Постанова

від 12.03.2024 по справі 580/4971/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4971/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України, Соснівського районного суду міста Черкаси про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області(далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), Соснівського районного суду м. Черкаси (далі - відповідач 3), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.07.2022 №43-о «Про внесення змін до наказу від 09.03.2022 № 12-о «Про увільнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації»;

- визнати протиправними дії територіального управління ДСА України в Черкаській області щодо призупинення виплати суддівської винагороди судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 з 19.07.2022;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління ДСА України в Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , починаючи з 19.07.2022 до 17.04.2023;

- зобов`язати Територіальне управління ДСА України в Черкаській області нарахувати та виплатити йому суддівську винагороду відповідно до вимог ст.135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022 до 17.04.2023 з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює суддею Соснівського районного суду міста Черкаси з 24.09.2016 і до сьогодні. З 26.02.2022 до 12.04.2023 позивач перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини від 12.04.2023 №102. Наказом Соснівського районного суду міста Черкаси від 09.03.2022 №12-о позивача увільнено від роботи з 26.02.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. 17.04.2023 позивач повідомив голову зазначеного суду про звільнення із лав ЗСУ в запас, з 17.04.2023 відповідач 1 відновив позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди. 31.05.2023 позивачу стало відомо, що наказом відповідача 3 від 26.07.2022 343-о з 19.07.2022 внесено зміни до наказу від 09.03.2022 №12-о, а саме слова «місце роботи (посаду) та середній заробіток» замінено словами «Місце роботи та посаду». На підставі зазначеного наказу з 19.07.2022 до 17.04.2023 позивачу зупинено виплату суддівської винагороди, нарахування та виплата якої гарантована державою. Вважає, що дії відповідачів щодо невиплати суддівської винагороди не ґрунтуються на вимогах Конституції України та Законів. Тому звернувся до суду зі вказаним позовом. У позовній заяві представник позивача зазначила про попередній орієнтовний розрахунок та вказала, що вони погодили, що за правову допомогу позивач сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 20000 (двадцяти тисяч гривень). Посилався на висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, згідно з якими витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ Соснівського районного суду міста Черкаси (18015, м.Черкаси, вул.Гоголя, 316; код ЄДРПОУ 02887846) від 26.07.2022 №43-о «Про внесення змін до наказу від 09.03.2022 № 12-о «Про увільнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації».

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 19.07.2022 до 17.04.2023.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (18015, місто Черкаси, вул.Гоголя, будинок 316; код ЄДРПОУ 26261092) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) суддівську винагороду за період з 19.07.2022 до 17.04.2023 відповідно до вимог ст.135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Попової Інни Павлівни задоволено частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року скасовано в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалено в цій частині нове судове рішення наступного змісту.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області (ЄДРПОУ 26261092, місце знаходження: м. Черкаси 18001, вул. Гоголя, 316) витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Соснівського районного суду міста Черкаси (ЄДРПОУ 02887846, місце знаходження: м. Черкаси 18015, вул. Гоголя, 316) витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року, Державна судова адміністрації України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в оскаржуваному рішення суд першої інстанції зазначив, що Закон № 1402-УІІІ не передбачає будь-яких обмежень у виплаті суддівської винагороди тим суддям, які проходять військову службу, а тому така категорія суддів має право на отримання суддівської винагороди в повному розмірі, встановленому цим Законом. З таким твердженням ДСА України не погоджується та вважає, що на час проходження військової служби, до військовослужбовців слід застосовувати норми, які регулюють правовідносини на час дії воєнного стану.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року поновлено Державній судовій адміністрації України строк на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року.

При цьому, слід зазначити, що поновлюючи строк на оскарження рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання про поновлення строку, з огляду на те, що первинна апеляційна скарга Державної судової адміністрації була подана в межах строку на апеляційне оскарження рішення, повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року, а повторно подана - 10 грудня 2023 року з платіжним дорученням про сплату судового збору.

08 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив представника позивача на апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, в якому він просить залишити скаргу без задоволення.

11 березня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України на апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України, в якому управління просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Указу Президента України №410/2016 позивача призначено на посаду судді Соснівського районного суду міста Черкас строком на п`ять років.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_3 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 №43 позивач призначений на посаду офіцера відділення морально-психологічного забезпечення. Наказом командира КР СВ ЗСУ від 02.04.2023 №101 позивач звільнений в запас на підставі підп. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом відповідача 3 від 09.03.2022 №12-о позивача увільнено від роботи з 26.02.2022 у зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

26.07.2022 відповідач 3 виніс наказ №43-о, яким з 19.07.2022 вніс зміни до вказаного вище наказу, а саме слова «місце роботи (посаду) та середній заробіток» замінив словами «місце роботи і посаду».

Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07.03.2023 №50 підтверджується, що позивач дійсно в період з 01.01.2023 до 18.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в п. п. Соледар, Сіль, Васюківка, Благодатне, Парасковіївка, Часів Яр Донецької області.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2023 №102 підтверджується, що позивача з 12.04.2023 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Наказом відповідача 3 від 17.04.2023 №58-в позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 03.10.2020 до 02.10.2021 терміном 6 робочих днів (8 календарних днів), частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 03.10.2021 до 02.10.2022 терміном 4 робочих ні (4 календарних дні), починаючи з 17.04.2023 до 28.04.2023.

Позивач вважає протиправним спірне рішення та дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди за період з 19.07.2022 до 17.04.2023, що стало підставою звернення до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України від 02.06.2016 р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.135 Закону №1402 суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

З огляду на п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.135 Закону №1402 до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу.

За змістом ч.9 ст.135 Закону №1402 обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Таким чином, розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом №1402, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі ЗУ №2352-ІХ), який набрав чинності 19.07.2022, у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада". Тобто, середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

На підставі вказаного Закону Соснівський районний суд м. Черкаси прийняв спірний наказ від 26.07.2022 №43-о "Про внесення змін до наказу від 09.03.2022 № 12-о "Про увільнення судді Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації", яким вніс зміни до попереднього наказу, замінивши слова "місце роботи (посаду) та середній заробіток" словами "місце роботи і посаду", а територіальне управління ДСА в Черкаській області припинило нараховувати і виплачувати позивачу суддівську винагороду.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013 вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, у тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Колегія суддів наголошує, що Закон №1402 передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком.

Частиною 10 статті 135 Закону №1402 визначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, питання обчислення, розміру та виплати суддівської винагороди визначається виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог ЗУ №2352-ІХ. Тому протилежні доводи відповідача 2 не обґрунтовані та не враховані судом.

На офіційному сайті Ради суддів України опублікувано рішення від 5 серпня 2022 року, що стосуються здійснення правосуддя в умовах воєнного стану, у т.ч. питання виплати суддівської винагороди відрядженим суддям та суддям, які призвані на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, надання відпусток.

Так, відповідно до рекомендацій щодо організації роботи судів та суддів в умовах воєнного стану, які затверджені рішенням Ради суддів України №10 від 14.03.2022, суддівська винагорода у розмірі посадового окладу та доплат, визначених частиною другою статті 135 Закону №1402, виплачується якщо суддя увільнений від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період або не здійснює правосуддя з незалежних від нього причин (закінчення строку повноважень, тимчасове зупинення роботи суду, тимчасове зупинення відправлення правосуддя тощо). У рішенні від 5 серпня 2022 року №24 Ради суддів України зазначила:

"…19 липня 2022 набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин". Шляхом прийняття вказаного нормативно-правового акту законодавець намагався вирішити найбільш нагальні питання щодо подолання гострих воєнних викликів, які постали перед роботодавцями в частині організації трудових відносин та забезпечення трудових прав працівників, крізь призму підвищення ефективності їх організації як під час воєнного стану, так і за мирних умов.

Так, у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінені на слова "зберігаються місце роботи і посада". Тобто середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

З огляду на внесені законодавцем зміни виникає питання щодо виплати суддівської винагороди суддям.

При вирішенні даного питання Рада суддів України виходить з такого.

За усталеною практикою призвані на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України судді були увільнені від виконання обов`язків із відправлення правосуддя в судах, до штату яких вони зараховані, відповідними локальними розпорядчими актами. При цьому, на період проходження військової служби за ними зберігалось місце роботи, займана посада та суддівська винагорода.

- Звернути увагу розпорядників бюджетних коштів органів судової влади, що суддям, увільненим від виконання обов`язків з відправлення правосуддя у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації виплачується суддівська винагорода та передбачені законом доплати до посадового окладу.

- Питання надання та оплати щорічної оплачуваної відпустки суддям регулюються виключно статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", положення частини першої статті 12 Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" до цих правовідносин не застосовуються.

- З моменту зарахування відрядженого судді до штату іншого суду такий суддя має право брати участь в діяльності органів суддівського самоврядування, що включає його право обиратися та бути обраним на адміністративну посаду.".

Також схожий підхід викладений у листі Мінекономіки від 17.02.2023 № 4706-05/6810-05.

З огляду на вищевикладені доводи та обгрунтування, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач не здійснював у заявленому спірному періоді правосуддя внаслідок проходженням військової служби у Збройних Силах України виконуючи конституційний обов`язок захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, а тому зважаючи на пріоритетність норм Конституції України та Закону №1402 над іншими нормами законодавства України, позивачу підлягає виплата суддівської винагороди у повному обсязі.

Оскільки спірний наказ суперечить нормам вказаного вище законодавства та порушує право позивача на належній рівень оплати праці, є вірними доводи суду першої інстанції про скасування оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.148 Закону №1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.148 Закону №1402 функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів.

Отже, розпорядником бюджетних коштів місцевих судів є відповідне територіальне управління Державної судової адміністрації Україн.

Частиною 1 ст.149 Закону №1402 визначено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Оскільки територіальне управління ДСА в Черкаській області всупереч норм чинного законодавства не здійснило нарахування та виплату належного розміру суддівської винагороди за період з 19.07.2022 до 17.04.2023, що встановлено вказаними вище законами та підтверджено доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності територіального управління ДСА в Черкаській області (виконує функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів) щодо нарахування та виплати належного розміру суддівської винагороди за період з 19.07.2022 до 17.04.2023.

Врахувавши обставини справи та норми вказаного вище законодавства, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що належним і ефективним способом повного відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу належного розміру суддівської винагороди за період з 19.07.2022 до 17.04.2023 та зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 19.07.2022 до 17.04.2023 відповідно до вимог ст.135 Закону №1402-VІІІ з урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані у вказаних вище частинах та підлягають частковому задоволенню.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев