Ухвала

від 14.02.2024 по справі 367/22/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/22/22

Провадження №2/367/1095/2024

УХВАЛА

Іменем України

14 лютого 2024 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого - суддіКравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Яцуна А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду Лобанець І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені під час підготовчого судового засідання клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Покотило М.Б. про закриття провадження у справі, подане у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гео», Відділу містобудування і архітектури Ірпінської міської ради, ФОП ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними рішень Ворзельської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності та державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним висновку та документу щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гео», Відділу містобудування і архітектури Ірпінської міської ради, ФОП ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними рішень Ворзельської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності та державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним висновку та документу щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Лобанець І.М. підтримала клопотання подане 16 серпня 2022 року про закриття провадження в обґрунтування якого зазначено, що, цивільний спір між Позивачем ( ОСОБА_7 ) та матір`ю Відповідача ( ОСОБА_8 ) вже був вирішений судом у 2013 році. Так, 07.10.2013 колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області при розгляді справи № 2-53/12 провадження №22- ц/780/4376/13 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа - Ворзельська селищна рада Київської області, про визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , Ворзельська селищна рада Київської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Запісочний Олег Володимирович про уточнення часток спільної часткової власності, зміну порядку користування земельною ділянкою, визнання договору дарування частини будинку недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди встановила наступні обставини: у вересні 2007 році Орловська звернулась до суду: просила визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0, 2657 га між співвласниками будинку АДРЕСА_1 , виділивши їй у відокремлене користування земельну ділянки площею 0, 1328 га пропорційно до її частки у праві власності на будинок. В свою чергу ОСОБА_1 у лютому 2009 року звернувся до суду із зустрічною позовною заявою: у 2009 році він успадкував частку будинку, на його думку наявна 1/6 частина будинку у спільній частковій власності не відповідає реальній (на його думку, він має право на частину будинку у зв`язку зі зробленими надбудовами без згоди співвласників), що утискає його права. З 1977 року частки будинку жодного разу не уточнювались, незважаючи на їх зміну. Просив визнати нечинним договір дарування, так як складений на основі технічних характеристик технічного паспорту від 29.06.03 які мають суттєві помилки істотних умов правочину. Отже в межах даної справи суд досліджував: технічний паспорт 29.06.03 року, договір дарування від 26.12.2003 (тобто дійсність набуття Орловською права власності на частку будинковолодіння та переходу права користування земельною ділянкою), усі надбудови зроблені учасниками справи та межі фактичного користування співвласниками будинковолодінням та земельною ділянкою. Суд дійшов висновку: оскільки сторони користуються тими частинами земельною ділянки, які були передані в користування попереднім співвласниками і визначені рішенням Ірпінського народного суду Київської області від 26.03.1985 року, а кожен з них проводив добудови та перебудови на виділеній саме йому земельній ділянці то наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв`язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування земельною ділянкою. За цих обставин суд відмовив і ОСОБА_11 і Кондратьеву у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що оскільки цивільний спір вже було вирішено, тому ОСОБА_1 повинен поважати судові рішення та не зловживати своїми процесуальними правами щодо ініціювання нового судового розгляду з метою повторного розгляду питання щодо необґрунтованого збільшення розміру його частки у користуванні земельною ділянкою.

Щодо публічно-правового характеру спору зазначено, що позивач звернувся до місцевого суду з позовними вимогами щодо оскарження рішень прийнятих суб`єктом владних повноважень: рішення Виконкому Ворзельської селищної ради Київської області від 07.04.2015 року «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_9 на виділення в окреме будинковолодіння частини житлового будинку літ «А» на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1 »;рішення Виконкому Ворзельської селищної ради Київської області №363-28-УІІ від 17.08.2017 року «Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянину ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 »; технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки від 22.06.03 в натурі виготовлену «ФОП ОСОБА_12 » громадянину ОСОБА_3 (такий документ відсутній, оскільки станом на 2003 рік ОСОБА_13 не мав права власності на частку будинку); свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,093 га кадастровий номер №3210945600:01:012:0018) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд в АДРЕСА_2 ; проведення державної реєстрації Свідоцтва про право власності на земельну ділянку (номер запису в державному реєстрі №22155999) 30.08.2017 року.

Таким чином, стверджує, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір є публічно правовим, тому розгляд даної категорії спору мають повноваження лише адміністративні суди та посилаючись на п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України просить закрити провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 , заперечили щодо задоволення даного клопотання вказавши, що предмет та підстави позову у справах є різними, а спір має приватно-правовий характер.

Дослідивши матеріали справи, клопотання про закриття провадження, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що позбавляє суд права закрити провадження у справі.

Так, рішення від 11 червня 2013 року у справі №2-53/12 було ухвалено Ірпінським міським судом Київської області за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа Ворзельська селищна рада Київської області про визначення порядку користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , Ворзельської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Запісочний Олег Володимирович про уточнення часток у праві спільної часткової власності, зміну порядку користування земельною ділянкою, визнання договору дарування частини будинку недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди, яким постановлено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа Ворзельська селищна рада Київської області про визначення порядку користування земельною ділянкою залишити без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , Ворзельської селищної ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Запісочний Олег Володимирович про уточнення часток у праві спільної часткової власності, зміну порядку користування земельною ділянкою, визнання рішення нечинним, визнання договору дарування частини будинку недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково. Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для оскарження договору дарування частини житлового будинку від 26 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Запісочним О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 4293. Визнати нечинним рішення Ворзельської селищної ради від 05.07.2007 № 480-15-У Про встановлення норми земельної ділянки закріпленої за будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . В інший частині зустрічний позов залишено без задоволення.

Також, із змісту правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України у справі №6-1133цс15 від 21 жовтня 2015 року, що прийнята в порядку п.2 ч.1 ст. 355 ЦПК України та у якій йдеться про схожі правовідносини, вбачається таке: згідно з пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо є таке, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Як вбачається із матеріалів справи, підстави позову по справах за №367/22/22 та № 2-53/12 не є тотожними.

Звертаючись з новим позовом позивач зазначив нові доводи і підстави позову (обставини, якими обґрунтовано звернення до суду).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі статтями 2, 19 ЦПК України Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 КАС України визначено види публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів зокрема, і спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 3 статті 19 цього Кодексу також встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

ЗК України є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За статтею 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 116, 123 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд України зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, який застосовується одноразово, після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладення договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Велика Палата Верховного Суду (постанова ВП ВС від 30.05.2018 у справі N 923/466/17) визначила, що рішення органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами, не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Так, вимога, зокрема про визнання недійсними рішень може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із ст. 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 255,259-261 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Покотило М.Б. про закриття провадження у справі, поданого у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради, ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Гео», Відділу містобудування і архітектури Ірпінської міської ради, ФОП ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними рішень Ворзельської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності та державну реєстрацію земельної ділянки, визнання недійсним висновку та документу щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Кравчук