Постанова

від 13.03.2024 по справі 816/1363/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа №816/1363/17

касаційне провадження № К/9901/47660/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та додаткову постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2017 (суддя Канигіна Т.С.) і на постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Катунов В.В., Ральченко І.М.) за позовом Приватного підприємства Фірма "Вадлєс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Приватне підприємство Фірма "Вадлєс" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 №0004311403, № 0004321403.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з ТОВ "Промбізнес Трейд", ТОВ "Еліт-Техно", що пов`язані із його господарською діяльністю.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2017 позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 04.05.2017 №0004311403, №0004321403.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Підприємством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Промбізнес Трейд", ТОВ "Еліт-Техно", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Полтавський окружний адміністративний суд додатковою постановою від 21.12.2017 стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Підприємства витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.03.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Управління від 04.05.2017 №0004311403 на суму 1883,00, №0004321403 на суму 11182,50 грн та прийняв в цій частині нову постанову, якою відмовив в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у визначеній судом частині, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Еліт-Техно" з підстав того, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Еліт-Техно", виписані від імені засновника та керівника підприємства - контрагента Пузіка О.М., який заперечив свою участь у створенні та діяльності цього контрагента, зокрема, й у підписанні первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Залишаючи без змін рішення суду в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Промбізнес Трейд", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.03.2018 змінив додаткову постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2017, виклавши абзац перший резолютивної частини постанови у такій редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639, місцезнаходження: вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь Приватного підприємства Фірма "Вадлєс" (код ЄДРПОУ 31937880, місцезнаходження: вул. Івана Приходька, 11, квартира 12, м. Кременчук, Полтавська область, 39621) витрати зі сплати судового збору в сумі 704 грн. (сімсот чотири гривні)".

Управління, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, в частині, в якій позовні вимоги задоволені, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, скасувати додаткову постанову від 21.12.2017 та постанову суду апеляційної інстанції від 21.03.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промбізнес Трейд" з підстав наявності недоліків у первинних документах, відсутності документів в підтвердження здійснення таких операцій (сертифікатів відповідності товарів, паспортів заводів виробників, дозволив та свідоцтв щодо підтвердження якості, висновків про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов`язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ДСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника)), не встановлення походження товару по ланцюгу постачання, наявності негативної інформації відносно ТОВ "Промбізнес Трейд", порушення кримінального провадження від 15.01.2016 №32016080000000009 відносно посадових осіб ТОВ "Промбізнес Трейд" за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити без змін рішення та додаткову постанову суду першої інстанції

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.05.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління, витребував матеріали справи із суду першої інстанції та відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови та додаткової постанови суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2024 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 13.03.2024.

Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, від 30.09.2020 №893.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Полтавській області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44057192).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 04.04.2017 по 10.04.2017 проведено позапланову документальну виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з взаємовідносинами з ТОВ "Промбізнес Трейд" за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, ТОВ "Еліт-Техно" за період 01.07.2016 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від 18.04.2017 №499/16-31-14-03-13/31937880 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем положень пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 17012,00 грн, а саме: за січень 2016 року в сумі 8066,00 грн; липень 2016 року в сумі 7786,00 грн, серпень 2016 року в сумі 1160,00 грн. Також внаслідок порушень зазначених норм права встановлено завищення позивачем від`ємного значення р. 19 декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2035,00 грн, у тому числі: у січні 2016 року на суму 152,00 грн, серпні 2016 року на суму 1883,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017: №0004321403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 21265,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язанням у розмірі 17012,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4253,00 грн; №0004311403, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2035,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правомірності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Промбізнес Трейд" за договором поставки від 01.01.2016 №1, предметом якого є придбання матеріалів, товарів виробничого призначення та електрообладнання, в асортименті, які вказані в рахунках, видаткових та податкових накладних.

За умовами пункту 2.1 вказаного договору постачання товару здійснюється на підставі усних та письмових заявок покупця, автомобільним транспортом продавця.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано до суду: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківську виписку.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ "Промбізнес Трейд"

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав наявності негативної податкової інформації відносно контрагента позивача, оскільки такі доводи досліджено судами попередніх інстанцій і надано їм оцінку, та, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб`єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на відсутність окремих первинних документів та наявності недоліки у наданих первинних документах, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не погоджується з посиланням скаржника про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Доводам скаржника про наявність кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ "Промбізнес Трейд" судами надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів враховує відсутність в матеріалах справи доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що б набрало законної сили та якими встановлено фіктивність ТОВ "Промбізнес Трейд" або нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та вказаним вище контрагентом. Матеріали справи також не містять і свідчень осіб, відносно яких порушено кримінальне провадження, на яке покликається скаржник у доводах касаційної скарги, щодо їх непричетності до господарської діяльності ТОВ "Промбізнес Трейд"

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у визначеній судом апеляційній інстанції частині по взаємовідносинах з ТОВ "Промбізнес Трейд".

Доводам скаржника про відсутність сертифікатів на придбану продукцію судом апеляційної інстанції надано оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції. Суд враховує, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 №1308), товари, придбані позивачем, не підлягають обов`язковій сертифікації.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи відсутність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, відсутні і підстави для перегляду додаткового рішення, яким правомірно у відповідності до статті 139 КАС України судом апеляційної інстанції стягнуто судовий збір за наслідками апеляційного перегляду справи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 52, 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити Головне управління ДФС у Полтавській області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк