Постанова

від 29.02.2024 по справі 925/1372/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. Справа№ 925/1372/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 (повний текст складено 10.10.2023)

у справі № 925/1372/22 (суддя Грачов В.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот»

про стягнення 689 378 грн. 39 коп.

В С Т А Н О В И В:

Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» про стягнення безпідставно утриманих коштів у розмірі 723427,38 грн та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем, як власником частини нерухомого майна з реєстраційними номерами: 1746594471101, 2221481871101, яке знаходиться за адресою м. Черкаси по вул. Благовісна, 213/вул. Байди Вишневецького, 63, земельною ділянкою кадастровий номер 7110136700:04:020:0013 площею 0,5243 га, без оплати за її користування за період з 13.07.2019 року по 31.10.2022 року, з урахуванням площі земельної ділянки згідно відчужених частин нерухомого майна у приватну власність інших осіб.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» на користь Черкаської міської ради 689 378,39 грн безпідставно утриманих коштів для зарахування до міського бюджету м. Черкаси 10 340,68 грн судових витрат.

Повернуто Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради з Державного бюджету України 510,73 грн надміру сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 456 від 11.11.2022 року.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот» звернулося 03.11.2023 через електронну пошту до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 03.11.2023, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 у справі № 925/1372/22 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Просив відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги та поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, судом неналежним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце слухання справи, що позбавило відповідача права на захист.

Апелянт також стверджує, що встановити фактичну площу користування прибудинковою територією можливо за наслідками проведення відповідної судової експертизи, однак належних та допустимих доказів за якими можливо було б встановити площу земельної ділянки за користування якою нараховується плата позивачем не надано.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/1372/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1372/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 у справі № 925/1372/22.

14.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1372/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 відмовлено Приватному акціонерному товариству «Торговий центр «Софот» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 у справі № 925/1372/22 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

01.12.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через електронну пошту Північного апеляційного господарського суду, надійшла заява скаржника, сформована в системі «Електронний суд», про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 поновлено Приватному акціонерному товариству «Торговий Центр «Софот» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023, розгляд справи призначено на 06.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 задоволено клопотання Черкаської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

02.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Черкаської міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти доводів відповідача, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у зв`язку з її необґрунтованістю.

05.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства «Торговий Центр «Софот» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 розгляд справи відкладено на 29.02.2024.

22.02.2024 від адвоката Оленко Олександра Володимировича надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

У судове засідання 29.02.2024 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції), представники відповідача у судове засідання не з`явились.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката Оленко Олександра Володимировича про закриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що адвокат вказує, що юридичну особу відповідача припинено з 04.01.2024.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот» припинено 04.01.2024.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження) з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що адвокат Оленко О.В. подає заяву (підписану 21.02.2024) в інтересах Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» яке припинено 04.01.2024, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження адвоката представляти інтереси відповідача на підставі договору № 13/юр від 09.11.2023 припинені з припиненням юридичної особи 04.01.2024, а отже у нього відсутні підстави для звернення з відповідним клопотанням від імені Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот».

Таким чином, клопотання про закриття провадження у справі від 21.02.2024 підписане не уповноваженою на те особою, що є підставою для залишення його без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, враховуючи приписи ч. 3 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного рішення за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники відповідача, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника осіб, що не з`явилися у судове засідання.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 29.02.2024 надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Із інформації № 117181262 від 15.03.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про наявність зареєстрованого права власності за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 213 (а.с. 77) вбачаються записи:

реєстраційний номер майна: 1538873; тип майна: нежитлова будівля; загальною площею 7573,8 кв.м., технічний опис майна: згідно Статуту 2011 року, затвердженого наказом Фонду державного майнам України від 29.04.2011 року№682, зареєстрованим Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 30.05.2011 року №106710500063000122 найменування відкрите акціонерне товариство Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів». Згідно Статуту 2012 року, зареєстрованого в виконавчому комітеті Черкаської міської ради Черкаської області 13.03.2012 року №10261050012001788, найменування Відкрите акціонерне товариство «Торговий центр «Софот» змінено на Публічне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот». В зв`язку з незначним переплануванням, що не потребує погодження архітектури, загальна площа нежитлових приміщень адміністративної будівлі з підвалом літ «А-ІІ» змінилась з 7573, 8 кв.м. на 7546,5 кв.м. та змінилась нумерація приміщень 2-го поверху з «№1,2,3,3/, 4, 4/, з №5 по №12, 12/, з №13 по№29, І» на ««№1,2,3,3/, 4, 4/, з №5 по №12, 12/, з №13 по №34, І» та нумерація приміщень І-го поверху з «№5 по №9, з №11 по №25, з №29 по №57, №І, ІІІ, ІV» на ««№5 по №9, з №11 по №25, з №29 по №47,№47/, з №48 по №50,№50/, з №51 по №54, №54а, №55 по №57, №І,ІІ, ІІІ, ІV»; номер запису 1504 в книзі 10. Вказане майно перебуває у спільній власності:

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 18.02.2010 року на підставі договору купівлі-продажу, 2-488, 09.02.2010, Друга Черкаська державна нотаріальна контора;

«Торговий центр «Софот», дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 27.06.2012 року на підставі наказу органу Фонду державного майна України, 1652-ПА, 24.11.1998, Фонд державного майна України;

Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» публічне акціонерне товариство, дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 13.07.2012 року на підставі наказу органу Фонду державного майна України, 2-САТ, 21.04.1999, Фонду державного майна України, 2066, 25.12.1998, Постанова Кабінету міністрів України;

реєстраційний номер майна: 6525900; тип майна: нежиле приміщення, загальною площею 243,7 кв.м., загальна вартість нерухомого майна: 90932 грн.; номер запису: 1504 в книзі 10. Вказане майно перебуває у спільній власності: Відкритого акціонерного товариства «Торговий центр «Софот», дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 07.07.2004 року на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області 518-АТ, 17.07.1996 року;

реєстраційний номер майна: 12462068; тип майна: нежиле приміщення, загальною площею 119 кв.м.,загальна вартість нерухомого майна: 90932 грн.; номер запису: 1504 в книзі 10. Вказане майно перебуває у спільній власності: Відкритого акціонерного товариства «Торговий центр «Софот», дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 19.10.2005 року на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області 518-АТ, 17.07.1996 року; наказу Фонду державного майна України 1652-АП, 24.11.1998 року.

Згідно даних Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 05.08.2018 року розрахунок часток співвласників нежитлової адміністративної будівлі за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, 213/вул. Байди Вишневецького, 63, що є приміщенням адмінбудівлі з підвалом літ. «А-ІІ, а, пд.» загальною площею 7571,1 кв.м. (а.с. 83-84) наступний:

ПАТ «ДАК «Національна мережа аукціонних центрів» з часткою 27/125 якому відповідала площа 1631,8 кв.м., на підставі наказу ФДМУ №2-САТ від 21.04.1994 року, Постанови Кабінету Міністрів України №2066 від 25.12.1998 року;

ОСОБА_1 з часткою 59/1000, площею 448,2 кв.м. відповідно до договору купівлі-продажу від 09.02.2010 року № 2-488;

ПрАТ «ТЦ «СОФОТ» з часткою 29/40 площею 5491,1 кв.м. на підставі наказу ФДМУ № 1652-АП від 24.11.1998 року.

Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 153303429 від 21.01.2019, № 331915498 від 11.05.2023 року, № 306942379 від 09.08.2022 року,№314591045 від 09.11.2022 року,№314590429 від 09.11.2022 року (а.с. 82,105, 14-16, 17-18, 19) вбачається наступне:

з урахуванням рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.10.2018 року у справі №712/11419/18, договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень від 17.01.2019 року, виділу ПрАТ «ТЦ «Софот» своєї частки у нерухомому майні з реєстраційний номер майна: 1538873 площею 7461, 3 кв.м. зменшено на 5 491,1 кв.м., а в подальшому у власності відповідача залишились нежилі приміщення загальною 4620,7 кв. м. за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 63, вул. Благовісна, буд. 213 року та здійснено реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1725124771101; запис про право власності:29931845 розмір частки1/1; Приватне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот»; припинено об`єкт з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна:: 1725124771101 та відкрито розділ на об`єкт реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1746594471101 площею 4 620,7 кв.м. (приміщення підвального поверху заг.площею 1 878 кв.м. + приміщення першого поверху заг.площею 1 502,3 кв.м. + приміщення 2-го поверху заг.площею 1 222,7 кв.м.);

в актуальній інформації про право власності запис №39200430: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 16.11.2020 року; державний реєстратор: приватний нотаріус Фіщук С.О. Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл.; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, частки нежитлових приміщень адміністративної будівлі з підвалом, серія та номер: 7231, виданий 16.11.2020 року, видавник: Фіщук С.О. Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл.; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 82/1000; власники: ТОВ «Німецький діагностичний центр», код ЄДРПОУ:43659886,; країна реєстрації: Україна; додаткові відомості: 82/1000 частки нежитлових приміщень адміністративної будівлі з підвалом, нежитлові приміщення літ. «А-ІІ, а пд.», а саме приміщення першого поверху з №№2-1 по 2-5 з « 2-45 по №2-60, загальною площею 381,9 кв.м. У власності Приватного акціонерного товариства «ТЦ «Софот» залишилися будівлі площею 4 238,8 кв.м.;

нежитлове приміщення літ. «А-ІІ» І-го поверху з №1-1 по 1-15 реєстраційний номером майна: 6525900- при перенесенні відомостей до нового Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перереєстровано в реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2221481871101, із загальною площею 275,1 кв.м;

в актуальній інформації про право власності запис №39183681: тип права власності: право власності; дата, час державної реєстрації: 13.11.2020 року; державний реєстратор: приватний нотаріус Фіщук С.О. Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл.; підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 7182, виданий 13.11.2020 року, видавник: Фіщук С.О. Черкаський міський нотаріальний округ, Черкаська обл.; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: 919/1000; власники: ТОВ «Німецький діагностичний центр», код ЄДРПОУ:43659886; країна реєстрації: Україна; додаткові відомості: 919/1000 частки нежитлових приміщень адміністративної будівлі з підвалом, нежитлові приміщення літ. «А-ІІ» І-го поверху з №1-1 по 1-15, а саме приміщення першого поверху з №№2-1 по 2-5 з « 2-45 по №2-60, загальною площею 252,8 кв.м. У власності Приватного акціонерного товариства «ТЦ «Софот» залишилися будівлі площею 22,3 кв.м.;

із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 150807402 від 22.12.2018 (а.с. 81) вбачається: нежиле приміщення загальною площею 122,7 кв. м. за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 63/ вул. Благовісна, буд. 213 внаслідок проведеного перепланування змінилася загальна площа з 119 кв.м. на 122,7 кв.м., реєстраційний номером майна: 12462068 - при перенесенні відомостей до нового Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перереєстровано в реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1661580171101, запис про право власності: 29614082 розмір частки 1/1; Приватне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот», який в подальшому було відчужено 18.01.2019 року на користь Казарян Н.Ф.

Рішенням Черкаської міської ради № 3-144 від 08.09.2011 року, зокрема, надано Відкритому акціонерному товариству «Торговий центр «Софот» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5265 кв.м. по АДРЕСА_1 в оренду під частину приміщень нежитлової будівлі (а.с. 20)..

Із інформації Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,5243 га з кадастровим номером 7110136700:04:020:0013 (а.с. 23) вбачається, що інженерами-землевпорядниками ЧРФ ДП «Укрспецзем» Фалковським А.С. , Федосієм В.І. внесено дані про землевпорядкування.

Із інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.08.2022 року (а.с. 21) вбачається, що 26.12.2018 року земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:04:020:0013, що знаходиться у м. Черкаси по вул. Благовісна, 213, віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення: 3.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) зареєстровано у комунальну власність міста.

За даними позивача відповідач користуючись земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136700:04:020:0013 кошти за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не сплатив, договір оренди не уклав, права на земельну ділянку не оформив.

У зв`язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою по вул. Благовісна, 213 площею 0,5243 га кадастровий номер 7110136700:04:020:0013, у період з 13.07.2019 року по 31.10.2022 року позивачем подано до Господарського суду Черкаської області відповідний позов про стягнення 689378,39 грн безпідставно утриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

За розрахунком позивача, заборгованість за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,5243 га по вул. вул. Благовісна, 213 в м. Черкаси за період з 13.07.2019 року по 31.10.2022 року становить 689378,39 грн, з якої:

щодо нерухомого майна РНОНМ: 1746594471101 - 666555,97 грн (власник 4620,7 кв.м. комплексу будівель і споруд, частка землекористування в межах спільної території - 0,57984163, площа для нарахування плати за землю - 3040 кв.м.), з якої:

з 13.07.2019 по 31.12.2019 року - 97583,59 грн;

з 01.01.2020 по 15.11.2020 року - 181054,82 грн;

(власник 4238,8 кв.м. комплексу будівель і споруд, частка землекористування в межах спільної території - 0,53191783, площа для нарахування плати за землю - 2789 кв.м.)

з 16.11.2020 по 31.12.2020 року - 23877,72 грн;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 року - 189983,61 грн;

з 01.01.2022 по 31.10.2022 року - 174056,22 грн.

Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2020 роках становив 6902715,20 грн з урахуванням площі земельної ділянки 3040 кв.м.; в 2020-2021 роках з урахуванням площі земельної ділянки 2789 кв.м - 6332787,07 грн, в 2022 року з урахуванням площі земельної ділянки 2789 кв.м - 6966065,78 грн (а.с. 103).

Щодо нерухомого майна РНОНМ: 2221481871101 - 18583,62 грн (власник 275,1 кв.м. комплексу будівель і споруд, частка землекористування в межах спільної території - 0,03452170, площа для нарахування плати за землю - 181 кв.м.), з якої:

з 13.07.2019 по 31.12.2019 року - 5810,08 грн;

з 01.01.2020 по 12.11.2020 року - 10678,85 грн;

власник 22,3 кв.м. комплексу будівель і споруд, частка землекористування в межах спільної території - 0,00279837, площа для нарахування плати за землю -15 кв.м.)

з 13.11.2020 по 31.12.2020 року - 136,80 грн;

з 01.01.2021 по 31.12.2021 року - 1021,78 грн;

з 01.01.2022 по 31.10.2022 року - 936,12 грн.

Розмір грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2020 роках становив 410984,03 грн з урахуванням площі земельної ділянки 181 кв.м.; в 2020-2021 роках з урахуванням площі земельної ділянки 15 кв.м - 34059,45 грн. в 2022 року з урахуванням площі земельної ділянки 15 кв.м - 37465,40 грн (а.с. 102).

Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є уточнена вимога позивача до відповідача про стягнення 689378,39 грн безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель», які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями статей 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, тому і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на підставі наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області №518-АТ від 17.07.1996 та наказу Фонду державного майна України №1652-АП від 24.11.1998 Відкрите акціонерне товариство «Торговий центр «Софот», яке в подальшому перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот», в тому числі, отримало у власність частину нежитлових приміщень в адміністративній будівлі з підвалом у м. Черкаси по вул. Благовісна, 213/вул. Б. Вишневецького, 63 загальна площа якого становить 7983,4 кв.м з реєстраційними номерами: 1538873, 6525900, 12462068 право власності за якими зареєстровано відповідно 27.06.2012, 07.07.2004, 19.05.2005. Вказане нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,5243 кв.м з кадастровим номером 7110136700:04:020:0013 яка перебуває у комунальній власності міста.

З урахуванням відчуження частин майна на користь третіх осіб, перереєстрацію речових прав на нерухоме майна та наявністю інших власників станом на 13.07.2019 відповідач був власником нерухомого майна за реєстраційним номером 1746594471101 площею 4620,7 кв.м., за реєстраційним номером 2221481871101 площею 275,1 кв.м, що відповідачем не спростовано.

16.11.2020 року відповідач продав Товариству з обмеженою відповідальністю «Німецький діагностичний центр» частину нежитлових приміщень адміністративної будівлі з підвалом за реєстраційним номером 1746594471101 у розмірі 82/1000 (381,9 кв.м.) на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлових приміщень адміністративної будівлі з підвалом №7231, у власності відповідача лишилось 4620,7 кв.м. нежитлових приміщень.

13.11.2020 відповідач продав Товариству з обмеженою відповідальністю «Німецький діагностичний центр» частину нежитлових приміщень адміністративної будівлі за реєстраційним номером 2221481871101 у розмірі 919/1000 (252,8 кв.м.) на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення №7182, у власності відповідача лишилось 22,3 кв.м. нежитлових приміщень.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах № 2749 від 04.06.2020 року (а.с. 33) нормативно-грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:020:0013 площею 5243 кв.м. становить 11904913 грн, цільове призначення земельної ділянки - 3.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, а також рішення Черкаської міської ради від 27.06.2019 № 2-4690, яким це Положення затверджене, знаходяться у відкритому доступі опубліковані на офіційному сайті Черкаської міської ради та відповідно до ст. 3 Податкового кодексу України є актами податкового законодавства.

Пунктом 10 таблиці 1 вказаного Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 27.06.2019 року № 2-4690, для земельних ділянок, яким згідно КВЦПЗ присвоєно коди 03.10 розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Черкаси встановлено у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки таких земельних ділянок.

Враховуючи вимоги ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України та відсутність прийнятих рішень Черкаською міською радою щодо зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки щодо нерухомого майна РНОНМ: 1746594471101 в 2019-2020 роках становив 6902715,20 грн з урахуванням площі земельної ділянки 3040 кв.м.; в 2020-2021 роках з урахуванням площі земельної ділянки 2789 кв.м - 6332787,07 грн, в 2022 року з урахуванням площі земельної ділянки 2789 кв.м - 6966065,78 грн. Щодо нерухомого майна РНОНМ: 2221481871101 - в 2019-2020 роках становив 410984,03 грн з урахуванням площі земельної ділянки 181 кв.м.; в 2020-2021 роках з урахуванням площі земельної ділянки 15 кв.м - 34059,45 грн, в 2022 року з урахуванням площі земельної ділянки 15 кв.м - 37465,40 грн.

До відповідача перейшло право користування частинами земельної ділянки по вул. Благовісна, 213 у м. Черкаси з 27.06.2012 року, 07.07.2004 року, 19.05.2005 року, однак належним чином оформлені договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між сторонами відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Позивач правомірно просить застосувати до правовідносин сторін ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача спірних коштів за період з 13.07.2019 року по 31.10.2022 року, з урахуванням площі земельної ділянки згідно відчужених частин нежитлових приміщень у приватну власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Німецький діагностичний центр».

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд першої інстанції перевірив розрахунок наданий позивачем та правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 689378,39 грн безпідставно утриманих коштів за фактичне користування землею - задовольняє у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів дослідила доводи апелянта, що для встановлення дійсної площі користування земельними ділянками необхідно проведення судової експертизи та зазначає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається, позивач застосував при розрахунку позовних вимог, з огляду на наявність співвласників приміщень, принцип пропорційності, що в даному випадку є правомірним, водночас відповідач, який обґрунтовує заперечення на позов тим, що фактична площа користування була меншою і у даній справі доцільно було б провести судову експертизу, не був позбавлений права та можливості самостійно замовити проведення судової експертизи у порядку передбаченому ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, однак відповідного висновку суду надано не було, належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та наданий позивачем розрахунок позовних вимог відповідачем суду також не надано. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення в частини суми, яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, колегією суддів не було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідача про розгляд даного спору, що відображено і в самому оскаржуваному рішенні.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів на спростування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 прийняте після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв`язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» в межах зазначених в ній доводів слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 у справі № 925/1372/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2023 у справі № 925/1372/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Торговий центр «Софот» покладається на Приватне акціонерне товариство «Торговий центр «Софот».

4. Матеріали справи №911/1153/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 08.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров