Постанова

від 21.03.2018 по справі 816/1363/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р. Справа № 816/1363/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017

(суддя Т.С. Канигіна, м. Полтава) по справі № 816/1363/17

за позовом Приватного підприємства Фірма "Вадлєс"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017 Приватне підприємство Фірма "Вадлєс" (далі по тексту - ПП Фірма "Вадлєс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.05.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі надані під час перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Щодо взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з останніми ґрунтуються на припущеннях, а тому є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 позовні вимоги ПП Фірма "Вадлєс" задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 04.05.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги стверджує про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень та порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Промбізнес Трейд", ТОВ "Еліт-Техно". За доводами контролюючого органу, ним правомірно встановлено заниження податку на додану вартість та завищено від'ємне значення в рядку 19 декларації з ПДВ, у зв'язку з чим контролюючим органом донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до відомостей, указаних у свідоцтві серія А 01 № 110078, ПП Фірма "Вадлєс" зареєстрована як юридична особа, дата проведення державної реєстрації - 18.11.2002 (а.с. 25).

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

Свідоцтвом № 100208143 про реєстрацію платника податку на додану вартість підтверджено, що позивач є платником ПДВ (а.с. 24).

Також з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Полтавській області у період з 04.04.2017 по 10.04.2017 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП Фірми "Вадлєс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з взаємовідносинами з ТОВ "Промбізнес Трейд" (код ЄДРПОУ 39878090) за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, ТОВ "Еліт-Техно" (код ЄДРПОУ 40561974) за період 01.07.2016 по 31.08.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.04.2017 № 499/16-31-14-03-13/31937880, яким встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ у сумі 17012 грн, а саме: за січень 2016 року - 8066 грн, липень 2016 року - 7786 грн, серпень 2016 року - 1160 грн. Також у результаті порушень указаних статей встановлено завищення від'ємного значення р. 19 декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2035 грн, у тому числі: у січні 2016 року - 152 грн, серпні 2016 року - 1883 грн /а.с. 22/.

На підставі цього акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21265,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язанням у розмірі 17012 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4253,00 грн та № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2035 грн ( а.с. 9, 11).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

Колегія суддів частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Спірним у вказаній справі є надання окремим господарським операціям, що здійснюються позивачем з його контрагентами, реального характеру.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Еліт-Техно" та ТОВ "Промбізнес Трейд", на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, колегією суддів встановлено таке.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції виходив з реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Еліт-Техно" та ТОВ "Промбізнес Трейд", що підтверджується доданими до матеріалів справи документами бухгалтерського та податкового обліку (видаткові та податкові накладні), належної реєстрації цих постачальників на дату здійснення господарських операцій, індивідуальної відповідальності платника податків; недоведеності у судовому процесі обставин нікчемності правочинів між позивачем та цими постачальниками.

Разом із тим, даючи оцінку посиланням контролюючого органу на матеріали кримінального провадження № 32016080000000009 від 15.01.2016, зокрема у частині протоколу допиту засновника ТОВ "Еліт-Техно" ОСОБА_2, в яких він заперечує свою причетність до діяльності та створення цих товариств, суд першої інстанції зробив висновок про неналежність таких доказів.

З такою оцінкою судами доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень). Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ "Еліт-Техно" товарів, фіктивність підприємницької діяльності цього постачальника, а також ставлять під сумнів достовірність документів, підписаних від імені цього постачальника. Так, податковий орган, у запереченнях на позов та в доводах апеляційної скарги, звертає увагу суду на показання громадянина ОСОБА_2, який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є засновником та керівником ТОВ "Еліт-Техно", та який у протоколі допиту свідка від 08.10.2016 в межах проведення слідчих дій у кримінальному провадженні за № 32016080000000009, заперечив своє відношення до господарської діяльності цього товариства та вказав про його реєстрацію на прохання інших осіб за винагороду (а.с. 168-171).

Колегія суддів зазначає, що вказаним доводам відповідача суд першої інстанції не дав правильної оцінки, тоді як пояснення сторін чи їх представників є засобом доказування в адміністративному процесі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що повідомлені ГУДФС в Полтавській області фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів в операціях з ТОВ "Еліт-Техно", так і юридичної сили первинних документів, виписаних з метою оформлення господарських операцій з поставки товарів на користь позивача як доказів господарської операції.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За змістом вказаних правових норм, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та валових витрат відповідних податкових періодів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників, оцінивши докази по справі, колегія судді вважає, що оскільки податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Еліт-Техно", виписані від імені засновника та керівника підприємства - контрагента ОСОБА_2, який заперечив свою участь у створенні та діяльності цього контрагента, зокрема й у підписанні первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписанимии повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Про необґрунтованість податкової вигоди у поєднанні з вищевстановленими обставинами також свідчить відсутність у власності або в оренді майна у контрагента за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 11, а також те, що в перевіряємий період ТОВ "Еліт-Техно" по ланцюгу постачання не був імпортером чи виробником будь-якої продукції, в тому числі тих матеріально-товарно цінностей, що були предметом договор поставки між позивачем та цим контрагентом.

Таким чином, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за рахунок його контрагента ТОВ "Еліт-Техно" свідчить про необгрунтованість податкової вигоди, а тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головним управлінням ДФС у Полтавській області від 04.05.2017 № НОМЕР_1 на суму 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. та податкового повідомлення-рішеня від 04.05.2017 НОМЕР_2 на суму 11182 (одинадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 50 коп. відповідає приписам п. 44.1 ст. 44, п. 198 3 ст. 198, п. 201.4 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України та спрямоване на дотримання податкової дисципліни.

Щодо надання правової оцінки змісту фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Промбізнес Трейд", колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки в частині взаємовідносин з вказаним вище контрагентом, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони цього контрагенту позивача за відсутності конкретних доказів сумнівності здійснених господарських операцій, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Так, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем не надано на запит відповідача сертифікати відповідності товарів, паспорти заводів виробників, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості, усі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, усі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товарів, ДСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746, товари, придбані позивачем, не підлягають обов'язковій сертифікації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі ці та інші доводи, за відсутності доказової бази, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині реальності господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ "Промбізнес Трейд" та правомірності віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи п. 44.1 ст. 44, п. 198 3 ст. 198, п. 201.4 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПП Фірма "Вадлєс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.05.2017 № НОМЕР_1 на суму 1883 грн. та податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.05.2017 № НОМЕР_2 на суму 11182 грн. 50 коп. з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ПП Фірма "Вадлєс".

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі № 816/1363/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.05.2017 № НОМЕР_1 на суму 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) грн. та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.05.2017№ НОМЕР_2 на суму 11182 (одинадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 50 коп.

Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Фірма "Вадлєс".

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 по справі № 816/1363/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова складена в повному обсязі 26.03.18.