Ухвала

від 13.03.2024 по справі 420/21366/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2024 року

м. Київ

справа №420/21366/23

адміністративне провадження №К/990/9094/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 420/21366/23 за позовом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та про зобов`язання прийняти рішення про визнання особою, яка потребує додаткового захисту,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 та його представник, в особі Громадської організації Правозахисне об`єднання «ПРАВЕ ДІЛО», звернулися до суду з позовом до Державної міграційної служби України, у якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 20 липня 2023 року № 128-23 про відмову, йому, у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати прийняти рішення про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, (у письмовому провадженні), адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 20 липня 2023 року № 128-23 про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , громадянину Республіки Білорусь, статусу особи, яка потребує додатково захисту, відповідно до матеріалів особової справи № 2020OD0146, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу Державної міграційної служби України. Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

08 березня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 420/21366/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Проте, з касаційної скарги вбачається, що позивач, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпунктах «а» - «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, стверджує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, що підтверджується великою кількістю публікацій у ЗМІ щодо справи ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Слід зазначити, що повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги передбачені у статті 349 КАС України.

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, позивач просить лише скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року.

Також, в порушення пункту 7 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі позивачем не зазначено дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статтті 328 КАС України, не сформульовано вимоги до суду касаційної інстанції у разі скасування рішення суду апеляційної інстанції, як зазначено у скарзі, а також не вказано дати отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 420/21366/23 за позовом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та про зобов`язання прийняти рішення про визнання особою, яка потребує додаткового захисту залишити без руху.

Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків вказаних недоліків, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

О.А. Губська