Постанова

від 13.03.2024 по справі 183/7115/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1490/24 Справа № 183/7115/21 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О.С Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6 , про розірвання договору довічного утримання та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (суддя першої інстанції Оладенко О.С., повний текст рішення складено 27 жовтня 2023 року),

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2021 року ОСОБА_7 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просив розірвати договір довічного утримання від 08 липня 2020 року, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2 , а також визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року провадження у даній справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_7 .

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2022 року ухвалу про закриття провадження скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

07 листопада 2022 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 09 листопада 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості правонаступника позивача ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; залучено до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах яких діє мати ОСОБА_5 ; залучено до участі у справі у якості третьої особи - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Ухвалою суду від 24 квітня 2023 року до участі у справі залучено у якості третьої особи ОСОБА_6 , нового власника спірної квартири.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_6 , про розірвання договору довічного утримання та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та через свого представника ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права та без з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Мотивує скаргу тим, що спадкодавець та зазначені у заповіті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебувають у родинному спорідненні, а є онуками відповідачки у справі та набувача спірної квартири за договором довічного утримання ОСОБА_2 .

Наголошує на тому, що всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті були успадковані виключно рідним братом ОСОБА_7 ОСОБА_1 за законом.

Також вказує на те, що відповідачка належним чином не виконувала договір довічного утримання, про що у позовній заяві наголошував ОСОБА_7 .

Зазначає, що позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно залишити без розгляду.

ОСОБА_8 просив рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про розірвання договору довічного утримання задовольнити, а позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 тако, що втратила право користування житловим приміщення залишити без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Пташинський О.А. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Берест О.М. у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 надав суду письмові докази того, що він є рідним братом померлого ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 16.12.1954, актовий запис №1246, та серії НОМЕР_2 від 17.07.1959, актовий запис №618 (а.с. 33, 34).

Згідно копії повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.11.2021, виданим Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №1645, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25).

Як вбачається з копії спадкової справи, ОСОБА_7 відповідно до заповіту від 02.07.2020 заповідав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 належну йому квартиру АДРЕСА_1 . Мати малолітніх спадкоємців за заповітом ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини за заповітом в інтересах своїх дітей.

Крім того, 09.12.2021 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини звернувся брат померлого ОСОБА_1 .

Відомості про наявність у спадкодавця ОСОБА_7 іншого майна, окрім спірної квартири, у матеріалах цивільної справи, а також у матеріалах спадкової справи відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів порушення його прав, а також доказів того, що договір довічного утримання не виконувався належним чином.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

За змістом частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 744 ЦК Україниза договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Устатті 749 ЦК Українизакріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

За змістом пункту 1 частини першоїстатті 755 ЦК Українидоговір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина першастатті 756 ЦК України).

Частиною другоюстатті 651 ЦК Українивизначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. ст. 1216, 1218, 1270 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини, визначено у ст. 1219 ЦК України. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Як визначено у ч.1, 2 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Аналізуючи матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки, надані до суду докази не дають підстав для розірвання договору довічного утримання.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено, що спірна квартира 22.12.2021 року була відчужена спадкоємцями за заповітом на користь ОСОБА_6 .

А ні заповіт, ані вищевказаний правочин позивачем не були оспорені у судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_2 з січня 2021 року припинила проживати у спірній квартирі, у зв`язку із чим ОСОБА_7 у позовній заяві ставив питання про визнання особи такою, що втратила право користування не є доказом припинення своїх обов`язків за договором довічного утримання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зістаттею 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судова колегія, розглянувши справу дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пташинського Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 14 березня 2024 року.

Суддя-доповідач О. В. Халаджи