Ухвала

від 12.03.2024 по справі 464/1720/24

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/1720/24

пр № 2-з/464/19/24

УХВАЛА

12 березня 2024 року Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шманько О.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім цього, до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони (обмеження) у праві виїзду з України дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , без нотаріально посвідченої згоди батька, а також шляхом зобов`язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дітьми та визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми шляхом безперервного їх перебування кожен перший та третій тиждень місяця за місцем проживання батька, та у той час, коли діти не перебувають з батьком, шляхом безперешкодного онлайн спілкування батька з дітьми засобами телефонного та відеозв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp тощо), телефоном дітей (в разі наявності) або їх матері ОСОБА_3 шляхом приймання дітьми дзвінків від батька на своєму телефоні чи телефоні їх матері, або телефонування дітьми або матір`ю батькові. Заяву обґрунтовано тим, що відповідач має намір переїхати разом з дітьми проживати за межі країни без врахування як бажання дітей, так і категоричної незгоди позивача з цього приводу. Переїзд за межі країни може викликати в дітей стрес, невпевненість, та негативно позначитись на їхньому психічному і емоційному стані. Окрім того, враховуючи інтереси дітей та той факт, що вони знаходяться на етапі формування особистості, а батьківська присутність і підтримка є ключовим елементом їх психологічного та емоційного розвитку, а також з урахуванням прихильності дітей до батька, їх близьких родинних стосунків, вважає, що заборона перетину державного кордону відповідачем разом з дітьми є співмірним способом забезпечення позову. Також вказав, що відповідач, довідавшись про подання позову щодо визначення місця проживання дітей, перешкоджатиме йому в спілкуванні з дітьми та заборонятиме приймати участь у їх вихованні. При цьому, існує реальна загроза втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з батьком, що в подальшому може ускладнити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей. А тому, виникла необхідність у забезпеченні позову шляхом встановлення порядку спілкування з дітьми, адже в разі задоволення заяви позивача, ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дітей, контакт з батьком повинен переважати над бажанням інших осіб обмежити дітей від зустрічей та спілкуванні з останнім.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову підтримав із підстав, що у такій викладені. Додатково пояснив, що незважаючи на те, що 07.03.2024 ОСОБА_3 разом іздітьми виїхалаз Українидо ФедеративноїРеспубліки Німеччина,забезпечення позовушляхом заборонивиїзду дітейз Українибез йогозгоди єактуальним.Вказав,що спілкується з дітьми за допомогою телефонного та відеозв`язку, а також те, що між ним та відповідачкою раніше досягнуто домовленості щодо почергового графіку проживання дітей разом з ним, а саме, тиждень через тиждень, якого сторони до цього часу дотримувались. При цьому, зазначив, що не заперечує протиеміграції дітейза кордон,проте лишепісля того,як відповідачкастворить тамусі необхідніумови дляїх проживання.Додатково зазначив,що після07.03.2024телефоном спілкувавсяз дочкою ОСОБА_6 .Просивсуд заявузадовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення заявника, оглянувши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно зчастинами 1,2статті 149ЦПК Українисуд зазаявою учасникасправи маєправо вжитипередбачених статтею150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно допунктів 2,3ч.1ст.150ЦПК України позовзабезпечується:забороною вчинятипевні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

За умовамичастин 2,3ст.150ЦПК Українисуд можезастосувати кількавидів забезпеченняпозову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є визначення місця проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У заяві про забезпечення позову заявник покликається на те, що у зв`язку з поданням такого позову, відповідачка може перешкоджати йому в спілкуванні з дітьми та забороняти приймати участь у їх вихованні, навіть у телефонному режимі, та буде намагатися вивезти дітей за кордон, через що існує реальна загроза втрати безпосереднього емоційного контакту дітей з батьком, що в подальшому може ускладнити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №643/5842/16-ц (провадження № 61-47217св18) зазначено, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України застосувати заборону виїзду за межі України, як спосіб забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 754/7569/21 (провадження №61-15886сво2) зроблено висновок про те, що в спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. Саме в таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України не є можливим.

Таким чином, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони (обмеження)у правівиїзду зУкраїни дітейбез нотаріальнопосвідченої згодибатькане відповідає вимогам ст. 150 ЦПК України, що є підставою для відмови в забезпеченні позову у вказаний вище спосіб.

Крім цього, на переконання суду, забезпечення позову шляхом зобов`язаннявідповідача нечинити перешкодиу вихованніта спілкуванніз дітьмита визначенняспособу участіпозивача ОСОБА_1 у вихованніта спілкуванніз дітьмишляхом безперервногоїх перебуваннякожен першийта третійтиждень місяцяза місцемпроживання батька за своїм змістом фактично є способом вирішення без повного судового розгляду можливого спору між батьками щодо усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у їх вихованні, що відповідно до вимог ст. 159 СК України є самостійним способом захисту порушеного права й може бути реалізованим лише шляхом пред`явлення відповідного позову, а не шляхом звернення з заявою про забезпечення позову про визначення місця проживання дітей.

Таким чином, вказаний спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом спору.

При цьому, в ході розгляду заяви позивачем підтверджено, що сторонами досягнуто домовленості щодо почергового графіку проживання дітей з кожним з них, якого сторони до цього часу дотримувались. Разом з тим, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 має намір не визначити конкретні дні побачень з дітьми, а закріпити судовим рішенням за результатами розгляду такої заяви фактично досягнуту між сторонами домовленість.

Окрім цього, відсутні підстави для задоволення заяви в частині забезпечення позову шляхом безперешкодного онлайн спілкування ОСОБА_1 з дітьми засобами телефонного та відеозв`язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp тощо), телефоном дітей (в разі наявності) або їх матері ОСОБА_3 шляхом приймання дітьми дзвінків від батька на своєму телефоні чи телефоні їх матері, або телефонування дітьми або матір`ю батькові, оскільки відсутні докази наявності у дітей власних засобів телефонного зв`язку та не конкретизовано, з якого та на який саме номер телефону повинні здійснюватись такі дзвінки. При цьому, в ході розгляду заяви ОСОБА_1 вказав, що не позбавлений спілкування з дітьми шляхом телефонного та відеозв`язку, а відтак відсутні об`єктивні обставини та докази того, що відповідач чинить позивачу перешкоди у такому спілкуванні.

Враховуючи вищенаведенев сукупності,відсутні достатніпідстави длявисновку,що невжиттязапропонованих заявникомзаходів забезпеченняпозову можеускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, істотно ускладнити ефективний захист порушених прав або інтересів позивача, у зв`язку з чим, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Чайки Ю.Т. про відкладення розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки судом для розгляду такої заяви в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 153 ЦПК України, викликано виключно позивача (представника позивача).

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.03.2024.

Головуючий Дулебко Н.І.