якого була передана площадка для виконання будівельних робіт.

Так, Верховним Судом була прийнята постанова по справі №802/1464/17-а від 21.10.2021 року, де суд констатував, що надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.

Отже, в силу приписів податкового законодавства, будь-які документи надані після проведення перевірки не можуть братись до уваги як податковим органом так і судами, оскільки законодавцем презюмується, що такі були відсутні при формуванні показників податкової звітності.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відзиві зазначено, що аналізуючи документи суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що зазначені докази в їх сукупності вказують на реальність надання ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» позивачу послуг з благоустрою у встановленому порядку.

Стосовно недоліків у первинних документах суд першої інстанції вірно зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарської операції з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.10.2019 у справі № 802/1921/16-а.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентом, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Сторони договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою, якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №803/2094/15, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16.

Щодо подальшого використання Позивачем одержаних від ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» результатів робіт «Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ ПРОМБУД» в м. Мелітополь» , так відповідно до Акту прийому-передачі майна за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116/8 станом на 31.01.2020, який є додатком до Договору №23/19 Позивач в особі директора Колос Сергія Олександровича, який діє на підставі Статуту з однієї сторони та Приватне підприємство «ВІЗИТ-М» в особі директора Супруна Володимира Олеговича, який діє на підставі Статуту з іншої сторони склали цей Акт про те, що відповідно до зазначеного вище договору Покупець передав, а Постачальник прийняв Завод, відповідно до наведеного вище: Асфальтозмішувальну установку ДС1683 вартістю станом на 30.01.2020 - 15 000 000, 00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Посадовими особами Головного управлінням ДПС у Донецькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АБЗ Промбуд за період діяльності з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником: ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (код за ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні 2019 року.

Перевіркою встановлено порушення:

ст.1, 4 , ч. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, в результаті документального оформлення відносин з отримання результатів послуг, по яких не підтверджується реальність виконання яких контрагентом ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за червень 2019 року в місці, розташованому на митній території України, внаслідок чого по відносинам з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, б) п.185.1 ст.185, пп. б), в) пп. 186.2.2 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України (далі: ПК України);

пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 та п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ АБЗ ПРОМБУД завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі 1349297 грн., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268072 грн., за липень 2019 року у сумі 1081225 грн., в результаті чого: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1349297 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 268072 грн., за липень 2019 року на суму 1081225 грн, про що посадовими особами контролюючого органу складено відповідний акт від 04.02.2020 року № 150/05-99-05-10/36652075.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0001460510 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 023 945, 50 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1 349 297, 00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 674 648, 50 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

За положенням підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначенийМитним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманихподаткових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповненняподаткової накладної, затвердженогоНаказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судами проаналізовано надані сторонами документи на підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами.

23.05.2019 між Позивачем, як постачальником, та ПП «Візіт-М», як покупцем, укладено Договір поставки №23/19 (далі - Договір №23/19) (а.с.46-48).

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцю Асфальтозмішувальну установку ДС 1683, в зборі, яка буде розташовуватися на земельний ділянці підприємства Покупця (ПП «Візіт-М), а Покупець зобов`язується прийняти Завод та своєчасно оплатити його ціну (пункт 1.1. Договору №23/19).

Крім того, умовами Договору №23/19 було передбачено, що Позивач зобов`язаний поставити, зібрати Асфальтозмішувальну установку ДС1683, а також облаштувати прилеглу до неї територію до 31.01.2020 за адресою: м. Мелітополь, вул. Шмідта, буд. 116/8.

03.06.2019 з метою належного облаштування прилеглої до Заводу території Позивач, як замовник, уклав з ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ», як підрядником, Договір №03/06/2019 (далі - Договір №03/06/2019) (а.с.50-54).

За умовами пункту 2.1. вказаного Договору №03/06/2019 Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання у межах договірної ціни своїми технічними засобами і персоналом виконати роботи з благоустрою території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ «АБЗ Промбуд» в м. Мелітополь.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. Договору №03/06/2019 договірна ціна робіт є динамічною та визначається на підставі договірної ціни та складає 13 537 541, 82 грн, разом з ПДВ.

Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі Акта за формою КБ-2, підписаного представниками сторін. Акт складається Підрядником і передається Замовнику. Замовник протягом 3 днів повинен його підписати в частині виконаних робіт. Виплата здійснюється Замовником не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання довідки за формою КБ-3.

Пунктом 8.1 Договору № 03/06/2019 визначено, що справжній Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року, але в будь- якому випадку до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

За даними Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» виконало роботи щодо облаштування прилеглої до Асфальтозмішувальної установки ДС1683 території (а.с.54-95) на суму 8 095 782, 61 грн., разом з ПДВ - 1 349 297, 10 грн.

З метою виконання власних зобов`язань Позивач сплатив на користь ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» 8 095 782, 61 грн., разом з ПДВ у розмірі 1 349 297, 10 грн.

Вказане підтверджено платіжними дорученнями, а також оборотно- сальдовими відомостями (а.с.96-101).

Згідно з актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2019 до 20.01.2020 між Позивачем та ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» за Договором №03/06/2019 у Позивача відсутня заборгованість (а.с.102-106).

За даними реєстру платників ПДВ - позивач та ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» на момент виконання робіт і до теперішнього часу є платниками ПДВ (а.с.107-108).

ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» склало на дату підписання сторонами Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) податкові накладні №60 від 03.06.2019, №61 від 07.06.2019, №62 від 11.06.2019, №63 від 14.06.2019, №64 від 17.06.2019, які у подальшому зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.109-123).

За змістом податкових накладних №60 від 03.06.2019, №61 від 07.06.2019, №62 від 11.06.2019, №63 від 14.06.2019, №64 від 17.06.2019 вбачається, що ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» зазначено код поставлених Позивачу послуг/робіт згідно з Державним класифікатором продукції та послуг - 43.12, а також вказано об`єм наданих послуг/виконаних робіт.

На підставі вище зазначених податкових накладних Позивач відніс до сум власного податкового кредиту суму нарахованого та сплаченого ПДВ у розмірі 1 349 297 грн. 00 коп., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268 072, 00 грн., за липень 2019 року у сумі 1 081 225, 00 грн.

Так, відповідно до даних додатків 1, 5 до декларацій з податку на додану вартість, поданих за звітний період червень та липень 2019 року встановлено, що ТОВ АБЗ ПРОМБУД до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість по податкових накладних, складених від імені контрагента-продавця ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року:

- в рядку 86 додатка 5 до декларації за червень 2019 року включено податок на додану вартість у сумі 268072,27 грн. на підставі 1-ої податкової накладної за звітний період декларування ПДВ червень 2019 року, яка зареєстрована в ЄРПН 27.06.2019, складені на робіт/послуг з назвою Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ "АБЗ ПРОМБУД" в м. Мелітополь, одиниця виміру гривня у кількості 1 шт. , загальна вартість робіт складає 1608433,62 грн., у т.ч. ПДВ 268072,27 грн.;

- в рядку 52 додатка 5 до декларації за липень 2019 року включено податок на додану вартість у сумі 1081224,83 грн. на підставі 4-х податкових накладних за звітний період декларування ПДВ червень 2019 року, які зареєстровані в ЄРПН 27.06.2019, складені на постачання робіт/послуг з назвою Благоустрій території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ "АБЗ ПРОМБУД" в м. Мелітополь одиниця виміру гривня у кількості 4 шт., загальна вартість робіт складає 6487348,98 грн., у т.ч. ПДВ 1081224,83 грн.

Колегія суддів зазначає, що наявні у цій справі копії первинних документів, які скріплені печаткою підприємства, містять реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та у відповідності до ст.94 КАС України є належними та допустимими доказами.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам .

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на недостатності первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами та відсутності певних реквізитів у наданих документів, разом з цим з цього приводу суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписівЗакону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій,не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відомості про розрахунковий рахунок, адресу, телефон осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, про відсутність яких посилається відповідач, не є обов`язковими реквізитами первинного документу і не передбачені формами КБ-3 та КБ-2в. Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) мають: назву документа (форми) (Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в); дату складання (03.06.2019, 07.06.2019, 11.06.2019 і т.д.); назву підприємства, від імені якого складено документ (ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ»); зміст та обсяг господарської операції (розроблення ґрунту з навантаженням на автомобілі-самоскиди, перевезення ґрунту), одиницю виміру господарської операції (люд-год, маш-год, т); посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (директор ТОВ «ДІРЕКС СЕЙВ»); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (підписи директора ТОВ «ДІРЕКТ СЕЙВ» ОСОБА_1 та директора позивача Колоса С.О.).

За змістом Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) убачається, що місцем благоустрою території заводу є м. Мелітополь, що відповідає більш детальному визначенню адреси у пункті 3.1. Договору №23/19: м. Мелітополь, вул. Шмідта,116/8. Зазначене відповідачем не спростовано.

Щодо посилання апелянта на порушення позивачем вимог статті 44 ПКУкраїни, та відповідно відсутності підстав для врахування судом, як належних доказів поданих позивачем первинних документів (Акт прийому-передачі не надавався позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки), суд зазначає наступне.

Пунктом44.6 статті 44 ПКУкраїни встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзацідругому пункту 44.7цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до абзацу 1 пункту 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4).

У постановах від 08 серпня 2019 року у справі №802/1069/13-а, від 01 квітня 2020 року у справі №640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.

При цьому, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року №804/14/15, від 16 лютого 2021 року у справі № 820/7105/16, від 24 березня 2021 року у справі № 820/2867/16, від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У постанові від 08 листопада 2021 року у справі №640/21601/19 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого в частині ненадання документів під час здійснення податкового контролю склад вказаного правопорушення полягає саме в поведінці платника податків, направленої на ухилення ним від виконання обов`язку з надання контролюючим органам оригіналів чи копій документів на їх законну вимогу, тим самим створюючи перешкоди для здійснення податкового контролю. В той же час у разі відсутності підстав для висновку про створення перешкод у його здійсненні, в тому числі шляхом ухилення від надання документів чи їх копій, зокрема через поважні та об`єктивні причини, поведінку платника податків не можна кваліфікувати як таку, що утворює склад правопорушення.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у скарзі, щодо неврахування судом висновків Верховного Суду щодо застосування пункту44.6 статті 44 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на те, що контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Аналіз висновків суду першої інстанції у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховний Суд робив висновки та приймав рішення виходячи з встановлених судами обставин, які підтверджені доказами, зокрема щодо надання чи ненадання первинних документів до перевірки, їх витребування, складення актів про ненадання документів, засвідчення факту відмови в наданні документів тощо. Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надані до суду документи та їх копії які належним чином засвідченні.

Відповідач сумнівів в достовірності та відповідності наданих документів не висловлює.

Так, відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Отже, первинні документи надані до перевірки та суду, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Таким чином, як вже зазначалось реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Стосовно посилання відповідача на неможливість встановлення реального джерела походження товару (здійснення робіт) за податковою інформацією, які реалізувались, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Стосовно твердження відповідача про те, що матеріально-технічна база та трудові ресурси, не дають можливість здійснення господарських операцій контрагентам у тому числі по ланцюгу постачання, суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/9476/19.

Висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, визначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагента позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимогКодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг (поставки товару для надання цих послуг), обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів,які бсвідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Щодо посилання відповідача на те, що по контрагентам, що перебували у господарських відносинах з позивачем, встановлена реалізація товарів (послуг), придбання яких не підтверджено, неможливо підтвердити безпосередній факт придбання товарів заявленої номенклатури, так як неможливо підтвердити факт формування податкового кредиту за операціями, суд зазначає наступне.

Статтею 83 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК України.

Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У відповідності з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Частинами першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та постачальників по ланцюгу постачання.

Отже, посилання відповідача щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

Як зазначалось, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, позивач та його контрагент, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, від 01 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19.

Таким чином, у діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум податків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було складено спірне податкове повідомлення-рішення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 р. у справі № 200/2754/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 р. у справі № 200/2754/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко