Вирок

від 11.03.2024 по справі 336/13341/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/13341/23

1-кп/336/663/2024

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з повною середньою освітою (11 класів), неодруженого, непрацевлаштованого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого;

- обвинуваченого за ч. 2 ст. 15 і ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений вчинив замах на таємне заволодіння чужим майном за таких обставин.

О 16 годині 35 хвилин 28 листопада 2023 року, коли на території України діяв воєнний стан, проголошений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, строк дії якого продовжений на підставі Указу Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 року, обвинувачений, керуючись умислом на крадіжку, в приміщенні магазину «Сільпо» товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд» в будинку № 74 по вулиці Чарівній в м. Запоріжжі, де він опинився шляхом вільного доступу, намагався таємно заволодіти охолодженим свинячим ошийком вагою 2,986 кілограма вартістю 642 грн. 58 коп., проте реалізувати протиправний намір не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки, пройшовши повз каси, був затриманий співробітниками магазину «Сільпо».

Вартість майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд», замах на викрадення якого вчинив обвинувачений, становить 642 грн. 58 коп.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна і дав детальні показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караних дій.

Пояснив, що у вказаний в обвинуваченні час він випробовував важке майнове становище, оскільки він мав роботи і джерел доходів, тому піддався протиправному умислу і направився до магазину «Сільпо» з метою викрадення харчів. Реалізовуючи злочинний умисел, він замовив в м`ясному відділі шматок м`яса свинини, і, заховавши його під курточку, направився до виходу з торгівельної зали, проте винести предмет викрадення за межі магазину не зміг, оскільки був затриманий співробітниками охорони магазину

Пояснив, що повністю усвідомив протиправність і згубність вчиненого та щиро жалкує про скоєні дії. В теперішній час він набув роботу, тому не припуститься подібного в подальшому.

У вчиненому злочині щиро покаявся.

Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин, які ніким не оспорюються, при з`ясуванні обставин справи не досліджувалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз`яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З урахуванням наведених міркувань при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який є тяжким в розумінні статті 12 КК України.

Разом з тим бере до уваги суд і спосіб вчинення вказаних дій, які не поєднані із псуванням запорів, пошкодженням майна для досягнення мети доступу до майна, застосуванням спеціально призначених для цієї мети предметів, а вчинені хоча і на території іншого володіння, проте шляхом вільного доступу до матеріальних цінностей.

Зазначена обставина знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, яке за формальними критеріями відноситься до категорії тяжких злочинів.

Враховує суд і щире каяття обвинуваченого, його позицію, що полягає у послідовному повному визнанні винуватості, що лягло на вівтар сприяння суду у правильному встановленні фактичних обставин справи.

Перелічені обставини суд визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого, і не вбачає обставин, що обтяжують його покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за можливе віднести і вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, про що свідчить відсутність у обвинуваченого коштів для набуття продуктів харчування через неможливість працевлаштування на момент вчинення протиправного заволодіння чужим майном.

Суд в силу ст. 65 КК України враховує і задовільні дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання; роботу, хоча й у відсутність офіційного працевлаштування; до кримінальної відповідальності притягується вперше; є вільним від хворобливих звичок, що становлять небезпеку для оточення; його молодий вік, що свідчить на користь здатності переоцінити зміст своєї згубної поведінки та повернутися до справжніх духовних і соціальних цінностей та в цілому вказує на достатньо високий рівень його соціалізації.

Сукупність згаданих судом пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин та наведені позитивні дані про обвинуваченого дають суду підстави для призначення покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті обвинувачення, а також для звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З означених міркувань виходить суд, ухвалюючи про можливість встановлення мінімальної тривалості іспитового строку, що передбачена Загальною частиною КК України.

Суд вважає, що вказані вид та розмір покарання, а також застосування інституту звільнення від його відбування не зашкодять реалізації загальних цілей покарання, якими, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальних видатків в провадженні немає.

У зв`язку з належною процесуальною поведінкою обвинуваченого та у відсутність відповідних клопотань учасників провадження суд не вбачає підстав для застосування до нього запобіжного заходу, який не обирався на стадії досудового розслідування, до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, що передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнити, якщо обвинувачений протягом іспитового строку тривалістю в один рік не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього в силу ст. 76 КК України обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речовий доказ свинячий ошийок вагою 2,986 кілограма, переданий представнику потерпілого, - повернути за належністю потерпілому товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд».

На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1