Рішення

від 07.03.2024 по справі 485/1915/23

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1915/23

Провадження №2/485/68/24

РІШЕННЯ

іменем України

07 березня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Плакси О.В.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору- Служба у справах дітей Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

установив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору- Служба у справах дітей Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому просив суд:

- визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ним;

- стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 13.05.2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу мають повнолітню доньку ОСОБА_4 ,2002 року народження та двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 ,2010 року народження та доньку ОСОБА_3 , 2013 року народження. Подружнє життя не склалося, а тому вони припинили шлюбні відносини. Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2021 року (справа № 485/563/21) шлюб між ними розірвано. Неповнолітній син проживає разом з матір`ю. З вересня 2023 року донька ОСОБА_3 проживає разом із ним по АДРЕСА_1 , дитина дистанційно навчається у школі, має друзів і не бажає проживати разом із матір`ю. Позивач уважав, що наявні правові підстави для визначення місця проживання малолітньої доньки разом із ним, так як він має сталий дохід, отримує військову пенсію, здоровий, може забезпечити потреби дитини, має житло, де створені та створюються належні умови для проживання, відпочинку і навчання дитини. Крім того, він позитивно характеризується з місця проживання, всебічно забезпечує потреби дитини. Тобто він повністю опікується малолітньою донькою та фінансово її утримує. Залишення доньки з відповідачкою не відповідатиме інтересам дитини. Посилаючись на положення статей 180, 183 СК України, позивач уважав, що має право на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої доньки у відповідному розмірі. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позиції учасників справи

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Пояснив, що донька з серпня 2023 проживає разом з ним у будинку, який він придбав в с.Вавилове. Будинок придатний для проживання, він його приводить в більш приданий стан. Донька навчається в 5 класі, дистанційна форма навчання. У дитини повністю облаштоване місце в кімнаті для навчання. Він готує дитині їжу. Разом з донькою саджають квіти. Мама з дитиною не спілкується, вона проживає у місті Миколаєві з старшим сином.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують проти задоволення позову.

Інші процесуальні дії

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 25 січня 2024 року вказану позовну заяву прийняла до розгляду та відкрила провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 15 лютого 2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши позивача, неповнолітнього свідка, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до таких висновків.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд встановив, що 13 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 ) було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2021 року (справа № 485/563/21) /а.с.19/.

Сторони мають трьох спільних дітей, одна з них малолітня донька- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.15/.

ОСОБА_3 навчається в 5 класі Киселівського ліцею Первомайської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області за дистанційною формою, що підтверджується довідкою №107 від 24.10.2023 /а.с.17/.

Відповідно до характеристики, ОСОБА_3 за час навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована учениця. З усіх предметів має досягнення високого і достатнього рівня. Батьки приділяють достатню увагу навчанню та вихованню дитини /а.с.18/.

ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , 2013 року народження проживає з вересня 2023 року на території Центрального старостинського округу Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 12.10.2023 /а.с.23/.

Відповідно до характеристики, виданою старостою с.Киселівка та с.Максимівка, ОСОБА_1 , 1959 року, зареєстрований та поживав в с.Максимівка, військовий пенсіонер, розлучений, працелюбний, добрий господар. Хронічним алкоголем не страждав, з сусідами не конфліктував /а.с.32/.

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради №519 від 23 листопада 2023 року, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , 2013 року народження разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.37/.

При обстежені місця умов проживання встановлено, що в будинку проживає ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , 2013 року народження. Умови задовільні. Будинок підключений до електромережі та газопостачання. В кімнаті є необхідне ( ліжко, диван, шафа для одягу, стільці, стіл). Предмети побуту (холодильник, телевізор, мікрохвильова піч). Будинок потребує ремонту, через те, що був нещодавно придбаний. Указане підтверджується актом обстеження умов проживання від 12 жовтня 2023 року /а.с.38/.

Попереднє місце проживання позивача - ОСОБА_1 , будинок АДРЕСА_2 , який належав на праві власності останньому повністю зруйновано внаслідок бойових дій /а.с. 26-30/.

Відповідно до висновку №165/02-30/24 від 07.02.2024, складеного Шевченківською сільською радою, служба у справах дітей вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначають, що це відповідає інтересам дитини. Мати, ОСОБА_2 не з`явилась до служби у справах дітей, але зазначила, що не заперечує проти проживання малолітньої ОСОБА_3 , із батьком ОСОБА_1 /а.с.51/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених вище норм права, прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Такий висновок є сталий у практиці Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 02/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) , постанови Верховного Суду: від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20 (провадження № 61-9005св21), від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20 (провадження № 61-530св23), та інших.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Допитана судом (відповідно до ст.232 ЦПК України) малолітня ОСОБА_3 , 2013 року народження, пояснила суду, що з вересня 2023 року проживає разом з батьком. Батько створив для неї добрі умови для проживання. З матір`ю вона не спілкується. Вона бажає проживати саме з батьком.

Врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, суд приходить до висновку про задоволення позову про визначення місця проживання дитини з батьком, що забезпечить реалізацію найкращих інтересам дитини з урахуванням її віку та потреб розвитку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд враховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів з відповідача в судовому порядку аліментів на утримання дитини у розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, при цьому суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, не має соціальних зобов`язань, які могли бути враховані при визначенні розміру аліментів, за відсутності доказів спростування останнього.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, того що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову в силу вимог закону, з відповідачки в дохід слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, ст.150, 155, 160, 161,180, 182 СК України, ст.8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору- Служба у справах дітей Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Максимівка Снігурівського району Миколаївської області, із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Новосілля Казанківського району Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженки м.Снігурівка Миколаївської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Новосілля Казанківського району Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) матері, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 уродженки м.Снігурівка Миколаївської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) гривень.

На рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 14 березня 2024 року.

Суддя О.П.Бодрова