Рішення

від 18.04.2024 по справі 916/4103/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024Справа № 916/4103/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконоватіка»

2) Державної інспекції архітектури та містобудування України

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

1) державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевич Денис Вікторович;

2) державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марина Миколаївна

про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним сертифікату та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників:

від прокуратури: Чумаченко А.А.

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Шелудченко Д.В., Голоцван Є.О.

від відповідача-2: Глембоцька О.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Одеської області з позовом звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації (далі - Одеська ОВА, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконоватіка" (далі - ТОВ «Еконоватіка», відповідач-1) та Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ, відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним сертифікату та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У обґрунтування позову прокурор вказав, що ТОВ «Еконоватіка», здійснивши самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна (гідротехнічної споруди - причалу) на земельній ділянці, що належить Одеській ОВА, порушило право власника земельної ділянки вільно користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, що є підставою для усунення перешкод у такому користуванні шляхом знесення самочинно збудованої гідротехнічної споруди. Незаконність самочинного будівництва прокурор мотивував тим, що положеннями цивільного та земельного законодавства України ТОВ «Еконоватіка» не наділене правом із забудови земельної ділянки, яка знаходиться у нього на праві користування за договором сервітуту, при цьому вказана споруда була збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тому прокурор вважає гідротехнічну споруду (причал) самочинним будівництвом,.

Крім того, враховуючи, що право користування земельною ділянкою на підставі земельного сервітуту не наділяє сервітуарія правом на її забудову, а земельна ділянка не була відведена для цієї мети, прокурор дійшов висновку, що є підстави для скасування дозволу на виконання відповідних будівельних робіт та для визнання сертифіката про відповідність проектній документації закінченого будівництвом об`єкта недійсним.

Також прокурор зазначив, що за відповідачем-1 був зареєстрований на праві власності комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв (складовою частиною якого є гідротехнічна споруда - причал), в той час, як законом прямо передбачена заборона на здійснення реєстрації речових прав на трубопроводи, відтак, рішення державних реєстраторів щодо реєстрації такого права власності за ТОВ «Еконоватіка» підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

За вказаних обставин прокурор у позові просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. від 26.10.2017 (індексний номер 37790563) щодо реєстрації права власності ТОВ "Еконоватіка" на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5122086300:01:002:0073; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013; 5122086300:01:002:0042; 5122086300:01:002:0074;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. від 17.11.2017 (індексний номер 38204112), яким проведено реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, власником якого є ТОВ "Еконоватіка";

- визнати незаконним та скасувати рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115171607405 від 09.06.2017, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- визнати недійсним сертифікат серія ІУ № 163173070976 від 03.11.2017, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України;

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 5122086300:01:002:0092, площею 4,7848 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель і споруд № 17, зобов`язавши ТОВ "Еконоватіка" звільнити зазначену земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованої гідротехнічної споруди - причалу XXI, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2023 позовну заяву прокурора з доданими до неї документами, а також заявою про забезпечення позову, було передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2023 за вказаним позовом відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Разом з позовом заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову, у якій він просив накласти арешт на комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, сільська рада Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що розташований за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 суд відмовив прокурору у задоволенні заяви про забезпечення позову, як у необґрунтованій, з підстав, викладених у цій ухвалі.

За клопотанням відповідача-1 ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 до розгляду справи були залучені треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевич Денис Вікторович (далі - ОСОБА_1, третя особа-1) та державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марина Миколаївна (далі - Кравцан М.М., третя особа-2).

Відповідач-1 (ТОВ «Еконоватіка») надав суду відзив, в якому він позов не визнав, зазначив, що реєстрація права власності за відповідачем окремо на споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі, ним не здійснювалася, а отже, посилання прокурора на порушення ч. 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є безпідставним, оскаржувані рішення державних реєстраторів були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений діючим законодавством, що виключає можливість визнання їх незаконними. Щодо здійснення самочинного будівництва, то відповідач-1 вказав, що користувач земельної ділянки (ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт») надав сервітуарію (ТОВ «Еконоватіка») земельний сервітут саме з метою прокладання та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв, таке право земельного сервітуту було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на підставі укладеного сторонами правочину, що за своєю природою виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки, при цьому забудова території здійснювалася шляхом розміщення об`єктів будівництва у встановленому законом порядку, що відповідає цілі наданого сервітуту. Також відповідач-1 стверджує, що позов прокурора не містить належних та допустимих доказів порушення прав та інтересів держави в особі Одеської обласної військової адміністрації, а відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові. Стосовно позовних вимог про скасування дозволу на виконання будівельних робіт відповідач-1 зазначив, що такий дозвіл в частині будівництва спірного об`єкта нерухомості (гідротехнічної споруди) вичерпав свою дію із внесенням до Державного реєстру речових прав відомостей про це нерухоме майно, а тому скасування дозволу не є належним способом захисту права та інтересів позивача, в той час, як інша частина вказаного дозволу на будівництво не стосується спірних відносин.

Відповідач-2 (ДІАМ) також надав суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що ДІАМ України є новоутвореним центральним органом виконавчої влади та не є правонаступником Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ), яка видавала відповідачу-1 (ТОВ «Еконоватіка») дозвіл на будівництво та сертифікати відповідності, як оскаржуються прокурором. Також відповідач-2 вказав, що рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робі № ІУ 115171607405 від 09.06.2017 є актом одноразового застосування та втрачає своє юридичне значення у зв`язку із фактом видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не може бути скасованим. У свою чергу скасування сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що стало підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об`єкт збудованого нерухомого майна, впливає на права та обов`язки саме замовника, зокрема, в частині експлуатації відповідного об`єкта нерухомості, а отже, належним відповідачем за даною вимогою є виключно замовник будівництва (особа на користь якої такий сертифікат видано). Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач (Одеська ОВА) у свої письмових поясненнях по суті позову вважав, що заявлені вимоги слід задовольнити, оскільки у ТОВ «Еконоватіка» відсутнє право на будівництво об`єктів нерухомості на земельних ділянках, які не перебувають у власності товариства або у користуванні на підставі договору оренди чи суперфіцію. Також позивач зазначив, що наявність об`єктів права приватної власності на земельних ділянках без належного та допустимого оформлення прав державної власності на такі ділянки потенційно призводить до втрати права державної власності на такі ділянки та фактично обмежує права власника таких ділянок.

Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача-1 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) заяв по суті позову не надали, їх позиція щодо вимог прокурора суду невідома.

У підготовчому засіданні прокурор заявив клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказу та долучення цього доказу до матеріалів справи, а саме - копії висновку судової будівельно-технічної експертизи № 23-4035 від 08.12.2023, виконаного Одеським НДІСЕ в межах кримінального провадження № 42022160000000395 від 14.12.2022.

Розглянувши зазначене клопотання, з урахуванням думки учасників процесу, суд ухвалою від 22.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання, вирішив його задовольнити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Відповідно до положень ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку для подання доказів, прокурор зазначив, що висновок судової експертизи № 23-4035 був виготовлений експертом лише 08.12.2023, а тому він не мав можливості подати вказаний доказ разом з позовною заявою, яка була надіслана до суду 15.09.2023.

Згідно з частинами 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши наведені прокурором обґрунтування, суд визнав поважними причини пропуску останнім процесуального строку для подання доказів і відповідно до ст. 119 ГПК України поновив строк на подачу доказів та долучив їх до матеріалів даної справи.

До початку розгляду справи по суті (14.03.2024) представник відповідача-1 (ТОВ «Еконоватіка) подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог прокурора, зазначивши, що прокуратурою Одеської області ще у січні 2018 здійснювалась перевірка спірної забудови території Старонекрасівської сільської ради, а Одеська обласна державна адміністрація (зараз Одеська ОВА) знала і не могла не знати про: свої розпорядження щодо погодження ТОВ «Еконоватіка» в 2016 році технічної документації із землеустрою земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту; свої договори про надання землі в оренду, укладені адміністрацією з ТОВ «Еконоватіка»; свою «Програму соціально-економічного та культурного розвитку Одеської області на 2019 рік» від 21.12.2018; своє розпорядження № 799/А-2019 від 02.07.2019 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Еконоватіка», на якій розташований комплекс зі зберігання та перевалки енергоносіїв; про державну реєстрацію вказаного об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі. До вказаної заяви відповідач-1 долучив відповідні докази.

Суд розглянувши подану заяву, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 14.03.2024, прийняв її до розгляду, а долучені до неї докази - на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України залишив без розгляду у зв`язку із пропуском відповідачем-1 визначеного законом процесуального строку для надання доказів та без клопотання про поновлення такого строку.

Також представник відповідача-1 (ТОВ «Еконоватіка») у підготовчому засіданні заявив клопотання про залишення позову прокурора без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з поданням позовної заяви особою, яка не має права на вчинення таких дій.

Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою від 18.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання, у його задоволенні відмовив з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 вказаної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, требувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але, якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.

У даному випадку, на підставі частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", при поданні даної позовної заяви прокурор вказав на неналежне здійснення Одеською обласною військовою адміністрацією захисту інтересів держави щодо права власності на землю.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За змістом ст. 2 Закону України «Про охорону земель», об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

За змістом частини 2 статті 2, частин 1, 4, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо так і через відповіднi виконавчі органи. Територіальним громадам належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, iншi кошти та об`єкти, визначенi відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності.

Згідно зі ст. 10, 11, 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені територіальної громади функції і повноваження місцевого самоврядування здійснюють місцеві ради, яким підконтрольні і підзвітні їх виконавчі органи.

Відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0092, на якій побудовано гідротехнічну споруду - причал, є держава в особі Одеської обласної військової адміністрації.

Із матеріалів справи вбачається, що Одеська обласна прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Одеську обласну військову адміністрацію листом від 10.08.2023 № 15/3/2-1292ВИХ-23 про порушення вимог чинного законодавства, наведені в даному позові. У відповідь на вказаний лист Одеська обласна військова адміністрація надала відповідь від 05.09.2023 № 8143/14/01-46/9246/2-23, з якої вбачається, що станом на дату подання цього позову в Одеській обласній державній (військовій) адміністрації відсутня інформація та матеріали щодо порушення чинного законодавства з боку ТОВ «Еконоватіка».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 № 587/430/16-ц та від 15.10.2019 № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що прокурор дотримався порядку, визначеного статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з позовом в інтересах держави, тоді як компетентний орган прийняв неоднозначну позицію в питанні захисту державних інтересів у спірних відносинах, з одного боку, надаючи погодження та підтримку відповідачу-1 у здійсненні спірного будівництва на землях територіальної громади при наявності відповідних повноважень, а з іншого боку - зазначаючи в суді, що жодних домовленостей землевласника та сервітурія на таке будівництво не було, відтак, суд вважав, що прокурор, звертаючись з даним позовом, визначив підстави для представництва прокурором інтересів держави, дотримався вимог Закону України "Про прокуратуру" та ГПК України, а отже, підстав для залишення позовної заяви без розгляду в порядку пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України немає.

У судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, прокурор свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові. Щодо строку позовної давності, заявленого відповідачем-1, зазначив, що такий строк має обчислюватись з того моменту, коли прокуратура дізналась про порушення прав держави, а саме - з моменту здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42022160000000395 від 14.12.2022, а отже, прокурором не пропущено визначений законодавством строк на подачу позову.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити у позові з підстав, викладених у відзивах.

Представник позивача (Одеська ОВА) та треті особи-1,2 (ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення або про розгляд справи без їх участі до суду не подали.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення прокурора і представників відповідачів у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06.06.2014 № 470/А-2014 «Про надання земельних ділянок ТОВ «Еконоватіка» в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу зі зберігання та експлуатації енергоносіїв за адресою: комплекс будівель та споруд № 6, Старонекрасівська сільська рада, Ізмаїльський район, Одеська область (за межами населеного пункту)», між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Еконоватіка» 24.07.2014 був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки, загальною площею 2,4413 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, у тому числі земельну ділянку площею 1,9048 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0042), площею 0,3675 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0041) та площею 0,1690 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0040), що знаходяться за адресою: комплекс будівель та споруд № 6 Старонекрасівська сільська рада, Ізмаїльський район, Одеська область (за межами населеного пункту) для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу зі зберігання та експлуатації енергоносіїв, згідно з кадастровими планами та ситуаційними схемами земельних ділянок, які є невід`ємною частиною цього договору.

На підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 860/A-2016 від 17.11.2016 «Про відведення земельних ділянок ТОВ «Еконоватіка» в оренду строком на 49 років для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів, призначених для інженерно-транспортного обслуговування комплексу зі зберігання енергоносіїв та території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів)», між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Еконоватіка» був укладений договір оренди землі від 23.11.2016, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки: площею 0,0106 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0072), площею 0,9223 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0073), площею 0,2871 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0074) із будівель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які не надані у власність або у користування, для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів, призначених для інженерно-транспортного обслуговування комплексу зі зберігання енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Також судом встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ОД № 10-13-02 від 26.07.1996 Ізмаїльському морському торгівельному порту надано у постійне користування 15,2 га землі для розміщення вантажно-перевантажувального комплексу бункерної бази порту 84-85 км р. Дунай.

У свою чергу, 11.05.2016 між ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» та ТОВ «Еконоватіка» були укладені угоди (договори) на встановлення земельних сервітутів № 04-П, № 05-П та № 06-П від 11.05.2016, а також договір на встановлення земельного сервітуту б/н від 30.09.2016, відповідно до яких відповідачу-1 були надані сервітути для прокладання трубопроводів та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зазначені сервітути встановлено на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5122086300:01:002:0052; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 696/А-2017 від 08.08.2017 «Про надання згоди державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» на поділ земельних ділянок державної власності» надано ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» згоду на поділ земельних ділянок державної власності (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), що перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», у тому числі, площею 15,2354 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0052) за адресою: Одеська область, Ізмаїльської район, Старонекрасівська сільська рада.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 599/А-2018 від 08.06.2018 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», у тому числі площею 15,2354 га (кадастровий номер 5122086300:01:002:0052) для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту (для розміщення виробничого перевантажувального комплексу 85 км), розташованою за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, на земельні ділянки площами: 0,2189 га; 0,7624 га; 4,7848 га; 7,6773 га та 1,7920 га.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації № 531/А-2019 від 24.04.2019 «Про надання ДП «Адміністрація морських портів України» (у зв`язку зі зміною сторони у зобов`язанні за додатковою угодою № 3 від 14.08.2019 до договору № 05-П від 11.05.2016) земельної ділянки у постійне користування» прийнято рішення надати ДП «Адміністрація морських портів України» у постійне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5122086300:01:002:0092) площею 4,7848 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту (вид використання - для розміщення виробничого перевантажувального комплексу 85 км) за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада.

Отже земельні ділянки з кадастровими номерами 5122086300:01:002:0094 та 5122086300:01:002:0092 утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5122086300:01:002:0052, площею 15,2354 га, здійсненого на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 696/А/2017 від 08.08.2017.

Також судом встановлено, що у 2015 році ТОВ «Цивільпроект», за замовленням ТОВ «Еконоватіка», був розроблений проект внесення змін до детального плану частини території Старонекрасівської сільради із розміщення комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв в Ізмаїльському районі Одеської області (за межами населеного пункту), яким було передбачено будівництво причального комплексу гідроспоруди причалу та трубопроводів. Указаний проект був затверджений розпорядженням Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області № 450/А-2015 від 22.12.2015 «Про затвердження проекту внесення змін до детального плану частини території Старонекрасівської сільської ради із розміщенням комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв в Ізмаїльському районі Одеської області (за межами населеного пункту)».

Відповідно до розділу 4 «Розподіл територій за функціональним використанням, розміщення та структура забудови, яка пропонується» вказаного проекту передбачено, що на території причального комплексу передбачається будівництво: фундаментів під лафети протипожежного водопостачання; фундамент під пристрій наливу ЗВГ (маніфольд); протипожежна насосна станція; бетонний майданчик для встановлення дизель-генератору; прокладка підземних трубопроводів газу та протипожежного водопостачання; швартове обладнання у прибережній частині.

03.08.2016 між ТОВ «Еконоватіка» та ТОВ «ПКП «Укрінжпроект» був укладений договір на виконання проектної документації № 42/08, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по розробці проектної документації по об`єкту: «Будівництво трубопроводів та споруд морської частини для перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) в районі ківшу судовідстійного на 85 км р. Дунай».

Додатковою угодою № 1 від 10.02.2017 до вказаного договору сторони внесли зміни, у тому числі виклали п. 1.1 у наступній редакції: замовник доручає, а виконавець відповідно до умов цього договору приймає на себе зобов`язання по розробці проектної документації по об`єкту: «Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)».

По вказаному об`єкту у 2017 році ТОВ «ПКП «Укрінжпроект» виконало містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкту будівництва - «Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за межами населеного пункту» № 164208-МБР.

25.01.2017 листом № 7 ТОВ «Еконоватіка» звернулося до архітектора Ізмаїльського району з проханням видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки щодо будівництва комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), надавши, зокрема, вищевказаний містобудівний розрахунок.

26.01.2017 Ізмаїльською державною адміністрацією було видано ТОВ «Еконоватіка» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 38 на об`єкт будівництва - «Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Крім того із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ПКП «Укрінжпроект» та ТОВ «Еконоватіка» 05.05.2017 був укладений договір на виконання авторського нагляду № 2/05, яким передбачено, що замовник доручає, а виконавець відповідно до умов даного договору приймає на себе зобов`язання виконати авторський нагляд на об`єкт будівництва: «Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)».

05.09.2017 ДП «Укрдержбудекспертиза» затвердило експертний звіт № 19-0127-17 щодо розгляду проектної документації за проектом: «Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту)».

У подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (далі - ДАБІ) відповідачу-1 (ТОВ «Еконоватіка») був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № IУ 115171607405 від 09.06.2017 щодо будівництва зазначеного комплексу.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Старонекрасівської сільської ради № 36 від 29.09.2017 комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв ТОВ «Еконоватіка», розташованому на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада, «Комплекс будівель та споруд № 17» присвоєно поштову адресу.

Після виконання будівельних робіт 1 пусковий та 2 пусковий комплекс 1 черги будівництва об`єкт було прийнято в експлуатацію, у зв`язку з чим 31.09.2017 ДАБІ видала замовнику об`єкта (ТОВ «Еконоватіка») сертифікат № IУ 163172721567, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Також 24.10.2017 ДАБІ видала замовнику об`єкта сертифікат № IУ 163173070976 від 24.10.2017, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу) проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

26.10.2017 рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. (індексний номер 37790563) за ТОВ «Еконоватіка» було зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17 та розташований на земельних ділянках кадастровий номер: 5122086300:01:002:0073; 5122086300:01:002:0037; 5122086300:01:002:0013; 5122086300:01:002:0042; 5122086300:01:002:0074.

Також 17.11.2017 державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М. було прийняте рішення (індексний номер 38204112), яким проведено реєстрацію змін до об`єкта нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, що знаходиться за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с/р Старонекрасівська, комплекс будівель та споруд № 17, власником якого є ТОВ «Еконоватіка». Під час реєстрації вказаних змін державним реєстратором змінено додаткові відомості про об`єкт нерухомого майна - 1 черга будівництва, 1 пусковий комплекс змінено на І черга будівництва, І та II пусковий комплекс, додано кадастрові номери земельних ділянок: 5122086300:01:002:0094; 5122086300:01:002:0092.

Водночас, як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічного паспорту № 94т-08/17, виданого ПП «АС ЛІГАЛ» від 17.10.2017, до складової частини зазначеного об`єкта нерухомого майна належать: операторна « 1, «Д», загальною площею 15,6 кв. м; трансформаторна підстанція «Е»; дизель-генератор «Ж»; траса технологічних трубопроводів ЗВГ (рідкої та парової фази ємність для збору ГПС; майданчик для розташування первинних засобів пожежогасіння; колонка для наповнення автоцистерн ЗВГ; блискавкоприймач БП-2; блискавкоприймач БП-3; траса технологічних трубопроводів ЗВГ (рідкої та парової фази) 91 м. п.,ХХ; гідротехнічна споруда-причал, ХХІ; блискавкоприймач БП-1, ХХІІ.

Далі ТОВ «Еконоватіка» подало до Регістра судноплавства України заявку про проведення первісного огляду гідротехнічної споруди (ГТС) (причал) в експлуатації на прийняття її під технічний нагляд Регістра судноплавства України.

Регістром судноплавства України складено акт огляду гідротехнічної споруди від 27.02.2019 № 105-4-30-19, яким встановлено, що технічний стан споруди-причалу у цілому та окремих його конструктивних елементів на дату огляду - задовільний; технічна експлуатація причалу відповідає вимогам НД 31.3.003-2005; причал допущено експлуатувати за розрахунковими навантаженнями, які пропоновані у паспорті причалу.

На підставі зазначеного акту Регістром судноплавства України відповідачу-1 була видана довідка про включення гідротехнічної споруди до бази даних гідротехнічних споруд від 11.03.2019 № СР-9-105-4-07-19. Цією довідкою споруду внесено до бази даних гідротехнічних споруд за номером ГТС-3319.

Також Регістром судноплавства України ТОВ «Еконоватіка» видано свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 11.03.2019 за № СП-9-105-4-21-19.

Додатковою угодою № 6 від 25.03.2021 до договору на встановлення земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2015, укладеною між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Еконоватіка», цей договір був розірваний та сторони вирішили укласти новий договір № 4-П-іЗФ-21 від 25.03.2021 про встановлення земельного сервітуту (далі - договір сервітуту).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору користувач встановлює сервітуарію право користування земельною ділянкою, зазначеною у п. 1.3 цього договору на праві земельного сервітуту.

За умовами п. 1.2 вказаного договору сервітут встановлюється для розміщення, експлуатації, обслуговування та ремонту інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, генеральних, навальних, наливних та інших вантажів.

Земельна ділянка площею 4,7848 га, розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, Старонекрасівська сільська рада (кадастровий номер 5122086300:01:002:0092) знаходиться у постійному користуванні державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 24.04.2019 № 531/А-2019 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.05.2019 індексний № 166943564 (п. 1.3).

У межах сервітуту, встановленого цим договором, сервітуарію надається право користування земельною ділянкою користувача виключно для цілей та в порядку, передбаченому цим договором. Використання сервітуарієм земельної ділянки користувача іншим чином, ніж передбачено цим договором, заборонено (п. 1.4 договору сервітуту).

Відповідно до п. 2.1 договору сервітут за цим договором встановлено строком на 49 років з дня його державної реєстрації.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що згідно з положеннями цивільного та земельного законодавства України сервітуарія (відповідача-1) не наділено правомочностями із забудови земельної ділянки, яка знаходиться у нього на праві користування, у вигляді об`єктів нерухомого майна - гідротехнічних споруд-причалів, що свідчить про здійснення ним самовільного будівництва та є підставою для знесення спірного об`єкта нерухомості, скасування дозволу на виконання будівельних робіт та визнання недійсним сертифікату ДАБІ від 24.10.2017.

Також прокурор вважає гідротехнічну споруду-причал ХХІ самочинним будівництвом, адже він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а отже, знесення об`єкту самочинного будівництва є пропорційним легітимній меті, що полягає у поверненні земельної ділянки Українському народу, який є власником цієї землі і від імені якого уповноваженим органом виступає Одеська обласна військова адміністрація.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до ст. 373, 374 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, зокрема на землю, якими відповідно до частини 1 цієї норми є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Згідно з частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3). Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частина 5).

Частина 1 статті 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту - як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно з ч. 2 - 4 статті 98 ЗК України земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, перелік окремих видів яких наведено у статті 99 Земельного кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору про встановлення договору земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2016 та нового договору № 4-П-іЗФ-21 від 25.03.2021) власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування;

в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту;

в-3) право на користування земельною ділянкою для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Цей перелік не є вичерпним і відповідно до конкретних потреб, що заслуговують на задоволення, заінтересована сторона (власник або землекористувач) вправі вимагати надання їй стосовно чужої земельної ділянки тих або інших повноважень, що носять обмежений характер.

Порядок та особливості встановлення земельних сервітутів конкретизовано у статті 100 Земельного кодексу України, за змістом якої сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже метою встановлення земельного сервітуту на певний строк чи без визначення строку є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки у ефективному її використанні.

Судом вже встановлено, що Одеська обласна державна адміністрація передала у постійне користування ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» 15,2 га землі для розміщення вантажно-перевантажувального комплексу бункерної бази порту 84-85 км р. Дунай. У свою чергу ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» уклав з ТОВ «Еконоватіка» договір про встановлення земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2016, метою якого було прокладання трубопроводів та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населених пунктів) на земельній ділянці розміром 15,2354 га, кадастровий номер № 5122086300:01:002:0052.

Рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 32561649 від 25.11.2016) за ТОВ «Еконоватіка» було зареєстровано право користування (сервітут) на частину земельної ділянки, на підставі договору про встановлення земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2016. Тобто з цього часу відбулось офіційне визнання і підтвердження державою факту набуття відповідачем-1 інших речових прав (прав земельного сервітуту) на земельну ділянку шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Указана обставина - визнання державою прав відповідача-1 на користування наданою йому земельною ділянкою на умовах земельного сервітуту за своєю правовою природою виключає факт самовільного зайняття земельної ділянки кадастровий номер № 5122086300:01:002:0052.

При цьому, як вже зазначалося, з указаної земельної ділянки утворилися земельні ділянки з кадастровими номерами 5122086300:01:002:0094 та 5122086300:01:002:0092 на підставі розпорядження Одеської ОВА № 696/А/2017 від 08.08.2017.

На земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0092, яку відповідач-1 використовує на праві земельного сервітуту, був зведений спірний об`єкт будівництва, а саме - гідротехнічна споруда-причал.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У даному випадку прокурор вважає, що гідротехнічна споруда-причал є самочинним будівництвом, адже вона збудована на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, при цьому ТОВ «Еконоватіка», як сервітуарій, не наділене правом забудови земельної ділянки у вигляді об`єктів нерухомого майна - гідротехнічних споруд-причалів.

Однак, суд вважає такі доводи прокурора безпідставними з огляду на наступне.

По-перше, положення ст. 99 ЗК України (які діяли на час укладення договору про встановлення сервітуту) не містять заборони на будівництво будь-яких споруд (в тому числі, призначених для інженерно-транспортних споруд для перевантаження енергоносіїв) на відповідній земельній ділянці, наданій у користування на правах земельного сервітуту.

Указані висновки суду узгоджуються з наступними редакціями ст. 99 ЗК України, якими також регулюються подальші спірні відносини сторін щодо розміщення збудованих відповідачем-1 споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 5122086300:01:002:0092, зокрема, з поточною редакцією вказаної статті, якою розширено перелік видів земельних сервітутів:

- право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування;

- право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту;

- право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу;

- право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, електронних комунікаційних мереж, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

- право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

- право на будівництво та проходження інженерних, кабельних, трубопровідних мереж, необхідних для повноцінного функціонування індустріальних парків;

- право на будівництво, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій;

- інші земельні сервітути.

При цьому з системного аналізу наведених правових норм випливає, що головною умовою визначених законом земельних сервітутів є недопустимість порушень прав землевласника, передбачених статтею 98 цього Кодексу, а саме: строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу; встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею; земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений (необов`язково, якщо він встановлений на земельній ділянці державної, комунальної власності, що сформована відповідно до частини третьої статті 100 цього Кодексу з метою встановлення земельного сервітуту).

По друге, матеріали справи свідчать, що земельна ділянка з кадастровим номером № 5122086300:01:002:0092 була відведена відповідачу-1 саме з метою прокладання трубопроводів та розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв, а саме:

- в угодах про встановлення земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2016 та № 4-П-іЗФ-21 від 25.03.2021 сторони (землекористувач і сервітуарій) домовились, що метою земельного сервітуту є розміщення споруд, призначених для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (п. 1.2, 1.3);

- відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 38 від 26.01.2017, виданих Головним архітектором Ізмаїльської районної державної адміністрації, цільовим призначенням, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером № 5122086300:01:002:0052 (з якої утворилася земельна ділянка № 5122086300:01:002:0092) є розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту; землі промисловості, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель;

- згідно із додатком до експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» № 19-0127-17 від 05.04.2017 щодо розгляду проектної документації за проектом: «Будівництво комплексу інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв на території Старонекрасівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв призначений для відвантаження зрідженого вуглеводневого газу з резервуарного парку існуючого комплексу із зберігання та перевалки енергоносіїв на судно - газовоз тоннажністю не більше 3000 тонн в автоцистерни газовози, а також із судна - газовоза в автоцистерни газовози;

- відповідно до акту огляду гідротехнічної споруди № 105-4-30-19 від 27.02.2017, виданого Регістром судноплавства України, спеціалізація причалу - перевантаження зрідженого вуглеводневого газу (пропан-бутан), а сам плав-понтон (як складова гідротехнічної частини комплексу інженерного транспортних споруд перевантаження енергоносіїв) оснащений необхідним технологічним і інженерним обладнанням для можливості перевантаження зрідженого вуглецевого газу (пропан-бутан) на річкові несамохідні баржі-газовози дедвейтом 1660 т довжина 76,4 м, ширина 11,4 м, осадкою 2,7 м.

Отже земельний сервітут № 05-П від 11.05.2016 (у подальшому № 4-П-іЗФ-21 від 25.03.2021) був укладений ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» для забезпечення ефективного використання земельної ділянки, яка надана йому в постійне користування для розміщення вантажно-перевантажувального комплексу бункерної бази порту 84-85 км р. Дунай, та яким, у свою чергу, надано право сервітуарію, зокрема, розміщувати споруди, які призначені для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв, не порушуючи відповідних прав землекористувача та власника земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що будівництво гідротехнічної споруди-причалу, яка була збудована у 2017 році на земельній ділянці з кадастровим номером № 5122086300:01:002:0092, не суперечить меті використання наданих йому земельних ділянок, та не порушує вимог статті 99 Земельного Кодексу України, а прокурор на власний розсуд зробив хибний висновок про те, що відповідачем-1 було зведене самочинне будівництва, яке порушує права власника землі.

При цьому прокурор, виходячи з його доводів, у позові не оскаржує правомірність виданого ТОВ «Еконоватіка» земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2016, а також нового договору про встановлення земельного сервітуту № 4-П-іЗФ-21 від 24.03.2021, в яких прямо передбачено прокладання трубопроводів та розміщення споруд на вищевказаній земельній ділянці, а також наділено відповідача-1 сервітутом для розміщення, експлуатації, ремонту та обслуговування інженерно-технічних споруд перевантаження енергоносіїв, генеральних навальних, наливних та інших вантажів на земельній ділянці користувача.

Щодо доводів прокурора про те, що ТОВ «Еконоватіка» для реалізації свого будівництва мало укласти із власником землі договір оренди чи договір суперфіцію, які передбачають право на забудову (замість договору сервітуту), то суд зазначає, що укладення договору оренди чи договору суперфіцію з Одеською ОВА, як власником земельної ділянки, призвело б до порушення прав постійного землекористувача, яким є ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ОД № 10-13-02 від 26.07.1996.

З іншого боку ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», який є постійним землекористувачем, на час укладення земельного сервітуту № 05-П від 11.05.2016 не був власником цієї земельної ділянки, а тому не мав права укладати договори оренди чи договори суперфіцію щодо неї з іншими особами в силу положень чинного цивільного та земельного законодавства.

Так, відповідно до частини 1 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб. Також статтею 413 Цивільного кодексу України передбачено, що саме власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Крім того норми статті 95 Земельного кодексу України не передбачають права постійного землекористувача передавати в оренду чи суборенду земельну ділянку, отриману в постійне користування.

Отже, оскільки договір про встановлення земельного сервітуту був направлений на реалізацію потреби, а саме: розміщення, експлуатації, обслуговування та ремонту інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв, генеральних, навальних, наливних та інших вантажів, вказаний договір недійсним не визнавався та його правомірність презюмується, суд вважає, що ТОВ «Еконоватіка» реалізувало своє право на користування земельною ділянкою шляхом розміщення на ній гідроспоруди - причалу, яка призначена для перевантаження енергоносіїв на територію та з території комплексу зі зберігання та перевалки енергоносіїв, з метою досягнення цілі укладеного сервітуту та ефективного використання землі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що гідроспоруда-причал не може вважатися самочинним будівництвом, адже була розміщена на земельній ділянці, що відведена для цієї мети, та збудована за наявності дозвільної документації на будівництво, за відсутності законодавчих заборон.

Суд також відхиляє посилання прокурора на ч. 4 ст. 376 ЦК України, згідно з якою якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Так, матеріали справи свідчать про те, що власник земельної ділянки (Одеська ОДА) ні до, ні під час будівництва гідротехнічної споруди-причалу (яка була збудована у 2017), ні після її державної реєстрації не заперечувала проти права власності на вказану споруду за ТОВ «Еконоватіка».

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що Одеська ОДА погодила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, що підтверджується її розпорядженнями № 792/А-2016 від 01.11.2016, № 793/А-2016 від 01.11.2016, № 794/А-2016 від 01.01.2016; надала згоду та погодила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок державної власності, що підтверджується розпорядженнями № 696/А-2017 від 08.08.2017 та № 599/А-2018 від 08.06.2018; надала земельну ділянку у постійне користування ДП «Адміністрація морських портів України» для розміщення виробничого перевантажувального комплексу 85 км, що підтверджується розпорядженням № 531-А-2019 від 24.04.2019; уклала угоди з ТОВ «Еконоватіка» про надання землі в оренду; видала розпорядження № 799/А-2019 від 02.07.2019 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки ТОВ «Еконоватіка», на якій розташований комплекс зі зберігання та перевалки енергоносіїв; розробила «Програму соціально-економічного та культурного розвитку Одеської області на 2019 рік» від 21.12.2018; тобто сприяла цільовому використанню відповідачем-1 наданої йому земельної ділянки на правах сервітуту.

За таких обставин, враховуючи, що спірний об`єкт нерухомого майна не є самочинним, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Д.В. від 26.10.2017 (індексний номер 37790563) та Кравцан М.М. від 17.11.2017 (індексний номер 38204112) про реєстрацію права власності за відповідачем-1 на об`єкт нерухомого майна - комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв та про реєстрацію змін до вказаного об`єкту, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем-1 (ТОВ «Еконоватіка») була здійснена реєстрація права власності на комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв (реєстраційний номер: 13901758512220), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 345950067 від 11.09.2023, наявною в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Таким чином, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібне виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Отже законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак, реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. Близький за змістом правовий висновок неодноразово був сформульований Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, у постанові від 14.12.2021 у справі № 911/1455/19.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в частині позовних вимог про скасування рішень державних реєстраторів прокурор обрав неналежний спосіб захисту права власності.

Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Отже суд зазначає, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, як вважає прокурор, зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Іншими словами застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою. Визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом (такі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 та від 02.06.2021 у справі № 509/11/17).

У контексті викладеного, враховуючи, що при розгляді даної справи судом встановлено, що гідроспоруда - причал не є самочинним будівництвом та суд вже дійшов висновку про те, що вимога про знесення самочинно збудованого нерухомого майна (причалу) є необґрунтованою, то і вимога про скасування спірних рішень державних реєстраторів задоволенню не підлягає з цих підстав.

Крім того суд відхиляє доводи прокурора про те, що державним реєстратором Ярмошевичем Д.В. була незаконно здійснена реєстрація споруди, що є приналежністю головної речі або складовою частиною речі, а саме - траси технологічних трубопроводів ЗВГ (рідкої та парової фази 1096,0 м. п.; траси технологічних трубопроводів ЗВГ (рідкої та парової фази) 91 м.п., ХХ; гідротехнічної споруди-причал, ХХІ,

Так, дійсно, відповідно до ч. 4 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі).

Проте, як вбачається із матеріалів справи, державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснювалася відповідачем-1 на цілісний об`єкт нерухомості, а саме: комплекс інженерно-транспортних споруд перевантаження енергоносіїв (реєстраційний номер 13901758512220), що також підтверджується наданим прокурором висновком судової будівельно-технічної експертизи Одеського НДІСЕ № 23-4035 від 08.12.2023 у кримінальному провадженні № 42022160000000395 від 14.12.2022.

За таких обставин державний реєстратор не здійснював за відповідачем-1 реєстрацію права власності окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, складовою частиною речі чи окремими трубопроводами, а значить - відповідні доводи прокурора є безпідставними.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання незаконними та скасування рішення ДАБІ щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115171607405 від 09.06.2017 та визнання недійсним сертифікату ДАБІ України № ІУ 163173070976 від 03.11.2017, то прокурор їх визначив як похідні від вимог про скасування рішень держреєстраторів щодо реєстрації за відповідачем-1 права власності.

Водночас слід зазначити, що розглянувши вищевказані основні позовні вимоги, суд прийшов до висновку про відмову у їх задоволенні, а отже, і похідні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Крім того суд врахував твердження відповідача-2 про те, що Державна інспекція архітектури та містобудування України є новоутвореним центральним органом виконавчої влади та не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права, у тому числі ДАБІ України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Указане питання було предметом дослідження Верховного Суду у постановах від 30.11.2022 у справі № 640/15797/21, від 20.09.2023 у справі № 420/24500/21, від 21.12.2023 у справі № 620/2085/19 та в ухвалі від 05.10.2023 у справі № 640/12442/21, висновки якого підлягають застосуванню при вирішенні цієї справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 218 "Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" вирішено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ) та утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.

Згідно з пунктом 4 вказаної постанови ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування, а забезпечення діяльності Державної сервісної служби містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених ДАБІ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219 "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340 "Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду" вирішено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

20.05.2021 проведено державну реєстрацію створення Державної інспекції архітектури та містобудування України (ідентифікаційний код 44245840), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000701020000092252.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 960 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій України про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За інформацією із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України з 16.09.2021 розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування.

У постанові від 30.11.2022 у справі № 640/15797/21 Верховний Суд дійшов до висновку, що ДІАМ України і є тим самим "центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, яким раніше була ДАБІ. У вказаній справі суд не мав підстав вважати, що після Постанови № 218 держава остаточно відмовилася від завдань і функцій, які виконувала ДАБІ, а тому констатував, що відбулася не "повна ліквідація" ДАБІ, як зазначено у спірному наказі, а її реорганізація в ДІАМ.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що саме на ДІАМ України покладено функції з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а отже, вона може бути відповідачем у даній справі.

Також суд вважає за необхідне вказати, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 09.06.2017 № ІУ115171607405 є безпідставною, оскільки такий дозвіл є актом одноразового застосування та втрачає юридичне значення у зв`язку з фактом видачі сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому не може бути скасований. Відповідну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 у справі № 826/4151/16.

Щодо визнання недійсним сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, виданого ДАБІ України, суд зазначає таке.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Питання видачі сертифіката регулюється Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (далі - Постанова № 461).

Відповідно до пункту 27 Постанови № 461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі. Підставою для відмови у видачі сертифіката є:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

- невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил, у тому числі щодо доступності об`єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема щодо доступності об`єкта для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;

- невиконання вимог, передбачених Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг.

Згідно з п. 16 Порядку № 461 замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Отже скасування сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об`єкт нерухомого майна, вплине на права й обов`язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об`єкта нерухомості, а тому належним відповідачем за даною вимогою є виключно замовник будівництва (особа, на користь якої такий сертифікат видано). Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 по справі № 127/93/17-ц.

Таким чином вимоги позивача щодо визнання недійсним сертифікату помилково заявлені до ДІАМ України, оскільки належним відповідачем за даним позовом є виключно замовник будівництва (відповідач-1), відтак, позов і в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням всього вищенаведеного, зважаючи на необґрунтованість доводів прокурора стосовно порушень відповідачами закону під час здійснення будівництва спірного нерухомого майна та його державної реєстрації, суд вважає, що прокурор не довів наявність порушень інтересів держави у спірних правовідносинах, відтак, суд відмовляє у позові прокурора в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності суд зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У той же час, приймаючи до уваги, що судом зроблено висновки про необґрунтованість заявленого прокурором позову, наслідки спливу позовної давності в даному випадку не застосовуються.

Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, зі сплати судового збору покладаються на Одеську обласну прокуратуру, як платника судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконоватіка» та Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участю третіх осіб - державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Ярмошевича Дениса Вікторовича та державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марини Миколаївни про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним сертифікату та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини оголошено в судовому засіданні 18 квітня 2024 року.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.