Ухвала

від 07.03.2024 по справі 367/4187/14-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4187/14-ц

Провадження №8/367/10/2024

УХВАЛА

Іменем України

07 березня 2024 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючогосудді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Мартинюка Н.Р.,

прокурора Книгиницької З.О.,

представників Бучанської міської ради Шаправського Т.О., Галдецької Ю.В.,

представника КП «Буча сервіс» Бєлякова М.С.,

представнкиа Кабінету Міністрів України Рєпкіна Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву керівника Київської обласної прокуратури М.Крим про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 23.04.2020 року у цивільній справі № 367/4187/14-ц,-

в с т а н о в и в :

У серпні2023року керівник Київської обласної прокуратури М.Крим звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 23.04.2020 року у цивільній справі № 367/4187/14-ц, в якій просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 року у справі №367/4187/14-ц та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Судові витрати стягнути з відповідачів.

Вимоги заявиобґрунтовані тим,що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 у справі №367/4187/14-ц, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 та Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради» до Бучанської міської ради Київської області та ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про скасування рішень ради та витребування ділянок. Зокрема, судом визнано недійсними: рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 №71/1-4-XXIV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська обласна лісогосподарська установа Київського житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови»; 141 рішення Бучанської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність третім особам та передачі їм у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 2066614 від 29.04.2013 щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 14,0455 га з кадастровим номером 3210800000:01:059:0321 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,0455 га з кадастровим номером 3210800000:01:059:0321 по АДРЕСА_1 . Постановою Верховного Суду України від 16.12.2015 року відмовлено у задоволенні заяв Бучанської міської ради та ОСОБА_2 про перегляд судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій у вказаній справі. Судами при розгляді вказаної справи встановлено, що спірна земельна ділянки є землями лісогосподарського призначення, віднесена до лісів 1 групи, знаходилась за межами населеного пункту та перебувала у державній власності до винесення оскаржуваних рішень і їх передачі у власність третім особам, а Бучанська селищна рада перевищила свої повноваження і з порушенням закону, без розпорядження та поза волею повноваженого державного органу, за відсутності згоди органу лісового господарства, без відповідного проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення прийняла рішення про віднесення її до земель житлової та громадської забудови. Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позов заступника прокурора Київської області, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення, незаконно вибула з володіння власника - держави поза його волею, без відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України, у зв?язку із перевищенням Бучанською селищною радою своїх повноважень шляхом прийняття рішення від 25.06.2002 № 71/1-4-XXIV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової громадської забудови» та Бучанською міською радою шляхом прийняття рішень про передачу спірної землі у власність громадянам у порядку приватизації. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 у справі 367/4187/14-ц задоволено заяву ОСОБА_2 , яка є правонаступником ОСОБА_1 , про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 у вищевказаній справі у зв?язку з нововиявленими обставинами, рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову прокурора в інтересах держави відмовлено.

Вказане рішення залишено без змін постановами Київського апеляційного суду від 06.10.2020 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 26.05.2021, у яких суди апеляційної та касаційної інстанцій погодились з висновками суду першої інстанції про те, що земельна ділянка Бучанської лісової дачі площею 890 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка, яку частково (площею 252,9 га) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, у 2002 році перебувала у межах селища Буча та статусу земель лісу 1-ї категорії не мала, що є нововиявленими обставинами в цій справі. Зазначені обставини встановлені на підставі землевпорядної та містобудівної документації 1961 та 1975 років, яка не містить відомостей про землекористування територією умовною площею 890 га (Бучанська лісова дача) спеціалізованими державними підприємствами лісового господарства, зокрема Бучанським лісгоспом. Таким чином, Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі 1 252,9 га, які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, та передавати земельні ділянки громадянам під забудову протягом 2006-2012 років. Разом з тим, зазначають про те, що вказані висновки суду не відповідають дійсності.

Так,підставою длязадоволення позовустав фактперебування спірноїземельної ділянкинібито умежах населеногопункту с.Буча та,як наслідок,Бучанська селищнарада малаповноваження розпоряджатисянею умежах території890га,у томучислі і252,9га якіобслуговувала Бучанськалісогосподарська установау 2002році.Крім того,судом вказанона недоведеністьобставин щодовіднесення спірноїземельної ділянкидо лісовогофонду.Проте,прокуратурою Київськоїобласті лишеу серпні2023року відДержавного архівуКиївської областіта Центральногодержавного архівувищих органіввлади тауправління Україниотримано фактичнідані,які вказаютьна істотнідля справиобставини,що небули встановленісудом тане булиі немогли бутивідомі ніпрокурору,ні позивачам,на часрозгляду справи.Зокрема,Центральним державнимархівом наданоПостанову ПрезидіїВерховної РадиУкраїнської РСРвід 04.09.1956року «Пропередачу деякихпитань адміністративно-територіальногоподілу навирішення виконавчихкомітетів обласнихрад депутатівтрудящих» (щодіяла станомна 1961та подальшіроки).Пунктами «б»і «г»вказаної постановипередбачено,що змінамеж селищміського типу,утворення нових,об?єднання,перейменування селищнихрад -віднесено довиключної компетенціївиконкомів обласнихрад. Тим самим спростовується висновок суду щодо визначення меж селища Буча на момент виникнення спірних правовідносин уповноваженим органом - виконкомом Києво-Святошинської районної ради на підставі «Дела по учету земель графическим способом Киево-Святошинский район Киевская область» від 1961 року. Оскільки такі повноваження мав виключно виконком Київської обласної ради. Отже, із виявленого документа слідує, що станом на 1961-62 роки належним чином визначені адміністративні межі селища Бучі були відсутніми. Також, із наданого Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28.06.1965 року «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській РСР» (що діяв станом на 1965 та подальші роки) вбачається, що віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу і зміна їх меж провадиться виконкомами обласних рад. Зазначене також вказує на помилкове посилання суду на «Справу по обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом» від 1975 року, яка взагалі ніким затверджена не була, і тим більше виконкомом Київської обласної ради. Таким чином, додатково підтверджено ту обставину, що станом на 1975 рік адміністративні межі селища Бучі належним чином визначені не були. Крім того, Державним архівом Київської області надано «Програму розвитку лісового господарства Київської області на період до 2015 року «Ліси Київщини», затверджену рішенням Київської обласної ради від 25.01.2001 №263-15-XXIII. Згідно з вказаними матеріалами за обліковими даними станом на 01.01.1996 року Лісовий фонд області становив 745,9 тис. га і знаходився у користуванні, в тому числі, Бучанського комунального лісгоспу управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації площею 4,2 тис. га. Саме в ці 4,2 тис. га входила і Бучанська лісова дача площею 890 га. Посилання на Бучанський лісгосп, як на законного лісокористувача з догляду та обслуговування Лісового фонду, наведено, зокрема, у розділі 2 «Ліси та лісове господарство Київщини в сучасних умовах», таблиці 3 «Рубки догляду за Лісом», таблиці 4 «Освітлення насаджень», таблиці 5 «Прочищення насаджень», таблиці 7 «Відновлення ЛІСІВ та лісорозведення в Лісовому фонді», таблиці 8 «Заготівля лісового насіння», таблиці 9 «Вирощування стандартних сіянців», таблиці 13 «Захист Лісів від шкідників та хвороб». Звертає увагу на те, що якщо для інших лісгоспів були дозволені «Рубки головного користування», то в межах Бучанської лісової дачі вони не передбачені взагалі за весь період з 1971 року - згідно таблиці 6.

Отже, зазначає про те, що на момент прийняття Бучанською селищною радою рішення від 25.06.2002 №71/1-4-XXIV в межах Бучанської лісової дачі існував ліс державної форми власності, та існувало спеціалізоване лісогосподарське підприємство - Бучанський лісгосп, яке було землекористувачем спірної земельної ділянки.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 набрало законної сили після перегляду Київським апеляційним судом, з моменту проголошення відповідної постанови 06.10.2020. В даному випадку фактичні дані, отримані з державних архівів 10 та 11 серпня 2023, існували на час розгляду справи №367/4187/14-ц, однак, не могли бути відомі Кабінету Міністрів України та прокурору на час її розгляду, оскільки отримані лише у серпні поточного року прокурором в ході здійснення представницької функції. Разом з тим, дані нововиявлені обставини мають істотне значення для правильного вирішення вказаної справи, оскільки їх врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення.

До суду від представника Бучанської міської ради Галдецької Ю. надходили письмові пояснення по справі, в яких зазначають про таке.

Так, Бучанська міська рада заперечує проти задоволення заяви з огляду на наступне.

Як на нововиявлені обставини прокурор посилається на наступні обставини: 1) постанову Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956 р. «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих»; 2) указ Президії Верховної Ради Української РСР від 28.06.1965 «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській РСР»; 3) регіональну програму розвитку лісового господарства Київської області на період до 2015 року «Ліси Київщини», затверджену рішенням Київської обласної ради від 25.01.2001 № 263-15-XXІІІ.

Вважають, що дана заява та додані документи не відповідають вимогам, визначеним ст.

ст. 423-426 ЦПК України, та не є нововиявленими обставинами, а подання даної заяви зводиться до перегляду судового рішення від 23.04.2020 р. у справі № 367/4187/14-ц та переоцінки доказів, які вже були досліджені судами різних інстанцій.

Щодо постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956 р. «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих».

Так, у своїй заяві прокурор зазначає про те, що «…згідно пунктів «Б» та «Г» постанови

Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956 «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих» зміна меж селищ міського типу, утворення нових, об`єднання, перейменування селищних рад віднесено до виключної компетенції виконкомів обласних рад.

Тим самим спростовується висновок суду щодо визначення меж селища Буча на момент

виникнення спірних правовідносин уповноваженим органом виконкомом Києво-Святошинської районної ради на підставі «Дела по учету земель графическим способом Києво-Святошинский район Киевськая область» від 1961 року…».

Звертають увагу, що зазначені висновки у рішенні Ірпінського міського суду Київської

області від 23.04.2020 у справі № 367/4187/14-ц відсутні, а аргументи прокурора зводяться до перекручування та викривлення обставин, встановлених судом, та вільного трактування встановлених обставин та норм закону, що застосовувався до спірних правовідносин.

Більше того, «Дела по учету земель графическим способом Києво-Святошинский район

Киевськая область» від 1961 року та «Справа по обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом» від 1975 року не є землевпорядною документацією. Це документи, які містять інформацію щодо інвентаризації земель Київської області.

Натомість, судом було зроблено висновки про те, що «…Таким чином, під час прийняття

рішення Київською обласною радою було враховано Генеральний план смт. Буча і Гостомель 1968 року, затверджений рішенням виконкому Ірпінської міської ради №510 від 30.08.1968, а також землевпорядну і землетехнічну документацію, яка існувала на час прийняття рішення. Перед прийняттям Київською обласною радою рішення, розроблено проект, який пройшов обов`язкову державну експертизу. Рішенням Київської обласної ради не змінювалися існуючі межі селища Буча, їх було встановлено в існуючих межах, закріплених Генеральним планом смт. Буча і Гостомель 1968 року з включенням суміжних територій сільськогосподарського призначення, які перебували у межах Бучанської селищної ради, у межі населеного пункту…».

Крім того, звертають увагу, що усі нормативно-правові акти минулих років не можуть бути нововиявленими обставинами, оскільки у відповідності до вимог указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про порядок опублікування законів Української РСР, постанов та інших актів Верховної Ради Української РСР, указів і постанов Президії Верховної Ради Української РСР і набрання ними чинності» від 24.09.1958 № 40-04 підлягають обов`язковій публікації у друкованих засобах масової інформації.

Так, вище вказана постанова від 04.09.1956 р. була опублікована «Відомостях Верховної

Ради УРСР» № 8 (5 листопада 1956 року), ст. 138, с. 223.

Таким чином, даний документ не є нововиявленою обставиною у розумінні вимог ст. 423 ЦПК України та за своїм змістом не спростовує висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 23.04.2020 р. у справ № 367/4187/14-ц.

Щодо указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28.06.1965 «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській РСР». Як зазначає прокурор у своїй заяві «… «Справа по обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом» від 1975 року, взагалі ніким затверджена не була…».

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції вказане прокурором не оспорювалося.

Вважають, що прокурор не надав жодних доказів на підтвердження своєї тези, яка мала б бути перевірена судом.

Крім цього, як зазначалося вище в силу вимог про опублікування нормативно-правових актів даний документ також підлягав обов`язковому опублікуванню в друкованих засобах масової інформації та був належним чином доведений до відома населення.

Зокрема, даний документ було оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховної Ради

України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4%D0%BD-06/ed19810312#Text, що повністю спростовує твердження заявника про його необізнаність з даним документом та необхідність у його застосуванні у якості нововиявленої обставини у даній справі.

Щодо «Програми розвитку лісового господарства Київської області на період до 2015

року «Ліси Київщини», затвердженої рішенням Київської обласної ради від 25.01.2001 № 263- 15-ХХІІІ, зазначають про таке.

З аналізу даного документу слідує, що цей документ не містить інформації щодо меж

землекористування, так званим, Бучанським лісгоспом, це не є документ лісовпорядної чи містобудівної документації, оскільки не містить інформації щодо координат, інших кількісних та якісних характеристик земель.

Крім того, даний документ також є у відкритому доступі, оскільки текст програми та рішення, яким її було затверджено розміщено на офіційному веб-сайті Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за посиланням: https://kyivlis.gov.ua/wpcontent/uploads/2018/10/Reg_onalna_Programa_L_sy_Kyyivshhyny_do_2015_roku.pdf .

Крім викладеного, акцентують увагу на тому, що 28.08.2021 р. у мережі Фейсбук у групі «Громада Бучі» представник третьої особи у даній справі ? Віктор Бархоленко описує всі обставини справи № 367/4187/14-ц, дає їм свою суб`єктивну оцінку, а також оцінку діям та рішенням суддів, та просить прокуратуру подати заяву про перегляд судового рішення від 23.04.2020 р. у справі № 367/4187/14-ц у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Як стверджує сам автор ним були направлені відповідні листи до прокуратури Київської

області.

(Посиланняhttps://www.facebook.com/groups/654902017954931/permalink/4043426715769094/).

Також, аналогічну статтю ОСОБА_3 розміщує на веб-сайті газети «Моя Київщина». Посилання: https://mykyivregion.com.ua/blog/bucanskii-lis-mozna-vryatuvati.

Таким чином, інформація та документи, про які зазначає прокурор у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 23.04.2020 р., які заявнику стали відомі лише на початку серпня 2023 року були у відкритому доступі і кожен бажаючий мав можливість з ними

ознайомитися. При цьому, заявник не надає доказів, які б свідчили про неможливість надати дані докази під час розгляду справи або докази об`єктивних причин, що заважали йому зробити відповідні запити до архівів і отримати вказані документи.

Враховуючи викладене, вважають, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23.04.2020 р. у справі № 367/4187/14-ц є законним та обґрунтованим, оскільки було ухвалене на основі дослідження містобудівної документації, а саме Генерального плану смт. Буча і Гостомель 1968 року, затверджених рішенням виконкому Ірпінської міської ради №510 від 30.08.1968, а також землевпорядну і землетехнічну документацію, яка існувала на час прийняття рішення, а також ряду експертних висновків, що були проведені під час розгляду даної справи.

В судовому засіданні прокурор Бучанської окружної прокуратури вимоги заяви підтримала, просила задовольнити.

Представник Кабінету Міністрів України в судовому засіданні просив заяву задовольнити, підтримав думку прокурора.

В судовому засіданні представник Бучанської міської ради Галдецька Ю. проти задоволення заяви заперечувала, письмові пояснення приєднано до матеріалів справи, в яких, зокрема, зазначають про те, що дана заява та додані документи не відповідають вимогам, визначеним ст.ст. 423-426 ЦПК України, та не є нововиявленими обставинами, а подання даної заяви зводиться до перегляду судового рішення від 23.04.2020 р. у справі № 367/4187/14-ц та переоцінки доказів, які вже були досліджені судами різних інстанцій.

В судовому засіданні представник КП «Бучасервіс» Бєлякова М.С. проти задоволення заяви заперечував, письмові пояснення приєднано до матеріалів справи, в яких окрім правової аргументації зазначено, що матеріали судової справи не містять жодного документу як доказової бази заявника.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, шляхом направлення поштових відправлень та оголошеннями на сайті «Судова Влада України» а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Явка учасників справи у судове засідання судом обов`язковою не визнавалась.

Частиною 3ст. 131 ЦПК Українипередбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились у судове засідання без поважних причин.

На підставі п. 1 ч. 3ст. 223 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 року за №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Зі змісту п. 25 рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2011 року у справі «Жук проти України», яке підлягає застосуванню відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вбачається, що суди, розглядаючи справи без участі учасників процесу, повинні пересвідчитися, що їм вчасно повідомлено про дату і час розгляду справи, тобто, що їхнє право бути присутніми під час судового розгляду не було порушено.

Враховуючи, що сторони по справі належним чином повідомлені про датуі часрозгляду заяви,право бутиприсутніми підчас судовогорозгляду непорушено,а такожвраховуючи туобставину,що заявапро перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами перебуває у провадженні суду з серпня 2023 року, а тому, з метою недопущення порушення розумних строків, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності учасників на підставі наявних у матеріалах справі доказів, що узгоджується із положеннями ст.ст. 211, 223 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку долученим до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами доказам, суд, з урахуванням позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі №154/3029/14-ц, приходить до наступного.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами передбачено у статтях423-429глави3розділуV «Перегляд судових рішень» ЦПК України.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункти 7.4-7.5)).

Відповідно до частини першоїстатті 423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Першим критерієм, який вказує на можливість перегляду за нововиявленими обставинами, є те, що рішення, яке підлягає перегляду, має обов`язково набрати законної сили.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) установлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду(частина другастатті 423 ЦПК України).

Тобто нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року в справі № 726/938/18).

ЧиннийЦПК Українимістить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.

За частиною четвертоюстатті 423 ЦПК Українине є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ятастатті 423 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 424 ЦПК Українизаяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини другоїстатті 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

У частинах першій, другійстатті 425 ЦПК Українипередбачено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другоюстатті 423 ЦПК Українипідстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться у статтях424,426 ЦПК України.

Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другоюстатті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другоюстатті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо).

У контексті пункту 3 частини другоїстатті 423 ЦПК Українискасування судового рішення, яке стало підставою для обґрунтування судового рішення, яке просять переглянути, має відбутися після ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Так, судом встановлено, що як на нововиявлені прокурор посилається на наступні обставини: 1) постанову Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956 р. «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих»; 2) указ Президії Верховної Ради Української РСР від 28.06.1965 «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській РСР»; 3) регіональну програму розвитку лісового господарства Київської області на період до 2015 року «Ліси Київщини», затверджену рішенням Київської обласної ради від 25.01.2001 № 263-15-XXІІІ.

Щодо постанови Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956 р. «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих».

Так, у своїй заяві прокурор зазначає про те, що «…згідно пунктів «Б» та «Г» постанови

Президії Верховної Ради Української РСР від 04.09.1956 «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих» зміна меж селищ міського типу, утворення нових, об`єднання, перейменування селищних рад віднесено до виключної компетенції виконкомів обласних рад.

Тим самим спростовується висновок суду щодо визначення меж селища Буча на момент

виникнення спірних правовідносин уповноваженим органом виконкомом Києво-Святошинської районної ради на підставі «Дела по учету земель графическим способом Києво-Святошинский район Киевськая область» від 1961 року…».

Більше того, «Дела по учету земель графическим способом Києво-Святошинский район

Киевськая область» від 1961 року та «Справа по обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом» від 1975 року не є землевпорядною документацією. Це документи, які містять інформацію щодо інвентаризації земель Київської області.

Натомість, судом було зроблено висновки про те, що «…Таким чином, під час прийняття

рішення Київською обласною радою було враховано Генеральний план смт. Буча і Гостомель 1968 року, затверджений рішенням виконкому Ірпінської міської ради №510 від 30.08.1968, а також землевпорядну і землетехнічну документацію, яка існувала на час прийняття рішення. Перед прийняттям Київською обласною радою рішення, розроблено проект, який пройшов обов`язкову державну експертизу. Рішенням Київської обласної ради не змінювалися існуючі межі селища Буча, їх було встановлено в існуючих межах, закріплених Генеральним планом смт. Буча і Гостомель 1968 року з включенням суміжних територій сільськогосподарського призначення, які перебували у межах Бучанської селищної ради, у межі населеного пункту…».

Так, усі нормативно-правові акти минулих років не можуть бути нововиявленими обставинами, оскільки у відповідності до вимог указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про порядок опублікування законів Української РСР, постанов та інших актів Верховної Ради Української РСР, указів і постанов Президії Верховної Ради Української РСР і набрання ними чинності» від 24.09.1958 № 40-04 підлягають обов`язковій публікації у друкованих засобах масової інформації.

Так, вище вказана постанова від 04.09.1956 р. була опублікована «Відомостях Верховної

Ради УРСР» № 8 (5 листопада 1956 року).

Таким чином, даний документ не є нововиявленою обставиною у розумінні вимог ст. 423 ЦПК України та за своїм змістом не спростовує висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 23.04.2020 р. у справ № 367/4187/14-ц.

Щодо указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28.06.1965 «Про порядок найменування і перейменування областей, районів, міст та інших населених пунктів і вирішення деяких питань адміністративно-територіального поділу в Українській РСР». Як зазначає прокурор у своїй заяві «… «Справа по обліку земель Києво-Святошинського району Київської області графічним способом» від 1975 року, взагалі ніким затверджена не була…».

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції вказане прокурором не оспорювалося.

Крім цього, в силу вимог про опублікування нормативно-правових актів даний документ також підлягав обов`язковому опублікуванню в друкованих засобах масової інформації та був належним чином доведений до відома населення.

Зокрема, як вбачається з долучених до пояснень представником Бучанської міської ради письмових доказів, даний документ було оприлюднено на офіційному веб-сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4%D0%BD-06/ed19810312#Text, що спростовує твердження заявника про його необізнаність з даним документом та необхідність у його застосуванні у якості нововиявленої обставини у даній справі.

Щодо «Програми розвитку лісового господарства Київської області на період до 2015

року «Ліси Київщини», затвердженої рішенням Київської обласної ради від 25.01.2001 № 263- 15-ХХІІІ.

З аналізу даного документу слідує, що цей документ не містить інформації щодо меж землекористування Бучанським лісгоспом, це не є документ лісовпорядної чи містобудівної документації, оскільки не містить інформації щодо координат, інших кількісних та якісних характеристик земель.

Крім того, даний документ також є у відкритому доступі, оскільки текст програми та рішення, яким її було затверджено розміщено на офіційному веб-сайті Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за посиланням: https://kyivlis.gov.ua/wpcontent/uploads/2018/10/Reg_onalna_Programa_L_sy_Kyyivshhyny_do_2015_roku.pdf .

Крім того, представник Бучанської міської ради в письмових поясненнях та у судовому засіданні звертала увагу на те, що 28.08.2021 р. у мережі Фейсбук у групі «Громада Бучі» представник третьої особи у даній справі ? Віктор Бархоленко описує всі обставини справи № 367/4187/14-ц, дає їм свою суб`єктивну оцінку, а також оцінку діям та рішенням суддів, та просить прокуратуру подати заяву про перегляд судового рішення від 23.04.2020 р. у справі № 367/4187/14-ц у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Як стверджує сам автор ним були направлені відповідні листи до прокуратури Київської

області.

(Посиланняhttps://www.facebook.com/groups/654902017954931/permalink/4043426715769094/).

Також, аналогічну статтю ОСОБА_3 розміщує на веб-сайті газети «Моя Київщина». Посилання: https://mykyivregion.com.ua/blog/bucanskii-lis-mozna-vryatuvati.

Таким чином, інформація та документи, про які зазначає прокурор у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 23.04.2020 р., які заявнику стали відомі лише на початку серпня 2023 року, були у відкритому доступі. При цьому, заявник не надає доказів, які б свідчили про неможливість надати дані докази під час розгляду справи або докази об`єктивних причин, що заважали йому зробити відповідні запити до архівів і отримати вказані документи.

Крім того, ухвалою суду від 07.11.2023 судом витребовувались у Київської обласної прокуратури належним чином завірені: копія звернення ОСОБА_4 до Генерального прокурора Костіна А.Є. від 01 червня2023року та копію відповіді на дане звернення; копія звернення ОСОБА_4 до Офісу Генерального прокурора від 23 вересня2021року та копію відповіді на дане звернення; копія звернення ОСОБА_4 до Офісу Генерального прокурора від 24 листопада2021року та копію відповіді на дане звернення; копія звернення ОСОБА_4 до Офісу Генерального прокурора 27 січня2022року та копію відповіді на дане звернення; копія звернення ОСОБА_4 до Офісу Генерального прокурора від 20 липня2022року та копію відповіді на дане звернення.

26.02.2024 до суду надійшли витребовувані докази та лист Київської обласної прокуратури, в якому, зокрема, зазначено про те, що вказані звернення ОСОБА_4 не можуть бути ані джерелами будь яких доказів, ані свідченням про обізнаність прокурора про існування тих чи інших обставин. Самі по собі звернення ОСОБА_4 містили тільки припущення про існування вказаних обставин, які потребували вивчення і були перевірені в передбачений законом спосіб. Зазначили також про те, що імовірне існування документів в архівах чи бібліотеках не дають підстав стверджувати про те, що прокурор є чи має бути обізнаним про те, що такі документи існують.

Так, суд звертає увагу на те, що у зазначених вище зверненнях ОСОБА_4 до Генерального прокурора України, в копіях - Київській обласній прокуратурі, заявник вказує про те, що ним самостійно відшукано в архівах низку офіційних документів, які не були встановлені судом, надано їм оцінку та надіслано такі документи прокуратурі для негайного реагування, просив дати доручення підлеглим підгодовувати заяву за нововиявленими обставинами по справі №367/4187/14-ц та направити її до суду. У своїх відповідях ОСОБА_4 на зазначені вище звернення Київська обласна прокуратура повідомляла останнього про те, що після отримання та опрацювання буде вирішено питання щодо наявності підстав для вжиття додаткових заходів представницького характеру. Крім того, у своєму зверненні від 01.06.2023 ОСОБА_4 зазначає про те, що твердження заступника керівника прокуратури Київської області щодо унеможливлення наразі звернутись до суду з відповідною заявою через закриття державних реєстрів є безпідставним, оскільки заявником надавались належним чином завірені копії з державних архівів та реєстрів.

За пунктами 2, 4, 5 частини другоїстатті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» (Osman v. Тhe United Kingdom) та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогамЦПК Українипорушує принцип правової визначеності та право на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставини та залишити відповідне судове рішення в силі.

Відповідно до ч. 4 ст. 429 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.

Таким чином, посилання заявника на нововиявлені обставини суд оцінює критично та приходить до висновку, що дані обставини не є нововиявленими, а тому, враховуючи предмет та підстави позову, встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, норми матеріального права, які ці правовідносини регулюють і були застосовані судом при вирішенні даного спору, та зважаючи на те, що долучені до заяви докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для перегляду рішення суду, так і для його скасування.

Керуючись ст.ст.354,423-427,429 ЦПК України, суд , -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволені заяви керівника Київської обласної прокуратури М.Крим про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 23.04.2020 року у цивільній справі № 367/4187/14-ц.

Повний текст ухвали складено 11.03.2024.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Суддя: Л.В. Мерзлий