Постанова

від 05.03.2024 по справі 454/2804/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/2804/22 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/811/1873/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Назар Х.Б.

з участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи нотаріуса Великомостівської державної нотаріальної контори Львівської області Сало К.В., про розірвання договору,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила розірвати спадковий договір, укладений між сторонами 14.06.2012 та посвідчений приватним нотаріусом Великомостівської державної нотаріальної контори Львівської області Сало К.В., зареєстрований в реєстрі за № 752, а також скасувати заборону відчуження майна, визначеного у спадковому договорі.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 14.02.2012 вона уклала із своїм сином ОСОБА_1 спадковий договір, відповідно до умов якого останній зобов`язується виконувати її розпорядження і в разі її смерті набуває право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

За умовами договору набувач зобов`язаний виконувати розпорядження відчужувача без їх конкретизації, а також не чинити перешкод в проживанні у житловому будинку дітям відчужувача. Наприкінці березня 2022 року дочка позивачки ОСОБА_4 з дочкою переїхала проживати з м. Маріуполя до позивачки. Чоловік дочки був у складі Збройних Сил України та потрапив у полон, його доля невідома. Два сини дочки надалі проходять службу. Однак, відповідач влаштовував сварки, вимагав у ОСОБА_4 здійснювати оплату комунальних послуг, ставився не по-людськи до її складних життєвих обставин. Враховуючи наведене, позивачка просила розірвати спадковий договір на підставі ч.1 ст. 1308 ЦК України у зв`язку з невиконанням набувачем розпоряджень відчужувача.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30.05.2023 позов задоволено.

Розірвано договір довічного утримання (догляду), укладений 14.06.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений і зареєстрований за № 752 державним нотаріусом Великомостівської державної нотаріальної контори Львівської області Сало К.В.

Скасовано заборону на відчуження майна 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , з відповідною частиною господарських будівель і споруд, визначеного в спадковому договорі, укладеному 14.06.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений і зареєстрований за № 752 державним нотаріусом Великомостівської державної нотаріальної контори Львівської області Сало К.В.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1984,80 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду, що відповідач чинив перешкоди у проживанні дочки позивачки - ОСОБА_4 у проживанні в будинку АДРЕСА_1 є неналежним та помилковим. Так, в ході розгляду справи належними доказами не підтверджено факт вчинення (здійснення) будь яких перешкод відповідачем. Відповідач жодних дій щодо створення перешкод у проживанні сестри та її сім?ї у будинку не вчиняв. Вважає, що саме ОСОБА_4 використала ситуацію щодо сплати комунальних послуг як привід негативно налаштувати матір відносно свого сина з метою позбавлення його права на майно. Вказує, що суд прийняв оскаржуване рішення про скасування спадкового договору лише на основі припущень, які належним чином не були доведені стороною позивача в ході судового розгляду.

Висновки суду щодо підстав розірвання спадкового договору з посиланням на невиконання набувачем розпоряджень відчужувача не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову.

09.08.2023 представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 14.02.2012 між позивачкою ОСОБА_2 (відчужувач) та відповідачем ОСОБА_1 (набувач) було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Великомостівської державної нотаріальної контори Сало К.В., зареєстрований в реєстрі за № 752.

За умовами спадкового договору ОСОБА_1 зобов`язується виконувати розпорядження ОСОБА_2 і в разі її смерті набуває право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель і споруд.

Пунктом 10 спадкового договору передбачено, що за згодою сторін на набувача покладаються обов`язки виконувати розпорядження відчужувача без їх конкретизації, а також не чинити перешкод в проживанні у вказаному житловому будинку дітям відчужувача.

Відповідно до пункту 14 договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Також в договорі накладено заборону на відчуження частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Спір між сторонами виник щодо неналежного виконання умов спадкового договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поняття спадкового договору закріплене у статті 1302 ЦК України. Сутність його полягає у тому, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (постанови Верховного Суду від 08.07.2022 у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21, від 15.02.2023 у справі № 699/396/21 (провадження № 61-3953 св 22)).

Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2019 в справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 25.01.2023 у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22).

Судом встановлено, що у березні 2022 року дочка позивачки та сестра відповідача ОСОБА_4 із своєю дочкою переїхали з тимчасово окупованого м. Маріуполя та почали проживати у будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки №1325-7000258803 від 24.03.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідач не виконує свої обов`язки за спадковим договором, зокрема ним не виконується її розпорядження щодо проживання у житловому будинку ОСОБА_4 .

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального та процесуального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 у порушення пункту 10 спадкового договору не виконував належним розпорядження відчужувача щодо проживання у будинку її дочки ОСОБА_4 , зокрема чинив останній перешкоди у проживанні у будинку, а саме неодноразово спричиняв словесні конфлікти з приводу проживання ОСОБА_4 в будинку, висловлював своє категоричне невдоволення з цього приводу.

Районний суд правильно звернув увагу, що основною вимогою позивачки як відчужувача, є проживання у будинку її дітей, в тому числі ОСОБА_4 . Належних та допустимих доказів виконання вказаної умови спадкового договору та розпорядження відчужувача відповідач не надав.

Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невиконання ОСОБА_1 , як набувачем, розпоряджень відчужувача, що є передбаченою пунктом 14 спадкового договору та статтею 1308 ЦК України підставою для його розірвання.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сокальськогорайонного судуЛьвівської областівід 30травня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 14.03.2024

Головуючий

Судді