Постанова

від 11.03.2024 по справі 600/5812/23-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/5812/23-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

11 березня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіцманського відділу Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіцманського відділу Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не закінчення виконавчого провадження №63650124 з примусового виконання постанови №55982742, виданої 17.11.2020 Кіцманським відділом Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору в сумі 113051,45 грн;

- зобов`язати Кіцманський відділ Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) закінчити виконавче провадження №63650124 з примусового виконання постанови №55982742, виданої 17.11.2020 Кіцманським відділом Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору в сумі 113051,45 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для апеляційного перегляду справи, а учасниками справи не заявлено клопотань про розгляд справи за їх участі, вважає за можливе розгляд справ здійснити за відсутності представників сторін у письмовому проваджені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 10.09.2015 Кіцманським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист №718/55/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь КБ "Надра" заборгованості в сумі 1126860,56 грн та судових витрат на загальну суму 3654 грн.

17.11.2020 старшим державним виконавцем Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мельничуком С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55982742 з примусового виконання виконавчого листа Кіцманського районного суду Чернівецької області №718/55/15-ц від 10.09.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КБ "Надра" заборгованості в сумі 1126860,56 грн та судових витрат на загальну суму 3654 грн.

В той же день, 17.11.2020, старшим державним виконавцем Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мельничуком С.М. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 по ВП №55982742 виконавчого збору в розмірі 10 % від суми боргу, 113051,45 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем згідно ухвали Кіцманського районного суду замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ КБ "Надра" на ТОВ "Віріді Люкс".

Державним виконавцем Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), на підставі заяви стягувача, винесено постанову ВП №55982742 від 17.11.2020 про повернення виконавчого листа Кіцманського районного суду Чернівецької області №718/55/15-ц від 10.09.2015 стягувачу, ТОВ "Віріді Люкс", на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Разом із цим, даною постановою визначено, що виконавчий збір у сумі 113051,45 грн виведено в окреме виконавче провадження.

На підставі постанови державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №55982742 від 17.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 113051,45 грн старшим державним виконавцем Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мельничуком С.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63650124 від 17.11.2020.

В подальшому, 22.12.2022, ТОВ "Віріді Люкс" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготаря М.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №718/55/15-ц, виданого 10.09.2015 Кіцманським районним судом Чернівецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості по тілу кредиту 42381,56 дол. США, по несплаченим відсоткам 22168,19 доларів США та пені 7400,27 доларів США, а всього 71950,02 доларів США,, що еквівалентно 1126860,56 грн.

27.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. відкрито виконавче провадження №70620742 з примусового виконання виконавчого листа №718/55/15-ц, виданого 10.09.2015 Кіцманським районним судом Чернівецької області.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. ВП №70620742 від 27.12.2022 при примусовому виконанні виконавчого листа №718/55/15-ц, виданого 10.09.2015 Кіцманським районним судом Чернівецької області стягнуто з боржника - ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в сумі 7195,00 доларів США.

В той же день, 27.12.2022, ТОВ "Віріді Люкс" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготаря М.В. із заявою про завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №718/55/15-ц, виданого 10.09.2015 Кіцманським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості по тілу кредиту 42381,56 дол. США, по несплаченим відсоткам 22168,19 доларів США та пені 7400,27 доларів США, а всього 71950,02 доларів США,, що еквівалентно 1126860,56 грн на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку із повним погашенням заборгованості боржником перед стягувачем.

28.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №70620742 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

28.07.2023 року представник позивача звернувся до Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження №63650124 з примусового виконання постанови №55982742, виданої 17.11.2020 Кіцманським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору в сумі 113051,45 грн із ОСОБА_1 .

Листом Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10.08.2023 №24628 відмовлено у задоволенні вказаної вище заяви, з посиланням на відсутність законних підстав для завершення виконавчого провадження №63650124.

Не погоджуючись з діями (бездіяльністю) відповідача щодо не закриття виконавчого провадження №63650124, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки в межах спірних правовідносин, належним, є та ефективним способом захисту порушеного права є оскарження постанови старшого державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мельничука С.М. при примусовому виконанні постанови №55982742, виданої 17.11.2020 Кіцманським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору в сумі 113051,45 грн чи постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №718/55/15-ц, виданого 10.09.2015 Кіцманським районним судом Чернівецької області, якою з ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду у сумі 7195,00 доларів США.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, відзначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 цього Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі ( ч. 8 ст. 27 Закону №1404-VIII).

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами частин першої - п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - «Порядок №643»).

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Натомість, спірним питанням в межах розгляду даної справи є подвійне стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, надаючи правову оцінку якому, судова колегія відзначає наступне.

Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що останній не містить юридичної норми, яка необхідна для регламентації правовідносин, які виникли в межах даної справи.

В даному випадку, закон містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Своєю чергою, ця ситуація здатна підважити засади виконавчого провадження й атакувати такі стрижневі елементи верховенства права як правова визначеність і поважання людських прав.

Іншим аспектом цієї проблеми є балансування прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

Вказана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Зрештою проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.

Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

У цьому контексті, судова колегія зауважує, що питання про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто, у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

В розрізі спірних правовідносин, що є предметом розгляду, поняття й процедура, що згадані у вищевказаній нормі, стосується інших правовідносин, ніж ті, що мають місце в межах даної справи, позаяк в даному випадку не було факту передачі виконавчого документа.

Разом з тим, на відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону України «Про виконавче провадження» регулює подібні суспільні правовідносини.

Вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Логічний і цільовий способи тлумачення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Зазначена норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відтак, колегія суддів доходить до переконання, що з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, можливість застосування частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин дає підстави для висновку, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

В даному випадку, застосування аналогії закону дозволяє судовій колегія дійти висновку, що належним та ефективним способу захисту порушених прав, який здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Аналогічних правових висновків стосовно спірних правовідносин дійшов також Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 року у справі №320/6215/19.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» часові маркери для її застосування: , , то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє дійти висновку, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Зрештою, враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Вказаний підхід до правозастосування дає змогу подолати невизначеність законодавчого регулювання, не атакувавши конвенційні й конституційні права особи та знайшовши справедливий баланс прав й інтересів учасників виконавчого провадження на основі волі законодавця, закладеної у нормі, що регулює подібні суспільні правовідносини.

Статтею 13 Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Окрім цього, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відтак, характер і зміст спірних правовідносин свідчать про те, що звернувшись до суду з позовною вимогою про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №65942765 щодо стягнення з позивача виконавчого збору, останній обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправність бездіяльності Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не закінчення виконавчого провадження №65942765 щодо стягнення з позивача виконавчого збору.

Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження №63650124 щодо стягнення з позивача виконавчого збору є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не закінчення виконавчого провадження №63650124 з примусового виконання постанови №55982742, виданої 17.11.2020 Кіцманським відділом Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору в сумі 113051,45 грн із ОСОБА_1 .

Зобов`язати Кіцманський відділ Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) закінчити виконавче провадження №63650124 з примусового виконання постанови №55982742, виданої 17.11.2020 Кіцманським відділом Державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про стягнення виконавчого збору в сумі 113051,45 грн із ОСОБА_1 .

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.