Постанова

від 28.02.2024 по справі 916/4103/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа№ 916/4103/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Чумаченко А.А. (службове посвідчення)

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Голоцван Є. О. в режимі відеоконференції

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023

за заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації про забезпечення позову

у справі № 916/4103/23 (суддя Головіна К.І.)

за позовом заступника керівнзика Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка"

2. Державної інспекції архітектури та містобудування України

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним сертифікату та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду першої інстанції з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка" та до Державної інспекції архітектури та містобудування України про:

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевич Д.В. від 26.10.2017, індексний номер 37790563, щодо реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка" на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 та розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5122086300:01:002:0073; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013; 5122086300:01:002:0042; 5122086300:01:002:0074;

- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. від 17.11.2017, індексний номер 38204112, яким проведено реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна - Комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка";

- визнання незаконним та скасування рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 09.06.2017 № ІУ 115171607405, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- визнання недійсним сертифікату ДАБІ серія та номер ІУ 163173070976, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 03.11.2017;

- усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером: 5122086300:01:002:0092, площею 4,7848 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, сільська рада Старонекрасівська, комплекс будівель і споруд № 17, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка" (СДРПОУ - 38003191) звільнити зазначену земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованої гідротехнічної споруди - причалу, XXI, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17.

Разом з позовом, до місцевого господарського суду, заступником керівника Одеської обласної прокуратури подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд накласти арешт на комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, сільська рада Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1390175851220) та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, який розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, сільська рада Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1390175851220).

У обґрунтування поданої заяви, прокурор посилався на те, що реєстрація права власності на вищевказаний об`єкт за відповідачем-1 є незаконною та задля недопущення подальшої перереєстрації цього права за третіми особами під час розгляду даної справи, суду необхідно вжити визначені прокурором заходи забезпечення позову, в той час, як їх невжиття може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких звернувся прокурор до суду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову.

Приймаючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 916/4103/23, ухвалити нове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задовольнити.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку прокурора обрані заходи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює збитків для відповідачів, а також фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Узагальнений виклад позицій інших учасників по справі

Позивач, відповідачі-1,-2 не скористалися своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу. Неподання письмових відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі № 916/4103/23 призначено повторний автоматизований розподіл, в зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 916/4103/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 916/4103/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.02.2024.

05.02.2024 від відповідача-1 засобами електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 задоволено заяву відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; вирішено провести судове засідання у справі № 916/4103/23, призначене на 28.02.2024 в режимі відеоконференції за участю представника відповідача-1.

В судове засідання, яке відбулося 28.02.2024, з`явився прокурор до приміщення суду апеляційної інстанції, представник відповідача-1 брав участь в режимі відеоконференції.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлений належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи довідками про доставку електронного документа - ухвали суду від 15.01.2024 в їх електронні кабінети.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що будь-яких письмових клопотань до початку судового засіданні від позивача та відповідача-2 не надходило.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому позивач та відповідач-2 по справі не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

З огляду на викладене вище, судом апеляційної інстанції були вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення позивача та відповідача-2 про розгляд цієї справи, а отримання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 залежало виключно від волевиявлення та дій позивача та відповідача-2.

Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача-2 у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та відповідача-2.

Прокурор та представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З огляду на вищевикладені норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що оскільки у даному випадку прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Місцевим господарським судом вказано, що прокурором не надано суду будь-яких доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти певні дії, ні доказів вчинення відповідачами реальних (конкретних) дій, направлених на відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб чи внесення змін, вчинення реєстраційних записів щодо вказаного майна в державних реєстрах, які унеможливлять виконання рішення суду.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що спірні реєстраційні дії, рішення та сертифікати мали місце ще в 2017 - 2019 роках.

Таким чином, посилання прокурора про порушення відповідачами законодавства при будівництві та реєстрації нерухомого майна не є законною підставою (передбаченою законом) для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі обставини є предметом розгляду самого позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вказані вище обставини свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема щодо правомірності використання земельної ділянки та будівництва на ній, а не про наявність обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 916/4103/23 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі № 916/4103/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.03.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська