Постанова

від 07.03.2024 по справі 917/732/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Харків Справа № 917/732/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Андерс О.К.

за участю:

від позивача Ульянова Р.А.,за довіреністю від 09.11.2023;

від відповідача Бибика В.В., Тітенко Н.В., в порядку самопредставництва;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" (вх. № 2608 П/2-5) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.11.2023 у справі № 917/732/23 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Сірошем Д.М., повний текст складено 20.11.2023 )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод", м. Хорол Полтавської області

до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, м. Хорол Полтавської області

про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та визнання права постійного користування

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Хорольський механічний завод" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якому просить:

1. Визнати недійсним рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03 лютого 2023 року № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод;

2. Скасувати державну реєстрацію від 15 грудня 2022 року земельної ділянки з кадастровим номером № 5314810100:50:004:0118 площею 0,3608 га;

3. Визнати за Приватним акціонерним товариством Хорольський механічний завод право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1651 га по вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол Лубенського району Полтавської області у відповідності до конфігурації, визначеної у висновку судового експерта С. Л. Шлапак (висновок № 2/6-23 від 29.03.2023).

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на прийняття оспорюваного рішення відповідача всупереч чинного законодавства з огляду на те, що відповідачем припинено право постійного користування позивача на всю земельну ділянку з кадастровим номером № 5314810100:50:004:0118 площею 0,3608 га, яка входить до складу земель, право постійного користування відповідача на які посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ від 15.12.1995 № 00038, з посиланням на факт набуття відповідачем права власності на розташований на зазначеній земельній ділянці малосімейний двоповерховий гуртожиток та на положення п. «е» статті 141 Земельного кодексу України, яким підставою для припинення відповідного права передбачено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, в той час як відповідно до положень ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного житлового будинку), переходить право власності лише на ту частину цієї земельної ділянки, яка зайнята відповідним майном та є необхідною для його обслуговування, розмір якої має визначатися відповідно до державних будівельних норм та санітарних норм і правил, а у відповідності до положень ч. 1 статті 42 Земельного кодексу України, земельна ділянка, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок, не переходить до особи, яка набула право власності на такий будинок, а надається в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління будинком. При цьому позивач зазначив про необхідність врахування того, що спірна земельна ділянка площею 0,3608 га виділялась не для будівництва та експлуатації вказаного гуртожитку, а для обслуговування всього комплексу розташованих на цій земельній ділянці будівель та споруд, а відповідно до висновку судового експерта Шлапак С.Л. від 29.03.2023 № 2/6-23, у відповідності до вимог будівельних, санітарних норм та правил, площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування зазначеної будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 104, повинна складати 0,1957 га, в той час як оспорюваним рішенням відповідача припинено право постійного користування позивача на всю площу спірної земельної ділянки - 0,3608 га, внаслідок чого порушено його право на користування землями у відповідності до наявного Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ від 15.12.1995 № 00038.

Разом з цим позивач зазначив, що загальне цільове призначення всіх земель, право постійного користування позивача на які посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ від 15.12.1995 № 00038 є: "Обслуговування виробничих, житлових приміщень і споруд", тоді як спірна земельна ділянка, яка входить до складу цих земель за даними Державного земельного кадастру має інше цільове призначення: "02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", в той час як відповідну зміну цільового призначення земельної ділянки позивачем як її постійним землекористувачем не погоджувалось в порядку ч. 7 статті 20 Земельного кодексу України, а тому внесення до Державного земельного кадастру вказаних відомостей про спірну земельну ділянку в графі вид цільового призначення, є помилковим, а її державна реєстрація з такими даними щодо цільового призначення - незаконною. Крім того, оскільки внаслідок закріпленого положеннями статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі та в силу вимог статті 42 Земельного кодексу України, у відповідача виникло право на користування тією частиною земельної ділянки з кадастровим номером № 5314810100:50:004:0118, на якій розташована будівля належного йому на праві власності гуртожитку та необхідна для його обслуговування, в той час як у позивача залишилось право постійного користування іншою частиною цієї ділянки відповідно до висновку судового експерта Шлапак С.Л. від 29.03.2023 № 2/6-23, яке відповідачем не визнається, для ефективного захисту вказаного права, після його визнання судом виникає необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером № 5314810100:50:004:0118 відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» у зв`язку з відповідним поділом цієї земельної ділянки, для проведення якого в майбутньому позивач матиме змогу замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж відповідної частини земельної ділянки та за наслідками такого поділу зареєструвати в Державному земельному кадастрі земельну діянку площею 0,1651 га з новим кадастровим номером з одночасною реєстрацією права постійного користування позивача на неї.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.11.2023 у справі № 917/732/23 в позові відмовлено.

В обґрунтування рішення суд послався на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03.02.2023 № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод через те, що ним у відповідності до пункту «е» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3608 га, кадастровий номер 5324810100:50:004:0118 враховуючи факт набуття в комунальну власність Хорольської міської ради розташованої на цій ділянці будівлі двоповерхового малосімейного гуртожитку.

Також суд зазначив, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації від 15.12.2022 земельної ділянки з кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га та визнання за Приватним акціонерним товариством Хорольський механічний завод права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1651 га по вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол Лубенського району Полтавської області у відповідності до конфігурації, визначеної у висновку судового експерта С. Л. Шлапак (висновок № 2/6-23 від 29.03.2023) також не підлягають задоволенню, як похідні від основної вимоги про визнання недійсним рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03.02.2023 № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Хорольський механічний завод" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач послався зокрема, на те, що припинення права постійного користування позивача на всю спірну земельну ділянку суперечить чинному законодавству та не відповідає критерію пропорційності, який слід враховувати при визначенні меж втручання в право на мирне володіння майном, яким в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є право на майно, з огляду на те, що:

- будівля гуртожитку розташована на спірній земельній ділянці, яка з 1995 року перебувала у постійному користуванні позивача згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ від 15.12.1995 № 00038, у жовтні 2022 року вказана будівля перейшла з державної власності у комунальну. Вказана будівля гуртожитку ніколи позивачу не належала, проте останній сплачував земельний податок як користувач відповідної земельної ділянки, в той час коли пункт «е» статті 141 Земельного кодексу України стосується припинення права постійного користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю від особи, яка одночасно була й власником нерухомого майна і постійним користувачем земельної ділянки, і саме таке тлумачення має випливати із закріплених в ст. 3 Цивільного кодексу України принципів справедливості, добросовісності та розумності, які слід розповсюджувати і на тлумачення змісту нормативних актів, які регулюють цивільно-правові відносини;

- оскільки в законодавстві відсутня норма, яка би прямо врегулювала вказані правовідносини, а саме визначала порядок припинення або обсяг переходу прав на користування земельною ділянкою, яка є необхідною для обслуговування будівлі, у разі якщо будівлю відчужив власник, який при цьому не був користувачем земельної ділянки, на якій така будівля розташована, то відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України до цих відносин слід застосувати аналогію закону, а саме положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких перехід права власності на нерухоме майно тягне за собою перехід до неї прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частину відповідної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, що означає можливість внаслідок набуття відповідачем права власності на будівлю гуртожитку припинення права постійного користування позивача лише на ту частину спірної земельної ділянки, на якій така будівля розташована та необхідна для її обслуговування, яка має визначатися на основі державних будівельних норм, санітарних норм та правил.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 для розгляду справи № 917/732/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" (вх. № 2608 П/2-5) на рішення Господарського суду Полтавської області від 09.11.2023 у справі № 917/732/23 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням сторін на 08.02.2024 о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 07.03.2024 о 15 год. 00 хв.

В судовому засіданні 07.03.2024 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а предстаники відповідач заперечили проти її задоволення.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши поясненння представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Хорольської ради народних депутатів від 21.11.1995 № 338 ВАТ "Хорольський механічний завод" для обслуговування виробничих, житлових приміщень і споруд передано в постійне користування 8,51 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Зазначене право посвідчено Державним актом на право постійного користування землею ПЛ № 00038 від 15.12.1995, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за 15.12.1995 № 13.

Земельна ділянка № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га, за адресою: Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 106 була сформована зі складу земель, право на постійне користування якими посвідчене вищезазначеним актом, що вбачається з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої приватним підприємством Проектант на підставі замовлення ПрАТ ХМЗ 25.08.2022.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700703322022 від 15.12.2022 в цей же день (15.12.2022) зазначену земельну ділянку зареєстровано у складі земельного кадастру за кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, форма власності - землі комунальної власності.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.12.2022, 19.12.2022 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га зареєстроване інше речове право - право постійного користування Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" на підставі Державного акту на право постійного користування землею ПЛ № 00038 від 15.12.1995, землевласником зазначена Хорольськка міська рада Лубенського району.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що в позовній заяві номером спірної земельної ділянки площею 0,3608 га, за адресою: Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 106 позивач зазначив- 5314810100:50:004:0118, в той час як додані ним до позовної заяви документи, в тому числі: оспорюване рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03 лютого 2023 року № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод, витяги із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, висновок експерта № 2/6-23, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та ін. стосуються земельної ділянки із зазначеними площею та адресою, але з кадастровим номером 5324810100:50:004:0118, що очевидно свідчить про допущення описки в одній цифрі кадастрового номеру спірної земельної ділянки.

Відповідач стверджує та позивач не заперечує того, що в межах цієї земельної ділянки розташований двоповерховий малосімейний гуртожиток, адресою якого є: вул. Небесної Сотні, 104/1, місто Хорол, Лубенський район, Полтавська область.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача та вбачається з інформації, розміщеної у відкритих джерелах інформації , згідно з рішенням тридцять четвертої сесії Хорольської міської ради восьмого скликання від 28.10.2022 № 1702 Про затвердження акта приймання - передачі із державної в комунальну власність двоповерхового малосімейного гуртожитку та актом приймання - передачі із державної в комунальну власність двоповерхового малосімейного гуртожитку від 14.10.2022 двоповерховий малосімейний гуртожиток за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 104/1 прийнято у комунальну власність Хорольської міської ради .

При цьому як зазначено в Акті приймання - передачі із державної в комунальну власність від 14.10.2022 двоповерхового малосімейного гуртожитку за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 104/1, відомості про земельну ділянку на момент передачі відсутні.

Рішенням Хорольської міської ради від 28.10.2022 № 1703 Виконавчий комітет Хорольської міської ради визначений балансоутримувачем двоповерхового малосімейного гуртожитку по вул. Небесної сотні, 104/1.

Рішенням 39 сесії Хорольської міської ради 8 скликання від 03.02.2023 № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод припинено ПрАТ ХМЗ право постійного користування земельною ділянкою № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га, за адресою: Полтавська область, Лубенський район, місто Хорол, вулиця Небесної Сотні, 106, у зв`язку з набуттям в комунальну власність Хорольської міської ради будівлі двоповерхового малосімейного гуртожитку, розташованого на вказаній земельній ділянці за адресою: Полтавська область, Лубенський район, місто Хорол, вулиця Небесної Сотні, 104/1.

Згідно з висновком № 2/6-23 від 29.03.2023 судового експерта Шлапак С. Л., виготовленого на замовлення позивача, відповідно до вимог будівельних, санітарних норм та правил, площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування двоповерхової будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, б. 104/1, повинна складати 0,2258 га.

Як зазначає позивач, листом від 02.02.2023 № 248 ПрАТ Хорольський механічний завод звернувся до Хорольської міської ради з заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га на дві земельні ділянки з метою встановлення конфігурації та розміру земельної ділянки, яка необхідна для експлуатації будівлі гуртожитку.

Проте, як зазначає позивач, зазначена заява залишена міською радою без будь-якого реагування та відповіді.

Як зазначено вище, в обґрунтування висновку про відмову в позові суд першої інстанції послався на відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03.02.2023 № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод через те, що ним у відповідності до пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3608 га, кадастровий номер 5324810100:50:004:0118, враховуючи факт набуття в комунальну власність Хорольської міської ради розташованої на цій ділянці будівлі двоповерхового малосімейного гуртожитку.

При цьому суд зазначив те, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації від 15.12.2022 земельної ділянки з кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га та визнання за Приватним акціонерним товариством Хорольський механічний завод права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1651 га по вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол Лубенського району Полтавської області у відповідності до конфігурації, визначеної у висновку судового експерта С. Л. Шлапак (висновок № 2/6-23 від 29.03.2023) також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основної про визнання недійсним рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03.02.2023 № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи , колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним оспорюваного рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03.02.2023 № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України , до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом.

Земельний кодекс України визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 ЗК України). Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності (частина 2 статті 92 Земельного кодексу України).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.09.2005 №5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Тобто, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

Разом з тим, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Водночас статтею 152 Земельного кодексу України серед способів захисту прав суб`єктів земельних правовідносин на землю передбачає визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом наведених норм, підставою для визнання недійсним акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, є прийняття його з порушенням чинного законодавства або визначеної законом компетенції цього органу та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

Як зазначено вище, позивачу відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ від 15.12.1995 № 00038 належить право користування землями за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 106, площею, відповідно до додатку Зміни в землекористуванні, 6,6303га, до яких входить й спірна земельна ділянка з кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га.

Оспорюваним рішенням відповідача повністю припинено право постійного користування позивача на земельну ділянку з кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га, з посиланням на факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна , який на ній знаходиться - двоповерхову будівлю гуртожитку та п. «е» статті 141 Земельного кодексу України, яким в якості підстави припинення права постійного користування передбачено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Разом з цим, частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 910/11673/20.

Також висновки щодо автоматичного припинення права постійного користування у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, викладені у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18. Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.09.2021 у справі № 909/108/19, яку колегія суддів враховує в силу вимог частини четвертої статті 300 ГПК України.

Таким чином законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Проте, в даному випадку перехід права на земельну ділянку до нового набувача - відповідача з одночасним припиненням права постійного користування землею у позивача стосується лише тієї частини земельної ділянки, на якій розташована будівля гуртожитку та яка необхідна для його обслуговування в силу прямого припису закону, та відповідно у нового власника будівель або у підприємства чи установи , які будуть здійснювати управління будівлею гуртожитку, виникло право на оформлення користування відповідною частиною земельної ділянки.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об`єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина друга статті 377 ЦК України).

За змістом наведених норм, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16; пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц).

Положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок (ч. 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Як зазначено вище, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої приватним підприємством Проектант на підставі замовлення ПрАТ ХМЗ 25.08.2022, спірна земельна ділянка площею 0,3608 га, кадастровий номер 5324810100:50:004:0118 за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 106, була сформована за заявою позивача для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ - 02.03), а не для обслуговування двоповерхової будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, б. 104/1.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700703322022 від 15.12.2022 зазначену земельну ділянку зареєстровано у складі Державного земельного кадастру за кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, форма власності - землі комунальної власності 15.12.2022.

Отже, відповідно до положень ст.79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0,3608 га кадастровий номер 5324810100:50:004:0118 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ- 02.03) є сформованою з 15.12.2022, коли їй присвоєно кадастровий номер 5324810100:50:004:0118 та проведена реєстрація у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, на час складання акта - приймання передачі із державної в комунальну власність двоповерхового малосімейного гуртожитку від 14.10.2022, прийняття рішення тридцять четвертої сесії Хорольської міської ради восьмого скликання від 28.10.2022 № 1702 Про затвердження акта приймання - передачі із державної в комунальну власність двоповерхового малосімейного гуртожитку, на підставі яких прийнято у комунальну власність Хорольської міської ради двоповерховий малосімейний гуртожиток за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 104/1, спірна земельна ділянка взагалі не була сформована.

Отже під час передачі із державної в комунальну власність двоповерхового малосімейного гуртожитку та прйняття його у комунальну власність зазначений об"єкт нерухомого майна був розміщений на земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею ПЛ № 00038 від 15.12.1995 площею 6,6303 га, і на якій були розміщені інші об"єкти нерухомого майна, що належать позивачу. Відповідно у відповідача або у підприємства чи установи, яка від імені відповідача буде здійснювати управління будівлею гуртожитку, виникло право на поділ вказаної земельної ділянки із виділенням частини земельної ділянки, на якій розміщений цей об"єкт і яка необхідна для його обслуговування, в окрему земельну ділянку та передачі її йому у користування.

При цьому сам факт формування в подальшому спірної земельної ділянки площею 0,3608 га, кадастровий номер 5324810100:50:004:0118 за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, 106, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої приватним підприємством Проектант на підставі замовлення ПрАТ ХМЗ для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку , яка є лише частиною земель, право постійного користування позивача на які посвідчено Державним актом на право постійного користування землею ПЛ № 00038 від 15.12.1995, не є підставою для припинення такого права на сформовану земельну ділянку в цілому.

При цьому, як правомірно зазначив позивач в апеляційній скарзі, метою формування земельної ділянки було не надання її для будівництва та обслуговування зазначеного гуртожитку, а для обслуговування всього комплексу розташованих на цій земельній ділянці будівель та споруд.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що вся площа спірної земельної ділянки відповідає площі, яка необхідна для розміщення та обслуговування зазначеної будівлі гуртожитку.

Натомість в наданому позивачем висновку № 2/6-23 від 29.03.2023 судового експерта Шлапак С.Л., виготовленого на замовлення позивача, зазначено, що відповідно до вимог будівельних, санітарних норм та правил, площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування двоповерхової будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, б. 104/1, повинна складати 0,2258 га.

В постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі 904/5069/19 зазначено висновок, що враховуючи імперативні положення наведених норм закону, право користування всією земельною ділянкою не може припинятись для особи, яка є її постійним користувачем, в разі, якщо до іншої особи перейшло право власності лише на частину нерухомого майна, проте інша частина продовжує перебувати у власності цієї особи, адже виходячи зі змісту частин 1, 3 статті 79-1, частин 1, 2, 6 статті 120 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою розповсюджується на її відповідну частину.

Разом з цим, частиною 1 статті 42 Земельного кодексу Украъни передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

З наведеної норми також вбачається, що відповідач має право на постійне користування лише тією частиною спірної земельної ділянки, на якій розташована будівля гуртожитку та яка необхідна для її обслуговування, розмір та конфігурація якої має визначатись лише на підставі відповідної землевпорядної документації, яка у матеріалах справи відсутня.

З огляду на те, що у постійному користуванні позивача продовжує перебувати частина спірної земельної ділянки, на якій не розташована спірна будівля гуртожитку і яка не є необхідною для його обслуговування, висновок суду першої інстанції та посилання відповідача щодо того, що набуття ним права власності на будівлю гуртожитку, яка розташована на цій ділянці є правовою підставою для припинення права постійного користування позивача всією земельною ділянкою, ґрунтується на помилковому тлумаченні пункту "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі 904/5069/19.

Отже, саме по собі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, та припинення в силу закону права користування у попереднього правовласника тією частиною земельної ділянки, на якій розташовані відповідні об`єкти нерухомого майна та яка є необхідною для їх обслуговування, не є достатньою підставою для самостійного прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення такого права користування із визначенням обсягу припинених прав на всю земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 924/159/14 (924/48/19).

З наведенного вбачається суперечність оспорюваного рішення відповідача вимогам законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання його недійсним.

Виходячи з наведеного, господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оспорюваного рішення відповідача про припинення права постійного користуваня позивача на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Щодо позовних вимог про визнаня за Приватним акціонерним товариством Хорольський механічний завод права постійного користування земельною ділянкою площею 0,1651 га по вул. Небесної Сотні, 106, м. Хорол Лубенського району Полтавської області у відповідності до конфігурації, визначеної у висновку судового експерта С. Л. Шлапак (висновок № 2/6-23 від 29.03.2023), колегія суддів зазначає про їх необґрунтованість, з огляду на те, що:

-по перше, за відомостями, які містяться в зазначеному висновку експерта, площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування двоповерхової будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні, б. 104, повинна складати 0,2258 га., а не 0,1957 га, як помилково зазначає позивач, а тому, в разі прийняття вказаних відомостей за основу, в постійному користуванні позивача має залишитись земельна ділянка, за площею, яка складає різницю між загальною площею цієї ділянки та наведеною площею, яка необхідна для обслуговування двоповерхової будівлі гуртожитку, що складає 0,135 га (0,3608 га - 0,2258 га.), тобто є меншою площі, право постійного користування на яку просить визнати позивач;

-по-друге, як зазначено вище, за чинним законодавством розмір та конфігурація земельної ділянки, яка має бути надана відповідачеві для розміщення та обслуговування вказаної будівлі гуртожитку, так само як і площа земельної ділянки, яка залишилась в постійному користуванні позивача після набуття відповідачем права власності на вказану будівлю, має визначатися лише на підставі відповідної землевпорядної документації, затвердженої та погодженої у встановленому порядку, яка у матеріалах справи відсутня.

Щодо позовних вимог про скасуваня державної реєстрації у Державному земельному кадастрі 15 грудня 2022 року земельної ділянки з кадастровим номером № 5324810100:50:004:0118 площею 0,3608 га, колегія суддів зазначає про їх передчасність, оскільки фактично вони обґрунтовані необхідністю скасування такої реєстрації за рішенням суду для подальшого здійснення поділу цієї земельної ділянки, з метою ефективного захисту права постійного користування позивача на відповідну частину земельної ділянки, яка залишилась у нього після набуття відповідачем права власності на розташовану на ній будівлю гуртожитку, та яке не визнається позивачем, в той час як частиною 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» скасування державної реєстрації визначено саме юридичним наслідком, а не передумовою такого поділу, який в свою чергу проводиться за відповідною технічною документацією із землеустрою, затвердженою та погодженою у встановленому порядку, в порядку формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав (п. "й" ст. 25, п. «є» ст. 56 Закону України «Про землеустрій», ч. 2 статті 79-1, п. 12 ст. 186 Земельного кодексу України).

З огляду на наведене, підтвердження знайшли лише доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03 лютого 2023 року № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову, тоді як в частині відмови в решті позовних вимог висновки суду першої інстанції відповідають чинному законодавству, що є підставою для залишення оскаржуваного рішення у відповідній частині без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч.1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 09.11.2023 у справі № 917/732/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03 лютого 2023 року № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 03 лютого 2023 року № 1870 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Приватному акціонерному товариству Хорольський механічний завод.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (37800, Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. 1 травня, 4, код ЄДРПОУ 22528612) на користь Приватного акціонерного товариства "Хорольський механічний завод" (37800, Полтавська область, Лубенський район, м. Хорол, вул. Небесної Сотні,106, код ЄДРПОУ 14311353) 2147,20 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3220,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.03.2024.

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль