Рішення

від 14.03.2024 по справі 308/17638/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17638/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.

за участю секретаря судового засідання Гефнер К.С.-Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради про визнання прав і обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом,-

за участі:

представника позивача ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лесько А.О., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради про визнання прав і обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є спадкоємицею ОСОБА_4 , якому на день його смерті належали права і обов`язки забудовника з реконструкції будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні та надбудови двох поверхів з мансардою під окреме житло.

Однак, постановою приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Єгер Н.Д. від 15.09. 2023 позивачці та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на права і обов`язки забудовника з реконструкції вказаної будівлі.

Як стверджує позивачка, за життя ОСОБА_4 у відповідності з декларацією № ЗК 08212038919 про початок виконання будівельних робіт розпочав реконструкцію будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні з надбудовою двох поверхів з мансардою під окреме житло та виконав значний обсяг будівельних робіт по вказаній реконструкції. Однак внаслідок раптової смерті, не завершив роботи.

Таким чином, права і обов`язки ОСОБА_4 щодо реконструкції будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні з надбудовою двох поверхів з мансардою під окреме житло входять до спадкового майна.

Зазначена реконструкція не завершена, будівля не добудована, не здана в експлуатацію та на неї не оформлено відповідний документ про право власності. Вказане будівництво не є самовільним, здійснювалося спадкодавцем ОСОБА_4 на підставі відповідних дозвільних документів.

Після смерті ОСОБА_4 відповідач - Ужгородська міська рада своїх прав на права забудовника, які є предметом цього позову, не заявляла. Дозвільні документи на права забудовника є чинними.

Оскільки іншого способу набути права та обов`язки забудовника спадкоємець не має, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить його задоволити.

Ухвалою суду від 16.10.2023 судом відкрито провадження по справі, призначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідач Ужгородська міська рада у відзиві на позовну заяву вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку надання вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 489 (чинного на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15.10.10 № 340 «Про надання вихідних даних на проектування об`єктів містобудування») до основних складових вихідних даних є: - містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; - технічні умови; - завдання на проектування.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки та технічні умови надаються: власникові/користувачеві земельної ділянки; особі, щодо якої прийнято рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному земельним законодавством; уповноваженій ними особі (підприємству, установі, організації). Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або особа, щодо якої прийнято рішення про передачу (надання) земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному земельним законодавством, або уповноважена ними особа (далі - заявник) звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо наміру забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.

До заяви (клопотання) додаються: засвідчена нотаріально копія установчих документів - для юридичної особи, засвідчена нотаріально копія свідоцтва про державну реєстрацію - для суб`єкта підприємницької діяльності, копія документа, що посвідчує фізичну особу - для громадянина, а також засвідчена нотаріально копія довіреності - для уповноваженої особи; засвідчена нотаріально копія документа, що засвідчує право заявника на земельну ділянку (державного акта на право власності/постійного користування земельною ділянкою, договору оренди, згоди власника земельної ділянки на реалізацію наміру забудови, якщо ділянка не перебуває у власності заявника і орендується із земель приватної власності), або рішення про передачу (надання) заявникові земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності в порядку, визначеному земельним законодавством (за наявності); передпроектні роботи (за наявності).

З огляду на наведене, у разі якщо земельна ділянка не перебуває у власності або в користуванні особа надає згоду власника земельної ділянки на реалізацію наміру забудови.

Відповідно в матеріалах справи наявний лист Ужгородської міської дитячої клінічної лікарні від 20.09.2010 року № 719/01-18 яким ніби то здійснювалось погодження відповідної реконструкції. Однак, власником земельної ділянки та відповідних будівель являється Ужгородська міська рада.

Згідно з поданої позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.03.2012 року № ЗК 08212038919 земельна ділянка належить на праві постійного користування Ужгородській міській раді з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров`я. Тобто, на момент надання Ужгородською міською дитячою клінічною лікарнею відповідного погодження, єдиним власником земельної ділянки являлась Ужгородська міська рада.

Згідно з пунктами «a»-«г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Крім того, навіть при перебуванні земельної ділянки у постійному користуванні уповноваженою особою на розпорядження нею є саме власник, в даному випадку Ужгородська міська рада. Також слід зазначити, що відповідно до вищезазначеного порядку, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки та технічні умови чинні до завершення будівництва об`єкта, але не менш як два і не більш як п`ять років. Тобто, на даний момент, у разі зміни забудовника буде відсутня можливість реалізувати реконструкцію по даному проекту.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи вищенаведене, у разі задоволення позову позивач не вправі буде реалізувати свої права як забудовник і здати відповідний об`єкт в експлуатацію, оскільки земельна ділянка не з відповідним цільовим призначення, що буде являти собою самочинним будівництвом.

Крім того зазначає, що в матеріалах справи відсутня відповідна заява ОСОБА_2 щодо відмови від своєї частини спадщини.

З огляду на вищенаведене, у зв`язку із відсутністю правових підстав здійснення відповідної реконструкції та заперечення власника - Ужгородської міської ради, керуючись ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради у своєму поясненні (відзиві) просить суд відмовити у задоволенні позову, зокрема, посилаючись на те, що відповідно до абз.9 ст.27 Закону України «Про планування і забудову територій» (в діючій редакції на момент звернення спадкодавця ОСОБА_4 ) вихідні дані об`єкта містобудування є чинними до завершення будівництва, але не менше 2 (двох і більше 5 (п`яти) років.

Надання вихідних даних спадкодавцеві гр. ОСОБА_4 відбулося 15.10.2010 року згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15.10.10 №340 «Про надання вихідних даних на проектування об`єктів містобудування». Декларація про початок виконання будівельних робіт - 15.03.2012 року.

Звернення Замовника - спадкодавця ОСОБА_4 про продовження дії вихідних даних з 15.10.2010 року протягом 5 років не було.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Власником земельної ділянки є Ужгородська міська рада, право постійного користування належить Ужгородській міській дитячій клінічній лікарні (на даний час - КНП «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» УМР - правонаступник). Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги. Дозвіл на забудову земельної ділянки позивачу ОСОБА_1 не надавався.

Також зазначає, що твердження позивача у позовній заяві про те, що в завершеній за життя спадкодавця ОСОБА_4 частині реконструкції будівля дезкамери функціонує та використовується лікарнею за призначенням не відповідає дійсності.

У відповіді на відзив відповідача та третьої особи позивач спростовує викладені у них доводи, зокрема, посилаючись на те, що проведення реконструкції здійснювалось спадкодацем на підставі дозвільних документів. Будівництво на об`єкті реконструкції здійснювалось з дотриманням будівельних норм, а відтак не є самочинним. Відповідно право на таку забудову є законним та підлягає спадкуванню.

Ухвалою суду від 22.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити позов з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача у попередньому судовому засіданні та у заяві від 14.03.2024 просила відмовити у задоволенні позову з мотивів викладених у відзиві на позов.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, комунальне некомерційне підприємство «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради, явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Разом з тим подали до суду заяви, в яких просили про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення учасників провадження, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Позивачка, ОСОБА_1 , є донькою та спадкоємицею померлого ОСОБА_4 /а.с. 13,16/.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 11/.

За життя ОСОБА_4 отримав погодження департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на реконструкцію та облаштування житлових приміщень на перекритті реконструйованих підсобних приміщень дезкамери та складського приміщення (підвалу) міської дитячої лікарні /а.с.34/

Отримавши погодження на проведення реконструкції вказаного приміщення ОСОБА_4 замовлено відповідний проект, який погоджено головним архітектором м.Ужгорода 31.03.2011 /а.с.37-40/ та розпочато реконструкцію будівлі, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою інспекцією ДАБК у Закарпатській області 15.03.2012 №ЗК 08212038919 /а.с.17/.

Під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил державною архітектурно-будівельною інспекцією у Закарпатській області встановлено, що проведення будівельних робіт на об`єкті здійснювалось відповідно до договору підряду від 29.02.2012 ОСОБА_5 під авторським наглядом головного архітектора проекту ОСОБА_6 та технічного нагляду інженера технічного нагляду - ОСОБА_7 відповідно до Порядку здійснення авторського та технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури», затвердженого Постановою КМУ від 11.07.2007 №903.

На час проведення перевірки (13.02.2015) зведено перший поверх об`єкту, будівельні роботи на момент перебування на будівельному майданчику не проводились, будівельні механізми відсутні. Відхилень від проектної документації не встановлено (акт перевірки від 13.02.2015) /а.с. 28-29/.

Таким чином, судом встановлено, що спадкодавець за життя проводив реконструкцію будівлі дезкамери міської дитячої лікарні під господарські приміщення лікарні та надбудову двох поверхів з мансардою під окреме житло по АДРЕСА_1 , тобто був забудовником, мав відповідні права та обов`язки.

За заявою позивачки ОСОБА_1 та дружини померлого ОСОБА_2 04.06.2018 приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Єгер Наталією Дмитрівною було заведено спадкову справу №21/2018 до майна ОСОБА_4 .

15 вересня 2023 року позивачка та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталії Дмитрівни із заявою про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про спадщину за законом на права та обов`язки забудовника з реконструкції будівлі дезкамери міської дитячої лікарні під господарські приміщення лікарні та надбудову двох поверхів з мансардою під окреме житло по АДРЕСА_1 . Однак, постановою від 15.09.2023 у видачі свідоцтва заявникам було відмовлено з тих підстав, що з поданих ними документів не має можливості підтвердити належність ОСОБА_4 відповідних прав та обов`язків /а.с.16/.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1258, 1262 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом . Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (статті 1268, 1269 ЦК України).

Як визначено частиною 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено, що після виконання будівельних робіт власник (забудовник) повинен здати в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти та зареєструвати право власності на ці об`єкти. Згідно з ч.1 ст. 39 вказаного Закону і п. 2 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України №461 від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Частиною 1 статті ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право власності на нерухоме майно, що належить фізичній особі, підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Згідно з п.11 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі смерті власника.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», про визнання права власності в порядку спадкування за законом в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Відповідно до абз. 3, абз. 33 п. 3.2. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі - Листа №24-753/0/4-13), у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, і є правильною практика судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини. Крім того, згідно абз. 34, абз. 35 п. 3.2., листа №24-753/0/4-13, якщо будівництво жилого будинку та господарських будівель і споруд відбувалося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, то до спадкоємців переходить право забудовників на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку та отримання на своє ім`я документів, що посвідчують право власності. Сам будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом.

З досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що за життя ОСОБА_4 згідно із законом здійснював реконструкцію будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні з надбудовою. Однак за життя не завершив вказану реконструкцію.

Законність ведення реконструкції підтверджена, зокрема, актом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 13.02.2015.

При цьому суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у спадкодавця правових підстав здійснення відповідної реконструкції та заперечення власника - Ужгородської міської ради, проти такої забудови оскільки за життя спадкодавця ОСОБА_4 , на час його смерті та протягом тривалого часу після його смерті, до подання цього позову, права забудовника ОСОБА_4 не були оспорені в передбаченому законом порядку. Відповідно будь-які заперечення відповідача щодо реконструкції будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні та надбудови двох поверхів з мансардою під окреме житло не можуть свідчити про втрату спадкоємцем ОСОБА_1 спадкових прав - прав забудовника.

Щодо відсутності в Ужгородської міської дитячої клінічної лікарні права на землю на час надання погодження ОСОБА_4 права на реконструкцію будівлі (16.09.2010) суд зазначає, що на час погодження ОСОБА_4 відповідних дозвільних документів Ужгородській міській дитячій клінічній лікарні вже було видано Державний акт від 23 грудня 2011 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4830 га, розташованою на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 . Відповідно державним органам були відомі всі обставини, які мали значення для надання ОСОБА_4 дозвільних документів, тому доводи Ужгородської міської ради про порушення прав як власника земельної ділянки не можуть бути взяті до уваги.

Також в контексті висловлених відповідачем заперечень суд вважає за необхідне зазначити таке.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

ЄСПЛ у рішенні від 24 червня 2003 року (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Отже, правовий висновок ЄСПЛ полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

ЄСПЛ у рішенні від 9 жовтня 2018 року у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» також указав, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо в разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів.

Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи. Тому позбавлення ОСОБА_1 спадщини в частині прав і обов`язків забудовника після смерті її батька ОСОБА_4 , який здійснював реконструкцію будівлі у відповідності з наданими органами місцевої влади дозвільними документами, на підставі того, що на думку відповідача, державний орган припустився помилки чи порушень нормативних актів, є неприпустимим.

Стосовно доводів відповідача про відсутність заяви ОСОБА_2 щодо відмови від частини спадщини, суд звертає увагу на коло учасників у цій справі, до складу якого входить й інший спадкоємець (у позові - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ), яка є обізнаною зі змістом позовних вимог ОСОБА_1 і проти задоволення позову не заперечує.

Доводи відповідача про те, що будівля дезкамери та складського приміщення (підвалу) не використовується Ужгородською міською дитячою клінічною лікарнею за призначенням, не впливають на наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15.10. 2010 р. №340 надано ОСОБА_4 вихідні дані на реконструкцію будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні та надбудову двох поверхів з мансардою під окреме житло. Декларація від 15.03.2012 р. № ЗК 08212038919 про початок виконання будівельних робіт свідчить про той самий обсяг прав - реконструкцію будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по АДРЕСА_1 під господарські приміщення лікарні та надбудову двох поверхів з мансардою під окреме житло. Таким чином, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не порушить права лікарні на реконструйовану будівлю дезкамери (господарські приміщення), оскільки виникнення права власності ОСОБА_4 саме на вказані приміщення дитячої лікарні наслідок здійснення ним реконструкції не передбачалося.

Також не можуть бути взяті судом до уваги посилання у відзиві третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня» Ужгородської міської ради на абзац 9 ст.27 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року №1699-111, відповідно до якої вихідні дані об`єкта містобудування є чинними до завершення будівництва цього об`єкта, але не менше двох і не більше п`яти років, оскільки вказаний закон втратив чинність на підставі Закону №3038-VI ( 3038-17) від 17.02.2011 р, тому у спадкодавця ОСОБА_4 не існувало обов`язку їх продовження після втрати чинності вказаними нормами Закону №1699-111.

Отже, позивач ОСОБА_1 має право на спадкування після спадкодавця ОСОБА_4 прав забудовника з реконструкції будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по вул. Бращайків, 6 в м.Ужгороді Закарпатської області під господарські приміщення лікарні та надбудови двох поверхів з мансардою під окреме житло з правом здачі будівлі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на відповідне майно.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60грн.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,82,258,259,263-265 ЦПК України, ст.ст.177, 328, 331, 392, 1216,1218,1261,1276 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права і обов`язки забудовника з реконструкції будівлі дезкамери міської дитячої лікарні по вул. Бращайків, 6 в м. Ужгороді Закарпатської області під господарські приміщення лікарні та надбудови двох поверхів з мансардою під окреме житло, з правом завершити будівництво в частині надбудови двох поверхів з мансардою під окреме житло (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я документ про право власності та зареєструвати право власності на своє ім`я.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Ужгородська міська рада Закарпатської області; код ЄДРПОУ 33868924, адреса: площа Поштова, 3, Ужгород, Закарпатська область, 88000;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса:

АДРЕСА_4 . Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Наталія Дмитрівна, 88000, адреса: м.Ужгород, вул.Ракоці. буд.10, офіс З.

3. Комунальне некомерційне підприємство «УЖГОРОДСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ» Ужгородської міської ради 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Ференца Ракоці, будинок 3, код ЄДРПОУ 01992825; електронна пошта: mdkl@ukr.net.

Повний текст рішення суду складено 14.03.2024.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник