Вирок

від 14.03.2024 по справі 342/763/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/763/23

Провадження № 11-кп/4808/50/24

Категорія ст. 128 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Городенківського районного суду від 27 вересня 2023 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 128 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Якубівка Городенківського району Івано Франківської області, фактично проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого, останній раз 24.05.2023 року вироком Городенківського районного суду за ст. 389 ч.2 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці 5 днів,

в с т а н о в и л а :

Вироком Городенківського районного суду від 27 вересня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначено йому покарання у виді 1(один) рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні дій, які виразились в спричиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження, за наступних обставинах.

10.05.2023 близько 21-30 хв. в м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, біля бетонних сходів, які знаходяться напроти входу в магазин «Міленіум», який розташований по вул.І.Богуна,1, між потерпілим ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_8 виник словесний конфлікт. В ході даного словесного конфлікту обвинувачений на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до останнього, не маючи наміру на заподіяння ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг передбачити, підійшов до потерпілого та наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя. потерпілий від даного удару втратив рівновагу та впав спиною на тротуар при цьому потиличною частиною голови ударився до бетонної сходинки. В результаті падіння ОСОБА_11 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню, субдуральної гематоми зліва, перелому луски потиличної кістки справа, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя.

В апеляційній скарзі прокурор, вважає вирок Городенківського районного суду від 27.09.2023 року таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості.

Зазначає, що судом першої інстанції не застосовано при призначені покарання ОСОБА_12 вимог ст. 70 ч.4 КК України та безпідставно звільнено його від відбування покарання з випробуванням.

Звертає увагу суду на те, що обвинувачений ОСОБА_12 24.05.2023 року засуджений вироком Городенківського районного суду за ст. 389 ч.2 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці 5 днів. Кримінальне правопорушення, за яке засуджений ОСОБА_8 вироком від 27.09.2023 року, вчинено 10.05.2023 року, тобто до ухвалення вироку Городенківського районного суду від 24.05.2023 року.

Окрім цього вказує, що покарання призначене ОСОБА_8 у виді іспитового строку не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості.

Просить скасувати вирок Городенківського районного суду від 27.09.2023 року щодо ОСОБА_12 за ст. 128 КК України. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_12 за ст. 128 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Городенківського районного суду від 24.05.2023 року за ст. 389 ч.2 КК України, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, визначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Зарахувати у строк відбування покарання відбуте за вироком Городенківського районного суду від 24.05.2023 року за ст. 389 ч.2 КК України.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , заперечили з приводу поданої апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м`яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення, а також при призначені покарання не застосував вимоги ст. 70 ч.4 КК України.

Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

Згідно ст. 420 ч.1 п. 2 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 128 КК України, і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю та ніким із учасників провадження не оспорюється.

Згідно ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає основне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що за правилами передбаченими в частині першій третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в суді буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_8 , 24.05.2023 року засуджений вироком Городенківського районного суду за ст. 389 ч.2 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці 5 днів.

В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, яке він вчинив 10.05.2023 року, тобто до ухвалення попереднього вироку.

Отже, суд першої інстанції мав врахувати вищенаведені положення закону України про кримінальну відповідальність та призначити обвинуваченому остаточне покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений вчинив злочин до ухвалення попереднього вироку, який, до того ж, на момент ухвалення оскаржуваного вироку вже набрав законної сили.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, не було застосовано положення ч. 4 ст. 70 КК України, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку в цій частині.

Окрім цього, судова колегія погоджується з доводами наведеними в апеляційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Як вбачається з вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції не вказав, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що дають підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тим самим допустив істотні порушення вимог кримінально процесуального закону.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону судом першої інстанції належним чином не дотримано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів поза всяким розумним сумнівом дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не відповідає як принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння з обраним покаранням, так й не узгоджується з принципом справедливості, виходячи з фактичних обставин вчиненого ним злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, по місцю проживання характеризується посередньо, перебуває на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті в медичному закладі за місцем проживання, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого колегією суддів не встановлено.

Також, колегія суддів, враховує думку потерпілого ОСОБА_11 , який під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, просив його суворо не карати.

Окрім цього, апеляційний суд при призначені покарання обвинуваченому враховує висновки наведенні в досудовій довідці органу пробації де зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував ст. 75 КК України та призначив обвинуваченому явно несправедливе покарання, а також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність є підставними, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 слід призначити в межах санкції ст. 128 КК України.

На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.373,374, 405, 407,409, 413,418,420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Городенківського районного суду Івано Франківської області від 27 вересня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного покарання, та ухвалити новий вирок.

Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання за ст. 128 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Городенківського районного суду від 24.05.2023 року за ст. 389 ч.2 КК України, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, визначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Зарахувати у строк відбування покарання відбуте за вироком Городенківського районного суду від 24.05.2023 року за ст. 389 ч.2 КК України.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5