Рішення

від 05.03.2024 по справі 754/10012/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/423/24 Справа №754/10012/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді: Сенюти В. О.,

секретаря: Солонюк К.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимі відео конференції в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що 18.06.2021 ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 позику в сумі 15000,00 доларів США, строк повернення до 04.07.2021. 31.08.2021 ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_3 в сумі 20000,00 доларів США, строк повернення до 01.10.2021. Також, 27.06.2023 ОСОБА_1 передав у позику ОСОБА_3 в сумі 60000,00 доларів США, строк повернення до 03.07.2023. Таким чином, в загальному позивачем надано відповідачу позику в сумі 95000,00 доларів США. Відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення позики на користь позивача у строки, вказані у даних розписках. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 95000, 00 доларів США.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26.07.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06.11.2023, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Стецик Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, відзив не подано. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши вступне слово, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 18.06.2021 ОСОБА_3 склав розписку про те, що отримав у ОСОБА_1 15000,00 доларів США. Відповідач зобов`язується повернути гроші до 04.07.2021 (а.с. 6).

31.08.2021 ОСОБА_3 склав розписку про те, що отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 20000,00 доларів США та зобов`язується повернути до 01.10.2021 (а.с.7).

Також, 27.06.2023 ОСОБА_3 склав розписку проте, що отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 60000,00 доларів США. Зобов`язується повернути кошти до 03.07.2023 (а.с. 8).

Згідно зі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК).

У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Договір позики є одночасно і двостороннім правочином, і одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У матеріалах справи не міститься доказів того, що договіри позики (розписки), укладеними між сторонами, є нечинними, їх дійсність не спростовано, а тому зобов`язання за даними правочинами підлягають виконанню.

Надані розписки від 18.06.2021, від 31.08.2021, від 27.06.2023 є документами, що підтверджують отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 95000,00 доларів США.

Станом на дату розгляду справи боргові розписки перебувають у кредитора, що за правилом ст. 545 ЦК України, також свідчить про невиконання позичальником зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий до виконання сторонами.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

При визначенні суми боргу в іноземній валюті, а не її еквівалент у національній валюті України, суд враховує правову позицію викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Аналогічні правові висновки про необхідність ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, якщо кошти надавалися саме в ній, містяться у ряді постанов Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц; від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц.

Виходячи з того, що позивач надав відповідачу на підставі розписок від 18.06.2021, від 31.08.2021, від 27.06.2023 грошові кошти в іноземній валюті, а відповідач свої зобов`язання з повернення вказаних коштів не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у валюті виконання основного зобов`язання, тобто у розмірі 95000,00 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13420,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265,273, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 545, 640, 1046, 1049 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 95000,00 доларів США та судовий збір у сумі 13420,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 13 березня 2024 року.

Суддя: В.О. Сенюта