Постанова

від 14.03.2024 по справі 161/174/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/174/23 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/280/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цій справі залишено без розгляду.

Застосовано щодо позивача ОСОБА_1 захід процесуального примусу у виді штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф у розмірі 3 028 грн, що відповідає одному розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час постановлення даної ухвали.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала на адресу суду додаткові пояснення у яких також просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи та причини неявки відповідача суд апеляційної інстанції визнає неповажними.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 14 березня 2024 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Рудської С. М. від 19 вересня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про відвід судді залишено без задоволення.

Ухвалою судді Філюк Т. М. від 17 жовтня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді залишено без задоволення.

Ухвалою судді Івасюти Л. В. від 24 листопада 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді залишено без задоволення.

04 січня 2024 року на адресу суду позивач ОСОБА_1 подала письмову заяву про відвід судді у цій справі, яка обґрунтована наявністю у неї сумнівів щодо неупередженості судді.

Вказана заява про відвід судді подана позивачем ОСОБА_1 вчетверте.

Як слідує зі змісту останніх трьох поданих позивачем ОСОБА_1 заяв про відвід судді від 12 жовтня 2023 року, від 22 листопада 2023 року та від 04 січня 2024 року, вони є аналогічними за змістом.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, оскільки вказані позивачем обставини не можуть бути підставою для відводу відповідно до ст. 36 ЦПК України, а наведені мотиви відводу не свідчать про упередженість або необ`єктивність судді при розгляді даної справи.

Повторна подача заяви про відвід аналогічного змісту розцінена суддею як зловживання процесуальними правами позивачем, спрямоване на перешкоджання розгляду справи та затягування строків її розгляду.

У зв`язку з цим оскаржуваною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді у цій справі залишено без розгляду, а до неї застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 3 028 грн, який підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, входячи з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 39 ЦПК України, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Зважаючи на ту обставину, що позивачем заявлено завідомо безпідставний відвід вчетверте, хоча питання щодо відводу судді було тричі розглянуто судом, це свідчить про зловживання нею процесуальними правами, спрямоване на затягування судового розгляду справи, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про залишення заяви про відвід без розгляду та застосував до ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу шляхом стягнення його в дохід державного бюджету в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона є законною та обґрунтованою.

Покликання позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях на те, що вона не була обізнана про те, що її представник ОСОБА_3 розірвав із нею договір про надання професійної правничої допомоги, не змінюють та не впливають на обставину подання нею заяви про відвід судді аналогічної по змісту до раніше поданих, та у задоволенні яких судом було відмовлено. Такі заяви подавалися безпосередньо позивачем і на той час коли договір про надання професійної правничої допомоги з ОСОБА_3 не був розірваний. Доводи апеляційної скарги про тиск на її представника ОСОБА_3 з боку суду є надуманими і нічим не підтверджені.

У своїх доводах позивач також вказувала, що вона як учасник судового процесу наділена правом подавати заяви, в тому числі і заяви про відвід судді, і це не свідчить про зловживання процесуальними правами. Однак, такі доводи є необґрунтованими, оскільки таке право не є абсолютним у тому розумінні, що подання позивачем завідомо безпідставного відводу, який неодноразово вирішувався судом і у його задоволенні ухвалами суду було відмовлено, не може свідчити про добросовісне користування нею процесуальними правами. Законодавець у ст. 143 ЦПК України визначив підстави для застосування заходів процесуального примусу з метою добросовісного виконання процесуальних обов`язків учасниками судового процесу, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, до яких також відноситься і подання завідомо безпідставного відводу.

Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, не впливають на законність ухвали суду та не містять підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя

Судді: