Постанова

від 05.03.2024 по справі 161/7217/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7217/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/156/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Чабана Р. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Теплотехніка» про стягнення боргу за договорами безпроцентної фінансової допомоги та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Теплотехніка» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів безпроцентної поворотної фінансової допомоги, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 05 травня 2024 року звернувся в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна компанія «Теплотехніка» (далі ТОВ «ІК «Теплотехніка») про стягнення боргу за договором фінансової допомоги. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що впродовж 2014 - 2017 років між ним та відповідачем було укладено п`ять договорів про надання безпроцентної фінансової допомоги, зокрема, 14 березня 2014 року договір №14/03, 14 квітня 2014 року договір №04/06, 04 червня 2015 року договір №04/06, 12 липня 2016 року договір №12/07, 01лютого 2017 року договір № 02/02 та 05 лютого 2018 року договір № 05/02. Згідно з умовами договору №04/06 від 14 квітня 2014 року він надав фінансову допомогу ТОВ«ІК «Теплотехніка» на загальну суму 124350 грн шляхом проведення ним семи платежів. Строк дії договору закінчився 14 квітня 2022 року, однак сума боргу йому не погашена. За проведеним розрахунком, сума інфляційних збитків становить 60225,27 грн, 3% річних 3699,84 грн. Згідно умов договору № 02/02 від 01 лютого 2017 року він протягом 2017-2018 років надав фінансової допомоги на загальну суму 402 600 грн шляхом проведення 23платежів, останній платіж проведено 31 травня 2018 року. Інфляційні втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків за вказаним договором становить 195987,49 грн та 3% річних 12044,91 грн, загальна сума становить 610632,40 грн. Згідно з умовами договору №05/02 від 05 лютого 2018 року упродовж 2018 року він надав фінансової допомоги на загальну суму 130000 грн шляхом проведення 3 платежів. Строк дії договору, який неодноразово продовжувався за домовленістю сторін, закінчився 05 лютого 2022 року, однак відповідач свого обов`язку щодо повернення коштів не виконав. Інфляційні втрати, заподіяні неналежним виконанням вказаного договору становлять 22290,65 грн та 3% річних 3900 грн, а всього не повернуто коштів на загальну суму 156190,65грн. Товариством не були виконані умови за вказаними договорами. Просив стягнути з відповідача на його користь 955098,16 грн наданої ним фінансової допомоги, з яких 656950 грн основний борг, 278 506,41 грн інфляційних втрат та 19644,75 грн 3% річних. Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, просив стягнути з ТОВ «ІК «Теплотехніка» матеріальних збитків на загальну суму 988410,44 грн та 37 000 грн витрат на послуги адвоката.

Відповідач ТОВ «ІК «Теплотехніка» звернувся 31 серпня 2023 року в суд із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів безпроцентної поворотної допомоги. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, і ТОВ «ІК «Теплотехніка», як позичальником, в особі представника підприємства Бачинського Я.Л., який діяв на підставі довіреності, укладено договір №02/02 від 01 лютого 2017 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) і відповідно до п. 2. 1 договору, поворотною фінансовою допомогою за цим договором є грошові кошти у розмірі до 500 000 грн. Важає цей договір недійсним в порядку ч. 3 ст. 92, ч. 2 ст. 203 ЦК України.

За пунктом 7. 12. 16 статуту підприємства (в редакції 2015 року, що діяла до 2020 року) визначено, що до виключної компетенції загальних зборів відноситься попереднє погодження укладення договорів (угод, правочинів) на суму, що перевищує 50 000, надалі значні правочини. Учасниками ТОВ «ІК «Теплотехніка» на момент укладення договору були: ПАТ КІФ «ПІОНЕР» з часткою 14,93%; ОСОБА_1 з часткою 24,95%; ОСОБА_3 з часткою 24,95%; ТОВ «ПРОФІТ» з часткою 24.93%; ОСОБА_4 з часткою 0,0423%; ОСОБА_5 з часткою 0,0423%; ТОВ «ГАМАЙУН» з часткою 0,1301%; ТОВ «Компанія з управління активами «ПРОФІТ», яке діє в інтересах та за рахунок активів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «СХРОН», з часткою 10,00%. Директором ТОВ «ІК «Теплотехніка» на дату укладення договору й до вересня 2020 року був ОСОБА_1 , який повинен був діяти в межах та у спосіб передбачений статутом підприємства та законом, однак не зробив цього. Позивач, з метою уникнення необхідності отримання рішення загальних зборів на укладення значного правочину, через фізичну особу ОСОБА_6 , уповноважив його довіреністю від імені підприємства на укладення договору № 02/02 від 01 лютого 2017 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) і при цьому сам виступив позичальником. Директор підприємства мав встановлені статутом обмеження щодо укладення правочинів, а отже такий договір був укладений з перевищенням наданих йому повноважень, довіреність, яка була видана ним як директором на ім`я ОСОБА_6 , не могла мати більший обсяг повноважень ніж ті, які надані директору статутом підприємства. Оскільки ОСОБА_1 був директором підприємства, в період укладення договору, був в складі засновників підприємства, а тому не міг не знати про наявні у нього за статутом як директора обмеження щодо укладення значних правочинів. Просив визнати недійсним договір № 02/02 від 01 лютого 2017 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) в порядку ч. 2 ст. 203 ЦК України, як договір, що укладений за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності. ТОВ «ІК «Теплотехніка» звернулося до суду із заявою про зміну предмету позову, згідно якої просило визнати недійсними договори № 14/04 від 14 квітня 2014 року, № 02/02 від 01 лютого 2017 року та № 05/02 від 05 лютого 2018 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) в порядку ч.2ст.203 ЦК України, як договори, що укладені за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Протокольною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15вересня 2023 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги зустрічного позову об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ІК «Теплотехніка» про стягнення боргу за договорами безпроцентної фінансової допомоги відмовлено; зустрічну позовну заяву ТОВ «ІК «Теплотехніка» до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів безпроцентної поворотної фінансової допомоги задоволено, визнано недійсними договори № 14/04 від 14квітня 2014 року, № 02/02 від 01 лютого 2017 року, № 05/02 від 05 лютого 2018 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику).

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що припущення, висловлене відповідачем, про відсутність згоди Загальних зборів товариства на укладення значних правочинів не підтверджене доказами і є безпідставним. Співзасновнику товариства ОСОБА_3 та представнику ОСОБА_7 достовірно відомо про обставини укладення угод про надання фінансової допомоги. Клопотання про виклик таких осіб для допиту в судовому засіданні у якості свідків було безпідставно відхилене. Під час відчуження корпоративних прав ОСОБА_3 передала усю фінансово-господарську документацію, а відповідачу невигідно показувати суду протоколи засідань засновників про надання згоди на отримання фінансової допомоги. Зустрічний позов подано з порушенням норм ЦПК України. При задоволенні зустрічного позову суд не з`ясував наявність на момент укладення спірних договорів у керівника підприємства належних повноважень, а в основу прийняття рішення покладено версію про ніби-то порушення вимог статуту і норм діючого законодавства, не зазначено які саме норми порушені. Надаючи довіреність ОСОБА_6 та укладаючи з товариством договори, він не порушував жодних норм законів. Відповідач не звертався в суд із клопотанням про виклик в судове засідання учасників товариства 2012-2019 років, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до учасників ТОВ «ІК «Теплотехніка» 2012-2019 років із питанням підтвердити чи спростувати укладення правочинів, що оспорюються, чи надавалась ними згода на укладення таких правочинів. Згідно статутних положень 2012 та 2015 років засновиками щороку проводились обов`язкові ревізійні комісії, які вивчали, аналізували та приймали звіти і баланси товариства. Підтвердження повноважень директора у формі протоколів, яких не було подано до суду, таке погодження не могло не відбутись на протязі кожного поточного року упродовж 2012 та 2015 років. Одні і ті самі учасники товариства, які сукупно володіли загальною часткою товариства більшою за 60% впродовж 2012 2019 років достеменно знали про існування укладених договорів, жодних зауважень з їхнього боку не надходило, що свідчить про їхнє мовчазне погодження. Судом порушено порядок виходу в нарадчу кімнату (з моменту виходу в нарадчу кімнату до проголошення повного тексту рішення пройшло 10 днів, упродовж яких суд у цьому ж складі розглядав інші справи). Судом застосовані норми матеріального права, які регулюють порядок задоволення зустрічного позову, та не застосовано норми права, які регулюють порядок задоволення первісного позову; не застосовано норми права, що регулюють питання застосування позовної давності для прийняття зустрічного позову, адже заміна учасників товариства не є підставною для переривання строків давності. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2023 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та відмову в задоволенні зустрічного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ТОВ «ІК «Теплотехніка» Чабан Р. Л. заперечив вимоги апеляційної скарги. Вказав, що доводи позивача не містять достатнього обґрунтування незаконності рішення суду. Саме воля та наміри ОСОБА_1 як однієї і тієї ж особи від різних сторін була реалізована, а не різних непов`язаних між собою осіб із власними незалежними інтересами, адже ОСОБА_6 діяв як представник ТОВ «ІК «Теплотехніка» і був уповноважений директором КварцянимВ.В. По суті, змінилась лише форма, яка візуально показує різні прізвища та підписи, а по суті відображає насправді волю лише однієї особи ОСОБА_1 . Суду не надано примірник оригіналу чи копії довіреності на особу представника ОСОБА_6 , який ніби-то, підписував договори про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) та додатки до них. ОСОБА_1 , будучи засновником та директором підприємства та одночасно виступаючи позичальником за договором і надаючи довіреність третій особі ОСОБА_6 , знав про наявні у нього обмеження згідно статуту, а тому вийшов за межі наданих йому повноважень. Тягар доказування про те, що оспорювані правочини були схвалені чи була отримана попередня згода лежить на ОСОБА_1 . Свідки ОСОБА_3 перебувала та перебуває у близьких відносинах із ОСОБА_1 , ОСОБА_6 є чоловіком дочки ОСОБА_8 . Крім того, останній є адвокатом і на час укладення договорів виступав юридичним консультантом ОСОБА_1 як директора та ТОВ «ІК «Теплотехніка» як юридичної особи. Ці особи є зацікавленими, а їх показання недостовірними. Свідки до суду не з`явилися, тому клопотання про допит цих осіб було зняте представником відповідача, позивач таких клопотань не заявляв. ОСОБА_3 приховала від нового директора ТОВ «ІК «Теплотехніка» та слідства документи бухгалтерської та фінансової звітності, під час укладення договорів продажу корпоративних прав 06 квітня 2023 року документів та печатки не передала. У зв`язку із тим, що кримінальне провадження відкрите лише 30 листопада 2023 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення та висловлення заперечень щодо ряду обставин позивачем лише в апеляційній скарзі, вважає, що наявна об`єктивна неможливість їх подання до суду першої інстанції і з огляду на це існують правові підстави для їх приєднання при апеляційному розгляді. Просив апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2023 року без змін.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_9 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення.

Судом першоїінстанції встановлено,14квітня 2014року між ОСОБА_1 ,як позикодавцем,та ТОВ«ІК «Теплотехніка»,як позичальником,в особіпредставника підприємстваБачинського Я.Л.,який діявна підставідовіреності,було укладенодоговір №14/04про безпроцентнуповоротну фінансовудопомогу (позику)і відповіднодо п.2.1договору,поворотною фінансовоюдопомогою зацим договоромє грошовікошти урозмірі до150000грн.Згідно здодатками доцього договору№ 1від 13квіня 2015року,№ 2від 13квітня 2016року,№ 3від 13квітня 2017року,№ 4від 13квітня2018року,№ 5від 13квітня 2014року,№ 6від 13квітня 2020року строк дії договору № 14/04 від 14 квітня 2014 року неодноразово продовжувався та його термін дії закінчився 14квітня 2021 року.

01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ІК «Теплотехніка» було укладено договір № 02/02 про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) і відповідно до п. 2.1 договору, поворотною фінансовою допомогою за цим договором є грошові кошти у розмірі до 500 000 грн. Строк дії цього договору неодноразово продовжувався додатками №1 від 30 січня 2018 року, № 2 від 29 січня 2019 року, № 3 від 28 січня 2020 року, № 4 від 26січня 2021 року, і термін його дії минув 01 лютого 2022 року.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «ІК «Теплотехніка» 05 лютого 2018 року, укладено договір № 05/02 від 01 лютого 2018 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) і відповідно до п. 2. 1 договору, поворотною фінансовою допомогою за цим договором є грошові кошти у розмірі до 150000грн. Строк дії цього договору неодноразово продовжувався згідно з додатками № 1 від 29 січня 2019 року, № 2 від 28 січня 2020 року і закінчився 05 лютого 2021 року.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14. 1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачають, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Тобто боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю та скріплюється печаткою.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України).

У силу припису ч. 1 ст. 215ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Припис абзацу першого ч. 3 ст. 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до п. «і» ч. 5 ст. 41 і ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» (на час укладення спірних договорів) до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Згідно з п. 7. 12. 16 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів учасників ТОВ «ІК «Теплотехніка» належить, зокрема, попереднє погодження укладання договорів (угод, правочинів) на суму, що перевищує 50000 грн, надалі значні правочини, а також договорів (угод, правочинів) щодо відчуження основних засобів, оренди майна, застави майна, залучення та надання кредитів, надання фінансової допомоги, надання порук та гарантії за третіх осіб, спільної діяльності купівлі-продажу цінних паперів, надання благодійної або спонсорської допомоги незалежно від суми договору (угоди, правочину). Також, відповідно до п. 7. 15. 6 Статуту, директор товариства не має права укладати одну або декілька пов`язаних пов`язаних між собою договорів (угод, правочині) від імені товариства на суму, що не перевищує 50000 грн, надалі значні правочини, а також угод (правочинів) щодо: відчуження основних засобів оренди майна, застави майна, залучення та надання кредитів, надання фінансової допомоги, надання порук та гарантії за третіх осіб, спільної діяльності купівлі-продажу цінних паперів, надання благодійної або спонсорської допомоги незалежно від суми договору (угоди, правочину) без попереднього погодження таких договорів (угод) Загальними зборами учансиків товариства. За п. п. 7. 16. 3, 7. 16. 4 Статуту, директор товариства має право укладати будь-які договори (угоди) від імені товариства на суму, що не перевищує 50000грн; надавати довіреності та інші юридичні акти, відкривати рахунки в банках.

Отже, укладення директором товариства або іншою уповноваженою ним особою договорів щодо надання фінансової допомоги, які, зокрема, відповідно до обставин цієї справи є значними правочинами, здійснюється виключно за попереднім погодженням Загальних зборів учасників товариства. Такі вимоги також стосуються і додаткових угод, укладених у формі додатків до договорів, якими продовжувався строк дії основних договорів, оскільки вони є їх невід`ємною частиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до змісту п. п. 7. 7, 7. 8 Статуту, процедура прийняття рішень методом опитування та перелік питань, що можуть бути винесені на розгляд методом опитування, затверджуються Загальними зборами учасників; голова Загальних зборів учасників товариства організовує ведення протоколу; протокол Загальних зборів учасників підписується всіма учасниками, які приймають участь у Загальних зборах учасників.

Попереднє погодження укладення товариством як основних спірних договорів, так і додатків до них повинно було мати письмову форму бути оформленим протоколом Загальних зборів учасників товариства, зважаючи на вимоги Статуту щодо порядку укладення таких договорів товариством (п. 7. 12. 16) та з огляду на вимоги, які встановлені до форми договорів, що укладалися (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів того, що договори № 14/04 від 14 квітня 2014 року, № 02/02 від 01 лютого 2017 року, № 05/02 від 05 лютого 2018 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) та додатки до них укладені з дотриманням порядку, визначеного п. п. 7. 12. 16 Статуту.

Судом преляційної інстанції було відмовлено в приєднанні до матеріалів справи ксерокопій двох протоколів зборів, оскільки вони подані з порушенням порудку надання доказів, їх не можна вважати належнимим та допустимими, бо оригінали таких документів пред`явлені суду не були, а самі копії протоколів не стосувались конкретно оспорюваних договорів безпроцентної поворотної фінансової допомоги.

Крім того, зі змісту договорів установлено, що від імені ТОВ «ІК «Теплотехніка» діяв представник за довіреністю Бачинський Я. Л. У матеріалах справи така довіреність (довіреності) відсутня.

Згідно зі статтею 245 ЦК України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Твердження позивача ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, в частині спроможності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підтвердити наявність повноважень та обставини укладання договорів (у тому числі існування протоколів Загальних зборів учасників товариства) апеляційний суд відхиляє зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися показанням свідків виконання зобов`язань, що виникли з правочину. Випадки, коли показання свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, прямо визначені у ЦК України. У п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин.

Відповідач ТОВ «ІК «Теплотехніка» у зустрічній позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу заперечує факт передання попереднім директором ОСОБА_3 (яка укладала, зокрема, від імені товариства додаток № 4 від 26січня 2021 року до договору №02/02 від 01 лютого 2017 року) за наслідками укладеного 06 квітня 2023 року договору купівлі-продажу корпоративних прав новим власникам товариства ОСОБА_10 , ОСОБА_11 основних засобів підприємства, архіву статутів, протоколів Загальних зборів, первинної бухгалтерської документації за період з 2014 по 2023 роки, договорів з контрагентами тощо, що підтверджується витягом з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12023030580003705, відповіддю Луцького районного управління поліції ГУНП у Волинській області ВП № 3 від 21 листопада 2023 року, а також зафіксовано у скарзі від 23листопада 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 , який у період укладення спірних договорів був директором товариства, до повноважень якого належало також надання довіреностей (п. 7. 16. 4 Статуту), не надав суду а ні оригіналу (-ів), ні копії довіреності (-тей) на підставі яких діяв ОСОБА_6 .

Зокрема, укладаючи договори в якому інша сторона діяла в особі представника на підставі довіреності, позивач не був позбавлений можливості вимагати у товариства, або зберегти самостійно засвідчену копію відповідної довіреності, а також зобов`язаний був пересвідчитися, що обсяг наданих повноважень дозволяє представнику укласти відповідні договори.

Позивач ОСОБА_1 , будучи директором товариства, видаючи довіреність ОСОБА_6 , укладаючи з цим же товариством договори у якості позикодавця знав і не міг не знати про наявні у нього, та, як наслідок, у довіреної особи ( ОСОБА_6 ) обмеження щодо укладення договорів безпроцентної поворотної фінансової допомоги, оскільки він, зокрема, є учасником цього товариства, одним із його засновників, брав участь у Загальних зборах, якими затверджено статут.

Матеріали справи не містять доказів здійснення товариством наступного схвалення таких правочинів: відповідно письмового звернення уповноваженого органу (посадової особи) такого товариства, відмінної від особи позивача, який займав посаду директора, до іншої сторони правочинів (самого позивача ОСОБА_1 як позикодавця) чи його представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо); вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину.

У договорах також не прослідковується мета отримання товариством фінансової допомоги у таких значних розмірах. Вказівка у пунктах 1. 3 договорів про те, що такі кошти надаються для поповнення обігових коштів позичальника є загальним за своїм змістом, та не містить обґрунтування необхідності залучення коштів третіх осіб для здійснення господарської діяльності, напрямки їх майбутнього використання. Цілі такої допомоги мають узгоджуватись з положеннями статуту отримувача допомоги (або не суперечити положенням статуту). Цілі використання залучених коштів мають відповідати: приписам чинного в Україні законодавства; статутним документам отримувача допомоги.

Матеріали справи не містять доказів направлення отриманих товариством коштів за спірними договорами на здійснення ним господарської діяльності, направлення їх а задоволення реальних потреб товариства, а також часткового повернення коштів позивачу ОСОБА_1 , який до 2021 року був директором цього товариства і мав можливість сприяти виконанню укладених з ним же договорів, чи вчинення товариством інших юридично значимих дій на виконання договору. Договори за своїм змістом не містять інформації, а також відсутні докази про те, що укладення спірних договорів здійснено в інтересах товариства, а не тільки задля утворення заборгованості.

Враховуючи п. 2. 1. 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку, від 30 грудня 1998 року, № 566, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Колегія суддів звертає окрему увагу на те, що позивач ОСОБА_1 на підтвердження надання ним фінансової допомоги товариству у визначених договорами сумах до позовної заяви надав оригінали банківських виписок з особового рахунку відповідача ТОВ «ІК «Теплотехніка», які містять, інформацію про надходження на рахунок товариства коштів за спірними договорами, хоча на час звернення до суду з позовом не був директором товариства з 2021 року. Зважаючи на те, що такі документи відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку відповідача як суб`єкта господарювання, подання оригіналів таких документів позивачем без обґрунтування їх походження, дати та порядку отримання позивачем свідчить про їх невідповідність за критерієм допустимості в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідач ТОВ «ІК «Теплотехніка» довів, а позивач ОСОБА_1 не спростував належними та допустими доказами, що позивач ОСОБА_1 , будучи директором товариства у період виникнення спірних правовідносин, та уповноважена ним за довіреністю особа - ОСОБА_6 , укладаючи договори № 14/04 від 14 квітня 2014 року, № 02/02 від 01 лютого 2017 року та № 05/02 від 05 лютого 2018 року про безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) та додатків до них, діяли з перевищенням повноважень, без попереднього погодження Загальних зборів учасників товариства та наступного схвалення таких правочинів товариством, що дає правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 92, ч. 2 ст. 203 ЦК України і визнання таких правочинів недійсними.

Такий висновок апеляційного суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 20 листопада 2019 року в справі № 752/10903/16-ц.

З огляду на вищевказане, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні первісного позову.

Не заслуговують також на увагу доводи позивача про те, що прийняття зустрічного позову судом відбулось із порушенням процесуальних норм, оскільки такий позов поданий поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Одночасно із цим, позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявив відповідної заяви, у зв`язку із чим таке питання судом не вирішувалось і в цій частині судом апеляційної інстанції рішення не переглядається.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що подання зустрічного позову є правом відповідача відповідно до положень ст. 193 ЦПК України, та інститутом, що прияє економії цивільного процесу та ефективному вирішенню спору. Подання товариством позовів про визнання спірних договорів недійсними з підстав, заявлених відповідачем, у період перебування позивача на посаді директора товариства до 2021 року не відповідає інтересам ОСОБА_1 як особи, яка одночасно перебуває у статусі позикодавця за спірними договорами, тому заперечення позивача в цій частині відхиляє як такі, що не узгоджуються з його позицією щодо вимог зустрічного позову.

Твердження позивача про порушення судом першої інстанції порядку перебування суду в нарадчій кімнаті колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 17 листопада 2023 року та зукозаписів до нього встановлено, що в судовому засіданні з участю представників сторін одразу після їх виступу в судових дебатах суд видалився в нарадчу кімнату, де перебував у період часу з 12:00:52 по 12:13:06 17 листопада 2023 року, після чого було проголошено вступну та резолютивну частину рішення суду. Повне судове рішення складено у порядку, визначеному ч. 6 ст. 259, ч. 6 ст. 268 ЦПК України упродовж десяти днів, про дату складання якого зазначено у резолютивній частині повного судового рішення 927 листопада 2023 року).

Рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, на переконання колегії апеляційного суду, є законним та обґрунтованим, а підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від17листопада2023року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді