Постанова

від 12.03.2024 по справі 373/2170/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 373/2170/23 Суддя (судді) першої інстанції: Свояк Д.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: інспектор СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Шинкар Вадим Федорович про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Відділу поліції №1 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області, Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: інспектор СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області Шинкар Вадим Федорович в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд скасувати постанову серії ГБВ №528179 від 09.09.2023, видану ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 09.10.2023, видану Переяславським відділом ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова державного виконавця підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята на підставі безпідставно складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Переяславський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ГБВ № 528179 по справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. Роз`яснено, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове виконання цієї постанови органом державної виконавчої служби стягуватиметься подвійний розмір штрафу - 1700 грн.

Постановою від 09.10.2023 ВП НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеної постанови № 528179 від 09.09.2023 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь держави штрафу у розмірі 1700 грн.

З розписки на супровідному листі від 09.10.2023 № 40054 про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 09.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 вказана постанова отримана 13.10.2023 року.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою про відкриття виконавчого провадження, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву (у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця) може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно вимог частини 4 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

В абз. 6 п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зазначено, що постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: назва виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ГБВ № 528179 по справі про адміністративне правопорушення від 09.09.2023 року (складеної інспектором СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Шинкарем Вадимом Федоровичем) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. Роз`яснено, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів примусове виконання цієї постанови органом державної виконавчої служби стягуватиметься подвійний розмір штрафу - 1700 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою від 09.10.2023 ВП НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеної постанови № 528179 від 09.09.2023 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь держави штрафу у розмірі 1700 грн.

Як вбачається зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2023 року ВП НОМЕР_1, у вказаній постанові зазначено, що документ видав: «Переяслав-Хмельницький ВП», стягувач «Переяслав-ХМ.ВП».

В свою чергу слід зазначити, що постанову ГБВ № 528179 від 09.09.2023 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_1), склав інспектор СРПП відділу поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції Шинкар Вадим Федорович.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 09.10.2023 року невірно вказані дані особи, яка видала виконавчий документ та найменування стягувача, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що «документ видав: Переяслав-Хмельницький ВП», стягувач «Переяслав-ХМ.ВП».

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що постанова ГБВ №528179 від 09.09.2023 року, на підставі якої було відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_1) була винесена Відділом поліції №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, водночас у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що документ видав «Переяслав-Хмельницький ВП».

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення, водночас у постанові про відкриття виконавчого провадження помилково було зазначено - «Переяслав-ХМ.ВП», крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що «документ видав: Переяслав-Хмельницький ВП».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено « 12» березня 2024 року.