Рішення

від 12.03.2024 по справі 645/641/24

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/641/24

Провадження № 2-о/645/44/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судового засідання -Базаки А.А.,

представника заявника адвоката Сергєєва М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сергєєв Максим Анатолійович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2024 р. до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сергєєв М.А., в якій заявник просить суд: встановити факт того, що ОСОБА_1 самостійно виховує дитину віком до 18 років, а саме - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є єдиною особою, яка здійснює за сином постійний догляд, його повне утримання та виховання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.03.2001 року. Від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 р. шлюб між ними було розірвано. Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Департаменту реєстрації ХМР ОСОБА_1 та його сини ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зареєстровані та проживають однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що 03.06.2023 р. його колишня дружина ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_8 . Згідно витягу з Реєстру Покровської територіальної громади ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З січня 2023 року ОСОБА_2 проживає окремо від неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2006 р.н., матеріально та фінансово йому не допомагає, вихованням, утриманням та забезпеченням дитини не займається. Тобто, неповнолітній ОСОБА_3 з січня 2023 р. перебуває на повному матеріальному, фінансовому утриманні батька ОСОБА_1 , вихованням дитини займається тільки він. Ним, як батьком дитини створені всі умови для виховання дитини, яка має все необхідне для свого розвитку. 01.05.2023 р. між ним та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір між батьками про місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та здійснення батьківських прав, відповідно до якого батьки домовились, що батько дитини ОСОБА_1 самостійно виховує дитину ОСОБА_3 , син ОСОБА_9 постійно проживатиме разом з батьком за адресою реєстрації, дитина буде знаходитись на повному утриманні тільки батька, а мати не приймає участі у витратах на дитину, а також має право спілкування із дитиною ОСОБА_9 . Таким чином, заявник вказує, що на протязі 12 місяців фізичним та духовним вихованням, доглядом дитини, матеріальним та фінансовим забезпеченням займається виключно він без будь-якої участі матері дитини. Встановлення факту самостійного виховання, утримання та матеріального забезпечення необхідно заявнику для облаштування та розвитку дитини в безпечних умовах, оскільки через військову агресію РФ на території України введено воєнний стан, постійно проходять бойові дії та ракетні обстріли м. Харкова, а також це необхідно для отримання допомоги на дитину, яка виховується одним з батьків та для переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка з дитиною не проживає.

Ухвалою суду від 05.02.2024 р. заяву ОСОБА_1 залишено без руху та наданий час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.02.2024 р. відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

Представник заявника - адвокат Сергєєв М.А. у судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив суд їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена про дату, час та місце слухання справи належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник заінтересованої особи - Служби у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника заявника, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.03.2001 року.

Від даного шлюбу вони мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Департаменту реєстрації ХМР від 17.07.2023 заявник ОСОБА_1 та його сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.06.2023, виданого Чечелівським ВДРАЦС у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 03.06.2023 р. ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Згідно витягу з Реєстру Покровської територіальної громади №2023/005164191 від 10.07.2023 р., ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

01.05.2023 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір між батьками про місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та здійснення батьківських прав, відповідно до якого батьки домовились, що батько дитини ОСОБА_1 самостійно виховує дитину ОСОБА_3 , син ОСОБА_9 постійно проживатиме разом з батьком за адресою реєстрації, дитина буде знаходитись на повному утриманні тільки батька, а мати не приймає участі у витратах на дитину, а також має право спілкування із дитиною ОСОБА_9 .

У своїй заяві ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сергєєв М.А., посилається на те, що з січня 2023 року ОСОБА_2 проживає окремо від неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2006 р.н. Упродовж 12 місяців фізичним та духовним вихованням, доглядом, утриманням, матеріальним та фінансовим забезпеченням неповнолітнього ОСОБА_3 займається виключно батько ОСОБА_1 , без будь-якої участі матері дитини ОСОБА_2 , яка матеріально та фінансово йому не допомагає, вихованням дитини не займається, не піклується про неї та не цікавиться дитиною.

Статтею 315 ЦПК Українипередбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 13.10.2022 р. у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої у порядку окремого провадження, встановлені уст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

За статтею 5 Сiмейного кодексу України держава створює людинi умови для материнства та батькiвства, забезпечує охорону прав матерi та батька, матерiально й морально заохочує i пiдтримує материнство та батькiвство.

Згідно ч. 6ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства"батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначеност. 141 Сімейного кодексу України.

В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 4ст. 155 СК Україниухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1ст. 157 СК Українипитання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З аналізу наведених вище норм встановлено, що права і обов`язки батьків щодо їхній дітей визначені Сімейним кодексом України, а їхня реалізація у цьому випадку визначена Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Отже, пріоритет у визначенні місця проживання дитини та участі у її вихованні законодавством надано саме батькам. Батьки наділені правами для захисту прав та інтересів дитини, і інші особи або державні органи можуть долучатися до цього лише у разі невиконання, чи неналежного виконання батьками їх батьківських обов`язків, та, відповідно порушення прав та інтересів дитини.

Більше того, слід зауважити, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Такий факт відсутності участі матері (батька) у вихованні дитини може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

А тому, з наведеного вище слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

Подана заява не містить обгрунтування того, що встановлення факту самостійного виховання дитини її батьком безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника, а також неможливості встановлення цього факту у позасудовому порядку, у тому числі через органи опіки та піклування.

Більше того, суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Іншими словами, встановлення фактів з тією метою, що зазначена у заяві, не має юридичного значення для заявника. При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 навіть не звертався до уповноваженого органу з заявою про призначення йому допомоги та не отримував відмови у призначенні будь-якої допомоги, як батькові, що самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину.

Посилання заявника на необхідність отримання різного виду пільг, виплат на дитину в разі утримання її батьком - є загальним твердження, між тим останнім не доведено та не надано доказів щодо відмови в наданні виплат, пільг та інших соціальних гарантій, що в свою чергу порушувало б права батька дитини та свідчило про доцільність встановлення юридичного факту.

Щодо можливості переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, яка з дитиною не проживає, то в умовах воєнного стану дитина може перетинати кордон у супроводі одного з батьків без нотаріальної згоди другого, діда чи баби, повнолітніх сестри чи брата, вітчима/мачухи при наявності документа, який підтверджує родинні зв`язки.

Також, представником ОСОБА_1 не надано суду доказів самостійного виховання неповнолітньої дитини. Та обставина, що неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом із батьком не свідчить про самостійне виховання ним дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявником не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення цього факту має для нього юридичне значення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сергєєв М.А., щодо встановлення факту самостійного виховання дитини.

За ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.12,13,19,76,81,259,263,265,268,293, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сергєєв Максим Анатолійович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа- Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26450870, місцезнаходження: м. Харків, пр-т Петра Григоренка, б. 17.

Повне рішення складено 14 березня 2024 року.

Суддя Г. С. Шевченко