Постанова

від 12.03.2024 по справі 373/2170/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 373/2170/23 Суддя (судді) першої інстанції: Свояк Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: інспектор СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Шинкар Вадим Федорович про притягнення до адміністративної відповідальності

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: інспектор СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Шинкар Вадим Федорович в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд скасувати постанову серії ГБВ №528179 від 09.09.2023, видану ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 09.10.2023, видану Переяславським відділом ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач святкував свій день народження в АДРЕСА_1 , о 19-й годині біля його вхідної двері виникла штовханина з його сусідами з 5-ї квартири. Щоб запобігти наслідкам цієї події, він викликав поліцію за номером 103. Наряд поліції, що прибув, повів себе зухвало та непрофесійно, пояснення позивача не слухав, свідків не опитував та не шукав. Інспектор Шинкар В.Д. у темряві о 20:30 надав йому якісь папір та наказав йому його підписати.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що написав: «я не бачу, що написано», бо на вулиці в цей час була темрява. Другого примірника постанови йому на руки не надавалося.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року визнано неповажними підстави для поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанови ГБВ № 528179 від 09.09.2023, ухваленої інспектором СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Шинкарем Вадимом Федоровичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: інспектор СРПП відділу поліції Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Шинкар Вадим Федорович, про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення залишено без розгляду у частині позовних вимог про скасування постанови ГБВ № 528179 від 09.09.2023.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року у справі №373/2170/23 та скасувати постанову серії ГБВ №528179 від 09.09.2023 року, що видав Відділ поліції №1 Бориспільського районного управління Національної поліції ГУНП в Київській області.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Колегія суддів звертає увагу, що ст. 183 КУпАП не відноситься до справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, з огляду на викладене, строк десять днів для подачі позовної заяви у цій справі обраховується з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Колегія суддів звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно відеозапису з нагрудної камери працівника поліції та було встановлено судом першої інстанції - працівники поліції, коли прибули на місце, почали з`ясовувати обставини їх виклику позивачем. Працівники поліції встановили, що позивач перебував у стані сп`яніння, не міг чітко описати обставини події, через яку він викликав поліцію. Працівники поліції разом з позивачем пройшли у багатоповерховий будинок, оглянути сходи до останнього поверху, намагалися з`ясувати, що саме трапилося. Позивачеві було роз`яснено, що щодо нього буде винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб. У його присутності працівники поліції складали відповідну постанову, пропонували йому з нею ознайомитися та розписатися, від чого позивач спочатку відмовився, а потім написав, що він «не баче, що написано». При цьому працівник поліції перебував на пасажирському сидінні службового автомобіля та складав постанову, а позивач стояв на вулиці безпосередньо поруч з місцем, де перебував працівник поліції - бачив та чув, що робить та каже працівник поліції. На відеозаписі зафіксовано момент проставлення позивачем власноручно запису на постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності.

З копії оскаржуваної постанови ГБВ № 528179 від 09.09.2023 року вбачається, що у правому нижньому куті приблизно навпроти графи «примірник постанови отримав» та запису « 09.09.2023 р.» міститься рукописний текст: «Я не бачу, що написано» та рукописна відмітка, схожа на підпис.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, суть правопорушення та складення відповідної постанови він дізнався ще 09.09.2023 року.

Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження вищевказаної постанови ОСОБА_1 мав право подати протягом десяти днів з дня її складення (ухвалення) - до 20.09.2023 року. Водночас, позивач звернувся до суду першої інстанції із даним позовом лише 20.10.2023 року, тобто, із пропуском строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду вказує про те, що він отримав копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності лише 13.10.2023 року, коли ознайомлювався із матеріалами адміністративної справи у Переяславському відділі державної виконавчої служби.

В свою чергу слід зазначити, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідної постанови, а не з моменту вручення такої постанови, тому момент вручення оскаржуваної постанови позивачу не впливає на перебіг строку звернення до суду.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких інших підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду позивачем не зазначено.

Отже, станом на час ознайомлення позивача із матеріалами адміністративної справи у Переяславському відділі державної виконавчої служби ОСОБА_1 знав про наявність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду саме з позовною заявою визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.

У відповідності до статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Водночас, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач про складення постанови серії ГБВ №528179 від 09.09.2023 року та про факт притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП дізнався ще 09.09.2023 року, водночас, із адміністративним позовом звернувся до суду 20.10.2023 року, що вказує на порушення строків звернення до суду, встановлених ч. 2 ст. 286 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду протягом 10 днів, які надаються позивачу для оскарження, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування постанови ГБВ № 528179 від 09.09.2023 року без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення, ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року - без змін.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 312, 313, 315-316, 321-322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено « 12» березня 2024 року.