Постанова

від 06.03.2024 по справі 953/12507/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 березня 2024 року

м. Харків

справа № 953/12507/21

провадження № 22-ц/818/25/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Маміної О.В. Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Носової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2021 року, ухвалене суддею Зуб Г.А.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3640 000грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350грн., та 454грн.

Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що в березні 2021 року до нього звернувся відповідач з проханням надати йому у позику у сумі 3640000грн. строком до 08 травня 2021 року для придбання квартири у власність. 04 березня 2021 року відповідач отримав вказану суму у борг, яку зобов`язався повернути до 08 травня 2021 року, підтверджується розпискою від 04 березня 2021 року. Однак, вказані кошти відповідач у визначений строк не повернув. Ним було надіслано відповідачу лист-претензію від 01 липня 2021 року, однак вона була залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Київськогорайонного судум.Харкова від17грудня 2021року позовнівимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму боргу у розмірі 3 640000грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати по оплаті ссудового збору в розмірі 11350грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 04 березня 2021 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якої він отримав у позику від позивача грошові кошти в розмір 3640000грн., які зобов`язувався повернути в строк до 08 травня 2021 року без нарахування відсотків. Звертає увагу суду на те, що по-перше, він не підтвердив, що володіє українською мовою, а також те, що зміст тексту та правові наслідки підписання ним цієї розписки йому відомі і зрозумілі повністю, оскільки в цій графі відсутній його підпис. По-друге, у графі підписів усіх присутніх його не відповідає дійсному. Наголошує, що судом першої інстанції не було досліджено, чи підписував він боргову розписку. Зазначає, що на час подання позову, відкриття провадження у справі та винесення оскаржуваного рішення він перебував за межами України, тому був позбавлений права надати свої заперечення проти позову/клопотати про призначення почеркознавчої експертизи та довести, що підпис у розписці йому не належить. Вказує, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно ґрунтується, окрім іншого, на поясненнях свідка ОСОБА_5 , допитаної в суді 17 грудня 2021 року, між тим Верховний суд у своїй постанові у справі №143/280/17 від 18 липня 2018 року зазначив, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Таким чином, показання свідка ОСОБА_5 не є належним доказом у справі та не можуть бути доказом передачі коштів за договором позики, укладеним у вигляді розписки. Вказує, що справу було розглянуто без його участі, що позбавило його можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права та захистити законні інтереси. Відсутність його під час розгляду справи обумовлена тим, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки не отримував від Київського районного суду м. Харкова повістки про виклик до суду, оскільки перебував за межами України з 25.06.2021 року.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі розписки про отримання грошових коштів у борг (договору позики). Оскільки відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у встановлений строк не виконав з останнього підлягає стягненню сума позики в розмірі 3640 000. Вважав, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явкуобов`язковою.

В пункті 2 частині сьомої статті 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК Українипро місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Отже, цивільна справа може бути розглянута судом без учасників процесу лише у разі їх попереднього повідомлення про час та місце розгляду справи.

Так, в матеріалах справи міститься судова повістка про виклик до суду відповідача ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 22 листопада 2021 року (т.І, а.с.122), яка повернулася до суду без вручення з відміткою на конверті адресат відсутній.

При цьому, матеріали справи не місять доказів направлення судової повістки відповідачу ОСОБА_2 з викликом його в судове засідання призначене на 17 грудня 2021 року (день ухвалення рішення у справі), та отримання її останнім.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей128-130,223,372 ЦПК України.

Апелянт посилався на те, що він не повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Що стосується розгляду справи по суті, то колегія зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 04 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно умов якого останній отримав у борг грошові кошти в розмірі 3640000грн., строком до 08 травня 2021 року. На підтвердження зобов`язань між сторонами було складу розписку у присутності двох свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.108).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей і може не співпадати із датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі грошей у борг.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів та підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання боржником грошових коштів.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою (справи №№ 127/3120/16-ц, 752/19567/14-ц).

Таким чином, сам факт підписання розписки відповідачем ОСОБА_2 , за умови відсутності належних та допустимих доказів на спростування цього факту, свідчить про укладення сторонами договору позики, на зазначених у ньому умовах, а також засвідчує отримання боржником від кредитора обумовлені цим договором суми грошових коштів у розмірі 3640 000.

При цьому, наявність оригіналу цієї боргової розписки у позивача ОСОБА_1 , оригінал якої долучено до матеріалів справи (а.с.108), свідчить про те, що відповідач (позичальник) ОСОБА_2 грошові кошти не повернув.

В суді апеляційної інстанції відповідач заперечував факт підписання (укладання) вказаної розписки зазначаючи, що підпис здійснений у розписці від його імені не відповідає його дійсному підпису, у зв?язку з чим просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 не приймав участь у судових засіданнях суду першої інстанції, та відсутні дані про його належне повідомлення, останній не мав можливості реалізувати своє право в суді першої інстанції щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи підпис у розписці про отримання грошових коштів у борг від 04 березня 2021 року у графі «Сархава Бадер А А А (позичальник)» виконаний Сархава ОСОБА_7 чи іншою особою ?.

Проведення експертизи було доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Також сторонам було роз?яснено, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

12 жовтня 2023 року до Харківського апеляційного суду з експертної установи надійшла дана цивільна справа разом із клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, зокрема надання: доказів оплати вартості робіт по проведенню експертизи; вільних зразків (оригінали) підпису та почерку Сархава Бадер А А А; умовно-вільних зразків (оригінали) його підпису та почерку; експерементальні зразки його підпису та почерку.

З метою виконання клопотання експерта ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Після поновлення провадження у справі розгляд справи неодноразово відкладався за клопотання представника відповідача Сархава Бадер А А А ОСОБА_3 з різних підстав. При цьому, жодного разу відповідач Сархава Бадер А А А особисто не був присутній в судовому засіданні з метою виконання клопотання експерта, зокрема для відібрання апеляційним судом в судовому засіданні вільних, умовно-вільних та експериментальних зразків його підпису та почерку для надання судовому експету.

Що стосується клопотання представника відповідача Сархава Бадер А А А ОСОБА_3 про надання судового доручення дипломатичній установі з метою організації відібрання зразків його підпису, то ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 березня 2024 року дане клопотання було залишено без задоволення, оскільки ст.502 ЦК України на яку посилався представник регулює питання здійснення судового доручення відносно громадянина України. Відповідач по справі є громадянином іншої держави Кувейт.

Оскільки станом а 20 грудня 2023 року рахунок вартості робіт по проведенню експертизи сплачено не було, клопотання судового експерта не виконано, матеріали цивільної справи не було повернуто до експертної установи, тому заступником директор експертної з експертної роботи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» було направлено листа із повідомлення про те, що судова експертиза за ухвалою від 06 вересня 2023 року залишена без виконання та знята з провадження.

Статтею 109 ЦПК України передбачені наслідки ухилення від участі в експертизі.

Зокрема, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи той факт, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано жодних вимог клопотання судового експерта, не спростовано належними та допустими доказами факт підписання (укладання) розписки від 04 березня 2021 року про отримання у борг зазначеної в ній суми 3640000грн., колегія суддів виходить із дійсності розписки від 04 березня 2021 року, а тому не вбачає правових підстав для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за нею.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що в розписці він не підтвердив, що володіє українською мовою, а також те, що зміст тексту та правові наслідки підписання ним цієї розписки йому відомі і зрозумілі повністю, оскільки в цій графі відсутній його підпис колегією суддів не приймаються.

Діючим законодавством не передбачено, що відомості про володіння державною мовою, розуміння змісту тексту та обізнаність про правові наслідки підписання розписки мають бути окремо посвідчені підписом позичальника.

Підписання Сархава Бадер А А А договору в цілому, без жодних застережень свідчить про згоду з його змістом в повному обсязі.

Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч.3ст.376 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_2 не був належним чином обізнаний про час та місце судового розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 640 000грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 11350грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова