Постанова

від 25.01.2024 по справі 904/1189/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1189/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Сова Юлія Вячеславівна (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Трофименко Юрій Вікторович (в режимі відеоконференції)

представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 (повний текст складено та підписано 13.03.2023 суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/1189/22

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Донскової Алли Гаврилівни, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світлана Володимирівна, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про скасування державної реєстрації права власності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" та Відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Донскової Алли Гаврилівни, в якому просить:

- визнати недійсним технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виданий 18.05.2020 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" фізичною особою-підприємцем Донсковою А.Г., інвентаризаційна справа 019-20;

- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21885304) на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2128316412110 автостоянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, будинок 46, що внесений до Державного реєстру прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світлани Володимирівни від 21.07.2020 53236155;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Форс" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21885304) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0, 5978 га, розташованої на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер 1211000000:03:001:0002), шляхом демонтажу за власний рахунок розміщених на ній пропускного пункту загальною площею 29, 4 кв.м. та інших споруд і парканів та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі 904/1189/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що технічний паспорт на будинок не є правовстановлюючим документом на будинок, а лише констатує його наявність із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик, не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомісті, це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта; не має строку дії. З посиланням на правовий висновоок, викладерний в постанові Верховного Суду від 09.02.2022р. № 752/9104/18, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога Позивача про визнання недійсним технічного паспорту об`єкта нерухомого майна не може вважатись належним та ефективним способом відновлення порушених прав, а тому не підлягає задоволенню судом.

Оскільки, на час розгляду справи в суді Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про скасування або визнання недійсним правовстановлюючих документів, на підставі яких за Відповідачем- 1 було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно, а державна реєстрація речових прав на нерухоме майно була здійснена державним реєстратором Поліщук С.В. з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р в частині зупинення розгляду заяви ТОВ «Форс» про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, про що було прийняте відповідне рішення, і після проведення відповідних дій, пов`язаних з отриманням від бюро технічної інвентаризації КП «БТІ м.Кривий Ріг» необхідних документів щодо проведення реєстрації права власності за Відповідачем-1 та відсутності зареєстрованих речових прав за іншими особами за новою адресою об`єкта нерухомого майна і лише після отримання таких даних від органу, який на час виникнення прав на нерухоме майно здійснював державну реєстрацію, - державний реєстратор провів державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Форс». На час отримання документів проведення державної реєстрації було правомірно зупинене державним реєстратором.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції не знайшли підтвердження доводи Позивача, що Відповідач-1 не мав права на об`єкти нерухомого майна і розміщення їх було здійснено самочинно.

Матеріали справи містять докази ( документи ) підписані уповноваженими особами Позивача та направлені на подальше врегулювання земельних відносин з Відповідачем-1, а саме: копія відповіді секретаря Криворізької міської ради Маляренка С. від 28.11.2013р. на звернення ТОВ «Форс» від 11.11.2013р. «Про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною»; копія додаткової угоди підготовленою Криворізькою міською радою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 07.11.2007р. за №040710800883 та внесення змін до нього з зазначенням даних щодо розміщення на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна відповідно до реєстраційного посвідчення КБТІ від 01.04.1998р. №1681; копія рішення Криворізької міської ради №1427 від 26.09.2012р., зміст яких вказує на те, що Позивачем було надано згоду на подальше використання Відповідачем-1 спірної земельної ділянки і заявлені позовні вимоги Позивача по усуненню перешкод в користуванні земельної ділянки за цих обставин свідчить про суперечливу поведінку позивача і з цих підстав не підлягає задоволенню.

Вимоги Позивача про припинення права власності Відповідача-1 з посиланням на те, що на момент проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 21.07.2020р. у Відповідача-1 не було правових підстав на користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, підлягає відхиленню судом з огляду на непорушність права власності гарантованого Конституцією України, а також з огляду на необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 17 січня 2019 року у справі №708/254/18 та від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Криворізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт звертає увагу суду що рішення у даній справі було прийняте за відсутності належного повідомлення позивача про час і місце слухання справи.

Зауважує, що Криворізька міська рада як позивач є зацікавленою та бажає розглядати дану справу виключно за участі представника позивача з метою безпосередньо у судовому засіданні наводити свої аргументи на підтримку заявлених позовних вимог, про що неодноразово наголошувалось під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Судом першої інстанції було прийняте рішення за незакінченням з`ясування обставин справи та дослідження їх доказами, без проведення судових дебатів та надання позивачеві права на заключне слово у розгляді його справи, чим грубо порушеного процесуальні права позивача.

Вважає, що беручи до уваги такі грубі порушення норм процесуального права як відсутність належного повідомлення позивача про дату та час судового засідання, незакінчення судом з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, відсутністю проведення судових дебатів та надання позивачеві права на заключне слово, рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає обов 'язковому скасуванню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в частині позовних вимог про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності посилався на недоведення позивачем скасування або визнання недійсними документів, на підставі яких була здійснена державна реєстрація права власності на автостоянку за ТОВ «ФОРС».

Скаржник вважає такий висновок суду першої інстанції безпідставним та необгрунтованим з огляду на те, що подані ТОВ «ФОРС» для державної реєстрації документи не є правоустановчими, та не дають право на здійснення державної реєстрації прав в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зауважує, що земельна ділянка за адресою розташування спірного об`єкту - автостоянки, ніколи не надавалась та не відводилась Криворізькою міською радою під розміщення об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, оскільки прийняття об`єкту нерухомості в експлуатацію є необхідною передумовою для здійснення його державної реєстрації, та враховуючи відсутність правовстановлюючого документа, котрий би підтверджував прийняття в експлуатацію автостоянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46. очевидним є факт протинравності проведення державної реєстрації права власності ТОВ "ФОРС" на вказаний об`єкт.

Наголошує, що заявлені права ТОВ «ФОРС» щодо права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська, область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, та подані ним документи не відповідали вимогам законодавства на час здійснення державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світланою Володимирівною державної реєстрації та прийняття рішення про державну реєстрацію прав від 21.07.2020 53236155. А також державний реєстратор не встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. що у свою чергу є порушенням частини третьої статті 10 Закону 1952-1V.

Зазначає, що державна реєстрація права власності на автостоянку за ТОВ «ФОРС» є незаконною, такою, що здійснена за відсутності належних правовстановлюючих документів, належної ретельної перевірки поданих документів з боку державного реєстратора, наслідком чого є грубе порушення прав та законних інтересів Криворізької міської ради як власника і розпорядника земельної ділянки, на якій розташований самочинно побудований та зареєстрований об`єкт нерухомого майна.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форс" у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що судом першої інстанції всебічно було розглянуто справу з дотриманням вимог процесуального закону щодо рівності сторін судового процесу, належним чином встановлені всі обставини у справі та надана доказам правильна правова оцінка з застосуванням правових позицій Верховного Суду України і за цих обставин рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 повністю відповідає критеріям законності та обгрунтованості визначених ст.236 Господарського процесуального кодексу України, а доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.

Державний реєстратор виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світлана Володимирівна у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що:

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі Закон України) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (надалі - Порядок).

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

Звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 22 Закону України, відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

В той же час, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 № 1666-VIII, до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Отже, до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судових рішень проводиться будь-яким державним реєстратором із справлянням адміністративного збору.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, а також відповідного користувача, обтяжувача про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій у паперовій формі, виготовляються електронні копії шляхом сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав, та до реєстраційної справи в електронній формі.

Під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, передбачені Порядком ведення Державного реєстру речових прав на і нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (Офіційний вісник України, 2011 p., № 86, ст. 3145).

Звертає увагу, що згідно з пунктом 26 Порядку державна реєстрація прав може проводитися за заявою заявника шляхом звернення до центрів надання адміністративних послуг, що забезпечують прийняття та видачу відповідно до цього Порядку документів під час державної реєстрації прав.

У разі подання заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав, до центру надання адміністративних послуг адміністратор такого центру вчиняє усі дії щодо прийняття та видачі документів для державної реєстрації прав, передбачені цим Порядком та здійснення яких покладається на державного реєстратора.

Таким чином, для державної реєстрації припинення права власності заявнику або уповноваженій ним особі необхідно звернутись з відповідним рішенням суду до Центру адміністративних послуг «Віза» («Центр Дії») або до його територіальних підрозділів, інших суб`єктів державної реєстрації, з урахуванням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.04.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіну О.В., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 10.04.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/1189/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/1189/22 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/1189/22.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду №512/23 від 19.04.2023, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, тощо проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіну О.В., Орєшкіну Е.В.

Ухвалою суду від 19.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/1189/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.05.2023 о 12:00 годин.

У зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді-члена колегії, а саме з виходом з відпустки судді Іванова О.Г., на підставі розпорядження керівника апарату суду №606/23 від 10.05.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіну О.В., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 15.05.2023 судові засідання у справі №904/1189/22 вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою суду від 17.05.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.08.2023 на 12:20 год.

21.08.2023 розпорядженням в.о.керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/2181/22 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою суду від 21.08.2023 справу №904/1189/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою суду від 21.08.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2023 на 12:00 год. Надано Криворізькій міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю "Форс", можливість у строк до 05.10.2023 з відповідними доказами подати до суду апеляційної інстанції власні пояснення щодо наступного питання:

1. Яким чином було врегульовано відносини сторін щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 1211000000:03:001:0002 після спливу п`ятирічного строку, визначеного умовами Договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007р. (т.1 а.с.34-37).

09.10.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1189/22 у зв`язку з відпусткою судді Кощеєва І.М. та відставкою судді Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Чус О.В.

Ухвалою суду від 10.10.2023 справу №904/1189/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А.

Ухвалою суду від 10.10.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2023 на 14:00 год.

Під час судового засідання 28.11.2023 колегія суддів дійшла висновку, що для з`ясування істотних обставин справи апеляційному господарському суду необхідно ознайомитися з матеріами справи № 904/105/20.

Ухвалою суду від 28.11.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2024 на 10:00 год. Витребовано у Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/105/20. Призначено проводити судові засідання у справі №904/1189/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

25.01.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

За Відповідачем-1 до 01.01.2013р. були зареєстровані речові права на нерухоме майно органом, що на час виникнення цих прав був визнаний державою, як уповноважений та компетентний орган з реєстрації речових прав і підставою реєстрації цих прав за Відповідачем-1 згідно матеріалів справи, є рішення виконкому Криворізької міської ради ради народних депутатів від 13.11.1996р. 529 та акт 1 прийому робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі тимчасової автостоянки, мкрн. «Східний-2,-3» на 100 150 місць від 21 квітня 1997 року, які були видані на підставі реєстраційного посвідчення КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію за ТОВ «Форс» права власності від 01.04.1998р.

В матеріалах справах знаходиться витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.07.2020р., згідно якого Відповідач-1 09.07.2020р. звернувся з відповідною заявою встановленого зразка та переліком документів для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а державна реєстрація цих прав була здійснена державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. 21.07.2020р. шляхом прийняття відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 53236155 від 21.07.2020р. 18:57:42, Поліщук Світлана Володимирівна, Виконавчий комітет Криворізької міської ради, Дніпропетровська обл.

Позивачем при зверненні до суду додані до матеріалів позовної заяви наступні документи: копія реєстраційного посвідчення про реєстрацію за ТОВ «Форс» права власності від 01.04.1998р.; копія рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів від 13.11.1996р. 529; копія акту 1 прийому робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі тимчасової автостоянки, мкрн. «Східний-2,-3» на 100 150 місць від 21 квітня 1997 року., - які не були оскаржені як в адміністративному, так і судовому порядку з моменту їх прийняття і є чинними на момент розгляду справи 904/1189/22 в суді, що свідчить про протиправність висновків позивача про те, що об`єкт нерухомого майна відповідачем був збудований на спірній земельній ділянці самочинно і у державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світлани Володимирівни, начебто, не було підстав для проведення державної реєстрації цього об`єкта нерухомого майна у зв`язку зі зміною адреси об`єкта нерухомого майна.

Матеріали справи містять офіційний документ Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» - довідку від 10.01.2018р. 36813-ю, згідно якої орган, що здійснив реєстрацію прав на нерухоме майно за ТОВ «Форс», підтвердив, що така реєстрація була здійснена на підставі відповідних правовстановлюючих документів та з моменту проведення такої реєстрації не вносились жодні зміни до зареєстрованих прав власності на нерухоме майно, що водночас підтверджує необхідність застосування до даних правовідносин положень Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині визнання державою права власності, що виникло у ТОВ «Форс» до 01.01.2013р. і було зареєстровано уповноваженим державою органом.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

В постанові Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі № 923/236/19, викладено наступний правовий висновок:

«Верховний Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити в т.ч. зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову».

Згідно позовної заяви, предметом позову в даній справі є вимоги немайнового характеру про:

- визнання недійсним технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виданий 18.05.2020 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" фізичною особою-підприємцем Донсковою А.Г., інвентаризаційна справа №019-20;

- припинення права власності та скасування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс" державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2128316412110 автостоянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, будинок 46, що внесений до Державного реєстру прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світлани Володимирівни від 21.07.2020 №53236155;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21885304) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0, 5978 га, розташованої на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер 1211000000:03:001:0002), шляхом демонтажу за власний рахунок розміщених на ній пропускного пункту загальною площею 29, 4 кв.м. та інших споруд і парканів та привести земельну ділянку у придатний для використання стан.

В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 752/9104/18 викладено наступний правовий висновок:

« … Нормативно-методологічне забезпечення діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна, порядок та методика проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд регулюються Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127(далі - Інструкція).

Інструкції визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об`єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів. До об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать: багатоквартирні житлові будинки, гуртожитки; одноквартирні (садибні) житлові будинки; багатофункціональні будинки і комплекси; будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою тощо; господарські будівлі (сараї (хліви), гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції, сміттєзбірники тощо); господарські споруди (колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо); садові та дачні будинки, гаражі (що не відносяться до господарських: багатоповерхові, підземні, одноповерхові-блокові); захисні споруди цивільного захисту (цивільної оборони).

Технічній інвентаризації підлягають як квартири, житлові будинки та гуртожитки загалом, так і їх основні елементи: секції; поверхи (надземні, цокольні, підвальні, технічні, мансардні); сходово-ліфтові вузли; квартири (групи квартир); квартири в одноквартирних (садибних) житлових будинках; кімнати, житлові осередки, секції у гуртожитках.

Технічну інвентаризацію проводять у таких випадках: 1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; 2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт; 3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію; 4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності». В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника (пункт 6 розділу І Інструкції).

Технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (пункт 2 розділу І Інструкції).

Складовими частинами технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план будинку садибного типу; 4) експлікація приміщень будинку садибного типу; 5) характеристика будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (пункт 13 розділу І Інструкції).

Інформація, яка міститься в технічних паспортах, має відповідати матеріалам технічної інвентаризації (пункт 28 розділу І Інструкції).

З огляду на норми Інструкції Верховний Суд зазначає, що технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю - це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта; не має строку дії.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди тощо), властиве правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб`єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Оскільки технічний паспорт на будинок не є правовстановлюючим документом на будинок, а лише констатує його наявність із зазначенням адреси, плану та технічних характеристик, то відповідно не може бути визнаний недійсним. Скасування технічного паспорта також не передбачено нормами законодавства.

За наявності змін у складі, плануванні та технічному стані об`єкта виготовляється новий технічний паспорт (пункт 3 розділу XI Інструкції)…».

Вищенаведений висновок правомірно, у відповідності до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виданий 18.05.2020 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" фізичною особою-підприємцем Донсковою А.Г., інвентаризаційна справа №019-20.

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … 24.05.2001 наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 затверджена Інструкція про порядок проведения технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (надалі - Інструкція №127), котра визначає порядок і методику проведення технічної інвентаризації збудованих будинків, допоміжних будівель та споруд, та зурахуванням положень якої, а саме пункту 20 розділу І, було видано ФОП Донсковою А.Г. 18.05.2020 технічний паспорт, інвентаризаційна справа №019-20.

Пунктом 1 підрозділу 1 «Загальні положення» розділу II «Об`єкти, що підлягають технічній інвентаризації» Інструкції №127 встановлено, що до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом): будинки квартирного типу різної поверховості, гуртожитки та їх секції; квартири; житлові кімнати, житлові блоки у гуртожитках: будинки садибного типу; будинки і споруди громадського та виробничого (в тому числі сільськогосподарського) призначення та їх комплекси; нежиглові приміщення (групи нежитлових приміщень); садові та дачні будинки; гаражі та паркінги з машино-місцями (які не належать до господарських будівель: багатоповерхові, підземні, одноповерхові, блокові); захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони". ДБН А 3.1-9-2000 "Управління, організація технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання"); багатофункціональні будинки для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів); об`єкти незавершеного будівництва: багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення (технічний паспорт виготовляється за формою за переважною площею).

Таким чином, з викладеного вбачається, що технічна інвентаризація автостоянок не передбачена законодавством України, у тому числі і станом на 18.05.2020, при цьому документ

- «Технічний паспорт на автостоянку» відсутній у додатках до Інструкції №127, з огляду на що реєстрація права власності на спірний об`єкт була проведена державним реєстратором на підставі неналежного документу.

- Окремо, слід звернути увагу на те, що державним реєстратором було зареєстровано право власності на автостоянку, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, в той час. як технічний паспорт, виданий 18.05.2020 ФОГІ Донсковою А.Г. був складений на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, будівлями є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче- огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та ін.

Пунктом першим частини першої статті 1 Закону України "Про енергетичну ефективність будівель" визначено, що будівля - різновид наземної споруди, пов`язаної фундаментом із землею (грунтом), що складається з несучих та огороджувальних сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють приміщення, інженерних систем та в якій використовується енергія з метою створення належних умов проживання та/або життєдіяльності людей.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно- монтажних робіт.

Водночас, Державні будівельні норми України В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди (надалі - ДБН В. 2.2-9:2018) встановлюють вимоги до проектування нових і реконструкцію існуючих будинків, споруд та комплексів громадського призначення (далі - громадських будинків) з умовною висотою до 73.5 м. (включно) з підземними поверхами завглибшки не більше 25 м від рівня землі, та містять вичерпний перелік основних груп будинків. споруд та приміщень громадського призначення (додаток А), тобто громадських будинків:

- будинки, споруди та приміщення закладів дошкільної освіти (заклади дошкільної освіти загальнорозвиваючі і компенсуючого типу (спеціальні та санаторні); заклади дошкільної освіти, об`єднані із закладом загальної середньої освіти І, І-ІІ та І-Ш ступенів);

- будинки, споруди та приміщення закладів освіти (заклади загальної середньої освіти та спеціалізовані школи І, І-ІІ і І-Ill ступенів; загальноосвітні, спеціальні та санаторні школи- інтернати; міжшкільні навчально-виробничі комбінати (міжшкільні ресурсні центри): заклади позашкільної освіти; професійні (професійно-технічні) заклади освіти; заклади вищої освіти; заклади післядипломної освіти);

- будинки, споруди і приміщення охорони здоров`я та відпочинку (лікувально- профілактичні заклади; медико-профілактичиі заклади; установи судово-медичної експертизи; аптечні заклади: санаторії та санаторїї-гірофілакторії; заклади відпочинку та туризму: готелі, мотелі, кемпінги та інші засоби тимчасового розміщення (проживання):

- будинки, споруди і приміщення фізкультурно-оздоровчі та спортивні (відкриті фізкультурно-спортивні споруди; криті споруди та будинки; фізкультурно-спортивні та фізкультурно-оздоровчі комплекси);

- будинки, споруди та приміщення культурно-видовищних, дозвіллєвих та культових заклади (бібліотеки; музеї та виставки; заклади дозвілля (клуби, центри культури і дозвілля тощо); видовищні заклади (театри, концертні зали, кіно театри, цирки тощо); культові будинки, споруди та комплекси);

- будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі та харчування (підприємства роздрібної торгівлі; торговельні та торговельно-розважальні центри; підприємства харчування (заклади ресторанного господарства);

- будинки, споруди та приміщення підприємств побутового обслуговування (комплексні підприємства побутового обслуговування, лазні, лазнево-оздоровчі комплекси: хімчистки та пральні);

- будинки, споруди та приміщення закладів соціального захисту населення (територіальні центри соціального обслуговування, будинки нічного перебування, центри реінтеграції, соціальної адаптації, соціальні готелі; будинки-інтернати загального та спеціального типу; центри зайнятості населення);

- будинки, споруди та приміщення науково-дослідних установ, проектних і громадських організацій та управління (науково-дослідні інститути (за винятком значних спеціальних споруд); проектні та конструкторські організації; інформаційні центри; установи органів управління; суди і прокуратура, нотаріально-юридичні заклади; правоохоронні організації (податкові служби, митниця); установи громадських організацій; установи кредитування, страхування та комерційного призначення; банки і банківські сховища: архіви та депозитарії);

- будинки, споруди та приміщення транспорту, призначені для безпосереднього обслуговування населения (вокзали усіх видів транспорту; контори обслуговування пасажирів та транспортні агентства, касові павільйони);

- будинки, споруди та приміщення комунального господарства (окрім виробничих, складських та транспортних будинків і споруд) (установи для громадянських обрядів, поховальні бюро, крематорії; житлово-експлуатаційні заклади; громадські туалети);

- багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення.

- Наведені положення ДБН В.2.2-9:2018 повністю кореспондуються з підрозділом 4 «Будинки і споруди громадського та виробничого (в тому числі сільськогосподарського) призначення та їх комплекси» розділу II «Об`єкти, що підлягають технічній інвентаризації» Інструкції №127, та, в сукупності, свідчать про неможливість присвоєння автостоянці статусу громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що в свою чергу вказує на исвідновідність вимогам законодавства технічного паспорта виданого ФОП Донсковою А.Г. 18.05.2020, інвентаризаційна справа №019-20.

- Більш того, зважаючи на чітке розмежування правової природи та відмінність понять "будівля", "споруда", "громадський будинок", безспірним є необгрунтоване врахування державним реєстратором, в якості підстави для виникнення права власності, технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями га спорудами - автостоянку, під час прийнятгя рішення про державну реєстрацію права власності від 21.07.2020 №53236155 на об`єкт нерухомого майна.

- Понад те, у лівому верхньому кутку Технічного паспорта, який виготовлено щодо громадського будинку - автостоянки, зазначено, що він є Додатком 10 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

- Проте, як вбачається з Додатку 10 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, в дійсності, він містить зразок технічного паспорта на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами. Натомість, зразок технічного паспорта на громадський будинок містить Додаток 7 до Інструкції №127…» відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать положенням частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України і наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду.

Окрім тверджень про недійсність технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який видано 18.05.2020 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Форс" фізичною особою-підприємцем Донсковою А.Г., інвентаризаційна справа №019-20, в якості підстав для припинення права власності та скасування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форс" державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2128316412110 автостоянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, будинок 46, який внесений до Державного реєстру прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світлани Володимирівни від 21.07.2020 №53236155, Кріворізька міська рада посилається на наступні юридичні факти:

« … приймаючи рішення про державну теєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор зобов`язаний ретельно перевірити документи, які подаються для державної °реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановити ?акт відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

Таким чином, держава в особі державного реєстратора виступає гарантом дотримання законності при здійсненні реєстраційних дій.

При цьому, за приписами статті 22 Закону №1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

А відтак, враховуючи надання ТОВ «ФОРС» державному реєстратору документів, котрі не мали статусу правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомого майна та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, Криворізька міська рада наголошує, що державна реєстрація права власності на автостоянку, розташовану за адресою: дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, була проведена з грубим порушенням законодавства, що підтверджується наступним.

По-перше, однією з підстав для державної реєстрації права власності ТОВ «ФОРС» визначено Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі тимчасової автостоянки, мкр. «Східний - 2-3» на 100-150 місяць, від 21 квітня 1997 соку №1, яким прийнято в експлуатацію автостоянку на «мкр. Восточний 2-3».

Однак вказаний документ не має статусу правовстановлюючого та не міг бути поставою для державної реєстрації, оскільки за своєю правовою природою не є документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Так, відповідно до розділу 3 Державних будівельних норм України А.3.1-3-94 Прийняття з експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів…

Державні технічні комісії призначаються…

Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії (додаток 4), в якому…

Натомість, згідно з розділом 2 та додатком 1 до ДБН А.3.1-3-94, робоча комісія - комісія, яка…

Закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації об`єкти державної власності підлягають прийняттю державними приймальними комісіями…

Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію оформляється актом (додаток 2, форма 5)…

… зважаючи на те, що автостоянка, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. вулиця Лісового, будинок 46, є об`єктом, який не відноситься до державної власності, належним рішенням про готовність до введення в експлуатацію об`єкта є саме акт державної технічної комісії.

Проте, ТОВ «ФОРС» замість вказаного акта державної технічної комісії надано - державному реєстратору в якості підстави для проведення державної реєстрації права акт робочої комісії, котрий складається для пред`явлення державній приймальній комісії для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом, об`єкта державної власності, шляхом оформлення акта та затвердження його органом, який призначив комісію…

… оскільки прийняття об`єкту нерухомості в експлуатацію є необхідною передумовою для здійснення його державної реєстрації, та враховуючи відсутність правовстановлюючого документа, котрий би підтверджував прийняття в експлуатацію азтостоянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісоового, будинок 46, очевидним є факт протиправності проведення державної реєстрації трава власності ТОВ "ФОРС на вказаний об`єкт.

При цьому, згідно умов Договору земельна ділянка надавалась ТОВ «ФОРС» для розміщення автостоянки (пункти 1.15 Договору), а не для будівництва будівель та споруд…

… Передача земельної ділянки «Орендарю» здійснюється за актом її приймання-передачі, який набуває чинності виключно з дати державної реєстрації цього Договору (пункт 17 Договору).

Як вже зазначалось вище, земельна ділянка з кадастровим номером 211000000:03:001:0002 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007 була задана Криворізькою міською радою ТОВ «ФОРС» у користування під розміщення автостоянки.

Відповідно до пункту 25 Договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): відповідно до статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка під тимчасовими об`єктами не підлягає продажу, земельна ділянка загального користування не може передаватись у приватну власність…

Пунктом 18 Договору передбачено, що після припинення дії договору «Орендар» повертає «Орендодавцеві» земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він держав її в оренду.

Згідно пункту 20 Договору «Орендар» зобов`язаний привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний стан включає в себе благоустрій земельної ділянки.

За умовами пункту 33 Договору «Орендар» зобов`язаний по закінченні терміну 7 енди, припиненні чи розірванні договору оренди земельну ділянку привести в належний стан для подальшого використання та повернути «Орендодавцю» з оформленням акту приймання- передачі (повернення) земельної ділянки.

Строк дії Договору оренди земельної ділянки закінчився 07.11.2012, проте до теперішнього часу земельна ділянка не звільнена та не повернута Криворізькій міській раді…

… зареєстроване право власності за ТОВ «ФОРС» на автостоянку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, порушує правотериторіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, як законого власника земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт, адже унеможливлює вільне користування та розпорядження нею, передачу відопвідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста,у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки…».

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україною Конвенція була ратифікована га підставі Закону України від 17 липня 1997 року та набула чинності 11 вересня 1997 року.

Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, Україна зобов`язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та цих протоколах. Крім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (з подальшими змінами) передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. При цьому варто зауважити, що йдеться саме про "практику Суду" у значенні, розкритому у статті 1 цього Закону, тобто практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини, а не лише про рішення щодо України. У Законі України № 3477-IV немає положень, які б забороняли застосовувати рішення чи ухвали ЄСПЛ, постановлені щодо інших країн.

Конвенція встановлює спеціальний механізм захисту гарантованих нею прав (його називають "конвенційним"). Відповідно до ст. 1 Конвенції держави, що її підписали, гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та протоколах до неї.

У разі, коли Суд визнає факт порушення прав заявника з боку держави - відповідача, така держава зобов`язана не тільки вжити заходів індивідуального характеру (наприклад, виплатити справедливу сатисфакцію чи здійснити перегляд справи у судовому порядку), але також у багатьох випадках вжити певних заходів загального характеру.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зокрема, Суд у своєму рішенні від 13 червня 1979 року у справі "Маркс проти Бельгії" від 13 червня 1979 року (п. 63) охарактеризував мету цієї статті таким чином: "Визнаючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу № 1, по суті, гарантує право власності. На це явно вказують слова "possessions" (майно) та "use of property" (користування майном) (у французькому тексті: "biens", "propriete", "usage des biens"); пряме підтвердження цього міститься і в матеріалах з підготовки Конвенції "Travaux preparatoires": маючи на увазі предмет кожного наступного проекту цієї статті при розгляді цих проектів ще до того, як статтю було ухвалено, автори Конвенції постійно говорять про "право власності" або "право на власність", і що право розпорядження є традиційним і фундаментальним аспектом права власності." ( п. 63).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало заходів втручання у право мирного володіння майном.

Суд зауважує, що основой вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має "легітимне сподівання" ("Федоренко проти України", "Едуард Петрович Мельник проти України") на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ("Бурдов проти Росії", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Агрокомплекс проти України"); якщо є достатнє правове підґрунтя у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ("Брезовеи, проти Хорватії", "Рисовський проти України", "Кечко проти України", "Стреч проти Сполученого Королівства", "Москаль проти Польщі", "Сук проти України", "Федоренко проти України", "Україна-Тюмень проти України").

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно мотивувальної частини постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023року у справі № 904/105/20 за позовом Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС" про повернення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, яка набрала законної сили, в зв`язку з прийняттям 30.05.2023р. Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження на неї, встановлені наступні фактичні обставини: « … За результатами розгляду звернень суб`єктів господарювання, 26.09.2012 року Криворізька міська рада прийняла рішення № 1427 «Про продовження договорів оренди земельних ділянок» за змістом якого, вирішила продовжити укладений з ТОВ «ФОРС» договір оренди земельної ділянки номер державної реєстрації 040710800883 від 07.11.2007 року строком на 5 років ( т.1, а.с.-66)..

19.10.2013 року, на виконання зазначеного вище рішення міська рада направила на адресу Відповідача три примірники підписаної з її боку додаткової угоди про продовження терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2007 № 040710800883 ( т.1, а.с. -63). Крім продовження договору до 07.11.2017 року, зазначена угода передбачала зміну інших істотних умов, зокрема, умов щодо предмета договору, об`єкта оренди, строку його дії, орендної плати тощо.

Через наявність заперечень щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на запропонованих Орендодавцем умовах, 11.11.2013 року Відповідач направив на адресу Криворізької міської ради підписаний з його боку протокол розбіжностей до додаткової угоди про продовження терміну дії Договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 № 040710800883) та внесення змін до нього т. 1, а.с.-74-77).

26.11.2013 року Криворізька міська рада надала відповідь на звернення Відповідача від 11.11.2013 року, за змістом якої повідомила, що в силу вимог ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робіть застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Суд першої інстанції дійшов висновку про припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди, у зв`язку з відсутністю домовленостей щодо орендної плати та інших істотних умов. те, що сторони не дійшли домовленості відносно умов поновлення договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначені висновки суду необґрунтованими з огляду на зміст листа Криворізької міської ради від 26.11.2013 №7/18-1008, де у абзаці 3 та 4 зазначено наступне: « Отже, зважаючи на вищевикладене, додаткову угоду площею 0,5978 га для розміщення автостоянки на мкр-ні Східний -3 у Довгінцевському районі вважаємо укладеним. Відповідно до вимог ст.125 та 126 Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» пропонуємо невідкладно здійснити державну реєстрацію права оренди та надати управлінню земельних ресурсів виконкому міської ради копію Витягу про державну реєстрацію права оренди цієї ділянки.» ( т.1., а.с.82)…

… Відповідно до наданої відповідачем копії архівного витягу - рішенням виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 13.11.1996р. № 529 розглянуто проект відведення земельної ділянки та надано її в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРС» площею 0,6 га тимчасово на три роки під будівництво платної автостоянки в мікрорайоні «Східний 2-3» №529 (т.1, а.с.62). Актом №1 робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі тимчасової автостоянки, мкр. «Східний-2,-3» на 100 150 місць від 21 квітня 1997 року прийнято в експлуатацію зазначену автостоянку ( т.1, а.с.- 128-129).

На підставі реєстраційного посвідчення Криворізького бюро технічної інвентаризації автостоянка за адресою: м.Кривий Ріг, район Довгінцевський, вул.Лісового зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Форс» на праві власності і записано в реєстровій книзі № 5 «Н» сторінка № 181 запис № 1681 від 01.04.1998 р. ( т.1, а.с. 61)…».

З урахуванням вищевикладенного, колегія констатує, що спірний об`єкт нерухомого майна, є «майном», яким Відповідач -1 з 01.04.1998 р «мирно володіє» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Колегія суддів зауважує, що «Правомірне очікування» є видом майна, в розумінні статті 1 Протоколу, для повної характеристики конструкції, якого, необхідно встановити ознаки останнього, якими є:

1) економічна цінність;

2) наявність прав на майно або «законних (правомірних, виправданих) сподівань» ефективно скористатися майном».

Для того, аби вимогу можна було вважати «активом», що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, заявник повинен довести, що вона має достатню основу в національному праві, наприклад, що існує усталена судова практика національних судів на її підтвердження. Якщо це вдалося зробити, у гру вступає концепція «правомірне очікування». Отже, друга спеціальна ознака правомірного очікування достатність підстав у національному праві. Такою підставою може бути норма права, яка міститься не тільки в законі як законодавчому акті парламенту, але й підзаконному акті, що може надавати особі майнове право. Також достатньою підставою у національному праві є усталена практика національних судових органів, якою підтверджується існування майнового права.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

При вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. При вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 910/14139/20, від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21, від 16.08.2022 у справі №: 904/4339/21.

Колегія суддів приймає до уваги твердження апелянта про те, що Криворізькаміська територіальна громада має відповідні права власника і розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, на якій розташований спірний об`єкт нерухомого майна, як такі, що свідчать про обізнаність Кріворізької міської ради, як про свої права власника земельної ділянки площею 0, 5978 га, розташованої на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу (кадастровий номер 1211000000:03:001:0002) так і, відповідно, про обов`язки щодо розгляду в установленому порядку звернень про надання в користування земельних ділянок, які є власністю територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що Відповідач-1, який з з 01.04.1998 р «мирно володів» , розташованим на земельній ділянці кадастровий номер 1211000000:03:001:0002 спірним нерухомим майном і, як встановлено матеріалами справи № 904/105/20 , до листопада 2013р.у встановленому законом порядку користувався зазначеної земельною ділянкою, мав правомірні очікування щодо подальшого користування земельною ділянкою кадастровий номер: 1211000000:03:001:0002, на якій розташоване належне йому майно після прийняття Криворізької міською радою рішення № 1427 «Про продовження договорів оренди земельних ділянок» за змістом якого було продовжено укладений з ТОВ «ФОРС» договір оренди земельної ділянки номер державної реєстрації 040710800883 від 07.11.2007 року ще на 5 років. Правомірні очікування щодо користування земельною ділянкою кадастровий номер: 1211000000:03:001:0002, на якій розташоване належне Товариству з обмеженою відповідальністю«ФОРС» спірне об`єкти нерухомості, в розумінні статті 1 Протоколу є майном.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує таке втручання легітимну мету; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним такій меті.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального («суспільного», «публічного») інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення у справі «Tregubenko v. Ukraine» від 02.11.2004, заява № 61333/00, пункт 54).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо добросовісна особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Будь-яке вилучення чи позбавлення майна має здійснюватися в "інтересах суспільства". Поняття "суспільний інтерес" має розширене тлумачення. При цьому, Суд, вважаючи природним, що мають бути широкі межі розсуду, які надаються законодавцем для здійснення соціальної та економічної політики, поважає рішення законодавців стосовно того, що є "суспільним інтересом", коли ці рішення будуть засновані на розумних міркуваннях. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Таким чином, при оцінці того, чи позбавлення власності відбулося в інтересах суспільства, Суд наділяє держави широкими межами розсуду. У справі "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії" Суд зазначив наступне: Суд нагадує, що національні органи мають широкі межі розсуду при визначенні того, що є «в інтересах суспільства», оскільки в системі Конвенції саме вони мають здійснити першу оцінку як наявності проблеми публічного значення, яка унеобхіднює заходи з позбавлення власності, так і відповідних заходів з виправлення ситуації. Більш того, поняття "суспільного інтересу" неодмінно підлягає розширюваному тлумаченню. Зокрема, рішення про запровадження законів щодо експропріації власності звичайно супроводжується аналізом політичних, економічних і соціальних аспектів, погляди на які в демократичному суспільстві суттєво різнитимуться. Суд, вважаючи природним, що межі розсуду законодавчого органу в реалізації соціальної та економічної політики мають бути доволі широкими, поважатиме судження законодавчого органу про те, що відповідає "суспільному інтересу", якщо таке судження не виявиться явно безпідставним.

Оскільки постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/105/20: « … встановлений факт вжиття відповідачем заходів по оформленню спірної земельної ділянки, а отже відсутність у нього переоформлених на його ім`я документів на користування земельною ділянкою не може розцінюватися як порушення, яке має правові наслідки у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за зазначених обставин договір оренди припинив свою дію 11.07.2012 року, і як наслідок відповідач має зобов`язання щодо повернення спірної земельної ділянки…», що в свою чергу, свідчить про бездіяльність позивача щодо укладання договору оренди з Відповідачем -1 відносно земельної ділянки кадастровий номер: 1211000000:03:001:0002 після листопада 2013 року, яка (бездіяльність) не передбачена нормами національного права, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує втручання з боку Кріворізької міської ради у мирне володіння майном Відповідача -1 у значенні другого речення статті 1 Протоколу.

Вимога наявності законодавства як підстави втручання у права особи спирається на принцип верховенства права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, закладений в преамбулі і застосовний до усіх статей Конвенції. Відсутність закону автоматично означає порушення Конвенції.

При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути "доступним" (accessible) та "передбачуваним" (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта.

Таким чином, позбавлення права власності може бути дозволене лише "на умовах, передбачених законом". Це означає наявність відповідної національної правової бази. Як зазначив Суд у рішенні у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства", що стосується формулювання "на умовах, передбачених законом", то воно насамперед вимагає існування і додержання належно допустимих і достатньо чітких положень національного законодавства".

Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним (див.: п. 39 рішення від 9 червня 2005 р. № 68443/01 у справі "Бакланов проти Росії"; п. 33 рішення від 24 березня 2005 р. № 58254/00 у справі "Фрізен проти Росії").

Отже, вислів "передбачено законом" у статтях Конвенції вимагає не лише того, що б оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться. Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість - за необхідності шляхом надання відповідної інформації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може спричинити його дія.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до практики Євросуду для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим і не означало порушення прав, передбачених статтею 1 Першого протоколу, воно має служити не лише законній меті в інтересах суспільства, але повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав і основоположних свобод людини (див., серед іншого, рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, § 69). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними меті їх застосування. Для того, щоб відповідати Конвенції, позбавлення повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника ("Стреч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Оксана Омелянівна Білозір та Віра Омелянівна Різова проти України", "Балан проти Молдови", "Україна-Тюмень проти України", "Федоренко проти України", "Інтерсплав проти України", "Москаль проти Польщі"та інші).

Здійснювати оцінку пропорційності доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає вимозі законності. Якщо втручання здійснено з порушенням вимог законності, тобто не відповідно до чинного закону, то це само по собі становитиме порушення.

Вимога пропорційності вказує на межі втручання в приватні відносини, які випливають із взаємозв`язку держави і громадянського суспільства: держава може обмежувати право власності в публічних інтересах, але при цьому публічні інтереси, по-перше, не повинні пригнічувати, нівелювати інтереси приватних осіб, по-друге, на приватну особу не повинен покладатися тягар у результаті обмеження права власності (бути мінімально обтяжливим для особи, чиї права обмежуються), (див. "АГОСІ проти Сполученого Королівства")

Суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції").

Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вирішуючи питання про те, чи було втручання виправданим, Суд зауважив на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Також Суд зауважив, що аргумент Уряду про те, що оскаржуване втручання здійснено в суспільних інтересах, схожий на доводи Уряду, подані в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції. Оскільки наявність у цій справі порушення пункту 1 статті 6 Конвенції уже встановлено, Суд доходить висновку, що, хоча виправлення помилок у застосуванні закону, безперечно, становить "суспільний інтерес", в обставинах цієї справи таке виправлення здійснювалося на порушення основоположного принципу юридичної визначеності.

Зважаючи на ці обставини, Суд визнав, що "справедлива рівновага" виявилася порушеною і що заявник ніс особистий і надмірний тягар. Це означає, що було порушено статтю 1 Першого протоколу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що прийняття рішення про задоволення позовних вимог власника земельної ділянки Кріворізької міської ради щодо знесення належного Відповідачу 1 нерухомого майна з підстав того, що при прийнятті в експлуатацію в квітні 1997 року спірного об`єкта нерухомого майна, склад робочої комісії не відповідав нормам матеріального права, які визнаються апелянтом як правова підстава заявлених позовних вимог, тобто фактично знищення належного Відповідачу -1 нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2128316412110), з подальшим скасуванням його державної реєстрації і припиненням права власності на нього, без компенсації ТОВ «ФОРС» вартості цього майна, становитеме порушення Протоколу 1, призведе до порушення "справедливої рівноваги" і поклададе на ТОВ «ФОРс» Відповідача-1 особистий і надмірний тягар. Відповідно, матиме місце порушення статті 1 Першого протоколу.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … подані ТОВ «ФОРС» для державної реєстрації документи не є правоустановчими, та не дають право на здійснення державної реєстрації прав в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2021на підставі рішення державного реєстратора виконкому Криворізької міської ради Поліщук Світлани Володимирівни від 21.07.2020 індексний номер 53236155 за ТОВ «ФОРС» було зареєстровано право власності на автостоянку, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 46, яка складається з пропускного пункту літ. А загальною площею 29,4 кв.м., вбиральні літ. Б, навіс літ. В, огорожа №1, ворота №2, вимощення І, присвоєно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2128316412110, та зроблено відповідний запис про право власності 37419139.

Вказану державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФОРС» вважаємо незаконною, такою що проведена з порушенням вимог Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 та за відсутності документів, які б давали право державному реєстратору виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук С.В. право провести таку реєстрацію. Оспорювана у даній позовній заяві державна реєстрація права власності порушує права та законні інтереси Криворізькоїміської територіальної громади як власника і розпорядника земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002, розташованої на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, на якій розташований незаконно зареєстрований об`єкт нерухомого майна.

Так, по-перше, земельна ділянка за адресою розташування спірного об`єкту - автостоянки, ніколи не надавалась та не відводилась Криворізькою міською радою під розміщення об`єкту нерухомого майна.

На підставі рішення Криворізької міської ради від 29.08.2007 №1710 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» між Криворізькою міською радою та ТОВ «ФОРС» 2 жовтня 2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 07.11.2007 за №040710800883), відповідно до якого Орендарю було надано в користування строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,5978 га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 для розміщення автостоянки, що знаходиться на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Зазначений договір припинив свою дію 07.11.2012 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. Згідно з п.ЗЗ Договору, по закінченню терміну оренди, припиненні чи розірванні договору оренди орендар зобов`язаний звільнити в 10-денний термін ділянку, привести її в належний стан та повернути Орендодавцю з оформленням акту приймання- передачі (повернення) земельної ділянки. Проте, всупереч умовам Договору, земельна ділянка орендарем не звільнена та не повернута територіальній громаді міста Кривого Рогу.

Орендована земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 була надана у користування ТОВ «ФОРС» виключно під розміщення автостоянки та за умовами Договору оренди земельної ділянки не передбачала наявність існуючих, чи можливість побудови нових капітальних споруд.

Так, згідно ДБІІ В.2.3-15:2007…

… Отже, пропускний пункт, вбиральня, навіс, огорожа, ворота та замощення є приналежними, обслуговуючими речами головної річчі - автостоянки, відкритої території. При цьому, чинним законодавством України не передбачено правового статусу автостоянки як об`єкта нерухомого майна.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 Цивільного кодексу України)…

… Виходячи з аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України, ДБН В.2.3-15:2007 та Правил №115, автостоянка не є об`єктом нерухомого майна, речові права на які підлягають державній реєстрації, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, КПГІ, твердого покритгя тощо), які не є об`єктами нерухомого майна у розумінні статті 186 ЦК України…

… Натомість, в порушення умов використання зазначеної земельної ділянки, нормам чинного законодавства України, ТОВ «ФОРС» самочинно побудовано, а державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світланою Володимирівною (надалі - державний реєстратор) прийнято відповідне рішення про реєстрацію та зареєстровано на праві власності за 'ГОВ «ФОРС» на автостоянку: пропускний пункт літ. А загальною площею 29,4 кв.м., вбиральню літ. Б, навіс літ. В, огорожу №1, ворота №2, вимоіцеиня І.

Підставами для проведення державної реєстрації слугували:

Наказ департаменту регулювання містобудівної діяльності га земельних відносин виконкому Криворізької міської ради від 30.06.2020 №195-А;

Рішення виконавчого комітету Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 13.11.1996 №529;

Акт робочої комісії від 21.04.1997 №1 про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі тимчасової автостоянки, мкр. «Східний - 2-3» на 100-150 місць, виданий Управлінням архітектури і містобудування виконкому Криворізької міської ради народних депутатів Дніпропетровської області; Технічний паспорт, виданий ФОП Донсковою А.Г. 18.05.2020 №019-20.

При цьому, вважаємо, що державна реєстрація права власності за ТОВ «ФОРС» була проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (надалі - Порядок №1127)…

держава в особі державного реєстратора виступає гарантом дотримання законності при здійсненні реєстраційних дій.

По-перше, однією з підстав для державної реєстрації права власності ТОВ «ФОРС» зазначено Акт робочої комісії нро прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі тимчасової автостоянки, мкр. «Східний - 2-3» на 100-150 місяць, від 21 квітня 1997 року №1, яким прийнято в експлуатацію автостоянку на «мкр. Восточний 2-3».

Однак вказаний документ не має статусу правовстаиовлюючого та не міг бути підставою для державної реєстрації, оскільки за своєю правовою природою не є документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Так, відповідно до розділу 3 Державних будівельних норм України А.3.1-3-94 Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (які діяли на момент складення акту робочої комісії від 21.04.1997 №1)(надалі - ДБН А. 3.1-3-94), порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які не є державною власністю, встановлюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, облвиконкомами. Київським та Севастопольським міськвиконкомами за погодженням з Державним комітетом України у справах містобудування і архітектури. Ці об`єкти рекомендується вводити в експлуатацію за рішенням, що приймається державною технічною комісією.

Державні технічні комісії призначаються районними та міськими виконкомами місцевих Рад народних депутатів. До складу державних технічних комісій включаються представники замовника. проектувальника, Державного архітектурно-будівельного контролю. Державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Державного пожежного нагляду. Державної екологічної інспекції. Держнаглядохороппраці. Державної інспекції з енергозбереження та організації, яка здійснює будівництво.

Результатом роботи державної технічної комісії є складання і підписання акта державної технічної комісії (додаток 4), в якому приймається рішення про готовність до введення об`єкта в експлуатацію. Акт державної технічної комісії затверджується органом, який призначив комісію. Підписаний та затверджений акт державної технічної комісії є рішенням про готовність до введення в експлуатацію об`єкта, підставою для включення даних про його введення в дерлеавну статистичну звітність, а також для оформлення права власності на збудований об`єкт.

Натомість, згідно з розділом 2 та додатком 1 до ДБН А.3.1-3-94, робоча комісія - комісія, яка призначається в установленому порядку для прийняття виконаних робіт по закінченому будівництвом об`єкту для пред`явлення його державній приймальній комісії.

Закінчені будівництвом та підготовлені до експлуатації об`єкти державної власності підлягають прийнято державними приймальними комісіями. Для пред`явлення об`єктів державним приймальним комісіям створюються робочі приймальні комісії, що призначаються замовником (забудовником), які повинні перевірити: відповідність об`єктів і змонтованого устаткування проектам; відповідність виконання будівельно-монтажних робіт обов`язковим вимогам будівельних норм; результати комплексного випробування устаткування: підготовленість об`єктів до експлуатації, виконання заходів щодо забезпечення безпечних умов праці і виробничої санітарії, захисту навколишнього середовища, пожежної і радіаційної безпеки. Прийняття робочими комісіями зазначених об`єктів і устаткування в експлуатацію оформляється відповідними актами (додаток 1 форми 1.2.3). які передаються на розгляд державній приймальній комісії.

Прийняття державними приймальними комісіями закінчених будівництвом об`єктів в експлуатацію оформляється актом (додаток 2, форма 5). Розгляд акту державної приймальної комісії про прийняття об`єкта в експлуатацію, прийняття рішення за результатами розгляду заперечень окремих членів комісії і затвердження акту органом, який призначив комісію, здійснюється в термін, що не перевищує місяць після підписання акту по об`єктах виробничого призначення, і не більше 7 днів - по об`єктах житлово-цивільного призначення. Без підпису акту представниками органів державного нагляду введення в експлуатацію об`єкта не дозволяється. Датою введення об`єкта в експлуатацію є дата підписання акту державною приймальною комісією.

Таким чином, зважаючи на те, що автостоянка, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. вулиця Лісового, будинок 46, є об`єктом, який не відноситься до державної власності, належним рішенням про готовність до введення в експлуатацію об`єкта є саме акт державної технічної комісії.

Проте, ТОВ «ФОРС» замість вказаного акта державної технічної комісії надано державному реєстратору в якості підстави для проведення державної реєстрації права акт робочої комісії. котрий складається для пред`явлення державній приймальній комісії для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом, об`єкта державної власності. шляхом оформлення акта та затвердження його органом, який призначив комісію.

А отже, оскільки прийняття об`єкту нерухомості в експлуатацію є необхідною передумовою для здійснення його державної реєстрації, та враховуючи відсутність правовстановлюючого документа, котрий би підтверджував прийняття в експлуатацію автостоянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46. очевидним є факт протинравності проведення державної реєстрації права власності ТОВ "ФОРС" на вказаний об`єкт.

При цьому, згідно умов Договору земельна ділянка надавалась ТОВ «ФОРС» для розміщення автостоянки (пункти 1.15 Договору), а не для будівництва будівель та споруд…

... державним реєстратором належним чином не перевірено відповідність заявлених ТОВ «ФОРС» прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, й зокрема, технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміоісними) будівлями та спорудами, виданого ФОП Донсковою А.Г. 18.05.2020, інвентаризаційна справа №019-20, котрий, зважаючи на наведені вище факти, взагалі не міг слугувати підставою для виникнення права власності, й тим більше, на тимчасовий об`єкт - автостоянку, яка не є об`єктом нерухомого майна, у зв язку з чим бути визнаний недійсним.

Не підлягало врахуванню державним реєстратором в якості підстави для набуття речового права ТОВ «ФОРС» на тимчасову споруду автостоянки, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46 і рішення Виконавчого комітенту Криворізької міської Ради народних депутатів від 13 листопада 1996 року №529, оскільки таким рішенням затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в користування ТОВ «ФОРС» земельну ділянку площею 0,6 га тимчасово на гри роки під будівництво платної автостоянки, тобто тимчасового об`єкта, на мікрорайоні «Східний 2-3» у м. Кривому Розі.

Підсумовуючи викладене, слід наголосити, що заявлені права ТОВ «ФОРС» щодо права власності на об`єкт нерухомого майна - автостоянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська, область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, та подані ним документи не відповідали вимогам законодавства на час здійснення державним реєстратором Виконавчого комітету Криворізької міської ради Поліщук Світланою Володимирівною державної реєстрації та прийняття рішення про державну реєстрацію прав від 21.07.2020 №53236155.

Понад те, державний реєстратор не встановлював відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. що у свою чергу є порушенням частини третьої статті 10 Закону №1952-1V.

Щодо обгрунтування вимог про повернення земельної ділянки.

Вважаємо, іцо при проведенні державної реєстрації права власності за ТОВ «ФОРС» на автостоянку, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності від

21.07.2020№53236155 було порушено права та інтереси територіальної громади міста Кривого Рогу, як власника земель комунальної власності, й зокрема - земельної ділянки площею 0.5978 га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002. іно знаходиться на мікрорайоні Східний-3 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, в інтересах якої діє Криворізька міська рада.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону…

Як вже зазначалось вище, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:001:0002 на підставі Договору оренди земельної ділянки від 02.10.2007 була надана Криворізькою міською радою ТОВ «ФОРС» у користування під розміщення автостоянки.

Відповідно до пункту 25 Договору на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): відповідно до статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка під тимчасовими об`єктами не підлягає продажу, земельна ділянка загального користування не може передаватись у приватну власність.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 626, частина 1 статті 628 ЦК України).

Принцип обов`язковості договору встановлений статтею 629 ЦК України.

Як унормовано частиною першою статті 785 ІДК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, статгею 31 Закону України «Про оренду землі» та пунктом 37 Договору передбачено, що дія договору оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Тобто повернення земельної ділянки після припинення договору оренди землі презюмується, та не може бути поставлено в залежність від будь-яких обставин.

Пунктом 18 Договору передбачено, що після припинення дії договору «Орендар» повертає «Орендодавцеві» земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно пункту 20 Договору «Орендар» зобов`язаний привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан. Приведення у придатний стан включає в себе благоустрій земельної ділянки.

За умовами пункту 33 Договору «Орендар» зобов`язаний по закінченні терміну оренди, припиненні чи розірванні договору оренди земельну ділянку привести в належний стан для подальшого використання та повернути «Орендодавцю» з оформленням акту приймання- передачі (повернення) земельної ділянки.

Строк дії Договору оренди земельної ділянки закінчився 07.11.2012. проте до теперішнього часу земельна ділянка не звільнена та не повернута Криворізькій міській раді.

При цьому, в силу статті 120 Земельного кодексу України, норми якої визначають єдність нерухомого майна та земельної ділянки, фактичне повернення земельної ділянки можливе лише після скасування незаконно здійсненої реєстрації права власності.

Таким чином, зареєстроване право власності за ТОВ «ФОРС» на автостоянку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривші Ріг, вулиця Лісового, будинок 46, порушує право територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, як законного власника земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований такий об`єкт, адже унеможливлює вільне користування та розпорядження нею, передачу відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки.

Тим більше, згідно правових позицій Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що міститься у постанові від 24.01.2020, Великої Палати Верховного Суду - у постанові від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду - у постановах від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, за змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дероісавна реєстрація прав не є підставою набуття права власності. а є лише засвідченням дерр/савою вэ/се набутого особою права власності. що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. такої підстави закон не передбачає.

Відтак, як вбачається з наведеного вище обґрунтування, державна реєстрація права власності на автостоянку за ТОВ «ФОРС» є незаконною, такою, що здійснена за відсутності належних правовстановлюючих документів, належної ретельної перевірки поданих документів з боку державного реєстратора, наслідком чого є грубе порушення прав та законних інтересів Криворізької міської ради як власника і розпорядника земельної ділянки, на якій розташований самочинно побудований та зареєстрований об`єкт нерухомого майна….».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023р. у справі № 904/1189/22 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті позовних вимог в межах розумного строку до 07.03.2023 о 12:30год, явку представників в судове засідання визнано необов`язковою. Роз`яснено сторонам, що у зв`язку із відсутністю фінансування на відправку поштової кореспонденції суду, дану ухвалу надіслати на електронні пошти сторін, з відомостями щодо отримання електронного листа, інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz.

Уповноважний представник позивача Сова Ю.В., згідно протоколу судового засідання (т. 2 а.с. 232) приймала участь в судовому засіданні 02.03.2023р.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « …звертаємо увагу суду що рішення у даній справі було прийняте за відсутності належного повідомлення позивача про час і місце слухання справи.

Повідомлення про слухання справи є одним з найголовніших аспектів забезпечення права на справедливий суд, що гарантується Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Касаційний господарський суд у складі ВС у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов до висновку, що належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа.

При цьому, якщо говорити про повідомлення шляхом використання електронної комунікації через пошту, то наголошується, що не буде доказом належного повідомлення особи роздруківка з електронної пошти суду щодо того, що лист було відправлено відповідній особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ГПК України…

… Зауважуємо, що Криворізька міська рада як позивач є зацікавленою та бажає розглядати дану справу виключно за участі представника позивача з метою безпосередньо у судовому засіданні наводити свої аргументи на підтримку заявлених позовних вимог, про що неодноразово наголошувалось під час розгляду даної справи судом першої інстанції.

Клопотань або заяв про розгляд справи за відсутності представника позивача у жодному разі не подавали.

За приписами норм п.1 ч.2 ст. 202 ГПК України, неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є підставою для відкладення розгляду справи.

Натомість, суд першої інстанції, без жодних обгрунтувань щодо неявки сторін розглянув справу по суті, прийняв та оголосив оскаржуване рішення.

З огляду на вищезазначене, наголошуємо, що:

- у судовому засіданні, яке відбулось 02.03.2023 (яке відбувалось за участю представників сторін) у режимі відеоконференції дата наступного судового засідання оголошена не була. Судом було зауважено, що про наступну дату та час розгляду справи буде повідомлено додатково через необхідність погодження вільного місця для забезпечення відеокопференцзв`язку;

- ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2023 про оголошення перерви у справі №904/1189/22 була оприлюднена в Реєстрі судових рішень 07.03.2023, тобто у день слухання справи і винесення рішення;

- на адресу Криворізької міської ради не надходило повідомлення про призначення справи до розгляду на 07.03.2023.

Таким чином, Криворізька міська рада не була належним чином повідомлена про слухання справи, а отже позбавлена права на справедливий суд, що у свою чергу є безумовною підставою для скасування судового рішення. Дана правова позиція висловлена Касаційним господарським судом Верховного Суду у постанові від 02.06.2020 у справі №910/17792/17, а також знаходить своє відображення у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 679/219/20, постанові від 12.04.2021у справі № 400/1832/20, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, Рішенні ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» (скарга № 8531/13)…» відхиляються як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, в режимі відеоконференції з використанням сторонами власних технічних засобів.

У судовому засіданні, яке відбулось 02.03.2023 (останнє перед судовим засіданням, за наслідками якого було ухвалене рішення), розгляд справи перебував на стадії - розгляд справи по суті, а саме: досліджувались докази по справі.

Відповідно до ч. 6 ст.216 ГПК України якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів (ст.217 ГПК України).

Статтею 218 гл.6 Параграфу 4 Розділу III ГПК України унормовано порядок проведення однієї зі стадій здійснення розгляду справи у загальному позовному провадженні як судові дебати.

Так, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

В дебатах учасник виступає самостійно або призначає для виступу одного представника.

Порядок проведення, тривалість судових дебатів та черговість виступів учасників справи визначаються головуючим виходячи з розумно необхідного часу для викладення учасниками справи їх позиції по справі. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Проте, всупереч зазначеним нормам чинного законодавства, судом першої інстанції було прийняте рішення за незакінчення з`ясування обставин справи та дослідження їх доказами, без проведення судових дебатів та надання позивачеві права на заключне слово у розгляді його справи, чим грубо порушеного процесуальні права позивача.

Судові дебати значуща частина судового розгляду, в якій сторони підбивають підсумки судового дослідження доказів у справі, кожна зі своїх переконань. Практика господарських судів показує, що коли в судових дебатах озвучуються важливі для справи обставини, тоді в судових рішеннях робляться посилання на судові дебати.

Судові дебати - частина судового розгляду, в якій сторони та інші особи, що беруть участь у справі, виступають з промовами з метою переконати суд у тому, яке рішення він повинен постановити.

В цій частині судового розгляду на підставі обставин, які встановленні і перевіренні в процесі розгляду справи по суті, особи, які беруть участь у справі, виступають з промовами, в яких підводять підсумки розгляду справи. В своїх виступах особи, які беруть участь у справі, дають свою оцінку доказам, які досліджувались у судовому засіданні, роблять висновки про встановлення або не встановлення обставин, які мають значення для справи, висловлюють свої думки щодо застосування відповідного закону до встановлених правовідносин.

Відповідно до норм чинного законодавства судові дебати не проводяться виключно у випадку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В супереч вищезазначеному, суд першої інстанції, розглянув справу за відсутності стадії розгляду справи - судових дебатів, чим позбавив позивача права на промову, заключне слово, можливість закцеитувати увагу на певних доказах та доводах, які на думку Криворізької міської ради мають важливе значення для правильного вирішення спору.

Крім того, звертаємо увагу, що відповідно до ч.З ст.2 ГПК України основними принципами господарського судочинства є:…

… При цьому, принцип своєчасності розгляду справи (на який посилається суд першої інстанції) не може нівелювати такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги такі грубі порушення норм процесуального права як відсутність належного повідомлення позивача про дату та час судового засідання, незакінчення судом з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, відсутністю проведення судових дебатів та надання позивачеві права на заключне слово, рішення суду першої інстанції с незаконним та таким, що підлягає обов 'язковому скасуванню… » відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов`язку Кріворізьскої міської ради нести негативні наслідки, пов`язані з неявкою в судове засідання, про яке, як встановлено вище колегією суддів, апелянт був обізнаний з 02.03.2023р., що цілком узгоджується з принципом диспозитивності і положеннями частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи , викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду , яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/1189/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Криворізької міської ради на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 11 164, 50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/1189/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 у справі №904/1189/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11164,50 грн покласти на Криворізьку міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.03.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяТ.А. Верхогляд

СуддяО.В. Чус